Постанова від 30.05.2019 по справі 910/8297/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2019 р. Справа№ 910/8297/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Руденко М.А.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 30.05.2019

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ГранитГрупп

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 (повне рішення складено - 26.11.2018)

у справі № 910/8297/18 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Ушицький комбінат будівельних матеріалів

до Товариства з обмеженою відповідальністю ГранитГрупп

за участю третьої особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиторське підприємство Вертикаль ,

Приватного підприємства А.Ф.К.

про стягнення 729 740, 40 грн,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У червні 2018 Приватне акціонерне товариство Ушицький комбінат будівельних матеріалів (далі - ПАТ Ушицький комбінат будівельних матеріалів ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГранитГрупп (далі - ТОВ ГранитГрупп ) про стягнення 729 740, 40 грн збитків.

Позовні вимоги про стягнення збитків обґрунтовані тим, що в договорі № 25/04 від 25.04.2016 був закріплений обов`язок відповідача здійснити поставку товару за власний рахунок, однак, залізничний тариф замість відповідача було сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиторське підприємство Вертикаль (далі - ТОВ Транспортно-експедиторське підприємство Вертикаль ) та стягнуто вказані грошові кошти з позивача в якості збитків.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 та від 18.09.2018 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТОВ Транспортно-експедиторське підприємство Вертикаль та Приватне підприємство А.Ф.К. (далі - ПП А.Ф.К ) відповідно.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ ГранитГрупп на користь ПАТ Ушицький комбінат будівельних матеріалів 663 264, 00 грн збитків, 9 948, 96 грн судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Рішення обґрунтовано виною та протиправною поведінкою відповідача у невиконанні умов (та відмові виконувати такі умови) договору, за якими покупець не відшкодував постачальнику оплату залізничного тарифу відвантаженої партії товару від ст. Ушиця ЮЗЖД до станції призначення. При цьому, така вартість була стягнута з позивача, як вантажовідправника, третьою особою 1, як такою, що була вказана платником залізничного тарифу в залізничних накладних, на виконання визначених відповідачем умов в його заявках на поставку товару за договором.

Збитки полягають в обґрунтованій сплаті позивачем третій особі 1 залізничного тарифу за перевезення за заявками відповідача від 04.05.2016, 24.05.2016. Причино-наслідковий зв`язок характеризується тим, що саме з підстав невідшкодування відповідачем позивачу залізничного тарифу та зазначення у заявках покупця платником такого тарифу ТОВ ТЕП Вертикаль , саме з позивача, як вантажоперевізника третя особа 1 стягнула грошові кошти в сумі 663264, 00 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що пред`явлені позивачем до стягнення збитки в розмірі 663 264, 00 грн є обґрунтованими.

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що у понесених позивачем 66 326, 00 грн виконавчого збору та 150, 00 грн витрат виконавчого провадження № 56143466 відсутня вина та винні дії відповідача. А тому, відсутні збитки та відсутній відповідний причинно-наслідковий зв`язок, зокрема позивач не був позбавлений права добровільно виконати рішення суду.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

У грудні 2018 року ТОВ ГранитГрупп звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 та ухвалити нове - про відмову в задоволені позовних вимог в частині стягнення 663 264, 00 грн збитків, 9 948, 96 грн судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ГранитГрупп . Надано час для подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань. Призначено до розгляду апеляційну скаргу на 20.03.2019.

Справа розглядалася різними складами суду.

20.03.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від скаржника надійшло клопотання про витребування доказів та клопотанні про відкладення справи до якого було долучено нові доказів.

20.03.2019 усною ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання було залишено без розгляду клопотання про витребування доказів на підставі ст. 118, 207 ГПК України.

Стосовно доданих скаржником нових доказів до клопотання про відкладення розгляду справи, відповідачем не було заявлено клопотання про поновлення строку для їх подачі.

В силу приписів ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При цьому, виняткових випадків неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника, стороною не надано. А тому розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Також ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.03.2019 розгляд справи відкладено до 17.04.2019. А 17.04.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 30.05.2019.

У судове засідання 30.05.2019 з`явилися представники сторін - позивача та відповідача. Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином у порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу третьої особи1 23.04.2019. Водночас, кореспонденція, надіслана на адресу третьої особи 2 повернулася до суду та окремо повернулося повідомлення про вручення такої кореспонденції. Крім того, до суду повернулося поштове повідомлення про вручення ухвали від 17.04.2019 про зміну складу суду. Разом з тим, поштова кореспонденція третій особі 2 надсилалася, в тому числі, і на адресу: 03057, м. Київ, вулиця Желябова, будинок 8/4, що відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зі змісту ч. 4 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що державній реєстрації підлягають і зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачити або свідомо допускати можливість настання певних негативних наслідків (зокрема неотримання поштової кореспонденції). Згідно зі ст. 10 вказаного Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи.(Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі 911/3309/17).

Представник скаржника в судовому засіданні 30.05.2019 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів, зміст заперечень на відзиви

ТОВ ГранитГрупп в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Скаржник зазначає, що судом не взято до уваги, що про вказані витрати позивачем не було повідомлено відповідача, та не було виставлено рахунків на відшкодування таких витрат позивача, що свідчить, на думку заявника, про невиконання умов договору позивачем, а саме: п. 3.3. договору, відповідно до якого ціна товару може включати в себе транспортні витрати, пов`язані з доставкою товару від станції відправлення до станції призначення (вказаній покупцем в заявці), якщо це обумовлено в специфікації відправлення чи в додатковій угоді. В іншому випадку витрати оплачуються постачальником, а покупець компенсує постачальнику вказані витрати на підставі окремо виставлених рахунків, протягом трьох робочих днів, з моменту отримання рахунку.

5. Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

18.03.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ПАТ Ушицький комбінат будівельних матеріалів просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

Позивач зазначає, що в договорі був закріплений обов`язок ТОВ ГранитГрупп здійснити поставку товару за свій власний рахунок, а також направити ПАТ Ушицький комбінат будівельних матеріалів товар.

При цьому, в додатку № 1 від 25.04.2016 та додатку № 2 від 02.06.2016 до договору, які є специфікаціями до відповідного договору, в п. 4 специфікацій сторони погодили, що згідно п. 2.1. договору крім витрат по навантаженню продукції, що входять до ціни товару згідно умов поставки, покупець також здійснює оплату залізничного тарифу відвантаженої партії товару від станції Ушиця ЮЗЖД до станції призначення, вказаній в заявці покупця. Однак, як випливає з заявок від 04.05.2016 за № 0405-1 та від 24.05.2016 за № 2405-1, платником залізничного тарифу виступало TОB ТЕП ВЕРТИКАЛЬ , а не ТОВ ГранитГрупп . Внаслідок порушення ТОВ ГранитГрупп своїх обов`язків за договором, ПАТ Ушицький комбінат будівельних матеріалів було завдано збитків в загальному розмірі 663 264, 00 грн.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як правильно з`ясовано судом першої інстанції, 25.04.2016 між ПАТ Ушицький комбінат будівельних матеріалів (постачальник) та ТОВ ГранитГрупп (покупець) було укладено договір № 25/04 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язаний поставити, а покупець приймати та оплачувати вартість щебеневої продукції (товар) (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом за рахунок покупця.

Згідно з п. 3.3 договору покупець компенсує постачальнику вказані витрати на підставі окремо виставлених рахунків протягом трьох робочих днів із моменту отримання відповідного рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 4 додатків № 1 від 25.04.2016 та № 2 від 02.06.2016 до договору сторони погодили, що згідно пункту 2.1 договору крім витрат по навантаженню продукції, що входять до ціни товару згідно умов поставки, покупець також здійснює оплату залізничного тарифу відвантаженої партії товару від ст. Ушиця ЮЗЖД до станції призначення, вказаній в заявці покупця.

У випадку зазначення покупцем невірних даних чи реквізитів в заявці на поставку товару, покупець зобов`язаний негайно у письмовому вигляді повідомити постачальника про це і направити повторну заявку з правильними даними та реквізитами. В протилежному випадку, якщо постачальником вже буде прийнято до виконання заявку з невірними даними чи реквізитами, покупець відшкодовує постачальнику всі збитки, яких він зазнав в зв`язку з виконанням такої заявки (п. 2.4 договору).

Суд першої інстанції встановив, що у відповідності до заявок покупця постачальнику від 04.05.2016 та від 25.05.2016 відповідачем платником залізничного тарифу визначено ТОВ Транспортно-експедиторське підприємство Вертикаль (ідентифікаційний код 9230887).

Заповнення позивачем таких залізничних накладних на поставку товару по вказаним заявкам, та поставка такого товару підтверджується наявними в матеріалах справи залізничними накладними. Вказані обставини сторонами не заперечувалися.

Зокрема, платником вказано ТОВ Транспортно-експедиторське підприємство Вертикаль , станція залізничного відправлення - Ушиця. По вказаним залізничним накладним третя особа 1 сплатила ПАТ Українська залізниця 663 264, 00 грн.

Як з`ясовано судом першої інстанції, оскільки залізничний тариф відвантаженої партії товару від ст. Ушиця ЮЗЖД до станції призначення було здійснено третьою особою 1, як це вказано в залізничних накладних на виконання заявок відповідача, однак, такий залізничний тариф покупцем відшкодовано (компенсовано) не було, третя особа 1 звернулася до позивача, саме як вантажовідправника за такими залізничними накладними, з позовом про відшкодування сплаченого 663 264, 00 грн залізничного тарифу.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.07.2017 у справі № 906/486/17 затверджено мирову угоду між ТОВ Транспортно-експедиторське підприємство Вертикаль та ПАТ Ушицький комбінат будівельних матеріалів , за якою останнє визнало вимоги ТОВ Транспортно-експедиторське підприємство Вертикаль про відшкодування 663 264, 00 грн та зобов`язалося їх відшкодувати до 21.03.2018 включно.

Вказана ухвала набрала законної сили 25.07.2017. Установлені нею факти (укладення мирової угоди, у зв`язку з тим, що залізничний тариф покупцем відшкодовано (компенсовано) не було) мають обов`язкову силу для вирішення даної справи в порядку ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвала Господарського суду Житомирської області від 25.07.2017 у справі №906/486/17 про затвердження мирової угоди виконана в примусовому порядку 23.04.2018 у виконавчому провадженні № 56143466.

Покупець (відповідач) не відшкодував позивачу (постачальнику) оплату залізничного тарифу відвантаженої партії товару від ст. Ушиця ЮЗЖД до станції призначення, вказаній в заявці покупця, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 729 740, 40 грн збитків, а саме: 663 264, 00 грн залізничного тарифу, відшкодованого позивачем третій особі 1 за мировою угодою, 66 326, 00 грн виконавчого збору та 150, 00 грн витрат виконавчого провадження № 56143466.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі склалися договірні правовідносини з поставки товару. Спір стосується відшкодування збитків, завданих, на думку заявника, діями відповідача.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором (ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ч. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Збитками в силу вимог ст. 22 Цивільного кодексу України є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Обов`язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/17213/17.

Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об`єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов`язань.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов`язань - причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (виключає його відповідальність).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв посилання скаржника на умови укладеного між ним і третьою особою 2 договору поставки з огляду на приписи ст. 511 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

При цьому, за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про те, що в даному випадку наявна вина та протиправна поведінка відповідача у невиконанні умов (та відмові виконувати такі умови) договору (з врахуванням додатків № 1, № 2), за якими відповідач не відшкодував позивачу оплату залізничного тарифу відвантаженої партії товару від ст. Ушиця ЮЗЖД до станції призначення. При цьому, така вартість була стягнута з позивача, як вантажовідправника, третьою особою 1, як такою, що була вказана платником залізничного тарифу в залізничних накладних, на виконання визначених відповідачем умов в його заявках на поставку товару за договором.

Посилання скаржника на положення п. 3.3 договору відхиляється судом апеляційної інстанції як безпідставні з огляду на погоджені сторонами додатки № 1 та № 2. Відповідно до п. 4 вказаних додатків сторони узгодили, що згідно п. 2.1 договору крім витрат по навантаженню продукції, що входять до ціни товару згідно умов поставки, покупець також здійснює оплату залізничного тарифу відвантаженої партії товару від ст. Ушиця ЮЗЖД до станції призначення, вказаній в заявці покупця. Указана додатки підписані представниками сторін та скріплені їх печатками та згідно з п. 3.1 та 9.1 є невід`ємною частиною договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, збитки полягають в сплаті позивачем третій особі 1 залізничного тарифу за перевезення за заявками відповідача від 04.05.2016, 24.05.2016.

Причино-наслідковий зв`язок характеризується тим, що саме з підстав невідшкодування відповідачем позивачу залізничного тарифу та зазначення у заявках покупця платником такого тарифу ТОВ ТЕП Вертикаль , у зв`язку з чим саме з позивача, як вантажоперевізника, третя особа 1 стягнула грошові кошти в сумі 663 264, 00 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про те, що пред`явлені позивачем до стягнення збитки в розмірі 663 264, 00 грн. є обґрунтованими.

Водночас, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 66 326, 00 грн виконавчого збору та 150, 00 грн витрат виконавчого провадження № 56143466 з огляду на таке.

Відповідно до ст. 193 ГПК України ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, та у разі її невиконання може бути подана для її примусового виконання. А тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивач не був позбавлений права в добровільному порядку виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.07.2017 у справі №906/486/17 для уникнення примусового виконання такої ухвали, та, як наслідок, уникнення сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині заявлених позивачем до стягнення 66 326, 00 грн виконавчого збору та 150,00 грн витрат виконавчого провадження № 56143466, оскільки вина та винні дії відповідача у даному випадку відсутні та, відповідно, відсутній причинно-наслідковий зв`язок. Суд апеляційної інстанції не встановив порушення норм матеріального та процесуального права (які є обов`язковою підставою для скасування рішення).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Ушицький комбінат будівельних матеріалів до Товариства з обмеженою відповідальністю ГранитГрупп про стягнення збитків є обґрунтованим (за винятком заявлених витрат на виконавче провадження), у зв`язку з чим правильно частково задоволені в розмірі 663 264, 00 грн.

Таким чином, керуючись ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГранитГрупп на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 у справі № 910/8297/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 у справі № 910/8297/18 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю ГранитГрупп .

4. Матеріали справи № 910/8297/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 04.06.2019

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

М.А. Руденко