Постанова

від 28.05.2019 по справі 910/5574/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2019 р. Справа№ 910/5574/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 28.05.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю М-Ірбіс

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 (повний текст складено 27.03.2019)

у справі №910/5574/18 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю М-Ірбіс

до Державного підприємства Сетам

про визнання недійсними результати торгів

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю М-Ірбіс (далі, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Сетам (далі, відповідач) про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) в Системі електронних торгів арештованим майном Сетам від 10.07.2017 на підставі Протоколу №270128 проведення електронних торгів, щодо земельної ділянки площею 5,7327 га з кадастровим номером 8000000000:78:215:0100, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Прирічна (біля затоки Собаче Гирло).

Позовні вимоги мотивовані тим, що проведений відповідачем аукціон в системі електронних торгів арештованим майном 10.07.2017, оформлений протоколом від 10.07.2017 № 270128, має бути визнаний судом недійсним у зв`язку з відсутністю визначення вартості майна (оцінки).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі №910/5574/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки початкова ціна арештованого майна визначається виконавцем на підставі приписів Закону України Про виконавче провадження лише у випадку, коли така ціна не встановлена. В свою чергу, ціна арештованого майна встановлена рішенням господарського суду від 11.05.2016 у справі №910/5271/16 та наказом від 06.06.2016 №910/5271/16, що спростовує доводи позивача про її відсутність. Водночас, дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, 09.04.2019 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на поштовому конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю М-Ірбіс звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі №910/5574/18 та ухвалити нове, яким визнати недійсними результати торгів (аукціону) в системі електронних торгів арештованим майном Сетам від 10.07.2017 на підставі Протоколу №270128 проведення електронних торгів, щодо земельної ділянки площею 5,7327 га з кадастровим номером 8000000000: 78 :215: 0100 , що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Прирічна (біля затоки Собаче Гирло).

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- статтею 57 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Отже, чинним законодавством встановлено обов`язок здійснити продаж майна за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, на підставі діючого звіту про оцінку майна. Проте, відповідач на момент проведення аукціону визначив стартову ціну на власний розсуд, що є порушенням прав позивача на визначення справедливої ціни, внаслідок чого система електронних торгів арештованим майном Сетам не мала права проводити аукціон від 10.07.2017, а його результати мають бути визнані судом недійсними.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 13.05.2019, зазначає наступне:

- ДП Сетам розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби, при цьому жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов`язку організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію;

- для визнання електронних торгів недійсними, які є правочином у розумінні статей 203, 215 Цивільного кодексу України, необхідно встановити порушення саме норм Порядку реалізації арештованого майна. Натомість, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю М-Ірбіс у справі №910/5574/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 у справі №910/5574/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю М-Ірбіс на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі №910/5574/18; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю М-Ірбіс на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі №910/5574/18 на 28.05.2019.

За результатами проведеного у справі 28.05.2019 судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 28.05.2019 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду13.05.2019, відповідач просив розглядати справу у відсутності його представника. Відтак, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті у судовому засіданні, призначеному на 28.05.2019.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у справі №910/5271/16 за позовом Публічного акціонерного товариства БАНК КЛІРИНГОВИЙ ДІМ до Товариства з обмеженою відповідальністю ЯВІР-ПЛЮС про звернення стягнення на предмет іпотеки, позовні вимоги задоволено повністю, зокрема, звернено стягнення на майно із встановленням початкової ціни в розмірі 32 244 570,00 грн.

На виконання вказаного рішення суду від 11.05.2016 у справі №910/5271/16 господарським судом видано наказ від 06.06.2016 №910/5271/16.

В.о. начальника відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Мінюсту подано на ім`я відповідача заявку на реалізацію арештованого майна ВП №51710569/3 від 02.02.2017 № 20.1/417/3 із зазначенням вартості майна в сумі 32 244 570,00 грн. (сума, визначена рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у справі №910/5271/16).

Вперше майно було виставлено на реалізацію за лотом №200164 за стартовою ціною 32 244 570,00 грн., зазначеною в заявці виконавця від 02.02.2017 №20.1/417/3 та встановленою рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у справі №910/5271/16.

Вдруге майно було виставлено на реалізацію за лотом № 208016 за стартовою ціною 25 795 656,00 грн.

Проте, як перші так і другі торги не відбулися.

Враховуючи вказане, майно було виставлено на торги втретє за лотом №215034 за ціною 70 % від вартості за стартовою ціною 22 571 199,00 грн.

Відповідачем 10.07.2017 проведено електронні торги за лотом №215034 з реалізації предмета іпотеки: земельна ділянка, площею 5,7327 га, кадастровий номер 8000000000:78:215:0100, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Прирічна (біля затоки Собаче Гирло) (далі - майно) за стартовою ціною 22 571 199,00 грн., які оформлені протоколом проведення електронних торгів від 10.07.2017 №270128.

Як зазначає позивач та не заперечувалось відповідачем, ТОВ М-Ірбіс здійснило реєстрацію себе як учасника в ДП Сетам , прийняло участь та було визнано переможцем торгів, що підтверджується протоколом №270128 від 10.07.2018 проведення електронних торгів.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач стверджує, що останнього визначено переможцем вказаних торгів, проте останні проведені відповідачем з порушенням вимог статті 57 Закону України Про виконавче провадження , а саме: відповідачем визначено стартову ціну продажу майна на власний розсуд, в той час, як вказаним законом встановлено обов`язок здійснити продаж майна за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, на підставі діючого звіту про оцінку майна.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як стверджує позивач, відповідно до статті 57 Закону України Про виконавче провадження визначення вартості майна боржника здійснюється за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, а також стверджує про обов`язок здійснити продаж майна за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, на підставі діючого звіту про оцінку майна.

Водночас, за приписами частини 3 статті 57 Закону України Про виконавче провадження , у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Приписами частини 4 статті 57 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Матеріали справи не містять доказів незгоди сторонами виконавчого провадження щодо визначення вартості майна або доказів складності її визначення.

Водночас, приписами статті 39 Закону України Про іпотеку , зокрема, визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/5271/16 за позовом Публічного акціонерного товариства БАНК КЛІРИНГОВИЙ ДІМ до Товариства з обмеженою відповідальністю ЯВІР-ПЛЮС про звернення стягнення на предмет іпотеки, позовні вимоги задоволено повністю, зокрема, звернено стягнення на майно із встановленням початкової ціни в розмірі 32 244 570,00 грн.

На виконання вказаного рішення суду від 11.05.2016 у справі №910/5271/16 Господарським судом міста Києва видано наказ від 06.06.2016 №910/5271/16.

Положеннями пункту 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Мінюсту від 29.09.2016 № 2831/5 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок), організатор електронних торгів, торгів за фіксованою ціною (далі - Організатор) - державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи реалізації арештованого майна, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів та торгів за фіксованою ціною, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку визначено, що виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору.

Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі):

копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;

копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження - копія акта опису та арешту майна боржника;

копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України Про виконавче провадження );

у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду;

копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

Не підлягає передачі на реалізацію майно, щодо якого наявний письмовий висновок експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі, якщо витрати, пов`язані зі зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано.

Положеннями пункту 4 розділу ІІ Порядку передбачено, що начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який становить не більше трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу I цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її Організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим - тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.

Відтак, Організатор (відповідач) здійснює розміщення інформації в системі електронних торгів на підставі документів, наданих органом виконавчої служби. При цьому, законом та Порядком не встановлено обов`язок Організатора (відповідача) здійснювати перевірку законності дій виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність поданої Організатору (відповідачу) інформації, яка зазначена у заявці на реалізацію арештованого майна.

Матеріалами справи підтверджується, що в.о. начальника відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Мін`юсту подано на ім`я відповідача заявку на реалізацію арештованого майна ВП №51710569/3 від 02.02.2017 №20.1/417/3 із зазначенням вартості майна в сумі 32 244 570,00 грн. (сума визначена рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у справі №910/5271/16).

Положеннями пункту 1 розділу ІХ Порядку визначено, що не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється Організатором на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону України Про виконавче провадження .

У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється Організатором на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону України Про виконавче провадження .

Як вбачається із наявних в матеріалах справи роздруківок з офіційного сайту відповідача вперше майно було виставлено на реалізацію за лотом № 200164 за стартовою ціною 32 244 570,00 грн., зазначеною в заявці виконавця від 02.02.2017 №20.1/417/3 та встановленою рішенням господарського суду від 11.05.2016 у справі №910/5271/16.

Вдруге майно було виставлено на реалізацію за лотом №208016 за стартовою ціною 25 795 656,00 грн.

Проте, матеріалами справи підтверджується, що як перші, так і другі торги не відбулися.

З огляду на це, вказане майно було виставлено на торги втретє за лотом №215034 за ціною 70 % від вартості за стартовою ціною 22 571 199,00 грн.

Разом із тим, оскільки за змістом частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Аналіз положень Закону України Про виконавче провадження свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна.

Відповідно до наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.

Судом, при цьому, у відповідності до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховані висновки, викладені, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №910/10136/17.

Враховуючи викладене, колегією суддів відхиляються доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки початкова ціна арештованого майна визначається виконавцем на підставі приписів Закону України Про виконавче провадження лише у випадку, коли така ціна не встановлена. У свою чергу, як вбачається із матеріалів справи, ціна арештованого майна встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у справі №910/5271/16 та наказом від 06.06.2016 №910/5271/16, що спростовує доводи апелянта про її відсутність.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю М-Ірбіс є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю М-Ірбіс на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі №910/5574/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі №910/5574/18 залишити без змін.

Матеріали справи №910/5574/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.06.2019.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка