Ухвала

від 29.05.2019 по справі 752/18487/15-к

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 752/18487/15-к

провадження №: 1-кс/752/2411/19

У Х В А Л А

29.05.2019 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

особи, яка подала скаргу адвоката ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах потерпілого ОСОБА_4 на постанову прокурора Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5 від 11.01.2019, про закриття кримінального провадження №42013110010000691, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді надійшла скарга представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 , в якій просив скасувати постанову прокурора Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5 від 11.01.2019, про закриття кримінального провадження №42013110010000691, як незаконну та необґрунтовану.

В якості обґрунтувань, особа, яка подала скаргу зазначив, що постанова прокурора про закриття кримінального провадження прийнята передчасно, без всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, а також безпосереднього дослідження та правильної правової оцінки показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності, а викладені в цій оскаржуваній постанові висновки не відповідають та суперечать фактичним обставинам. Крім того, зазначив, що прокурором не виконані судові рішення слідчих суддів, якими попередньо були скасовані постанови про закриття вказаного кримінального провадження.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Вивчивши скаргу, заслухавши обґрунтовування особи, яка подала скаргу, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин поданої скарги, вважає необхідним задовольнити скаргу, виходячи з наступного.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 статті 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні Слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління поліції у м. Києві перебувало кримінальне провадження №42013110010000691, відомості щодо якого внесено 07.11.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 щодо можливого, шляхом обману та зловживання довірою, заволодіння грошовими коштами заявника громадянином ОСОБА_6 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

15.05.2014 року громадянину ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

02.09.2014 року постановою слідчого Слідчого відділу Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_7 кримінальне провадження №42013110010000691 було закрито у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.10.2014 року скасовано постанову слідчого Слідчого відділу Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження від 02.09.2014 року.

28.07.2015 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України в кримінальному провадженні №42013110010000691.

В подальшому кримінальне провадження постановами слідчого зупинялось у зв`язку із розшуком підозрюваного, його хворобою, та знову відновлювалось.

13.04.2017 року прокурором Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_8 було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42013110010000691 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із відсутністю в діянні підозрюваного ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03.10.2017 року було скасовано постанову прокурора Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження від 13.04.2017 року, а матеріали кримінального провадження №42013110010000691 були повернуті до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві для продовження досудового розслідування.

Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5 від 22.01.2018 року закрито кримінальне провадження № 42013110010000691 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. Прокурором закрито кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із відсутністю в діянні підозрюваного ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва 02.08.2018, постанову прокурора Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5 від 22.01.2018 року про закриття кримінального провадження №42013110010000691 скасовано, матеріали кримінального провадження №42013110010000691 повернути до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві для продовження досудового розслідування.

При проведені досудового розслідування слідчий чи прокурор, з урахуванням конкретних обставин справи, на власний розсуд визначають об`єм перевірочних дій, достатній, за їх переконанням, для прийняття вмотивованого рішення.

Відповідно до ст.ст. 2, 284 КПК України закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст.110 КПК України).

На слідчого суддю, відповідно до норм КПК України, покладено обов`язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов`язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю складу злочину, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить постанова висновки слідчого щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.

Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно зі ст. 533 КПК України, вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Водночас, зі змісту оскаржуваної постанови слідчий суддя не вбачає, що наявним в матеріалах кримінального провадження доказам прокурором ОСОБА_5 надано правильну правову оцінку та наведено обґрунтовані висновки.

Так, в матеріалах кримінального провадження наявне рішення Апеляційного суду м. Києва від 27.05.2008 року, відповідно до якого колегія суддів зазначає, що настання наслідків у вигляді не укладення основного договору між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відбулися не в зв`язку з невиконанням останнім взятих на себе зобов`язань, а в зв`язку з правовою нікчемністю певних умов попереднього договору. Зокрема, певні обов`язки, які прийняв ОСОБА_6 відповідно до умов попереднього договору, не можуть бути виконані фізичною особою, оскільки відносяться до повноважень компетентних органів.

З копії попереднього договору, яка наявна в матеріалах цього кримінального провадження, вбачається, що ОСОБА_6 своїм підписом виразив погодження з умовами цього попереднього договору, зокрема і щодо покладення на нього обов`язку забезпечення зміни цільового призначення земельної ділянки. Також, прийняв від ОСОБА_4 аванс в розмірі 130000,00 (сто тридцять тисяч доларів США), що станом на дату укладення попереднього договору за офіційним курсом НБУ було еквівалентно 656500,00 грн.

Як вбачається з протоколу допиту ОСОБА_4 , останній вказав, що ОСОБА_6 повідомляв йому про виникнення певних труднощів у процесі проведення зміни цільового призначення земельної ділянки. Таким чином, стверджував, що вчиняє дії на виконання вказаної умови договору.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 повідомив, що ним було здійснено дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки, та змінено її призначення приблизно в червні 2008 року.

Крім того, з протоколу допиту ОСОБА_6 та протоколу одночасного допиту ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вбачається, що в подальшому, незважаючи на те, що аванс за договором не було повернуто, ОСОБА_6 продовжував розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд, а заходів, спрямованих на повернення коштів, не здійснив, незважаючи на той факт, що він мав реальну можливість повернути ОСОБА_4 суму авансу, зокрема, з коштів, одержаних від продажу земельної ділянки площею 12 га.

Як зазначає особа, яка подала скаргу, вказані матеріали в сукупності свідчать про те, що ОСОБА_6 , при укладенні попереднього договору шляхом обману отримав грошові кошти від ОСОБА_4 без наміру їх подальшого повернення, оскільки міг достовірно знати, що взятий ним на себе обов`язок щодо зміни цільового призначення земельної ділянки не може бути ним виконаний.

Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що згідно ухвали Апеляційного суду міста Києва від 19.10.2007, в порядку забезпечення цивільного позову в рамках розгляду цивільної справи №2-3671/2007 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення з останнього коштів у розмірі 130000,00 (сто тридцять тисяч доларів США), отриманих за попереднім договором, на земельну ділянку площею 1,4561 га, що була предметом цього правочину, було накладено арешт.

Крім того, особа, яка подала скаргу у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_6 , достовірно знаючи про накладення арешту на земельну ділянку, а також з метою невиконання судового рішення у цій цивільній справі, продовжив свою злочинну діяльність, а саме: звернувся до відповідних органів виконавчої влади та здійснив зміну цільового призначення земельної ділянки, що перебувала під арештом, шляхом збільшення її площі на 0,0439 га та зміни кадастрового номеру. А після зміни цільового призначення цієї земельної ділянки, ОСОБА_6 , шляхом укладення декількох цивільно-правових угод, передав її у власність Приватному підприємству «ЄЛІМА», ідентифікаційний код юридичної особи 35590778, засновником якого є родич (племінник) ОСОБА_6 - громадянин ОСОБА_9 .

Разом з тим, вказаним обставинам в оскаржуваній постанові прокурором ОСОБА_5 не надано правильної правової оцінки, не зазначено, чому їх не прийнято до уваги та не спростовано за допомогою інших доказів, а висновок щодо відсутності в діях ОСОБА_6 умислу на заволодіння коштами ОСОБА_4 не підтверджено жодним чином та не обґрунтовано взагалі.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурором ОСОБА_5 всебічно, повно і неупереджено не досліджено, а також неправильно надано правову оцінку показанням, речам і документам, які стосуються цього провадження.

Наведене свідчить про формальний, необ`єктивний і упереджений підхід прокурора до вирішення питання в порядку ст.284 КПК України та закриття кримінального провадження за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 307 КПК України, слідчий суддя при розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може постановити ухвалу про скасування рішення слідчого чи прокурора або про відмову у задоволенні скарги про скасування такого рішення.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що в ході досудового розслідування допущена істотна неповнота, слідчим не в повній мірі виконано вимоги ст. 9 КПК України щодо всебічності, повноти та неупередженості дослідження всіх обставин, а тому постанова прокурора про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню з відновлення досудового розслідування, під час якого слід визначити повний обсяг слідчих дій і після їх проведення прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 372, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах потерпілого ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову прокурора Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5 від 11.01.2019, про закриття кримінального провадження №42013110010000691 - скасувати.

Матеріали кримінального провадження №42013110010000691 повернути до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві для продовження досудового розслідування.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання слідчим суддею та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1