Постанова

від 30.05.2019 по справі 615/583/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року

м. Харків

справа № 615/583/18

провадження № 22-ц/818/1943/19

Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Сащенка І.С.,

за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,

учасники справи:

позивач: Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя ,

представник позивача: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

відповідач: Фермерське господарство Фортуна 2017 ,

представник відповідачів: ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя до ОСОБА_2 , Фермерського господарства Фортуна 2017 про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року в складі судді Токмакової А.П.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , Фермерського господарства Фортуна 2017 в якому просило визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою площею 5,72га, кадастровий номер НОМЕР_1 , укладений між Фермерським господарством Фортуна 2017 та ОСОБА_2 , зареєстрований 04.04.2018 року за №25619398 та скасувати його державну реєстрацію; визнати поновленим договір оренди землі на земельну ділянку 5,72, кадастровий номер НОМЕР_1 від 30.12.2005 року, зареєстрований 31.01.2008 року за №040868800118 та визнати укладеною додаткову угоду в наведеній позивачем редакції від 01.10.2017 року; судові витрати покласти на відповідачів.

Позов мотивовано тим, що 30 грудня 2005 року між ОСОБА_2 та ПСП Нове життя було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,72га, кадастровий номер НОМЕР_1 , який був зареєстрований 31 січня 2008 року за №040869900118.

Відповідно до пункту 8 Договору оренди земельної ділянки б/н, договір укладено на п`ять років.

20 липня 2012 року до вказаного договору укладено додаткову угоду, якою, на їх думку, продовжено строк дії договору ще на 5 років, тобто з урахуванням статті 18 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній на момент укладення договору, строк дії вказаного договору тривав до 04 грудня 2017 року.

Вказує, що на виконання положень частини 1 та 2 статті 33 Закону України Про оренду землі , ним завчасно направлено відповідачу ОСОБА_2 лист-повідомлення від 01 жовтня 2017 року про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди.

Проте, 03 листопада 2017 року відповідачем ОСОБА_2 надіслано відповідь про відмову у поновленні договору від 30 грудня 2005 року, яку обґрунтовано бажанням самостійно використовувати земельну ділянку площею 5,7га, кадастровий номер НОМЕР_1 .

Вважає, що протягом місяця після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, а орендар продовжує використовувати спірну земельну ділянку.

Але, 28 березня 2018 року між відповідачами укладено договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зазначеної земельної ділянки, який 04 квітня 2018 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.

На думку позивача, укладення договору емфітевзису між відповідачами є грубим порушенням його переважного права як орендаря на поновлення договору оренди, оскільки він скористався правом на поновлення договору на новий строк, виконав всі необхідні для цього дії, а відповідачем ОСОБА_2 не було дотримано вимог, передбачених статтею 33 Закону України Про оренду землі , натомість було укладено договір емфітевзису з іншою юридичною особою.

Наголошує, що не поновлення договору оренди землі, не укладання додаткової угоди є перешкодою орендарю - ПСП Нове життя реалізувати свої законні сподівання за орендним договором і частковим позбавленням його зустрічного задоволення, з урахуванням якого він укладав цей договір.

25 червня 2018 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Прокопченко С.В. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що 30 грудня 2005 року між ОСОБА_2 та позивачем дійсно було укладено договір оренди землі, реєстрацію якого проведено 31 січня 2008 року. Таким чином, договір оренди землі набрав чинності 31 січня 2008 року, а строк його дії закінчився через 5 років - 31 січня 2013 року.

Додатковою угодою від 20.07.2012 року до договору оренди землі від 30.12.2005 року, лише уточняється пункт 8 Договору, зокрема щодо початку перебігу строку з моменту державної реєстрації договору з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. При цьому, додаткова угода не змінює встановлений договором строк його дії з моменту державної реєстрації.

Вважає, що позивач не скористався своїм переважним правом у 2013 році, а тому воно припинилося. Враховуючи відому відповідачу позицію позивача щодо закінчення строку дії договору оренди землі саме 02 грудня 2017 року, ОСОБА_2 направляв на адресу орендаря листи-повідомлення, де повідомляв про відсутність наміру продовжувати орендні відносини, земельну ділянку просив повернути, а також надіслав відповідь на пропозицію позивача укласти додаткову угоду від 01.10.2017 року до договору оренди землі від 30.12.2005 року.

Заперечує проти визнання недійсним договору емфітевзису, оскільки переважне право позивача припинилося ще у 2013 році, а оспорюваний договір укладено між відповідачами у березні 2018 року.

25 червня 2018 року представник відповідача ФГ Фортуна 2017 - адвокат Прокопченко С.В. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вказує, що позивач не є належним землекористувачем спірної земельної ділянки з дати припинення договору оренди землі - 31.01.2013 року. Укладення договору емфітевзису не спричинило порушення переважного права позивача на укладання договору оренди землі, оскільки між відповідачами укладено договір відмінного правового характеру.

19 липня 2018 року представник позивача ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, у якій наполягала на задоволенні позовних вимог.

Зазначила, що додатковою угодою від 20 липня 2012 року до договору оренди землі від 30 грудня 2005 року продовжено строк дії договору ще на 5 років з моменту її реєстрації 04 грудня 2017 року, у зв`язку з чим, строк дії вказаного договору тривав до 04 грудня 2017 року.

Звернула увагу, що у листах-повідомленнях від 03 червня 2017 року, 03 листопада 2017 року, 21 листопада 2017 року, наданих до відзиву ОСОБА_2 вказано, що строк дії договору триває до 04 грудня 2017 року.

Текст направленої ним додаткової угоди від 01 жовтня 2017 року відповідачем ОСОБА_2 не погоджувався, єдиною підставою для відмови від поновлення договору оренди було його бажання самостійно використовувати належну йому земельну ділянку, що на думку позивача, не відповідає дійсності, оскільки у подальшому 28 березня 2018 року між відповідачами було укладено договір емфітевзису.

30 липня 2018 року представник відповідачів - адвокат Прокопченко С.В. подав заперечення на відповідь на відзив, в якому заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач намагається здійснити таке тлумачення умов договору, яке буде йому більш вигідне, проте у додатковій угоді до договору оренди чітко вказано, що остання діє в строк дії договору, а саме у п`ятирічний строк, який розпочався з моменту державної реєстрації договору оренди землі - 31.01.2008 року. Позивач вчасно не скористався своїм правом на поновлення строку дії договору оренди у 2013 році, внаслідок чого його переважне право припинилося.

23 жовтня 2018 року представник позивача ОСОБА_1 надала додаткові пояснення в яких, посилаючись на викладені в позові та відповіді на відзив обставини, просила задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники відповідачів заперечували проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року у задоволенні позову ПСП Нове життя - відмовлено.

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на користь Фермерського господарства Фортуна 2017 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя звернулось з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, поклавши на відповідачів судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при винесенні рішення не враховано абзац 3 пункту 29 Договору оренди, відповідно до якого якщо за місяць до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, то він вважається продовженим на той же термін та на тих самих умовах . В свою чергу, до 31 грудня 2012 року жодна зі сторін не повідомила про розірвання договору оренди, оскільки вважала орендні відносини поновленими на підставі додаткової угоди.

Крім того, звертає увагу на те, що Договір укладено сторонами на 5 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни (пункт 8 Договору в редакції додаткової угоди від 25 липня 2012 року).

Тобто, Договір був поновленим до 04 грудня 2017 року з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

З огляду на викладене вбачається, що землекористувач мав право завершити виробничий цикл на земельній ділянці, а строк дії договору продовжувався до закінчення періоду ротації основної сівозміни. Початок виробничого циклу підтверджується дорожніми листками тракторів, а саме здійснено дискування, внесення добрив, посів озимої пшениці та виплачена орендна плата за користування в 2018 році земельною ділянкою відповідача.

Проте до закінчення виробничого циклу 28 березня 2018 року між відповідачами було укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Вказує, що за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим користувачем (орендарем), право особи на реалізацію свого переважного права, що передбачено статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі буде порушено, а така поведінка орендодавця стосовно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладений між ФГ Фортуна 2017 та ОСОБА_2 , на думку апелянта, має бути визнаний недійсним, як такий, що порушує переважне право позивача на поновлення договору оренди внаслідок укладення правочину з іншою особою на користування спірною земельною ділянкою.

Вважає також безпідставним рішення суду першої інстанції щодо стягнення з позивача витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн., оскільки з матеріалів справи не вбачається, що ці витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом першої інстанції також порушено вимоги частини 6 статті 258 ЦПК України, оскільки повний текст рішення було складено 23.01.2019 року, тобто через 9 днів після проголошення вступної та резолютивної його частини.

Крім того, при винесенні рішення про розгляд справи у порядку спрощеного провадження судом не враховано, що позов є немайнового характеру та значної складності, що випливає з суб`єктивного складу сторін (дві юридичні особи та фізична особа), значення справи для сторін, обсягу та характеру доказів у справі, думку сторін, у зв`язку з чим справа мала розглядатися у загальному порядку.

Той факт, що справа мала розглядатися у порядку загального провадження підтверджується строком розгляду справи, а саме з 01 червня 2018 року по 14 січня 2019 року.

З вищевикладеного можна зробити висновок також про те, що справа розглядалася не протягом розумного строку, а у строк більше ніж шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, що є порушенням статті 275 ЦПК України.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з`явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутнє порушення переважного права позивача; договір про користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 28 березня 2018 року відповідає ст.ст.203,215 ЦК України; договір емфітевзису між відповідачами є дійсним, права та обов`язки позивача він не порушує, право користування набуте відповідачем ФГ Фортуна 2017 на законних підставах.

Понесені відповідачем судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу документально підтверджені, а тому підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

З таким висновком колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , виданого на підставі рішення виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області №32 від 09.07.2001 року, зареєстрованого 27.08.2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 339, належить на праві власності земельна ділянка площею 5,72га, кадастровий № НОМЕР_1 , що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

30 грудня 2005 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ПСП Нове життя (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого позивачу передано в користування земельну ділянку площею 5,72га для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради строком на п`ять років. Після закінчення строку договору оренди землі, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Зазначений договір зареєстровано у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії Центрального державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 січня 2008 року за № 040868800118.

20 липня 2012 року між ОСОБА_2 та ПСП Нове життя укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 30 грудня 2005 року, згідно умов якого сторони домовились внести в договір оренди землі наступні зміни:

- пункт 5 викласти у наступній редакції: Нормативна грошова оцінка Земельної ділянки становить 137 344, 49 грн. станом на 01.01.2012 р. ;

- пункт 8 Договору викласти у наступній редакції: Договір укладено сторонами на 5 (п`ять) років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін ;

- пункт 9 викласти у наступній редакції: Орендна плата отримується у грошовій формі готівкою в касі орендаря в період з 01 липня по 31 грудня поточного року. Розмір орендної плати у рік становить 4120,33 грн., що складає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеній в пункті 3 договору. За письмовою або усною домовленістю сторін орендна плата може сплачуватись у натуральній формі (зерно, цукор та інше), або відробітковій формі (надання послуг, культивація, оранка, транспортні послуги та інше) по діючим цінам на продукцію, роботи та послуги. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідним актом.

- пункт 24 доповнити Умови збереження стану об`єкту оренди: Орендар зобов`язаний дотримуватися режиму використання земель сільськогосподарського призначення у відповідності з вимогами чинного законодавства України. Передача права оренди Земельної ділянки у заставу та внесення вказаного права оренди до статутного фонду (капіталу) господарського товариства або іншого підприємства можливі лише за письмовим погодженням цього питання між сторонами Договору оренди. Доповнити текст п. 24 договору другим абзацом письмово повідомити Орендаря про зміну свого місця мешкання або номера телефону у 3-денний термін від вказаної дати такої зміни .

При цьому в Додатковій угоді б/н від 20 липня 2012 року сторони погодили, що ця додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди від 30 грудня 2005 року, набирає чинності після її державної реєстрації та діє у строк, визначений Договором.

Додаткова угода зареєстрована в Управлінні Держкомзему у Валківському районі Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 грудня 2012 року за № 632120004002785.

28 березня 2018 року між Фермерським господарством Фортуна-2017 та ОСОБА_2 було укладено договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на земельну ділянку площею 5,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , зареєстрованого 04.04.2018 року за №25619398, строком на три роки.

Частиною четвертою ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються ст.33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до ч.1-5 ст.33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 8 та 9 ст.33 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч.1 ст.777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.1 ст.33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування ч.1 ст.33 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Як вбачається з додаткової угоди від 20 липня 2012 року до договору оренди землі від 30 грудня 2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПСП Нове життя , сторони домовились внести в договір оренди землі зміни.

Так, згідно п.8 додаткової угоди сторони домовились, що договір оренди землі укладений строком на п`ять років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Таким чином, п.8 додаткової угоди від 20 липня 2012 року у викладеній сторонами редакції не продовжує строк дії договору оренди землі ще на 5 років, а лише містить виклад нової редакції, що договір укладено сторонами на 5 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Відповідач ОСОБА_2 , підписуючи договір оренди земельної ділянки, а згодом й додаткову угоду від 20 липня 2012 року, надав своє волевиявлення на надання права оренди належної йому земельної ділянки на 5 років, починаючи з моменту державної реєстрації договору. Таким чином, строк дії договору оренди землі від 30 грудня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 та ПСП Нове життя , з урахуванням додаткової угоди від 20 липня 2012 року, починається з моменту його державної реєстрації - 31 січня 2008 року та закінчується 31 січня 2013 року.

Частиною 8 ст.33 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Як свідчать матеріали справи ПСП Нове життя до закінчення строку дії договору не повідомляв орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, не направляв жодних листів з проектом додаткової угоди. Між позивачем та ОСОБА_2 жодних додаткових угод щодо поновлення строку дії договору оренди від 30 грудня 2005 року у 2013 році не укладалось.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 30 грудня 2005 року є припиненим з 01 лютого 2013 року.

За таких обставин вважати, що було порушено переважне право позивача на поновлення строку дії договору оренди не можна.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1-3 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність порушення переважного права позивача, тому підстави для визнання договору про користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 28 березня 2018 року укладеного між Фермерським господарством Фортуна-2017 та ОСОБА_2 недійним відсутні.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, то суд виходить з наступного.

Згідно ст.15, 133, 137 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

Згідно правил пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

До суду на підтвердження витрат на правничу допомогу відповідачем надано наступні документи: копія договору про надання правової допомоги від 01 лютого 2018 року; акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 14 січня 2019 року; копія рахунку-фактури від 14 січня 2019 року на загальну суму 10000грн.; копію платіжного доручення від 16 січня 2019 року на загальну суму 10000грн.

Обсяги правової допомоги, наданої адвокатом клієнту визначено у акті прийому-передач, відповідно до якого адвокатом здійснено наступні дії з зазначенням кількості годин: правовий аналіз позовної заяви ПСП Нове життя (у цивільній справі № 615/583/18) про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзісу) та визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди, кількістю 2 год., загальною вартістю 2000 грн.; складання відзиву на позовну заяву ПСП Нове Життя з додатками (доказами) у цивільній справі № 615/583/18, направлення відзиву Позивачу засобами поштового зв`язку, кількістю 2 год., загальною вартістю 2000 грн.; правовий аналіз відповіді на відзив на позовну заяву від ПСП Нове Життя (у цивільній справі № 615/583/18), кількість 1 год., загальною вартістю 1000 грн.; складання Заперечення на відповідь на відзив, направлення Позивачу засобами поштового зв`язку Заперечення на відповідь на відзив (у цивільній справі № 615/583/18), кількістю 2 год., загальною вартістю 2000 грн.; підготовка до участі та участь у судовому засіданні 20.09.2018 р. у цивільній справі № 615/583/18, кількістю 1 год, загальною вартістю 1000 грн.; Підготовка до участі та участь у судовому засіданні 04.12.2018 р. у цивільній справі № 615/583/18, кількістю 1 год., загальною вартістю 1000 грн.; Підготовка до участі та участь у судовому засіданні 14.01.2019 р. у цивільній справі № 615/583/18, кількістю 1 год., загальною вартістю 1000 грн.

За таких обставин судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто 10000 грн. витрат на правничу допомогу.

Також, в суді апеляційної інстанції представником відповідачів подано клопотання про стягнення 7000 грн. на професійну правничу допомог, які понесені при розгляді справи в Харківському апеляційному суді.

В обґрунтування клопотання надано акт приймання-передачі надання правової допомоги №62/18 від 01 лютого 2018 року, за яким Адвокатським об`єднанням Корт Райдер надано наступні послуги: правовий аналіз апеляційної скарги ПСП Нове життя - 3000 грн., складання відзиву на апеляційну скаргу - 4000 грн., всього - 7000 грн.; розрахунок фактуру №615/583/18 від 16 квітня 2019 року на суму 7000 грн. та квитанції від 24 квітня 2019 року про сплату ФГ Фортуна 2017 7000 грн.

Враховуючи, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, дані витрати підлягають стягненню з позивача на корить ФГ Фортуна 2017 .

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя - залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року - залишити без змін.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя (місце знаходження: вул. Центральна, буд.3, с. Олександрівка, Валківський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 30957436) на користь Фермерського господарства Фортуна 2017 (місце знаходження: вул. Нова, буд.8, с. Олександрівка, Валківський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 41240551) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000грн. (сім тисяч гривень 00 коп.).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повну постанову складено 04 червня 2019 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко