Рішення

від 22.05.2019 по справі 905/3/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.05.2019р. Справа №905/3/19

за позовом: Заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області (85300, Донецька область, м.Покровськ, вул.Центральна, буд.148) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (85102, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Європейська, буд.13, код ЄДРПОУ 39767332)

до відповідача: Фермерського господарства Самара (85581, Донецька область, Великоновосілківський район, с.Времівка, вул.Мічуріна, буд.33, код ЄДРПОУ 23181145)

про зобов`язання повернути у власність держави земельну ділянку

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

прокурор: Алекаєв Ю.В. - за посвідч.

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Заступник керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області, м.Покровськ в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, м.Костянтинівка звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Фермерського господарства Самара , с.Времівка про зобов`язання Фермерське господарство Самара повернути у власність держави земельну ділянку площею 34,4 га із земель запасу Великоновосілківської селищної ради.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка використовується Фермерським господарством Самара без належних правових підстав. Така ділянка була надана громадянину ОСОБА_1 (засновнику Фермерського господарства Самара ) на праві постійного користування, що посвідчено актом серії Б №082305. Виходячи з того, що вказаний громадянин помер у 2016 році, на думку прокурора, існують підстави для повернення у власність держави земельної ділянки площею 34,4 га, яка фактично перебуває у володінні і користуванні відповідача.

Ухвалою суду від 28.01.2019р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/3/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

У відзиві б/н від 28.03.2019р. Фермерське господарство Самара проти задоволення позовних вимог заперечувало з посиланням на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не дотримано процедури досудового врегулювання спору. Крім того, відповідач зазначав, що у період 2016-2018р.р. здійснював сільськогосподарські роботи на спірній ділянці, та, у зв`язку з неврожаєм, фермерським господарством були понесені збитки. Одночасно, відповідач вказував що останнім фактично прийнято від померлого ОСОБА_1 . (засновника Фермерського господарства Самара ) спадкове майно, проте належним чином не оформлено.

У відповіді №(01-36-2)-436вих-19 від 08.04.2019р. на відзив б/н від 28.03.2019р. Фермерського господарства Самара прокурор зазначав, що право постійного користування земельною ділянкою не дає права користувачу земельної ділянки розпоряджатись останньою, внаслідок чого, спадкоємці не мають права успадковувати її за заповітом або за законом; право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи якій належало таке право та не входить до складу спадщини.

У додаткових поясненнях б/н від 19.04.2019р. на відповідь №(01-36-2)-436вих-19 від 08.04.2019р. прокурора, відповідач наводив підстави для припинення діяльності фермерського господарства (ст.35 Закону України Про фермерське господарство ) та зазначав, що прокуратурою не вчинялось жодних дій з перевірки суб`єкта господарювання - Фермерського господарства Самара .

Ухвалою від 25.04.2019р. господарським судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2019р. Присутність учасників справи у судовому засіданні визначена не обов`язковою.

Прокурор у судове засідання 22.05.2019р. з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав.

Представники сторін у судове засідання 22.05.2019р. з розгляду справи по суті не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представників позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачено ст.23 Закону України Про прокуратуру .

За змістом ст.23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. При цьому наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, встановленому цим Законом.

У п.п.3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України №3- рп/99 від 08.04.1999р. зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Аналогічне передбачено ст.53 Господарського процесуального кодексу України де вказано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У відповідності до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор зазначав, що незаконне використання відповідачем земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, призводить до ненадходження орендних платежів відповідно до законодавства, що суперечить інтересам держави.

За таких обставин суспільним , публічним інтересом звернення прокуратури до суду з цим позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - доступу Українського народу до земель сільськогосподарського призначення. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до порушення прав Українського народу на землю.

Згідно зі ст.15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За змістом підп.13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженого наказом №308 від 17.11.2016р. Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, вказаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Донецької області.

Відповідно до ст.ст.319, 386 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст.ст.15, 16 вказаного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 Цивільного кодексу України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області має право на звернення до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Аналогічна за змістом правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.03.2019р. у справі №472/598/16-ц.

Разом з тим, оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не вжито заходів до усунення вищевказаних порушень та повернення спірної земельної ділянки, прокурором правомірно пред`явлено цей позов в інтересах держави в особі вказаного органу.

У відповідності до ст.3 Земельного кодексу України №562-ХІІ від 18.12.1990р. власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Передача в постійне користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства громадянам була передбачена ст.7 Земельного кодексу України (в редакції станом на 1994 рік).

За змістом ст.19 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів із земель запасу для сільськогосподарського використання.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів (ст.23 Земельного кодексу України №562-ХІІ від 18.12.1990р.).

Також, ч.2 ст.4 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (у редакції чинній на момент створення юридичної особи відповідача) було встановлено, що у постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності.

В подальшому, Закон України Про селянське (фермерське) господарство втратив чинність та, відповідно, набув чинності Закон України Про фермерське господарство №973-IV від 19.06.2003р., за змістом ст.1 якого було встановлено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Одночасно, 01.01.2002р. набув чинності Земельний кодекс України № 2768-III від 25.10.2001р., у якому було визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч.1 ст.92 зазначеного нормативно-правового акту України).

У відповідності до ч.1 ст.31 Земельного кодексу України, ч.1 ст.12 Закону України Про фермерське господарство (у первісних редакціях) землі господарства можуть складатись із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

При цьому, за змістом ч.2 ст.12 Закону України Про фермерське господарство №973-IV від 19.06.2003р. права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (ч.2 ст.31 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001р.).

Рішенням від 12.08.1993р. Великоновосілківської районної ради народних депутатів Про внесення змін до рішення районної ради народних депутатів від 17.04.1991р. Про надання землі громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського господарства надано громадянину ОСОБА_1 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 34,4 га, в т.ч. 32,2 га ріллі та 2,2 га сінокосу відповідно до проекту відводу, розробленого Донецькою філією інституту землеустрою УААН.

На виконання вказаного рішення районною радою видано громадянину ОСОБА_1 державний акт на право користування землею Б №082305 загальною площею 34,4 га для ведення селянського (фермерського) господарства, у межах згідно з планом землекористування. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №143 у 1994 році.

Як свідчать відомості, наявні у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 23.03.1994р. відбулась реєстрація юридичної особи - Фермерського господарства Самара , одним із засновників якого виступив ОСОБА_1 .

Згідно з даними актового запису про смерть №156 від 23.05.2016р. Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Великоновосілківського районного управління юстиції у Донецькій області, громадянин України ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 63 років.

Одночасно, як свідчить акт №286-ДК/291/АО/10/00/18 обстеження земельної ділянки, 06.08.2018р. старшим державним інспектором - в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Великоновосілківському, Мар`їнському районах та м.Донецьку, м.Вугледарі Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Скоріним С.О. проведено обстеження частини земельної ділянки площею 17 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області та розташована з західної сторони від земельної ділянки з кадастровим номером 1421255100 НОМЕР_1 : НОМЕР_2 : НОМЕР_3 , та надана у 1994 році у постійне користування громадянину ОСОБА_1 на підставі державного акту Б №082305 та встановлено, що частина земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 8,90 га самовільно зайнята та використовується для вирощування сільськогосподарських культур невідомими особами; земельна ділянка була засіяна пшеницею; на момент перевірки врожай був зібраний, а на земельній ділянці присутні залишки стерні та поживні залишки пшениці.

Разом з тим, на підставі наведених даних того ж дня посадовою особою Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держагеокадастру у Донецькій області складено акт №286-ДК/339/АП/09/01/18 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, у якому, зокрема, зафіксовано порушення вимог ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

При цьому, за твердженням прокурора, між власником спірної ділянки (Великоновосілківською селищною радою Великоновосілківського району Донецької області, не укладались правочини, якими би передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), земельна ділянка не надавалася у інше користування (оренду), про що свідчать листи №10-5-0.63-5229/2-18 від 05.09.2018р. Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, №1053/112-18 від 12.07.2018р. Міськрайонного управління у Великоновосілківському районі та м.Донецьку, №3108/01-27 від 06.09.2018р. Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області, внаслідок чого, враховуючи приписи ч.ч.1, 2 ст.407 Цивільного кодексу України відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцями або іншими особами права користування чужою земельною ділянкою.

Наявність вказаних обставин зумовили звернення прокурора в інтересах держави в особі зазначеного вище органу до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом ч.2 ст.92 вказаного кодексу України (у відповідній редакції) права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування ; ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Тобто, з наведеної правової норми вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Одночасно, за змістом п.6 Перехідних положень вказаного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка є землею державної форми власності сільськогосподарського призначення, та, відповідно належить Українському народу, розпорядником від імені якого згідно із ст.122 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженого наказом №308 від 17.11.2016р. Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, виступає Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно із приписами ст.ст.116, 118 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Земельного кодексу України).

Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу (ст.131 Земельного кодексу України).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу (ч.3 ст.407 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст.1216, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, ст.23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

За приписами ст.19 вказаного нормативно-правового акту України до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно з ч.1 ст.20 зазначеного закону України майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23.11.2016р. у справі №6-3113цс15, Верховним Судом у постанові від 17.10.2018р. у справі №376/2038/14-ц.

Матеріали справи не містять доказів укладення між власником спірної земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення та засновником Фермерського господарства Самара ОСОБА_1 , якому було передано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 34,4 га (державний акт на право користування землею Б №082305, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №143 у 1994 році) правочину, положеннями якого передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Одночасно, господарським судом враховано, що факт використання спірної земельної ділянки державної форми власності для сільськогосподарських потреб підтверджується самим відповідачем.

Згідно зі ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, враховуючи, що фактично, всупереч приписів ст.92 Земельного кодексу України, відповідачем використовується спірна земельна ділянка державної форми власності без правовстановлюючих документів на право такого користування (яка до 19.05.2016р. належала на праві постійного користування одному з його засновників - Хараману Ю.М.), з огляду на положення ст.387 Цивільного кодексу України, позовні вимоги Заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до Фермерського господарства Самара про зобов`язання Фермерське господарство Самара повернути у власність держави земельну ділянку площею 34,4 га із земель запасу Великоновосілківської селищної ради є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не впливають на висновки суду щодо розгляду справи по суті.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 16082,51 грн підлягає стягненню з позивача та відповідача в рівних частинах на користь Прокуратури Донецької області, як платника згідно з платіжним дорученням №4213 від 26.12.2018р. При цьому, суд виходить з того, що не тільки відповідач допустив використання спірної земельної ділянки без належних правових підстав, але і Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, як державний орган, у якого наявні повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, не вчинило достатніх дій спрямованих на повернення земельної ділянки з незаконного володіння і користування відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Зобов`язати Фермерське господарство Самара (85581, Донецька область, Великоновосілківський район, с.Времівка, вул.Мічуріна, буд.33, код ЄДРПОУ 23181145) повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (85102, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Європейська, буд.13, код ЄДРПОУ 39767332) земельну ділянку площею 34,4 га із земель запасу Великоновосілківської селищної ради.

Стягнути з Фермерського господарства Самара (85581, Донецька область, Великоновосілківський район, с.Времівка, вул.Мічуріна, буд.33, код ЄДРПОУ 23181145) на користь Прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, буд.6, код ЄДРПОУ 25707002; р/р 35216066016251, банк отримувача: Державна казначейська служба України, МФО 820172) судовий збір в сумі 8041,25 грн.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (85102, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Європейська, буд.13, код ЄДРПОУ 39767332) на користь Прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, буд.6, код ЄДРПОУ 25707002; р/р 35216066016251, банк отримувача: Державна казначейська служба України, МФО 820172) судовий збір в сумі 8041,26 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 22.05.2019р.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2019р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця