Рішення

від 18.07.2007 по справі 16/221

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/221

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

18.07.07                                                                                           Справа № 16/221

Господарський суд Львівської області у складі судді  Іванчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, м. Львів

До  відповідача: Колективного підприємства „Нівелір”,м.Львів

Про  стягнення  3 982,05грн.  

Представники сторін:

Від прокуратури – Топій Т.В.-помічник прокурора

Від позивача – Охріменко В.В.-начальник юридичного відділу

Від відповідача –Мищеулов В.І.-директор

          Права   та   обов”язки   сторін   передбачені ст.ст. 20 , 22   ГПК   України роз”яснено, заяв про відвід судді не поступало, клопотань про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

          Суть спору: Позовні вимоги заявлено Прокурором Залізничного району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, м. Львів  до Колективного підприємства „Нівелір”, м. Львів про стягнення 3 982,05грн.  заборгованості за період з 01.11.06р. по 01.05.07р., в тому числі 3719,91грн.основного боргу, 181,35грн. пені, 32грн. -3% річних, 48,79грн. інфляційних нарахувань.

          В судовому засіданні 17.07.07р. оголошено перерву до 18.07.07р.

   Представник прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали повністю, докази витребувані ухвалою суду  представили.

           Відповідач подав заяву №60 від 18.07.07р. в якій визнав суму основного боргу в розмірі 3 719,91грн.,  просить зменшити розмір  пені у зв”язку із важким матеріальним  становищем, яке спричинено  заборгованістю  підприємству інших господарюючих суб”єктів в сумі 112400грн. і  блокуванням рахунку постановою виконавчої служби Залізничного району м.Львова та в підтвердження долучено  постанови виконавчої служби та наказ Господарського суду Львівської області.

Дослідивши  матеріали справи , заслухавши представників сторін, господарський суд Львівської області   в с т а н о в и в:

Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом. За рішенням Конституційного Суду України № З-рп/99 від 08.04.1999 року під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. В контексті пункту 2 статті 121 Конституції України приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.

Згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 року №1752/99 "Про систему центральних органів виконавчої влади" та Законом України "Про джерела фінансування органів державної влади" до системи органів виконавчої влади належать Кабінет Міністрів України, міністерства, комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, комісії, управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади і місцеві державні адміністрації. Державне  Львівське комунальне підприємство „Залізничнетеплоенерго” належить до комунальної власності, основним предметом діяльності якого є виробництво і відпуск теплової енергії споживачам.

Органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Львівська міська рада, яка наділена повноваженнями в галузі житлово-комунального господарства, а саме забезпечення населення та юридичних осіб тепловою енергією. Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява, за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Тому, суд дійшов висновку про правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, та дійшов висновку, що предмет спору зачіпає інтереси держави, оскільки несплата споживачами за отриману теплоенергію спричиняє загрозливу ситуацію з енергозбереженням галузей національної економіки та населення.

          01.10.2003 року між ЛКП „Залізничнетеплоенерго" та КП „Нівелір” укладено договір № 192 про постачання теплової енергії в гарячій воді за умовами якого позивач зобов'язувався надавати теплову енергію, а відповідач зобов'язувався своєчасно оплачувати її за встановленими тарифами.

          Згідно п.5.3 договору № 192 від 01.10.2003р. споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне  споживання теплової енергії. Датою зняття показів приладів обліку –25-те число поточного місяця. Відповідно до п.6.3 договору № 192 від 01.10.2003р покупець зобов”язується проводити оплату за теплову енергію шляхом перерахування коштів платіжним дорученням в термін  до 15 числа звітного місяця в розмірі  100% вартості договірної величини споживання в цьому місяці. Договірна величина споживання встановлена сторонами у додатку №1 до цього договору, що є невід”ємною частиною договору  .

          Позивач  взяті на себе договірні зобов”язання виконав повністю, що підтверджується матеріалами справи, проте відповідач  договірні зобов”язання в частині оплати виконував неналежним чином,  внаслідок чого, виникла заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з 01.11.06р. по 01.05.07р. і становить 3 719,91грн.

          За правилами ст.526 ЦК України,193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором  або законом.

          Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

          В силу ст.216 Господарського Кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

          Відповідач прострочив  виконання зобов”язання по договору № 192 від 01.11.2003р. з оплати за надані послуги, відтак  правомірними є вимоги позивача про стягнення 32грн.-3% річних, та 48,79 грн. інфляційних нарахувань.

          Крім, цього у відповідності до п.7.2.3 договору № 192 від 01.11.2003р. за прострочення оплати позивачем нараховано пеню в сумі 181,35грн.

 Як вбачається з матеріалів справи у зв”язку із важким матеріальним станом , що спричинено  заборгованістю  підприємству інших господарюючих суб”єктів в сумі 112400грн. і  блокуванням рахунку відповідача постановою виконавчої служби Залізничного району м.Львова та враховуючи п.2ст.233 ГК України з урахуванням інтересів боржника, оскільки не виконання зобов”язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин та враховуючи відсутність вини підприємства в несвоєчасному погашенні суми основного боргу, суд вважає за доцільне задоволити клопотання відповідача ,  зменшити розмір пені на 50 відсотків та задоволити  позовні вимоги щодо стягнення пені в частині 90,67грн..

          Відповідно до положень ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд  дійшов висновку, що  позовні  вимоги в частині основного боргу інфляційних та 3% річних, в частині стягнення пені в розмірі 90,67грн. є обґрунтованими, не спростованими і підлягають до задоволення. В іншій частині  стягнення пені належить відмовити.

          Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.49 ГПК України.

          Керуючись  ст.ст. 193, 233, 216 ГК України, ст.ст. 526, 599, 625 ЦК України, ст.ст. 43, 49, 69,78, 82-85 ГПК України,  господарський  суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Колективного підприємства „Нівелір” 79039 м. Львів, вул. Бортнянського ,20б р/р2600100012921 в ЛОФ АКБ УСБ МФО 325019,ЄДРПОУ 06959086) на користь Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго" ( 79054 м. Львів, вул. С.Петлюри, 4-а код ЄДРПОУ 20784943) 3719,91грн.основного боргу, 90,67 грн. пені, 32грн.-3% річних, та 48,79 грн. інфляційних нарахувань.

2. Стягнути з Колективного підприємства „Нівелір” 79039 м.Львів, вул. Бортнянського ,20б р/р2600100012921 в ЛОФ АКБ УСБ МФО 325019,ЄДРПОУ 06959086)  в дохід державного бюджету 99,67грн. державного мита, 115,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК Україні.

В іншій частині  позовних вимог належить відмовити.

     Суддя