Рішення

від 23.05.2019 по справі 917/320/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2019 Справа № 917/320/19

Суддя господарського суду Полтавської області Іванко Л.А. при секретарі судового засідання Ісенко М.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія", 08003, Київська обл., Макарівський р-н, с.Гавронщина, вул.Шевченка, 19а, ідент. код 23482906

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стар лайн", 36002, м.Полтава, вул.Європейська, 66, ідент. код 36864697

відповідача 2: Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради, 36002, м.Полтава, пров. Чайковського, 5, ідент. код 30191518

відповідача 3: Виконавчого комітету Полтавської міської ради, 36000, м.Полтава, вул.Соборності, 36, ідент код 05384689

про відшкодування матеріальної шкоди у порядку регресу у сумі 217568, 09 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явились

від відповідача 1: Моложава О.В., посв. №2241 від 03.07.2018 року

від відповідача 2: Погрібняк О.М., дов.№ 17 від 20.05.2019 року

від відповідача 3: Дзюбло О.І., дов.№ 04.2.2-20/2/11 від 04.01.2019 року

До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія" до відповідачів:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стар лайн";

- Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради;

- Виконавчого комітету Полтавської міської ради

про стягнення 217568,09 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що під час виконання Договору перевезення № 5088/06/17 від 30.06.2017 року сталося ДТП за участі водія позивача, що призвело до пошкодження вантажу.

Сума збитків, завданих внаслідок ДТП, що склала 217568,09 грн. відшкодована позивачем, як перевізником за Договором перевезення вантажу № 5088/06/17 від 30.06.2017 року.

На підставі ст.228 ГК позивач прохає стягнути дану суму з відповідачів в порядку регресу, посилаючись на те, що зазначене ДТП сталося з їх вини.

Відповідач - виконавчий комітет Полтавської міської ради у відзиві (вхід. № 3678 від 09.04.2019р.; а.с.111-114, т.1) проти позову заперечує, посилаючись на те, що зміст позовних вимог не містить відомостей щодо порушення виконавчим комітетом норм матеріального права, які б надавали позивачу можливість звертатись до нього як до відповідача з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

Відповідач - КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради у відзиві (вх.№ 3732 від 10.04.2019 року, арк. спр.122-124, т.1) просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає їх безпідставними та необгрунтованими. Зазначає, що спеціальна конструкція, що була розміщена по вул.Пушкарівська, 22В в м.Полтава є вказівником ТОВ "Компанія "Стар Лайн" , а не зовнішньою рекламою, тому на дану конструкцію не розповсюджуються вимоги до розміщення зовнішньої реклами, на які посилається позивач. В свою чергу, розташування вказівника було погоджено з власником місця розташування вказівника, управлінням з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради та управлінням патрульної поліції в Полтавській області Департаменту Патрульної поліції.

Відповідач - ТОВ "Компанія "Стар Лайн" у відзиві (вх.№ 3734 від 10.04.2019 року, арк. спр.139-144, т.1) просить відмовити у задоволенні позову, так як на його думку, саме ТОВ "Енергія" (позивач) зобов"язане нести майнову відповідальність перед Замовником - ПІІ "Тойота-Україна" за пошкоджений внаслідок ДТП вантаж та втрату його товарної вартості, адже описане вище порушення господарського зобов`язання перед ПІІ Тойота-Україна сталося з вини працівника позивача - водія ОСОБА_1 ., що встановлена постановою Київського районного суду м.Полтави від 20.03.2018 року у справі № 552/1317/18 про притягнення до адміністративної відповідальності, яка набрала законної сили 31.03.2018 року.

У даній справі судом були вчинені такі процесуальні дії.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2019р. даний позов було передано на розгляд судді Іванко Л.А. (а.с.1).

За ухвалою господарського суду від 01.03.2019 р. позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с.54).

За ухвалою суду від 20.03.2019 року відкрито провадження у справі № 917/320/19, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 23.04.2019 року, та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

За ухвалою від 23.04.2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.05.2019 року.

26.04.2019 року представник позивача подав суду відповідь на відзиви відповідачів (вх.№ 4434), клопотання про заміну неналежного відповідача.

08.05.2019 року представник відповідача - ТОВ Компанія Стар Лайн подав суду заперечення на відповідь на відзив.

В ч.ч. 1,2,3 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою суду від 23.04.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Згідно ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Сторони не надали доказів щодо наявності поважних причин пропуску строку подання зазначених заяв.

З огляду на викладене, відповідь на відзиви, клопотання про заміну неналежного відповідача, заперечення на відповідь на відзив суд залишає без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином (підтверджується розпискою в поштовому повідомленні (додається).

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що позивач у справі належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, явка позивача в судове засідання не визнавалась обов`язковою, матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст.240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, заслухавши представників відповідачів, суд встановив наступне.

Між ТОВ Енергія (перевізник) та ПІІ Тойота-Україна (замовник) укладено Договір перевезення №5088/06/17 від 30 червня 2017р (далі - Договір). Відповідно до умов цього Договору, Перевізник зобов`язався на підставі відповідних заявок на перевезення доставити довірені йому Замовником автомобілі (вантаж) до пункту призначення та видати вантаж особі, яка має право на його одержання відповідно до вимог чинного законодавства України та міжнародних правил перевезень.

При цьому, п. 5.1.8. Договору на Перевізника покладено обов 'язок Забезпечувати схоронність та збереження Вантажу, прийнятого до перевезення, та товаросупровідних документів до передачі Вантажу вантажоодержувачу у пункті призначення .

Крім того, згідно положенням пп. 5.1.11 та п. 6.8 Договору, Перевізник зобов 'язаний відшкодувати у повному розмірі збитки, завдані замовникові, у тому числі у зв 'язку із втратою товарної вартості, пошкодження Вантажу під час його перевезення.

03 березня 2018 року на виконання умов Договору ПІІ Тойота-Україна направило Перевізнику заявку, відповідно до якої замовило перевезення наступних легкових автомобілів:

- Toyota Camry (комплектація COMFORT) VIN НОМЕР_1 ;

- Toyota Camry (комплектація PREMIUM) VIN НОМЕР_2

з пункту відправлення за адресою: с. Пилиповича, вул. Привокзальна 15, Київська обл.,Україна до пункту призначення за адресою м. Полтава, вул. Пушкарівська, 22в.

05.03.2018 року при передачі автомобілів в автосалоні Стар Лайн , що знаходиться за адресою: вул. Пушкарівська 22В, м. Полтава сталося ДТП за участі водія автовозу НОМЕР_3 ОСОБА_1 . На місці події співробітником поліції було здійснено оформлення ДТП та складено протокол про адміністративне правопорушення БД №134029. А саме, під час проїзду під рекламним щитом TOYOTA-сервіс сталося зіткнення автовозу із нижнім кутом щита, внаслідок чого, було пошкоджено вантаж, який перевозився автовозом:

- автомобіль Toyota Camry (комплектація COMFORT) VIN НОМЕР_1 - пошкодження заднього вітрового вікна, задньої лівої стійки, переднього вітрового вікна, кут даху, два бічні вікна пасажира з лівого боку:

- автомобіль Toyota Camry (комплектація PREMIUM) VIN НОМЕР_2 - глибокі вм`ятини та подряпини на даху.

В поданій суду позовній заяві позивач зазначає, що описане вище порушення господарського зобов"язання перед ПІІ "Тойота-Україна" сталося з вини відповідачів. Не дотримуючись норм, встановлених ч.3 ст.16 Закону України "Про рекламу" біля автосалону "Стар Лайн" було встановлено рекламний щит, створюючи перешкоду для під"їзду автовоза до місця вивантаження товару.

Крім цього, позивач посилається на п.8.5 Правил дорожнього руху, яким передбачено, що дорожня розмітка повинна бути видимою учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби на відстані, що забезпечує безпеку руху. На ділянках доріг, на яких є труднощі для видимості учасниками дорожнього руху дорожньої розмітки (сніг, бруд, тощо) або дорожня розмітка не може бути відновленою, установлюються відповідні за змістом дорожні знаки. Незважачи на несприятливі погодні умови (замети снігу) автотраса до автосалону "Стар Лайн" та паркувальний майданчик не був позначений відповідним за змістом дорожнім знаком.

Позивач стверджує, що саме через недотримання відповідачами нормативів розміщення зовнішньої реклами та несприятливі погодні умови (замети снігу, нічний час) водій автовозу зачепив нижній кут рекламного щита, пошкодивши вантаж, який перевозив.

12.07.2018 р. ПІІ Тойота - Україна надіслала ТОВ Енергія претензію (№28110-18) про відшкодування суми завданого збитку, внаслідок ДТП, що становить 217 568,09 грн.

14.08.2018р. ТОВ Енергія добровільно сплатило суму завданого збитку по претензії №28110-18, що підтверджується Платіжним доручення №806 від 14.08.2018р.(арк. спр.34, т.1).

Позивач, посилаючись на те, що вказані збитки були понесені ним внаслідок неправомірних дій відповідачів, на підставі ст.228 ГК України просить стягнути дану суму з відповідачів в порядку регресу.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки): доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Стаття 228 Господарського кодексу України визначає регресні вимоги щодо відшкодування збитків. Згідно з ч. 1 цієї статті, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

У відповідності до вимог ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності збитків та обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.

Позивач у позові стверджує, що відповідачем 1 в порушення норм законодавства про рекламу фактично було встановлено рекламний щит, створюючи перешкоду для під"їзду автовоза до місця вивантаження товару, відповідачами 2, 3 не проконтрольовано законність його розміщення, а отже, саме відповідачі 1, 2, 3 є винними особами та повинні відшкодувати шкоду у сумі 217 568,09 грн. в порядку регресу.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачами спростовано належними засобами доказування обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на наявні матеріали, позивач безпідставно зазначає, що вказівник "Тойота Сервіс" є рекламним щитом (зовнішньою рекламою), підводячи цим до наявності обов"язку у ТОВ "Компанія "Стар Лайн" отримати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами та застосування вимог ст.16 Закону України "Про рекламу".

Відповідно до п. 2.1 Порядку розміщення зовнішньої реклами та спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами в м. Полтаві, який затверджений рішенням тринадцятої сесії Полтавської міської ради п`ятого скликання від 03.04.2007, зі змінами, внесеними рішенням позачергової сьомої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 31.01.2011 Про внесення змін та доповнень до рішення тринадцятої сесії Полтавської міської ради п`ятого скликання від 03.04.2007 Про порядок розміщення зовнішньої реклами та спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами в м. Полтаві та рішенням тринадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 07.09.2011 Про внесення змін та доповнень до рішення тринадцятої сесії Полтавської міської ради п`ятого скликання від 03.04.2007 Про порядок розміщення зовнішньої реклами та спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами в м. Полтаві (далі - Порядок) паспорт - документ установленої форми, який оформлюється на вивіску чи вказівник і визначає місце розміщення конкретного об`єкту, видається на підставі реєстраційних документів.

Підпунктами 5.3.5.1, 5.3.5.11 Порядку розміщення табличок з інформацією про найменування, належність та/або режим роботи підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, державних органів, органів місцевого самоврядування та їх структурних підрозділів, на фасадах будівель та споруд, у яких вони знаходяться, обов`язок розміщення якої передбачено законами України, здійснюється без отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Згідно з п.п. 5.3.5.11. Порядку вказівник - стаціонарна спеціальна конструкція, яка несе незмінну інформацію щодо розміщення об`єкту.

Вказівники можуть бути окремо встановленими стаціонарними спеціальними конструкціями, що мають зовнішні поверхні для розміщення інформації, складаються з фундаменту, каркаса та інформаційного поля (полів), що встановлюються на газонах, грунті, асфальті тощо, а також розміщатися на фасадах будинків у вигляді настінного панно, кронштейну.

П.п. 5.3.5 Порядку має назву Стаціонарні спеціальні та інформаційні конструкції, то розташовуються на будинках, спорудах або елементах вуличного обладнання . До таких конструкцій і відноситься вказівник, визначення якою наведеного в п.п. 5.3.5.1 1 Правил.

Відповідно до п. 2.1 Порядку паспорт - документ установленої форми, який оформлюється на вивіску чи вказівник і визначає місце розміщення конкретного об`єкту, видається на підставі реєстраційних документів.

За п.п 6.1.9. Порядку вказівник потребує погодження ескізу і повинен бути належним чином зареєстрований як елемент оформлення фасаду чи благоустрою і мати паспорт.

Так, в матеріалах справи міститься копія паспорта на вказівник № ТО-2073 щодо його розміщення по вул.Пушкарівській, 22В, виданий КП "Полтава-Сервіс" ТОВ "Компанія Стар Лайн"(арк. спр.68, т.1).

Розташування вказівника було погоджено з власником місця розташування вказівника, управлінням з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради та управлінням патрульної поліції в Полтавській області Департаменту Патрульної поліції. Таким чином, вказівник було встановлено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Твердження позивача про порушення вимог чинного законодавства при встановленні вказівника на вул.Пушкарівській, 22 В у м.Полтаві є безпідтавним, не підтвердженим належними та допустимими доказами.

Наявний в матеріалах справи Висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 34/08/17 від 04.05.2018 року, зроблений згідно листа-заяви ТОВ "Енергія" в ході якого досліджено інформаційний щит "TOYOTA-сервіс", встановлений на території "Стар Лайн" за адресою: вул.Пушкарівська, 22в, м.Полтава, не містить інформації про те, що розміщення вказівника "TOYOTA-сервіс" здійснено відповідачем - ТОВ "Компанія "Стар лайн" з порушенням нормативів.

Також, вказане свідчить про неправильне застосування позивачем ч.1 ст.16 Закону України "Про рекламу".

Посилання позивача на порушення Правил дорожнього руху відповідачами спростовує наявна в матеріалах справи копія протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 134029 згідно, якого єдиною особою, що порушила Правила дорожнього руху є водій ОСОБА_2 .

Крім того, постановою Київського районного суду м. Полтави від 20.03.2018 року у справі №552/1317/18 (копія додається), водія автовозу ТОВ Енергія ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в сумі 340 грн.

Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_4 04.03.2018 року о 18.00 год. керуючи автомобілем SCANIA P114KASSBOHRЕR SPR 10-18 д.н.з. НОМЕР_3 , АІ НОМЕР_4 по вул. Пушкарівській, 22А в м. Полтава, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на перешкоду, внаслідок чого 2 автомобілі TOYOTA CAMRY, які знаходилися на автовозі, а також вказівник отримали механічні ушкодження, чим порушив п.п. 13.1 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст .124 КУпАП.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, суд виходив із матеріалів адміністративної справи: протоколу про адміністративне правопорушення, схеми місця ДТП, пояснення ОСОБА_5 , згідно якого останній вину у вчиненні правонорушення не заперечував.

Постанова Київського районного суду м. Полтави від 20.03.2018 року у справі №552/1317/18 набрала законної сили 31.03.2018 року та в апеляційному порядку не оскаржувалася.

Таким чином, описане вище порушення господарського зобов`язання перед ПІІ Тойота - Україна сталося виключно з вини працівника Позивача - водія ОСОБА_3 під час виконання ним своїх службових обов"язків, а отже, в силу ч. 1 ст. 1172 ЦК України саме, ТОВ "Енергія" - позивач зобов`язане нести майнову відповідальність перед Замовником за пошкоджений внаслідок ДТП вантаж та втрату його товарної вартості.

Жодних доказів на підтвердження наявності вини відповідачів позивачем не надано.

З огляду на викладене, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження протиправності дій відповідачів, наявності вини в їх діях та наявності прямого причинного зв"язку між діями чи бездіяльністю відповідачів та заподіяною шкодою та її розміром.

Таким чином, у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Від представника відповідача1 надійшло клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14080,00 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз судових рішень Верховного Суду дає змогу дійти обґрунтованого висновку, що підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу у заявленій сумі може бути також неподання відповідною стороною переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом (постанова КГС ВС від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17).

Крім того, Верховний Суд дотримується позиції, що необхідною умовою для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи (постанови КГС ВС від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18).

Так, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Зазначена в клопотанні сума судових витрат на правову допомогу (14080,00 грн.) не є розрахунком таких витрат, оскільки не містить складових, з яких складається такий розрахунок (опису робіт, витраченого часу, розміру тощо). Крім того, відповідач не надав суду фінансові документи на підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на зазначене, суд вважає необґрунтованим клопотання відповідача про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,

якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 03.06.2019 року

Суддя Іванко Л.А.