ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.05.2019 року м.Дніпро Справа № 904/3866/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О.,
суддів Чус О.В., Білецької Л.М.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2018 (повне рішення складено 20.12.2018, суддя Петрова В.І.) у справі
за позовом Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР МОЛОДІЖНОГО БУДІВНИЦТВА", м.Дніпро
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ-ЕКСПРЕС", м.Дніпро
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , м. Дніпро
третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державна спеціалізована фінансова установа "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", м.Київ
третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , м.Дніпро
про розірвання договору про співпрацю
ВСТАНОВИВ:
Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР МОЛОДІЖНОГО БУДІВНИЦТВА" про розірвання договору про співпрацю, який укладено між Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР МОЛОДІЖНОГО БУДІВНИЦТВА" 12.08.2014 та подальших змін до нього, викладених в додаткових договорах № б/н від 16.10.2015, № 2 від 09.02.2016, № 3 від 09.02.2016, № 4 від 11.01.2017, № 4 від 03.07.2017, № 5 від 29.03.2017, № 5 від 04.09.2017.
Позовні вимоги мотивовані посиланням на невведення відповідачем об`єкту в експлуатацію - ненадання відповідачем субпідряднику технічних умов, що є істотним порушенням відповідачем умов спірного договору про співпрацю від 12.08.2014 та додаткових угод до нього.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2018 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.
Зазначене рішення мотивовано посиланням на ненадання позивачем доказів в обґрунтування позовних вимог.
Не погодившись із згаданим рішенням, Державна спеціалізована фінансова установа "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Скаржник зазначає, що при укладенні договору сторони зобов`язалися вчасно побудувати об`єкт, шляхом повної оплати вартості будівництва генеральному підряднику відповідачем.
Проте, відповідач зобов`язання не виконав, здійснив нецільове використання грошових коштів, не отримав у строк технічну документацію та зупинив строк здачі об`єкту в експлуатацію.
На думку апелянта, висновок суду про перехід до відповідача права власності на об`єкт у зв`язку з передачею йому лише функцій замовника не заснований на законодавстві, а повноваження, які отримав відповідач є повноваженнями, заснованими на представництві позивача.
При укладенні оспорюваного у цій справі договору, позивач розраховував, що відповідач забезпечить вчасну побудову об`єкта на отриманій позивачем в користування земельній ділянці шляхом повної оплати вартості будівництва генеральному підряднику, для чого, користуючись переданими функціями замовника, за погодженням із Дніпропетровським РУ Держмолодьжитла буде розпоряджатися квартирами та іншими приміщеннями в об`єкті в процесі будівництва та відчужувати майнові права на житло (квартири), інші приміщення до завершення будівництва, буде вчиняти від свого імені всі необхідні правочини та інші дії, які необхідні для будівництва об`єкта та виконання договору, за що отримає різницю між вартістю майнових прав на приміщення об`єкта, за якою вони реалізуються на ринку, та розрахунковою собівартістю побудови таких приміщень генеральним підрядником.
Проте, як вказано у позові, відповідач сподівань позивача не втілив, вчиняв правочини на відчуження майнових прав на майже всі приміщення об`єкта без отримання погодження позивача на такі дії, здійснив нецільове використання отриманих за відчуження майнових прав на приміщення об`єкта грошових коштів, вартості побудови об`єкта генеральному підряднику не перерахував, наслідком чого стало зупинення процесу будівництва та зрив строків здачі в експлуатацію об`єкта. При цьому, у відповідача на рахунках відсутні грошові кошти на добудову об`єкта, а вартості майна відповідача і невідчужених приміщень об`єкта не достатньо для забезпечення фінансування добудови об`єкта і введення його в експлуатацію, внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.
Твердження суду на виконання відповідачем функцій замовника будівництва спірного об`єкту, за якими він уклав договір підряду на капітальне будівництво з ТОВ Строй-Експрес , за яким обов`язок введення об`єкта в експлуатацію було передано ТОВ Строй-експрес , а саме: визначено термін введення об`єкту в експлуатацію 12 календарних місяців з моменту передачі проектно-кошторисної документації, узгодженої до проведення робіт, та отримання дозволу ДАБІ на виконання будівельних робіт, як обґрунтування невиконання ним обов`язків по вчасній здачі об`єкта в експлуатацію законодавству не відповідає, оскільки згідно статті 617 ЦК України не є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення ним зобов`язання внаслідок недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.
На думку апелянта, посилання судом на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.11.2018, про незавершене будівництво 5-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку (3-я черга будівництва) за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, сел. Дослідне, вул. Наукова, будинок 54-а - готовність об`єкта 90% (т.2, а.с.87), як на доказ, що свідчить про фактичне виконання відповідачем умов спірного договору в частині будівництва об`єкту суперечить вимогам процесуального та матеріального права, адже зазначений документ потрапив у справу в непроцесуальний спосіб, а отже є неналежним доказом.
Відповідно до ч.1 ст.263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Частинами 1,2 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Виходячи з положень статті 119 ГПК України, за заявою учасника справи суд може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, тоді як встановлений судом процесуальний строк за заявою учасника справи може бути продовжений судом (правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 зі справи № 904/5995/16).
З матеріалів справи вбачається, що встановлений судом апеляційної інстанції строк для подання відзиву на апеляційну скаргу сплинув 10.05.2019, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес" звернулося з клопотанням про його поновлення лише 12.04.2019, тобто після закінчення цього строку. Крім того, у клопотанні Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес" помилково просить поновити, а не продовжити процесуальний строк, встановлений судом, що є підставою для відмови в задоволенні клопотання.
Водночас, колегія суддів вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне продовжити встановлений судом процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес" з власної ініціативи.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Строй -Експрес підтримало апеляційну скаргу у повному обсязі.
Третя особа звертає увагу суду на тому, що жодна норма Закону України Про фінансово-кредитні механізми управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю не передбачає, при передачі функцій замовника (позивач) забудовнику (відповідач) перехід права власності на збудований об`єкт від управителя (позивач) до замовника (відповідач).
Суд першої інстанції в порушення норм ГПК України неправильно застосував норми матеріального права, не врахувавши положення Закону України Про фінансово-кредитні механізми управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю , норми ст.876 ЦК України, відповідно до якої власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Господарський суд прийшов в судовому рішенні до хибного висновку, що саме відповідач, як замовник - власник об`єкту, може понести збитки фактичним не введенням об`єкту в експлуатацію .
Суд першої інстанції в порушення норм ГПК України неповно з`ясував обставини та помилково переклав обов`язок відповідача ввести об`єкт в експлуатацію - на субпідрядника, а обов`язок відповідача отримати технічні умови - на позивача.
Відповідач істотно порушив умови договору невиконанням взятих на себе умовами пунктів 2.1 та 4.1 договору зобов`язань щодо здійснення будівництва об`єкту за власний рахунок та фінансування у повному обсязі всього комплексу робіт, пов`язаних з будівництвом об`єкту та введенням його в експлуатацію.
Попри невиконання відповідачем свого обов`язку щодо фінансування будівництва, субпідрядник ТОВ Строй-Експрес до теперішнього часу виконує взяті на себе за умовами п.3.1.6 договору підряду обов`язки щодо забезпечення збереження матеріалів і обладнання, а також результату виконаних робіт підрядника до здачі об`єкта в експлуатацію .
Субпідрядник ТОВ Строй-Експрес несе постійні збитки внаслідок нефінансування відповідачем охорони об`єкту, тому що охорону об`єкту здійснює за свої кошти. Збитки по охороні об`єкту на теперішній час складають 120360,00 грн.
Однак суд першої інстанції при винесенні свого рішення не надав оцінку доказам зриву відповідачем фінансування будівництва об`єкту, у зв`язку з чим істотні порушення умов договору щодо невиконання відповідачем обов`язку фінансування об`єкта не були прийняті судом до уваги при винесенні рішення.
Порушення відповідачем умов п.1.3 договору щодо погодження з позивачем розпорядження квартирами та іншими приміщеннями в об`єкті в процесі будівництва і відчуження майнових прав на житло (квартири), інші приміщення до завершення будівництва об`єкту унеможливлює виконання позивачем завдань, які перед ним ставить держава, тому що держава через діяльність позивача здійснює цільове фінансування доступного житла для молодих сімей шляхом надання цим сім`ям пільгових довготермінових кредитів.
В порушення умов п.6.5 договору відповідач систематично не виконував взяті на себе зобов`язання та не надавав позивачу відповідно до умов цього пункту договору ні щомісячно, ні на письмову вимогу позивача, ні на вимогу уповноваженого представника позивача документацію та інформацію щодо стану і процесу будівництва об`єкта, фінансову, бухгалтерську або іншу інформацію та документи щодо фінансово-економічного стану відповідача, цільового та ефективного використання коштів третіх осіб (інвесторів будівництва об`єкту), іншу необхідну для виконання цього договору інформацію.
Відповідач в порушення умов п.1.3 договору не виконав функції забудовника та не уклав договір страхування будівельно-монтажних робіт на весь період спорудження об`єкта від ризиків випадкового пошкодження або знищення внаслідок техногенних аварій або аварійних явищ, стихійного лиха тощо (тобто не тільки тих ризиків, які перелічені в п.3.9 договору) зі страховою компанією, який відповідач повинен був укласти на виконання п.3.9 договору з метою забезпечення виконання відповідачем умов договору.
Відповідач невиконанням п.3.9 договору порушив вимоги ст.881 ЦК України, відповідно до якої страхування об`єкта будівництва або комплексу робіт здійснюється підрядником або замовником відповідно до законодавства.
Суд першої інстанції в порушення норм ГПК України неповно з з`ясував обставини, що мають значення для справи, та помилково вказав в рішенні, що готовність об`єкту на 90% свідчить про фактичне виконання відповідачем умов спірного договору в частині будівництва об`єкту .
В порушення п.9 ст.80 ГПК України взяв до уваги і посилається в судовому рішенні на наданий відповідачем в якості доказу документ Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності за відсутності підтвердження відповідачем надсилання (надання) копії цього документа іншим учасникам справи.
Відповідач у поданому запереченні просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
Відповідач вважає дії позивача такими, що порушують його майнові права, перешкоджають його законній господарській діяльності, а відтак вони мають бути відновлені, визнані законними, і також відповідач має право на вчинення передбачених законом заходів спрямованих на запобігання правопорушенням пов`язаних з протиправним заволодінням об`єкту незавершеного будівництва.
Порушуючи право відповідача як замовника на об`єкт будівництва та результат інших будівельних робіт позивач не виконав умови договору про сумісну діяльність від 12.08.2014 та додаткового договору до нього від 16.10.2015, а саме: п.3.5 передбачено що позивач зобов`язується отримати від відповідних підприємств технічні умови на газопостачання, приєднання до електричних мереж, водопостачання, водовідведення та інші технічні умови необхідні для будівництва об`єкту - за кошти позивача; п. 2.3.3 цього договору встановлено що позивач (сторона 1) сприяє відповідачу (сторона 2) у всіх його діях пов`язаних із будівництвом об`єкта, на всіх його стадіях, шляхом надання інформації та документів та/або вчинення необхідних дій.
У наданих поясненнях позивач зазначає, що суд першої інстанції в порушення норм ГПК України не застосував до правовідносин між сторонами Закон України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", а також неправильно застосував норми ст.876 ЦК України.
Позивач вважає безпідставним посилання відповідача про те, що власником результату виконаних робіт (об`єкта будівництва) є замовник будівництва, оскільки зазначене суперечить вимогам п.п.4 п.1 ст.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Закону України "Про архітектурну діяльність", в якій зазначено, що замовник - юридична особа, яка має намір щодо забудови території земельної ділянки і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву, тобто декларацію на початок виконання будівельних робіт.
З зазначеного, на думку позивача, випливає, що замовником будівництва є Дніпропетровське регіональне управління Держмолодьжитла.
Враховуючи ст.331,876 ЦК України, ст.125 ЗК України, позивач зазначає, що замовником та власником будівництва та земельної ділянки, яку надано в постійне користування, на якій здійснюється будівництво об`єкту: с.Дослідне, вул.Наукова, 54а (третя черга) будівництва - є Дніпропетровське регіональне управління Держмолодьжитла.
Станом на сьогодні об`єкт не введено в експлуатацію, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Фонду, а саме: державному бюджету на загальну суму 159 899,16 грн., внаслідок недоотримання грошових коштів у вигляді відсотків річних сум зобов`язань за кредитом, як зазначено п.1.2 кредитних договорів.
Скаржником до суду апеляційної інстанції надано клопотання про витребування доказів по справі.
Частинами 1,3 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Приймаючи до уваги, що апелянт не звертався до суду першої інстанції із відповідним клопотанням про витребування доказів у справі, а також не повідомив суд апеляційної інстанції про неможливість надання цих доказів суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про залишення клопотання про витребування доказів без задоволення.
З аналогічних підстав колегія суддів не приймає до розгляду клопотання скаржника про долучення доказів від 09.04.2019 № 02-04/16ю.
28.11.2019 у судове засідання з`явилися представники позивача, відповідача та третіх осіб 1,3. Інші учасники справи не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
28.05.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.
Місцевим господарським судом встановлено, що 12.08.2014 між Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр молодіжного будівництва" (сторона 2) укладено договір про співпрацю, предметом якого є спільні дії сторін з реалізації проекту об`єкта, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дослідне, вул. Наукова, буд. 54а (третя черга будівництва) (далі - об`єкт).
Відповідно до п.1.2. договору будівництво об`єкта здійснюється на земельній ділянці площею 0,2013 га, що розташована за будівельною адресою: Дніпропетровська область , Дніпропетровський район, с.Дослідне, вул.Наукова, буд. 54а (третя черга будівництва), кадастровий номер 1221486200: 09 : 006:0008 , наданій стороні 1 в постійне користування рішенням Новоолександрівської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області № б/н від 23.10.2013.
Техніко-економічні показники Об`єкту (площа, цільове призначення, архітектурні та технічні характеристики, склад інженерних мереж тощо) визначаються на підставі проектно-кошторисної документації, погодженої і затвердженої у встановленому чинним законодавством порядку, яка відкоригована стороною 1 та погоджена стороною 2 до укладання цього договору. При цьому, сторони домовились про основні техніко-економічні показники об`єкту: загальна площа 2890,45 кв.м, житлова площа 1439,02 кв. м, площа нежитлових приміщень 607,29 кв.м.
Розділом 2 договору сторони визначили свої права та обов`язки, а саме:
п.2.1 сторона 1 передає стороні 2 для виконання на всіх етапах будівництва функції замовника будівництва об`єкту;
п.2.2. сторона 2, здійснюючи функції замовника, діє від свого імені, чинить в межах цього договору усі необхідні юридичні дії та акти, укладає на власний розсуд будь-які правочини, необхідні для реалізації проекту, і несе за них повну відповідальність відповідно до чинного законодавства. В окремих випадках, в разі неможливості стороною 2 діяти від свого імені (при оформленні дозвільної документації, у взаємовідносинах з державними органами тощо), сторона 2 діє від імені сторони 1 на підставі виданої ним довіреності;
п.2.3 для виконання цього договору сторона 1: 2.3.1 надає стороні 2 (уповноваженій особі, зазначеній стороною 2 довіреність на здійснення від імені сторони 1 дій, пов`язаних з виконанням цього договору);
2.3.2 затверджує у разі необхідності завдання на корегування проектної документації на об`єкт протягом 10 календарних днів з дня отримання його від сторони 2;
2.3.3 сприяє стороні 2 у всіх його діях, пов`язаних із будівництвом об`єкта на всіх його стадіях, шляхом надання інформації та документів та/або вчинення необхідних дій на письмовий запит сторони 2 протягом нормального строку, зазначеного в такому запиті;
2.3.4 не має права переуступати свої права та обов`язки за цим договором, а також вчиняти будь-які дії чи угоди щодо об`єкта без письмової згоди сторони 2, окрім випадків, прямо передбачених цим договором;
2.3.5 надає стороні 2 вичерпну інформацію щодо своїх зобов`язань перед третіми особами, які будь-яким чином стосуються будівництва об`єкту;
2.3.6 не вчиняє дій, прямо не передбачених цим договором, які будь-якими чином стосуються будівництва об`єкта та наслідком яких є здійснення стороною 2 будь-яких платежів (компенсацій), без попереднього письмового погодження стороною 2;
2.3.7 протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту підписання сторонами цього договору передає стороні 2 будівельний майданчик, про що сторонами підписується відповідний Акт прийому-передачі;
2.3.8 здійснює функції землекористувача земельної ділянки в порядку, встановленому чинним законодавством.
п.2.4 для виконання цього договору сторона 2:
2.4.1 забезпечує якісне виконання будівельних робіт;
2.4.2 забезпечує дотримання строку початку виконання будівельних робіт;
2.4.3 має право відчужувати будь-яким способом, що не заборонений чинним законодавством, покладені на нього, відповідно до розділу 2 цього договору, функції та обов`язки замовника на всіх етапах будівництва. Зокрема, має право: коригування, у разі необхідності, техніко-економічних показників об`єкта; підготовка, у разі необхідності, завдання на коригування проектної документації стадії "П"; одержання, у разі необхідності, у встановленому порядку вихідних даних на коригування проектної документації; забезпечення коригування та погодження внесених змін проектної документації стадії "П"; забезпечення, розроблення та погодження проектної документації стадії "РД"; визначення проектної організації та укладення договору на проведення проектних робіт.
Згідно п.4.1 договору сторони домовились, що сторона 2 зобов`язується розпочати будівництво об`єкта не пізніше 21.08.2014 та забезпечити введення його в експлуатацію не пізніше 31.12.2016.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до остаточного виконання Сторонами зобов`язань за цим договором. Зміни та доповнення до цього договору будуть вважатись чинним, якщо вони укладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін (п.п.8.1-8.2 договору).
16.10.2015 між Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр молодіжного будівництва" укладено додатковий договір б/н, за яким сторони домовились викласти умови договору про співпрацю від 12.08.2014 у новій редакції.
Відповідно до п.1.1 додаткового договору б/н від 16.10.2015 сторони домовились спільними діями здійснити будівництво об`єкту за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дослідне, вул. Наукова, буд. 54а (третя черга будівництва).
Сторона 2 є користувачем (на умовах постійного користування, згідно рішення Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району, Дніпропетровської області №б/н від 23.10.2013) земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Дослідне, вул. Наукова, буд. 54а (третя черга будівництва), кадастровий номер 1221486200:09:006:0008, на якій здійснюється будівництво об`єкту, на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 03.12.2013, індексний номер 13901957.
Згідно п.1.2 договору (в редакції додаткового договору №б/н від 16.10.2015), сторона 1 підписанням цього договору надає згоду стороні 2 на забудову земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дослідне, вул. Наукова, буд.54а (третя черга будівництва) площею 0,2013 га, кадастровий номер 1221486200:09:006:0008, - на умовах згідно цього договору.
Відповідно до п.1.3 договору сторона 1 доручає стороні 2 збудувати об`єкт на вказаній у п.1.2 цього договору земельній ділянці, для чого передає стороні 2 усі функції, передбачені чинним законодавством України, які віднесені до функцій замовника, для чого уповноважує її вчиняти від свого імені всі необхідні правочини, підписувати всі необхідні документи (в тому числі Декларацію про початок виконання будівельних робіт, декларацію про готовність об`єкту до експлуатації, передачі об`єкту експлуатуючій організації), розробляти і затверджувати проекти будівництва, проектно-кошторисну документацію та інші необхідні для здійснення будівництва об`єкту документи, самостійно подавати заяви для відповідних органів влади, підприємств, установ, організацій, отримувати умови та обмеження будівництва, технічні умови (приєднання до мереж електропостачання, газопостачання, водопостачання, водовідведення об`єкту тощо) та інші документи, укладати відповідні договори і вчиняти всі інші дії, необхідні для будівництва об`єкту та виконання цього договору, розпоряджатися квартирами та іншими приміщеннями в об`єкті в процесі будівництва і відчужувати майнові права на житло (квартири), інші приміщення до завершення будівництва об`єкту за погодженням зі стороною 1, оформлювати за собою чи за третіми особами (інвесторами будівництва об`єкту) право власності на збудований об`єкт (квартири, інші приміщення у збудованому об`єкті) з правом передачі в іпотеку майнових прав на нерухомість, що будується, з метою залучення коштів від фізичних і юридичних осіб, а також здійснювати всі інші дії та інші повноваження, які законом віднесені до функцій замовника, та необхідні для виконання цього договору, за виключенням вирішених питань, щодо користування земельною ділянкою.
Пунктами 2.1-2.2 договору встановлено, що предметом цього договору є спільні дії сторін з будівництва об`єкту. Сторона 2 здійснює будівництво об`єкту власними або залученими силами за власний рахунок.
Розділом 3 додаткового договору № б/н від 16.10.2015 сторони встановили свої права та обов`язки, за якими сторона 2, зокрема: зобов`язана здійснити будівництво Об`єкту у повній відповідності до вимог будівельного та іншого законодавства (п.3.1 договору); має право на власний розсуд залучати кошти фізичних та юридичних осіб у будівництво об`єкту, - у спосіб, що відповідає вимогам Закону України "Про інвестиційну діяльність", Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", Закону України "Про інститути спільного інвестування пайові та корпоративні інвестиційні фонди" (п.3.3 договору); має право на власний розсуд розпоряджатися квартирами та іншими приміщеннями в об`єкті в процесі будівництва та відчужувати майнові права на житло (квартири та інші приміщення) до завершення будівництва об`єкту з повідомленням сторони 1 (п.3.4 договору).
А сторона 1 зобов`язалась: отримати від відповідних підприємств технічні умови на газопостачання, приєднання до електричних мереж, водопостачання, водовідведення та інші технічні умови, необхідні для будівництва об`єкту, за кошти сторони 2 (п.3.5 договору); надати стороні 2 документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою, на якій будується об`єкт, технічні умови, визначені в п.3.5 цього договору (п.3.6 договору); передати стороні 2 будівельний майданчик (п.3.7 договору).
Відповідно до п.3.11 договору, в редакції додаткового договору № 2 від 09.02.2016 (а.с.18), сторона 1 може здійснювати візуальний моніторинг та контроль за ходом виконання стороною 2 цього договору, вимагати для огляду документацію та інформацію щодо стану і процесу будівництва об`єкта, фінансову, бухгалтерську або іншу інформацію та документи щодо фінансово-економічного стану сторони 2, цільового та ефективного використання коштів покупців, іншу необхідну для виконання цього договору інформацію.
Згідно п.4.1 договору, в редакції додаткового договору №б/н від 16.10.2015, сторона 2 здійснює фінансування у повному обсязі всього комплексу робіт, пов`язаних з будівництвом та введенням в експлуатацію об`єкта та передачі об`єкта на баланс експлуатуючої організації.
За розділом 5 додаткового договору №б/н від 16.10.2015: цей договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками та засвідчення печатками сторін і діє до моменту повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором; орієнтовний строк введення об`єкту в експлуатацію - березень 2017 року, строк введення об`єкту в експлуатацію може бути змінено, у разі виникнення обставин, що впливають на строки виконання будівельних робіт.
29.03.2017 між сторонами підписано додатковий договір №5 до договору, яким встановлено орієнтовний строк введення об`єкту в експлуатацію - 30 червня 2017 року (т.1, а.с.22).
Розділом 6 додаткового договору №б/н від 16.10.2015 "Введення Об`єкту в експлуатацію та розрахунки" встановлено таке.
Сторона 2 вводить об`єкт в експлуатацію, підписує декларацію про готовність Об`єкту до експлуатації та передачі Об`єкта на баланс експлуатуючої організації (п.6.1.).
Сторона 2 зобов`язується щомісячно та протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання письмової вимоги сторони 1, а також на вимогу її уповноваженого представника, який здійснює візуальний моніторинг і контроль за ходом виконання стороною 2 цього договору, надавати стороні 1 або її уповноваженому представнику документацію та інформацію щодо стану і процесу будівництва об`єкта, фінансову, бухгалтерську або іншу інформацію та документи щодо фінансово-економічного стану сторони 2, цільового та ефективного використання коштів третіх осіб (інвесторів будівництва об`єкту), іншу необхідну для виконання цього договору інформацію (п.6.5.).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором кожна сторона повинна відшкодувати іншій стороні завдані таким невиконанням збитки у повному розмірі (п.7.2 додаткового договору №б/н від 16.10.2015).
За п.9.1 додаткового договору №б/н від 16.10.2015 сторони звільняються від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором, якщо вони виникли з вини іншої сторони або зумовлені обставинами непереборної сили, що перешкоджають належному виконанню цього договору.
Пунктами 11.4-11.5 договору, в редакції додаткового договору №б/н від 16.10.2015, встановлено, що цей договір може бути достроково розірвано за згодою сторін або в односторонньому порядку за наявності підстав, передбачених законом. Одностороння відмова від виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором не допускається.
На виконання умов договору про співпрацю від 12.08.2014, між ТОВ "Центр молодіжного будівництва" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес" (підрядник) 01.11.2015 було укладено договір підряду №01-11/15 на капітальне будівництво (далі - договір підряду, т.1, а.с.74-77).
Відповідно до п.1.1 договору підряду підрядник зобов`язується виконати роботи з будівництва житлового будинку за адресою: Дніпропетровський район, сел.Дослідне, вул.Наукова, 54а (3-я черга будівництва) (далі - об`єкт) згідно із затвердженою проектною-кошторисною документацією, здати в експлуатацію об`єкт у встановлений термін.
Згідно п.1.2 договору підряду замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва житла (квартир) громадянам України, які отримали кредити за державними програмами пільгового кредитування, прийняти завершений будівництвом об`єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим договором та додатками до нього.
Розділом 2 договору підряду встановлено, що загальний термін виконання робіт підрядником за цим договором передбачено графіком провадження робіт (додаток № 1) і терміном введення Об`єкта в експлуатацію. Термін введення об`єкта в експлуатацію - 12 календарних місяців з моменту передачі проектно-кошторисної документації, узгодженої до проведення робіт, та отримання дозволу ДАБІ на виконання будівельних робіт. Підрядник має право достроково виконати свої зобов`язання за договором. Відповідальність за дотримання субпідрядними організаціями термінів та якості виконаних субпідрядними організаціями робіт несе підрядник. Датою закінчення виконання робіт підрядника за цим договором є дата введення об`єкта в експлуатацію.
Позивач, посилаючись на невведення відповідачем об`єкту в експлуатацію, вважає таку обставину істотним порушенням умов спірного договору, у зв`язку з чим просить суд розірвати договір про співпрацю від 12.08.2014, на підставі ст.651 ЦК України.
Відповідно до п.5 Статуту Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" метою діяльності Фонду, зокрема, є пільгове кредитування та фінансування витрат на будівництво (реконструкцію) і придбання житла для сімей та одиноких громадян; управління майном для фінансування об`єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".
Дослідивши умови спірного договору та додаткових угод до нього, колегія суддів вважає, що правовідносини за цим договором мають регулюватися положеннями Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" та Законом України "Про інвестиційну діяльність".
Статтею 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької діяльності та інших видів діяльності, в результаті якою створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Так, згідно п.2 розділу VI Прикінцеві положення Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" відносини щодо залучення коштів в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління ними регулюються цим Законом та іншими законодавчими актами: України в частині, що не суперечать ньому Закону.
Відповідно до положень ст.2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" позивач є управителем, а саме фінансовою установою, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном, які за договором іменуються інвесторами будівництва об`єкту, і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством.
Згідно із ст.2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" відповідач є забудовником, який отримав право на виконання функцій замовника будівництва для спорудження об`єктів будівництва на підставі укладеного договору з управителем.
Статтею 2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" передбачено, що договір управителя із забудовником регулює взаємовідносини щодо організації спорудження об`єктів будівництва з використанням отриманих в управління управителем коштів та подальшої передачі забудовником об`єктів інвестування установникам управління майном.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" замовник укладає із забудовником договір, за яким забудовник зобов`язується збудувати об`єкт, ввести його в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об`єкт інвестування інвесторам. Забудовник зобов`язаний виконати свої зобов`язання за ним договором щодо організації спорудження об`єкту будівництва та своєчасного введення його в експлуатацію незалежно від обсягу замовлення на будівництво, підтвердженого управителем.
Отже, предметом даного спору є правова вимога позивача до відповідача про розірвання договору про співпрацю від 12.08.2014, внаслідок істотного порушення відповідачем умов спірного договору, а саме на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтями 628 і 629 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 Господарського кодексу України.
У відповідності до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Аналогічні приписи містить стаття 193 ГК України.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За змістом статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Додатковою угодою №б/н від 16.10.2015 до договору про співпрацю від 12.08.2014 сторони погодили, що цей договір може бути достроково розірвано за згодою сторін або у односторонньому порядку за наявності підстав, передбачених законом (п.11.4 договору).
Спірний договір не містить умов про дострокове розірвання в односторонньому порядку чи дострокове припинення його дії.
За загальними приписами статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст.651 ЦК України).
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення, та відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це друге оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду.
Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Тобто порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Отже, розглядаючи спірні правовідносини, суд враховує, що в даному випадку підставою для розірвання договору про участь у будівництві та передачі функцій замовника, закон визначив істотне порушення умов цього договору та значної міри завданої шкоди таким порушенням. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Як на істотне порушення умов спірного договору позивач посилається невведення відповідачем об`єкту в експлуатацію у строки, встановлені умовами договору.
умов спірного договору позивач посилається невведення відповічем об`єкту в експлуатацію у строки, встановлені умовами договору.Зі змісту спірного договору вбачається, що його предметом є спільні дії сторін з реалізації проекту об`єкта будівництва, який розташований за адресою: Дніпропетровський район, сел. Дослідне, вул. Наукова, 54а (3-я черга будівництва).
Пунктом 6.1 договору, в редакції додаткового договору №2 від 09.02.2016, встановлено обов`язок відповідача ввести об`єкт в експлуатацію, підписати декларацію про готовність об`єкту до експлуатації та передати об`єкт на баланс експлуатуючої організації.
Відповідно до додаткового договору №5 до договору орієнтовний строк введення об`єкту в експлуатацію - 30 червня 2017 року.
Однією із необхідних умов для введення об`єкту в експлуатацію є отримання технічних умов від відповідних обслуговуючих організацій щодо газопостачання, електропостачання, водопостачання, водовідведення тощо.
При цьому, відповідно до розділу 3 договору, в редакції додаткового договору № 2 від 09.02.2016, саме позивач зобов`язується отримати від відповідних підприємств технічні умови на газопостачання, приєднання до електричних мереж, водопостачання, водовідведення та інші технічні умови, необхідні для будівництва об`єкту, - за кошти відповідача (п.3.5.). Позивач зобов`язується надати відповідачу документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою, на якій будується Об`єкт, технічні умови, визначені в п.3.5 цього договору (п.3.6.).
Доказів виконання позивачем умов договору в частині отримання від відповідних мереж технічних умов, необхідних для введення об`єкту в експлуатацію, матеріали справи не містять.
Натомість, сторонами до матеріалів справи залучено технічні умови № 5377/155 від 14.09.2016 на водопостачання та каналізування житлової забудови по вул. Науковій, 54-а, 54-б, сел. Дослідне, в яких зазначено нормативні строки проектування та будівництва - 2016-2017 роки. А також технічні умови приєднання № 44 до газорозподільної системи від 11.04.2017. Введення об`єкта в експлуатацію - 3 черга (т.1, а.с.106).
Замовником зазначених технічних умов є позивач.
З вищевказаних документів вбачається, що останні були отримані вже після встановленої договором дати введення об`єкта в експлуатацію (червень 2016 року), що обґрунтовує фактичну неможливість введення відповідачем об`єкту в експлуатацію у визначені договором строки.
При цьому, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.11.2018, незавершене будівництво 5-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку (3 черга будівництва) за адресою: Дніпропетровська область , Дніпропетровський район, сел.Дослідне, вул. Наукова, будинок 54-а - готовність об`єкта 90% (т.2, а.с.87). Така обставина свідчить про фактичне виконання відповідачем умов спірного договору в частині будівництва об`єкту.
Оцінюючи істотність порушення умов договору, судом першої інстанції досліджено розмір завданої порушенням шкоди позивачу, який не дозволяє йому отримати очікуване при укладенні договору (неможливість використати результати договору).
Так, зі змісту спірного договору вбачається, що позивач у даних правовідносинах є користувачем земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво об`єкту. Дана обставина ніким не оспорюється, оскільки доказів порушення даного права позивача до суду не надано.
При цьому, згідно спірного договору позивач передав відповідачу для виконання всіх етапів будівництва функції замовника будівництва об`єкту (п.2.1. договору).
Тобто, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що саме відповідач, як замовник - власник об`єкту, може понести збитки фактичним невведенням об`єкту в експлуатацію. Натомість, позивач у даних правовідносинах, як користувач земельної ділянки, не отримує жодних збитків, відповідні докази в матеріалах справи відсутні.
Крім того, господарським судом встановлено, що відповідач, виконуючи свої функції замовника будівництва спірного об`єкту, уклав договір підряду на капітальне будівництво з ТОВ "Строй-Експрес".
Відповідно до ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.
Статтею 876 ЦК України встановлено, що власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
При цьому, згідно умов договору підряду, обов`язок введення об`єкта в експлуатацію було передано ТОВ "Строй-експрес", а саме: визначено термін введення об`єкту в експлуатацію - 12 календарних місяців з моменту передачі проектно-кошторисної документації, узгодженої до проведення робіт, та отримання дозволу ДАБІ на виконання будівельних робіт.
Як встановлено господарським судом, технічні умови, необхідні для введення об`єкту в експлуатацію, позивачем не були надані відповідачу. Відповідачем, у свою чергу, такі документи не були передані підряднику. То закономірним є зупинення підрядником виконання умов договору підряду в частині введення об`єкту в експлуатацію у зв`язку із ненаданням відповідних документів.
Встановивши наведені обставини, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що посилання позивача на невведення відповідачем об`єкту в експлуатацію не є істотним порушення умов договору.
Також колегія суддів враховує, що наведені обставини жодним чином не порушують права і законні інтереси позивача за захистом яких останній звернувся до суду, а виконання відповідачем функцій замовника спрямоване на досягнення обома сторонами цілей договору.
Сам лише факт невведення відповідачем об`єкту в експлуатацію не може бути підставою для розірвання спірного договору, оскільки позивачем не доведено, що внаслідок такого невнесення позивачеві завдано шкоди і воно є саме тим істотним порушенням, через яке позивач позбавився можливості отримати те, на що розраховував під час укладення спірного договору. При цьому, позивач не довів наявності істотної різниці між тим, на що він мав право розраховувати, укладаючи договір, і тим, що у дійсності він зміг отримати, а також наскільки позивач позбавлений того, на що він розраховував.
Статтею 224 ГК України визначено, що під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Загальними підставами для накладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду є: настання шкоди; протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду; причинний зв`язок між протиправною поведінкою й настанням шкоди; вина.
Доказів завдання позивачеві шкоди у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору поруки, того, що внаслідок таких дій (бездіяльності) відповідача позивача значною мірою було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору, а також того, що внаслідок зазначених дій позивачем понесені збитки матеріали справи не містять.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовивши у розірванні договору про співпрацю від 12.08.2014, правомірно врахував також умови договорів, укладених між відповідачем та третіми особами (фізичними особами) щодо купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно, за якими відповідач зобов`язався передати у власність цих фізичних осіб майнові права на квартири в об`єкті будівництва за будівельною адресою: Дніпропетровський район, сел.Дослідне, вул.Наукова, 54а (3-я черга будівництва), тобто саме на відповідача за вказаними договорами покладені обов`язки щодо передачі відповідних квартир визначеним фізичним особам. Розірвання спірного договору про співпрацю від 12.08.2014 у подальшому призведе до неможливості визначення відповідального за виконання вищевказаних договорів купівлі-продажу та фактичної передачі у власність фізичним особам вже придбаних ними квартир.
Приймаючи до уваги наведені положення законодавства та обставини, встановлені судом першої інстанції, враховуючи, що позивач належними доказами не довів наявності підстав для задоволення позовних вимог про розірвання спірного договору, суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Щодо суперечності пунктів 1.3 та 3.5 спірного договору, суд апеляційної інстанції враховує таке.
Згідно із частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього ж Кодексу.
У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначені загальні правила тлумачення змісту правочину, які умовно можна поділити на три рівні.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першим підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (у разі безрезультатності перших двох) є врахування: а) мети правочину; б) змісту попередніх переговорів; в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою); г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення.
Здійснивши тлумачення пунктів 1.3 та 3.5 спірного договору, колегія суддів враховує, що пунктом 1.3 передбачено право відповідача вчинити певні дії за дорученням позивача, а у п.3.5 встановлено обов`язок позивача вчинити певні дії.
Що стосується інших обставин та наведених Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес" у відзивах на апеляційну скаргу порушень зі сторони відповідача, то слід зазначити, що апеляційна скарга розглядається у межах, які визначені скаржником.
Так, згідно статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії), від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 05 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстави для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів покладає витрати по сплаті судового збору на скаржника.
Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 ГПК України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні апеляційної скарги Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" відмовити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2018 у справі №904/3866/18 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Постанова складена у повному обсязі 05.06.2019
Головуючий суддя В.О.Кузнецов
Судді О.В.Чус
Л.М.Білецька
З оригіналом згідно
помічник судді О.В.Бушанська
05.06.2019
Суд | Центральний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 28.05.2019 |
Оприлюднено | 05.06.2019 |
Номер документу | 82189520 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Кузнецов Вадим Олександрович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Кузнецов Вадим Олександрович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Кузнецов Вадим Олександрович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Кузнецов Вадим Олександрович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Кузнецов Вадим Олександрович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Кузнецов Вадим Олександрович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Кузнецов Вадим Олександрович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Кузнецов Вадим Олександрович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Кузнецов Вадим Олександрович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петрова Валентина Іванівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні