Постанова

від 05.06.2019 по справі 905/2391/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2019 р. Справа № 905/2391/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ (вх. № 1173 Д/2-5)

на рішення господарського суду Донецької області від 12.03.2019 у справі № 905/2391/18 (суддя Курило Г.Є., повний текст рішення складено та підписано 13.03.2019)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний стиль» , м.Донецьк,

про стягнення боргу у розмірі 50997,27грн., пені у розмірі 13745,63грн., 3% річних у розмірі 3041,15грн., інфляційних витрат у розмірі 39594,92грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2018 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний стиль» про стягнення боргу у розмірі 50997,27 грн., пені у розмірі 13745,63грн., 3% річних у розмірі 3041,15грн., інфляційних витрат у розмірі 39594,92грн.

Позовні вимоги обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №706/14-ТЕ-7 від 10.12.2013 в частині оплати за отриманий природний газ.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.03.2019 у справі № 905/2391/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний стиль» про стягнення боргу у розмірі 50997,27грн., пені у розмірі 13745,63грн., 3% річних у розмірі 3041,15грн., інфляційних витрат у розмірі 39594,92грн., задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний стиль» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» основний борг - 50997,27грн., 3% річних - 3001,15грн., інфляційних втрат - 39541,00грн., пеню - 13426,95грн., а також судовий збір в сумі 1755,23грн.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано доведеністю матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасного здійснення розрахунків за отриманий від позивача за договором купівлі-продажу природного газу №706/14-ТЕ-7 від 10.12.2013, а саме, як встановлено судом, погашення заборгованості за зобов`язаннями квітня, липня, серпня, листопада 2014 року, відбулося з порушенням строків, визначених у договорі №706/14-ТЕ-7 від 10.12.2013, а за зобов`язаннями грудня 2014 року борг не сплачений.

Разом з тим, застосувавши до спірних правовідносин приписи ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким передбачено списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за природний газ, погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016), суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 40,00 грн. - 3% річних, 53,92 грн.- інфляційних нарахувань та 318,68 грн. - пені за період квітня, липня, серпня, листопада 2017 року.

Позивач з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 12.03.2019 у справі № 905/2391/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 40,00 грн.- 3% річних, 53,92 грн.- інфляційних нарахувань, 318,68 грн. - пені та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.

На думку скаржника, судом першої інстанції неправомірно застосовано норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до спірних правовідносин, оскільки, виходячи з аналізу статтей 1-3 вказаного Закону, учасниками процедури врегулювання заборгованості (що включає, у тому числі, і списання заборгованості) є теплопостачальні і теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру. Проте, матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії, тому застосування частини 3 статті 7 наведеного Закону є неправомірним.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 поновлено ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 12.03.2019 у справі № 905/2391/18; відкрито апеляційне провадження та повідомлено сторони, що розгляд апеляційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 12.03.2019 у справі № 905/2391/18 буде здійснюватись за правилами ч. 10. ст. 270 ГПК України в порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

10.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний стиль» , м.Донецьк (відповідач, Покупець) був укладений договір на купівлі-продажу природного газу №706/14-ТЕ-7, за приписами п.1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2. договору (в редакції додаткової угоди №2 від 30.04.2014), газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

За умов п.2.1. договору, продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 280,8тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень - 42; лютий - 42; березень - 38; квітень - 17; травень - 5,5; червень - 5,3; липень - 5,2; серпень - 5,3; вересень - 5,5; жовтень - 21; листопад - 34; грудень - 60.

Обсяги газу, що планується передати за договором можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.2.1.1. договору).

Згідно з п.п.3.3, 3.4. договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов`язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За змістом п.5.2. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2014), до сплати за 1000 куб. м природного газу - 1091,00грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20грн., всього з ПДВ - 1309,20грн.

Згідно з п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Умовами п.6.3. договору, сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

Відповідно до розділу 11 договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов укладеного договору, позивач в 2014 році передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 284952,64грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від: 31.01.2014 у січні 2014 року на суму 59022,66грн. (45,083 тис. куб. м), 28.02.2014 у лютому 2014 року на суму 64348,49грн. (49,151 тис. куб. м), 31.03.2014 у березні 2014 року на суму 40078,54грн. (30,613 тис. куб. м), 30.04.2014 у квітні 2014 року на суму 20170,85грн. (15,407 тис. куб. м), 31.05.2014 у травні 2014 року на суму 5756,56грн. (4,397 тис. куб. м), 30.06.2014 у червні 2014 року на суму 4516,75грн. (3,450 тис. куб. м), 31.07.2014 у липні 2014 року на суму 1859,06грн. (1,420 тис. куб. м), 31.08.2014 у серпні 2014 року на суму 87,72грн. (0,067 тис. куб. м), 31.10.2014 у жовтні 2014 року на суму 5066,61грн. (3,870 тис. куб. м), 30.11.2014 у листопаді 2014 року на суму 33048,13грн. (25,243 тис. куб. м), 31.12.2014 у грудні 2014 року на суму 50997,27грн. (38,953 тис. куб. м). (а.с.26-36)

У вказаних актах сторони зазначали, що НАК «Нафтогаз України» передає, а ТОВ «Столичний стиль» приймає імпортований природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Звертаючись до господарського суду позивач зазначав, що оплата за переданий газ здійснювалась відповідачем несвоєчасно, заборгованість за грудень 2014 року залишилась не сплаченою. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 50997,27 грн. за грудень 2014 року та нарахованих на суму основного боргу 3% річних у розмірі 3041,15грн., інфляційних втрат у розмірі 39594,92 грн. та пені у розмірі 13745,63грн.

Відмова суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 40,00 грн., інфляційних нарахувань в сумі 53,92 грн. та пені в сумі 318,68 грн. є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла на підставі укладеного між сторонами договору про купівлі-продажу природного газу №706/14-ТЕ-7 від 10.12.2013.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України та положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.1. ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобовязання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У частині 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування) підтверджується, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" позивачем та отримання відповідачем у період з січня 2014 року по грудень 2014 року природного газу за договором купівлі-продажу №706/14-ТЕ-7 від 10.12.2013 на загальну суму 284952,64грн.

Також, позивачем до матеріалів справи надано довідку по бухгалтерських операціях розрахунків ТОВ «Столичний стиль» із ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за договором №706/14-ТЕ-7 від 10.12.2013 з якої вбачається, що у період з 31.01.2014 по 31.12.2014 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 284952,64 грн.

З наданої довідки також вбачається, що відповідач здійснив розрахунки за поставлений за договором природний газ частково, сплативши на користь позивача суму в розмірі 233955,37грн. В той же час, наявними матеріалами справи підтверджується, що решта заборгованості в сумі 50997,27 грн. за отриманий в грудні 2014 року газ відповідачем залишилась не сплаченою, доказів такої оплати ТОВ «Столичний стиль» до суду не надано.

За змістом п.6.1 договору №706/14-ТЕ-7 від 10.12.2013, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують належне виконання відповідачем розрахунків за отриманий у грудні 2014 року природний газ за договором купівлі-продажу №706/14-ТЕ-7 від 10.12.2013, у зв`язку з чим, приймаючи до уваги належне виконання позивачем умов договору №706/14-ТЕ-7 від 10.12.2013 у грудні 2014 року, а також відсутність документальних доказів виконання відповідачем умов п. 6.1. договору в частині здійснення розрахунків за поставлений у грудні 2014 року природний газ, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ТОВ «Столичний стиль» суми основного боргу у розмірі 50997,27 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем дисципліни розрахунків за укладеним договором №706/14-ТЕ-7 від 10.12.2013, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню за період з 11.02.2014 по 02.02.2018 в розмірі 13745,63 грн., 3% річних за квітень, липень серпень, листопад, грудень 2014 в розмірі 3041,15грн., інфляційні втрати за вересень - жовтень 2014 та за період з лютого 2015 по грудень 2017 в розмірі 39594,92 грн.

З приводу правомірності нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат вказаних нарахувань колегія суддів зазначає

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до нього, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;

Згідно з ст. 2 цього Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 ст. 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Водночас ч. 3 ст. 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені) інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, ще підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016р.

Водночас частиною 3 статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.

Відповідні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 13.02.2019 по справі №924/292/18, від 29.01.2018 по справі №904/10745/16, від 07.02.2018 по справі №927/1152/16, від 14.02.2018 по справі №908/3211/16, від 22.02.18 по справі №922/4355/14.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за поставлений позивачем в квітні, липні, серпні, листопаді 2014 року природний газ, що використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась населенням (п. 1.2 договору з урахуванням додаткової угоди від 30.04.2014), погашена повністю, а непогашеною залишилась заборгованість за грудень 2014 в розмірі 50997,27грн.

Таким чином, до дня набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за природний газ відповідно до договору №706/14-ТЕ-7 від 10.12.2013 купівлі-продажу природного газу.

При цьому, погашення заборгованості за зобов`язаннями квітня, липня, серпня, листопада 2014 року, здійснено відповідачем з порушенням строків, встановлених договором №706/14-ТЕ-7 від 10.12.2013, але до 30.11.2016. Заборгованість за поставлений у грудні 2014 року природний газ залишилась відповідачем не сплаченою.

Виходячи зі змісту ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до 30.11.2016 року, неустойка (пеня), проценти річних не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню з 30.11.2016 року.

Сторони у п. 7.2 договору передбачили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків, річних, встановлюється тривалістю 5 років (пункт 9.3 договору).

Згідно наданого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" розрахунку, позивачем до стягнення з відповідача нараховано 13745,63 грн. пені за період з 15.05.2014 по 25.05.2014 в сумі 97,82 грн. за зобов`язаннями квітня 2014, за період з 15.08.2014 по 06.10.2014 в сумі 67,49 грн. за зобов`язаннями липня 2014, за період з 16.09.2014 по 06.10.2014 в сумі 1,26 грн. за зобов`язаннями серпня 2014 , за період з 16.12.2014 по 21.12.2014 в сумі 152,11 грн. за зобов`язаннями листопада 2014, за період з 15.01.2015 по 14.07.2015 в сумі 13 426,95 грн. за зобов`язаннями грудня 2014 року.

З огляду на викладені норми ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії та з урахуванням часткового погашення відповідачем до 30.11.2016 вартості отриманого за договором №706/14-ТЕ-7 від 10.12.2013 газу, колегія суддів приходить до висновку, що правомірним є нарахування 13 426,95 грн. пені за грудень 2014 року, а у стягненні пені в розмірі 318,68 грн. слід відмовити.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3041,15 грн.

В той же час, за здійсненим перерахунком заявленої до стягнення суми 3% річних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3001,15 грн. за період з 15.01.2015 по 31.12.2016 року за несвоєчасну сплату природного газу, поставленого у грудні 2014 року, а у стягненні 40,00 грн. слід відмовити.

Також, перевіривши правильність нарахування суми інфляційних втрат на суму основної заборгованості в розмірі 50997,27грн. (грудень 2014), та здійснивши власний розрахунок, суд зауважує, що стягненню підлягають 39541,00 грн. інфляційних втрат за період з 15.01.2015 по 31.12.2016 року, у стягненні 53,92 грн. слід відмовити.

В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду винесено у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.03.2019 у справі № 905/2391/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 05.06.2019

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль