Ухвала

від 29.05.2019 по справі 761/11062/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна АК «ТАСКОМБАНК» адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , про арешт майна та накладено арешт на рухоме майно транспортні засоби, які визнані речовими доказами, із забороною розпорядження ними, перелік та ідентифікуючі ознаки яких наведено в клопотанні органу досудового розслідування.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року, звільнити з-під арешту рухоме майно.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що жодним чином слідчий суддя не встановив та не дослідив, яким чином кожен об`єкт рухомого майна є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а отже як наслідок є неправильним висновок суду, що арештоване рухоме майно є доказом в рамках кримінального провадження №22019000000000026 від 02.02.2019 року, а тому підлягає скасуванню.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження апелянт вказує на те, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна проводився у відсутність власника майна, а апеляційна скарга подана у строки визначені ч. 3 ст. 395 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

Відповідно до вимогст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання про арешт майна, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Згідно положеньст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, в ч. 2ст. 170 КПК Українипередбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.

Згідно ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимогст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.

Як вбачається з наданих матеріалів, ГСУ СБ України здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №22019000000000026 від 02.02.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258-5, ч. 5 ст. 191 КК України.

18.03.2019 року старший слідчий в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, а саме транспортні засоби, які визнані речовими доказами, із забороною розпорядження ними, перелік та ідентифікуючі ознаки яких наведено в клопотанні органу досудового розслідування, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

Постановою старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_7 від 04.03.2019 року вказане в клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні №22019000000000026 від 02.02.2019 року речовим доказом.

Встановивши зазначені обставини, слідчий суддя прийшов до висновку з приводу наявності підстав для часткового задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане майно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що надані слідчим матеріали містять достатньо розумних підстав і підозр вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, тобто має ознаки речового доказу.

Щодо доводів апеляційної скарги про недотримання слідчим суддею при постановленні оскаржуваного рішення вимог ст. 172 КПК України, то, як вважає колегія суддів, вони є необґрунтованими, оскільки слідчий суддя під час розгляду внесеного на розгляд клопотання про арешт майна належним чином дотримався вимог чинного кримінального процесуального законодавства, зокрема і вимог ст. 172 КПК України щодо розгляду справи без виклику представника власника майна.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою його забезпечення.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , про арешт майна та накладено арешт на рухоме майно транспортні засоби, які визнані речовими доказами, із забороною розпорядження ними, перелік та ідентифікуючі ознаки яких наведено в клопотанні органу досудового розслідування,- залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна АК «ТАСКОМБАНК» адвоката ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/2815/2019 Категорія ст.170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_8

Доповідач: ОСОБА_1