Постанова

від 21.07.2011 по справі 2а-5038/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 липня 2011 року 17:18 № 2а-5038/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Глорія Інком до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

У судовому засіданні 21 липня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

Товариство з обмеженою відповідальністю Глорія Інком (надалі -також Позивач , ТОВ Глорія Інком ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (надалі -також Відповідач`або ДПІ ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 березня 2011 року № 0002332307 щодо збільшення суми податкового зобов`язання з ПДВ на суму 2 146 079,00 грн. в тому числі основний платіж 1 716 863 грн. та штрафні санкції 429 216,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 23 березня 2011 року № 0002332307 щодо збільшення суми податкового зобов`язання з ПДВ, на думку представника Позивача, прийнято з порушенням вимог чинного податкового законодавства України, на підставі безпідставних висновків та невірного застосування норм податкового законодавства, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача, ТОВ Глорія Інком`абсолютно правомірно до складу податкового кредиту було віднесено суми сплаченого ПДВ за договорами поставки з ТОВ Косметік`та ТОВ РМА-ГРУПП , оскільки їх сплата та наявність підтверджується отриманими від контрагентів податковими накладними. Крім того, вчинення такої операції та, як наслідок, правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ підтверджуються наявними в Позивача первинними бухгалтерськими документами.

На думку представника Позивача, висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва про те, що оскільки ТОВ Косметік`та ТОВ РМА-ГРУПП`не задекларували в деклараціях з ПДВ за жовтень 2010 -січень 2011 року та не сплатили до бюджету податкові зобов`язання, з огляду на це податковий кредит по ПДВ ТОВ Глорія Інком`підлягає коригуванню в бік зменшення на суму 1 716 863,00 грн. у зв`язку з не підтвердженням сплати ПДВ ТОВ Косметік`та ТОВ РМА-ГРУПП , є таким, що не ґрунтується на вимогах чинного податкового законодавства України.

Так, як зазначив представник Позивача, відповідно до вимог податкового законодавства України покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність даних про них, які включені в Єдиний державний реєстр, при умові, що покупець не знав про такі факти. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов`язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Представник Позивача також посилалася на те, що при проведенні перевірки Позивача Відповідачем було допущено процедурні порушення вимог податкового законодавства, що є окремою підставою для визнання оскаржуваних рішень протиправними.

Представник Відповідача -ДПІ у Печерському районі міста Києва, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.

Представником Відповідача також було зазначено про те, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Представник Відповідача також посилався на неправомірне віднесення Позивачем до податкового кредиту сум коштів, сплачених з ТОВ Косметік`та ТОВ РМА-Груп , оскільки зазначені контрагенти Позивача не відображали у власній податковій звітності оплачені Позивачем суми за поставлений пакувальний матеріал.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Станом на час перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення спірні правовідносини регулювалися Законом України Про податок на додану вартість (станом на час розгляду справи закон втратив чинність), Законом України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-ІІІ (станом на час розгляду справи закон втратив чинність) (надалі -також Закон № 2181 ), Податковим кодексом України.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ Глорія Інком (код ЄДРПОУ 37240938) з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах ТОВ Глорія Інком`з ТОВ Косметік (код ЄДРПОУ 33443530), ТОВ РМА-Груп (код ЄДРПОУ 33493581) за період жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 167/23-7/37240938, яким встановлено порушення ТОВ Глорія Інком п.п. 7.4.1, п.п 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартості , п. 198.1 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 1 716 863 грн., в т.ч. за жовтень 2010 року в сумі 602 280 грн., за листопад 2010 року в сумі 333 438 грн., за грудень 2010 року в сумі 506 626 грн. та за січень 2010 року в сумі 274 519 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2011 року № 0002332307, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ Глорія Інком`за платежем Податок на додану вартість`на загальну суму суму 2 146 079,00 грн., в тому числі основний платіж 1 716 863 грн. та штрафні санкції 429 216,00 грн.

Позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2011 року № 0002332307 таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 березня 2011 року № 0002332307, як рішення суб`єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі`означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

У спосіб`означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, складеним за результатами перевірки Позивача, підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог:

- підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість`та пункту 198.1 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України.

Проведеною Відповідачем документальною невиїзною перевіркою було охоплено період жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року.

Податковий кодекс України , який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, набрав чинності 1 січня 2011 року.

Порядок обчислення і плати податку на додану вартість (щодо правовідносин за жовтень, листопад, грудень 2010 року) визначено статтею 7 Закону України Про податок на додану вартість .

Відповідно до пункту 7.4.1 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об`єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість`податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов`язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов`язань із сплати податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 183.3 статті 183 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Таким чином, відповідно до вимог вищенаведених правових норм, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) .

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку .

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств`господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною . Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість , Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні , У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї .

Як встановлено Судом в ході розгляду даної адміністративної справи, 1 жовтня 2010 року між ТОВ Косметик (Постачальник) та ТОВ Глорія Інком (Покупець) було укладено Договір поставки № 01/10/10 (надалі -також Договір поставки № 01/10/10 ), відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити Покупцю, а Покупець зобов`язався оплатити і прийняти пакувальний матеріал з міжшаровою печаткою (далі -упаковка) на умовах даного Договору.

30 вересня 2010 року між ТОВ РМА-ГРУП (Постачальник) та ТОВ Глорія Інком (Покупець) було укладено Договір поставки № 19 (надалі -також Договір поставки № 19 ), відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити Покупцю, а Покупець зобов`язався оплатити і прийняти пакувальний матеріал з міжшаровою печаткою (далі -упаковка) на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору поставки № 01/10/10 та Договору поставки № 19 покупець зобов`язаний: оплатити упаковку в порядку, передбаченому сторонами в даному Договорі. Постачальник зобов`язаний: - поставити упаковку відповідної якості і в кількості, передбачених специфікаціями і технічними картами до Договору; - під час т транспортування виключити пошкодження чи знищення упаковки, забезпечити її схоронність до прийняття її Покупцем.

Згідно з пунктом 5.2 Договору поставки № 01/10/10 та Договору поставки № 19 поставка Товару здійснюється партіями на умовах, згідно Інкотермс 2000, а саме, транспортом Постачальника за його рахунок на склад Покупця.

Пунктами 5.4, 5.5 Договору поставки № 01/10/10 та Договору поставки № 19 передбачено, що Товар вважається переданим Постачальником і прийнятий Покупцем з моменту підписання товаросупровідних документів. Перелік супроводжувальних документів на упаковку: видаткова накладна; податкова накладна.

В той же час, як вбачається з висновку Відповідача, викладеному в акті перевірки, оскільки постачальниками ТОВ Косметик`та ТОВ РМА-Груп`не було включено до складу податкових зобов`язань суму податку на додану варіть, яка була відображена ТОВ Глорія Інком`у складі податкового кредиту в жовтні, листопаді, грудні 2010 року, січні 2011 року право на податковий кредит у ТОВ Глорія Інком`відсутнє.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби , дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10. .

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов`язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість ).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

При цьому виходячи зі змісту пунктів 7.7.1 та 7.7.2 Закону України Про податок на додану вартість , бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби . .

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності операцій між Позивачем та ТОВ Косметик`і ТОВ РМА-Груп`із з`ясуванням з цією метою, зокрема, обставин щодо виду та якості поставленого товару, подальшого його використання в господарській діяльності Позивача (спрямованій на отримання прибутку) тощо.

Крім того, Суд вважає, що реальність відповідних господарських операцій між сторонами Договору поставки № 01/10/10 та Договору поставки № 19 повинна також встановлюватися на основі аналізу обсягу та повноти виконання сторонами умов цих договорів, оформлення відповідних дій у відповідній документальній формі тощо.

Суд також звертає увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов`язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України Про податок на додану вартість`від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов`язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, визначальною ознакою оподатковуваної податком на додану вартість господарської операції є місце надання товару покупцю, з фактом якого поставка вважається виконаною (Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2009 року № 982/13/13-09).

Відтак, враховуючи вищенаведене, Суд звертає увагу на те, що доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару (упакування) за Договором поставки № 01/10/10 та Договором поставки № 19, укладеними між ТОВ Глорія Інком`та ТОВ Косметик`та ТОВ РМА-Груп`відповідно, має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт передачі упакувального матеріалу, оформлення відповідних актів приймання передачі, документів, які підтверджують оплату поставленого товару (відповідні банківські виписки), докази зберігання товару на відповідному складі, а також будь-які інші документальні дані, які свідчать про те, що поставку відповідного товару (упакувального матеріалу) було реально здійснено.

До того ж, Суд акцентує увагу на тому, що вищевказані обставини повинні аналізуватися і досліджуватися з урахуванням конкретних умов договірних відносин, які були визначені сторонами (Позивачем та його контрагентами) в Договорі поставки № 01/10/10 та Договорі поставки № 19.

Враховуючи зазначене, Суд звертає увагу на положення пунктів 5.2, 5.4, 5.5 Договору поставки № 01/10/10 та Договору поставки № 19, відповідно до яких поставка Товару здійснюється партіями на умовах, згідно Інкотермс 2000, а саме, транспортом Постачальника за його рахунок на склад Покупця. Товар вважається переданим Постачальником і прийнятий Покупцем з моменту підписання товаросупровідних документів. Перелік супроводжувальних документів на упаковку: видаткова накладна; податкова накладна.

Таким чином, обов`язок поставки товару на склад Покупця було поставлено на Постачальника у Договорах поставки № 01/10/10 та № 19, тобто на ТОВ Косметик та ТОВ РМА-Груп , а не на Позивача. Відтак, відсутні правові підстави вимагати у Позивача товаро-транспортні документи (які опосередковували процес перевезення товару), оскільки такі документи Позивачем не складалися.

Як встановлено Судом та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, на виконання умов Договорів поставки № 01/10/10 та № 19, сторонами було складено та підписано наступні документи:

- податкові накладні, складені та підписані посадовими особами ТОВ Косметик`та ТОВ РМА-Груп (Том1, а.с. 41-73);

- банківські виписки (Том 1, а.с. 74-96);

- специфікації та технологічні карти до договорів, складені та підписані посадовими особами ТОВ Глорія Інком , ТОВ Косметик`та ТОВ РМА-Груп (Том 1, а.с. 101-191);

- видаткові накладні, складені та підписані посадовими особами ТОВ Глорія Інком , ТОВ Косметик`та ТОВ РМА-Груп (Том 1, а.с. 192-216);

- акти виконаних робіт, оформлені та підписані між ПП САГА плюс`та ТОВ Глорія Інком (Том 2, а.с. 95-99);

- договори та специфікації і технічні карти до договорів, відповідно до яких придбаний у ТОВ Косметик`та ТОВ РМА-Груп`було відчужено третім особам (Том 2, а.с. 100-249; Том 3, а.с. 1- 32);

- накладні про відпущення-одержання товару, підписані між ПП САГА плюс`та ТОВ Глорія Інком (Том 3, а.с. 33-36).

Крім того, в матеріалах справи наявна копія Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Глорія Інком`від 16 липня 2010 року (Том 1, а.с. 217-234), відповідно до статті 5 якого предметами (видами) діяльності ТОВ Глорія Інком`є, зокрема, оптова та роздрібна торгівля пакувальними матеріалами, оптова та роздрібна торгівля пакувальним обладнанням, оптова та роздрібна торгівля полімерною плівкою тощо.

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що оптова та роздрібна торгівля пакувальними матеріалами (які придбавалися Позивачем у його контрагентів) є одним з основних статутних видів діяльності Позивача, що, поряд з іншим, додатково свідчить про реальність господарських операцій між Позивачем та його контрагентами в спірних правовідносинах.

Отримання товару (пакувального матеріалу, який поставлявся партіями), враховуючи положення пункту 5.4 Договору поставки № 01/10/10 та Договору поставки № 19 (яким передбачено, що товар вважається переданим Постачальником і прийнятий Покупцем з моменту підписання товаросупровідних документів; перелік супроводжувальних документів на упаковку: видаткова накладна; податкова накладна), -отримання товару Позивачем підтверджується належним чином оформленими та підписаними податковими та видатковими накладними, копії яких місяться в матеріалах справи.

Зберігання пакувального матеріалу, який придбавався Позивачем, на складі ПП САГА плюс , підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, оформленими та підписаними між ПП САГА плюс`та ТОВ Глорія Інком (Том 2, а.с. 95-99), а також накладними про відпущення-одержання товару, підписаними між ПП САГА плюс`та ТОВ Глорія Інком (Том 3, а.с. 33-36).

Для цілей вищевикладеного, Суд акцентує увагу на тому, що зазначені у вищевказаних актах виконаних робіт періоди часу, протягом якого здійснювалося зберігання товару (надавалися складські послуги, оформлення документів для в`їзду автотранспорту, розвантажувально-навантажувальні роботи) співпадають із зазначеними датами продажу та отримання товару у податкових та видаткових накладних, що є додатковим доказом на підтвердження реальності господарських операцій між Позивачем та його контрагентами.

Крім того, Суд звертає особливу увагу на те, що Позивачем в якості доказів у справі було надано суду копії договорів та специфікацій і технічних карт до договорів (Том 2, а.с. 100-249; Том 3, а.с. 1- 32), відповідно до яких ТОВ Глорія Інком відчужувало пакувальний матеріал третім особам (а саме, ТОВ ВПК-АГРО , ПП Фармацевтична фабрика Науково-виробниче об`єднання Ельфа , АТЗТ Харківський жировий комбінат , ЗАТ Львівський жиркомбінат , ТОВ МОНТАНА КОФЕ УКРАЇНА , ПП АЛЬЯНС КРАСИ , ТОВ Фірма О.Д. Пролісок , ТОВ Компанія Степ Груп , ТОВ Віп Пост , ТОВ Завод дитячого харчування Віта Фудз , ТОВ П . Г . К. , ТОВ К.С.Д. -КИЇВ , ТОВ ЕКОФРУКТ , ФОП ОСОБА_2 , ПАТ Концерн Хлібпром ).

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що надані договори, специфікації та технічні карти з контрагентами а ПАТ Виробниче об`єднання Одеський консервний завод , ТОВ Торговий дім ДЕЛЬТА , ТОВ Карго Експрес ЛТД , ТОВ ФАРМА ГРУП ЛТД , та ТОВ Форес , не є належними доказами в даній адміністративній справі (на підтвердження обставин, які підлягають доведенню в рамках цієї справи), оскільки договори з даними контрагентами та специфікації до них оформлювалися раніше в часі, аніж було укладено Договори поставки № 01/10/10 та № 19 між Позивачем та ТОВ Косметик`та ТОВ РМА-Груп .

В той же час, сукупність наданих Позивачем доказів (копій договорів та специфікацій і технічних карт до них, укладених та оформлених між ТОВ Глорія Інком та ТОВ ВПК-АГРО , ПП Фармацевтична фабрика Науково-виробниче об`єднання Ельфа , АТЗТ Харківський жировий комбінат , ЗАТ Львівський жиркомбінат , ТОВ МОНТАНА КОФЕ УКРАЇНА , ПП АЛЬЯНС КРАСИ , ТОВ Фірма О.Д. Пролісок , ТОВ Компанія Степ Груп , ТОВ Віп Пост , ТОВ Завод дитячого харчування Віта Фудз , ТОВ П.Г . К. , ТОВ К.С.Д. -КИЇВ , ТОВ ЕКОФРУКТ , ФОП ОСОБА_2 , ПАТ Концерн Хлібпром ) свідчить про те, що придбаний товар використовувався в подальшій господарській діяльності Позивача.

До того ж, період придбання Позивачем товару (пакувального матеріалу) у ТОВ Косметик`та ТОВ РМА-Груп`та період продажу цього товару ТОВ ВПК-АГРО , ПП Фармацевтична фабрика Науково-виробниче об`єднання Ельфа , АТЗТ Харківський жировий комбінат , ЗАТ Львівський жиркомбінат , ТОВ МОНТАНА КОФЕ УКРАЇНА , ПП АЛЬЯНС КРАСИ , ТОВ Фірма О.Д. Пролісок , ТОВ Компанія Степ Груп , ТОВ Віп Пост , ТОВ Завод дитячого харчування Віта Фудз , ТОВ П . Г . К. , ТОВ К.С.Д. -КИЇВ , ТОВ ЕКОФРУКТ , ФОП ОСОБА_2 , ПАТ Концерн Хлібпром`є хронологічними (послідовними) та логічно обґрунтованими в часі.

Відтак, придбаний Позивачем за договорами з ТОВ Косметик`та ТОВ РМА-Груп`товар (пакувальний матеріал) використовувався Позивачем в його подальшій господарській діяльності (яка є статутною), спрямованій на отримання прибутку, що є безумовним свідченням реальності господарських операцій за Договорами поставки № 01/10/10 та № 19.

Таким чином, сукупність наданих представником Позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про реальність господарських операцій за Договорами поставки № 01/10/10 та № 19, укладеними між Позивачем та ТОВ Косметик`та ТОВ РМА-Груп .

Відтак, ТОВ Глорія Інком`було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту в деклараціях по ПДВ за жовтень 2010 року (в сумі 602 280 грн.), за листопад 2010 року (в сумі 333 438 грн.), за грудень 2010 року (в сумі 506 626 грн.) та за січень 2010 року (в сумі 274 519 грн.) суму ПДВ по вищезазначених господарських операціях.

Стосовно посилання Відповідача в акті перевірки на те, що контрагентами Позивача ТОВ Косметик`та ТОВ РМА-Груп`не було задекларовано податкові зобов`язання за результатами господарських операцій з Позивачем, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість`платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов`язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону України Про податок на додану вартість`платники податку, визначені у підпунктах а , в , г , д`пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із вищенаведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби .

.

В той же час, ТОВ Глорія Інком`є відокремленою юридичною особою від контрагентів -юридичних осіб ТОВ Косметик`та ТОВ РМА-Груп , а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Відтак, сам по собі факт недекларування ТОВ Косметик`та ТОВ РМА-Груп`в деклараціях ПДВ за відповідні періоди та не сплати до бюджету податкових зобов`язань за поставлені ТОВ Глорія Інком`товари, не є автоматичною підставою коригування податкового кредиту по ПДВ ТОВ Глорія Інком`в бік зменшення у зв`язку з не підтвердженням сплати ПДВ ТОВ Косметик`та ТОВ РМА-Груп , оскільки системний аналіз змісту Закону України Про податок на додану вартість`та Податкового кодексу України підтверджує, що добросовісний покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність даних про них, які включені в Єдиний державний реєстр, при умові, що покупець не знав відносно них. Сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі відхилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов`язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на податковий кредит, у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його отримання і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби , якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Щодо наявного в матеріалах справи Рішення № 11 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість форми від 28 січня 2011 року, яким анульовано реєстрацію ТОВ Косметік , як платника податку на додану вартість, Суд акцентує увагу на те, що вказане рішення було прийнято пізніше, аніж укладено Договір поставки № 01/10/10 від 1 жовтня 2010 року між Позивачем та ТОВ Косметік , а тому вказане рішення не є належним доказом в даній справі.

До того ж, як зазначено Верховним Судом України в Постанові від 13 січня 2009 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -3060678), … помилковим є висновок судів про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання судом недійсними установчих документів одних контрагентів позивача, які видали податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету іншими його контрагентами. Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. Суди не спростували доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї .

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Таким чином, висновок Відповідача про порушення ТОВ Глорія Інком`п.п. 7.4.1, п.п 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартості , п. 198.1 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, спростовується наявними в матеріалах справи документами, а, відтак, податкове повідомлення-рішення № 0002332307 від 23 березня 2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно посилання представника Позивача на порушення процедури проведення перевірки ТОВ Глорія Інком , Суд звертає увагу на наступне.

Як випливає зі змісту акту перевірки № 167/23-7/37240938, податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку .

Відповідно до пункту 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Порядок та особливості проведення документальних невиїзних перевірок визначено статтею 79 Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України).

Суд акцентує увагу на тому, що Відповідачем проводилася документальна невиїзна перевірка, а не документальна позапланова перевірка, а тому посилання представника Позивача на положення пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України є безпідставним.

Пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Таким чином, як передбачено пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, умовами проведення документальної невиїзної перевірки є:

- прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення;

- наявність обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Як підтверджується матеріалами справи, документальна невиїзна перевірка Позивача проводилася на підставі Наказу начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва № 265 від 3 березня 2011 року (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи: Том 2, а.с. 25).

Перевірку проведено на підставі підпункту 78.1.4 статті 78 Податкового кодексу України: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби (у зв`язку з виявленням недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю Управління справами підприємств Глорія Інком (код за ЄДРПОУ 37240938) та у зв`язку з ненаданням платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит ДПІ у Печерському районі м. Києва ).

В матеріалах справи містяться належним чином завірені копії документів на підтвердження факту повідомлення Позивача про проведення документальної невиїзної перевірки (повідомлення № 418/23/7 від 3 березня 2011 року), надіслання йому відповідного запрошення (повідомлення про запрошення № 114 від 9 березня 2011 року) (Том 2, а.с. 27-28).

В той же час, Актом про неможливість вручення повідомлення про запрошення від 3 березня 2011 року № 418/23-7 та наказу про проведення документальної невиїзної перевірки від 3 березня 2011 року № 265 посадовим особам ТОВ Глорія Інком`код за ЄДРПОУ 37240938 засвідчено неможливість вручення вищевказаних документів представнику ТОВ Глорія Інком`у зв`язку з незнаходженням посадових осіб Позивача за юридичною та фактичною адресами.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи, Суд дійшов висновку про те, що при проведенні перевірки ТОВ Глорія Інком`Відповідачем не було порушено процедури її проведення, а, відтак, відповідні доводи представника Позивача. Не приймаються Судом до уваги.

В той же час, зважаючи на те, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної адміністративної справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, їх правомірність підтверджується належними та допустимими засобами доказування.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0002332307 від 23 березня 2011 року.

3. Стягнути 3,40 грн. судових витрат з рахунків Державного бюджету України на користь ТОВ Глорія Інком .

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська