Постанова

від 23.05.2019 по справі 11/б-1042(377/7-10)

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2019 р. Справа №11/Б-1042(377/7-10)

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів: Мирутенка О.Л.

Хабіб М.І.,

за участю секретаря судового засідання: Черватюк С.О.

за участю представників від:

кредиторів: Житомирського обласного управління АТ Ощадбанк - Козлов А.І. - адвокат,

довіреність б/н від 12.10.2018;

Бучацького ОУ ПФУ в Тернопільській області - Микичак В.В. - за довіреністю №1642/07 від 22.05.2019;

ліквідатор (абрітражний керуючий) не зявився,

розглянувши апеляційні скарги: 1. Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Житомирське обласне управління АТ Ощадбанк від 24.01.2019;

2. Бучацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, м. Бучач Тернопільської області від 24.01.2019

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.12.2018 (суддя А.М.Сидорук, повний текст рішення складено 11.01.2019)

у справі № 11/Б-1042(377/7-10)

за заявою ініціюючого кредитора Бучацької міжрайонної податкової інспекції, м. Бучач Тернопільської області

про визнання банкрутом Відкритого акціонерного товариства Бучацький цукровий завод м.Бучач Тернопільської області

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

Арбітражним судом Тернопільської області від 24.02.1997 за заявою Державної податкової адміністрації у Бучацькому районі (правонаступник Бучацька МДПІ) справу № 337/7-10 про визнання банкрутом державного підприємства Бучацький цукровий завод , який в період процедури банкрутства було реорганізовано у ВАТ Бучацький цукровий завод і в подальшому постановою арбітражного суду Тернопільської області від 20.03.2001 боржника визнано банкрутом.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 18.07.2003 ліквідатором боржника було призначено арбітражного керуючого Тараса В.М., ухвалою від 16.11.2007 призначено ліквідатором боржника - арбітражного керуючого Кузика Є.І., ухвалою від 22.04.2008 арбітражного керуючого Левицького І.Й., ухвалою від 27.10.2009 арбітражного керуючого Бесараба В.І.

Ухвалою від 02.11.2010 ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Гутнікевича Любомира Миколайовича, що діє на підставі ліцензії серії АВ № 456574 від 28.05.2009, а ухвалою від 19.10.2012 оплату праці ліквідатора - арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М. за здійснення ним своїх повноважень затверджено в розмірі двох мінімальних заробітних плат з 02.11.2010 за кожен місяць роботи.

04.12.2018 ліквідатором боржника ОСОБА_1 . було подано суду звіт № 241/11 від 26.11.2018 разом із ліквідаційним балансом. Окрім іншого, у звіті ліквідатор просив стягнути пропорційно з кредиторів оплату праці за виконання ним своїх обов`язків у зв`язку із відсутністю достатніх активів для погашення вимог кредиторів та відповідно його оплати послуг.

За наслідками розгляду звіту ліквідатора, місцевим господарським судом було прийнято ухвалу від 28.12.2018, якою затверджено такий звіт та ліквідаційний баланс; боржника як юридичну особу ліквідовано; затверджено фінансовий звіт про рух коштів, отриманих з продажу майна №254/12 від 25.12.2018; вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим законом строк або відхилені господарським судом ухвалено вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами такими, що не підлягають виконанню; стягнуто пропорційно з кредиторів оплату праці арбітражного керуючого на загальну суму 258 052,18 грн. і провадження у справі № 11/Б-1042(377/7-10) про банкрутство боржник закрито.

Ухвала суду загалом мотивована тим, що по результатах розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у банкрута немає ні майна, ні коштів для погашення заборгованості перед кредиторами, відтак, ліквідатор виконав свої повноваження відповідно з вимогами Закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутм (надалі Закону про банкрутсво) по виявленню майнових активів банкрута, відтак юридична особа підлягає припиненню, а провадження у даній справі закриттю. В частині задоволення вимог ліквідатора щодо пропорційного стягнення з кредиторів оплати праці за виконану роботу суд прийшов висновку, що оскільки ухвалою господарського суду від 19.10.2012р. оплату праці ліквідатора банкрута Гутнікевича Л.М. за здійснення ним своїх повноважень затверджено в розмірі двох мінімальних заробітних плат з 02.11.2010 за кожен місяць роботи, яка в процесі ліквідаційної процедури була погашена частково в сумі 69 700,56 грн. то непогашеною залишилася оплата послуг арбітражного керуючого в розмірі 258 052,18 грн., яку належить стягнути пропорційно з кредиторів, оскільки таке відповідає вимогам ст. 3-1 Закону про банкрутство (редакції, чинної до 19.01.2013).

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Не погоджуючись із зазначеною вище ухвалою суду першої інстанції як конкурсним кредитором - ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії Житомирського обласного управління АТ Ощадбанк подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду від 28.12.2018 в частині стягнення з кредиторів на користь арбітражного керуючого ВАТ Бучацький цукровий завод Гутнікевича Л.М. основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора пропорційно їх грошовим вимогам скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення в рахунок непогашеної частини оплати праці ліквідатора 10 752,17 грн. з кожного.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції при прийняття оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального та неправильно застосовано норми матеріального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не було враховано, що положеннями Закону Про банкрутство, не передбачено обов`язку кредитора (кредиторів) відшкодовувати за рахунок кредиторів оплату основної грошової винагороди ліквідатору у випадку, якщо у банкрута відсутні активи і кредитори не створили відповідний фонд. Створення відповідного фонду для оплати послуг ліквідатора є правом, а не обов`язком кредиторів. Відповідно апелянт покликається на те, що оскільки такого фонду кредиторами створено не було, то оплата послуг ліквідатора за період виконання ним своїх повноважень здійснюється лише за рахунок коштів одержаних з продажу його майна. Разом з тим, апелянт покликається на те, що положення Закону про банкрутство не містять норм, які б передбачали відшкодування кредиторами сплату основної грошової винагороди ліквідатору власними коштами у пропорційному розмірі їх грошовим вимогам.

Відповідно до наведеного апелянт стверджує, що суд першої інстанції непогашену частину оплати праці арбітражного керуючого в сумі 258 052,18 грн повинен був стягнути з усіх кредиторів в рівній сумі виходячи з розрахунку 10 752,17 грн (258 052,18 / 24 (кількість кредиторів) = 10 752,17 грн).

14.01.2019 апеляційну скаргу на таку ж ухвалу і у тій же частині подано Бучацьким об`єднаним управлінням ПФУ в Тернопільській області, в якій не погоджується з ухвалою суду першої інстанції в частині стягнення пропорційно з кредиторів оплати праці ліквідатора та вважає, що судом не в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Апелянт стверджує, що при визначенні відсотка судом враховувалась сума кредиторських вимог, яка заявлялась Бучацьким об`єднаним управлінням ПФУ в Тернопільській області та визнана ухвалою Арбітражного суду Тернопільської області від 25.12.2000 у сумі 541 205,00 грн., проте, судом не було враховано списання заборгованості боржника 29.03.2001 у сумі 602 124,00 грн. відповідно до ст. 18 Закону України Про порядок погашення боргу платниками до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів . Відповідно наведеного апелянт вважає, що заборгованість ВАТ Бучацький цукровий завод , яка підлягає стягненню згідно ухвали від 28.12.2018 становить 49 030,16 грн (поточний борг, який виник під час процедури ліквідації), відтак, на думку апелянта, при визначенні процентного співвідношення щодо оплати послуг арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М., слід виходити саме із суми боргу 49 030,16 грн., а не 541 205,00 грн, щодо якої Бучацьким об`єднаним управлінням було проведено списання та не вчинялись жодні дії ліквідатором під час здійснення ліквідаційної процедури.

Арбітражним керуючим (ліквідатором) боржника Гутнікевичем Л. ОСОБА_2 . подано відзив на апеляційну скаргу Бучацького об`єднання управління ПФУ в Тернопільській області, в якій ліквідатор заперечує доводи апелянта щодо неналежного обрахунку основної суми кредиторських вимог, зазначивши, що розмір сум стягнення з кредитора оплати послуг арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора у справі про банкрутство, обраховується саме із суми визнаних вимог такого кредитора, без врахування суми погашення, списання такої заборгованості чи наявного на дату закриття провадження у справі боргу, відтак просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

ТОВ Підгаєцька Агропромтехніка подано відзив на апеляційну скаргу ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Житомирського обласного управління АТ Ощадбанк , в якій товариство заперечує доводи апелянта зазначивши, що для погашення заборгованості на меншу суму ліквідатор звичайно виконав меншу роботу і винагорода тобто зарплата має бути меншою. І тому принцип рівності усіх учасників справи на який спирається апелянт не може бути використаний. Разом з тим, товариство покликається на те, що п. 3 ст. 31 Закону про банкрутство чітко вказує, що якщо у разі недостатності коштів, від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредиторові однієї черги, а тому ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Житомирського обласного управління АТ Ощадбанк 11.03.2019 та 25.03.2019 подано письмові пояснення, в якому звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що з 26.12.2007 в період здійснення ліквідаційної процедури у даній справі, зобов`язання ВАТ Бучацький цукровий завод перед Філією - Житомирське обласне управління АТ Ощадбанк припинилися, відтак робота ліквідатора банкрута не принесла реальних результатів з погашення заборгованості перед визнаними судом кредиторами, борги погашені не були, а тому додаткове стягнення коштів на оплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого принесе банку додаткові неправдиві збитки.

Арбітражним керуючим (ліквідатором) ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Житомирського обласного управління АТ Ощадбанк , в якій заперечує доводи апелянта зазначивши, що із встановлених у справі обставин та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, Верховний Суд неодноразово зазначав, що оплата послуг ліквідатора може бути покладена на всіх виявлених кредиторів у справі про банкрутство, у зв`язку з чим визнав законним та обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про покладення витрат на оплату послуг ліквідатора боржника, що визнаний банкрутом, та витрат у ліквідаційній процедурі на всіх виявлених кредиторів у такій справі пропорційно визнаним кредиторським вимогам.

15.04.2019 Бучацьким об`єднаним управлінням ПФУ в Тернопільській області подано доповнення до апеляційної скарги, в якій останній звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що робота ліквідатора банкрута не принесла реальних результатів з погашення заборгованості перед визнаними судом кредиторами, борги погашені не були, а тому додаткове стягнення коштів на оплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого принесе пенсійному фонду додаткові неправдиві збитки. Крім того, під час здійснення ліквідаційної процедури вимоги кредиторів змінювались.

Оцінка суду.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

З урахуванням положень вищезазначеного Закону та апеляційних скарг апелянтів, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд ухвали місцевого господарського суду від 28.12.2018 в частині стягнення пропорційно з кредиторів оплати праці арбітражного керуючого на загальну суму 258 052,18 грн, в іншій частині ухвала суду відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України не переглядається.

Оскільки період нарахованих послуг по оплаті основної суми винагороди ліквідатора охоплює період з 02.11.2010 по 19.01.2013, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно ч. 10, 12, 14 ст. 3-1 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013), оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв`язку з виконанням ним своїх обов`язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, тобто на платній основі.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Таким чином, нормами зазначеного закону в редакції, що діяла до 19.01.2013, визначені три джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним своїх обов`язків: за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Також, з означених вище підстав, належить застосовувати і норми Закону про банкрутство у новій редакції, що діє з 19.01.2013. Так, відповідно до ст. 98 Закону у означеній редакції, передбачене право арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) користуватися усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у т. ч. право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 115 вказаного Закону, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень, або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні 12 місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

Отже, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, вона повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошовим вимогам (висновки щодо застосування цих норм права викладені у постанові Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16).

Крім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство. Ініціюючи провадження у справі про банкрутство, кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

Місцевим судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що на засіданні кредиторів боржника, яке відбулось 27.12.2018, вирішено затвердити фінансовий звіт ліквідатора - арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М. Зокрема у фінансовому звіті відображена оплата послуг ліквідатора в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 02.11.2010 по 30.11.2018 у сумі 327 752,74 грн.

Оскільки зазначеною вище ухвало суду від 19.10.2012 оплату праці ліквідатора затверджено в розмірі двох мінімальних заробітних плат з 02.11.2010, тому суд у подальшому не повинен досліджувати обставини та підстави нарахування такої, оскільки розмір таких уже встановлено попереднім судовим рішенням, а повинен лише дослідити обставини наявності доказів погашення такої і розмір такого погашення (сплати).

В процесі ліквідаційної процедури була погашена частково оплата праці ліквідатора у сумі 69 700,56 грн., що не заперечується учасниками провадження у справі про банкрутство. Таким чином, непогашеною залишається оплата праці арбітражного керуючого в розмірі 258 052,18 грн. При цьому, у матеріалах справи відсутні відомості про оскарження дій чи бездіяльності ліквідатора боржника з підстав незаконної бездіяльності (затягування ліквідаційної процедури) чи вчиненні інших активних дій, що спрямовані на таке затягування та відповідно збільшення періоду нарахування оплати послуг.

Натомість, звіт ліквідатора № 241/11 від 06.11.2018 схвалено рішенням комітету кредиторів банкрута, оформленого протоколом від 06.11.2018 та встановлено, що грошові кошти на рахунках банкрута відсутні, ліквідаційна маса та дебіторська заборгованість, яка можлива до стягнення, відсутня. Тобто, виявленого в ліквідаційній процедурі майна недостатньо для розрахунку з кредиторами та здійснення оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за виконання ним обов`язків ліквідатора банкрута.

При цьому слід зазначити, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Закону про банкрутство), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Тобто, не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Вищенаведені висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах №916/1503/17 від 04.10.2018 та №912/1783/16 від 01.08.2018.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обгрунтованнсть звіту ліквідатора в частині вимог про стягнення з кредиторів пропорційно їх вимог грошової винагороди та відповідно задовольнив їх.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду, з якими погоджується й суд апеляційної інстанції.

За таких умов, суд першої інстанції, правильно з`ясував характер спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку, що не спростовано доводами апеляційних скарг, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню у оскаржуваній частині без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи та заперечення, викладені апелянтами у апеляційних скаргах не спростовують імперативних норм чинного законодавства про банкрутство якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, норми якого є спеціальними нормами закону на відміну від загальних норм, якими є норми, що регулюють податкові відносини, і при цьому навіть відсутня конкуренція таких норм у даних спірних правовідносинах.

З огляду на вищевикладене, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційних скарг за апелянтами.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.12.2018 у справі № 11/Б-1042(377/7-10) залишити без змін, а апеляційні скарги ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Житомирського обласного управління АТ Ощадбанк та Бучацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтами.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.05.2019

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді О.Л. Мирутенко

М.І.Хабіб