Рішення

від 05.06.2019 по справі 240/2/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року м. Житомир справа № 240/2/19

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Будівельна компанія "Партнер-С" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Приватне підприємство "Будівельна компанія "Партнер-С" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЖИ 172/ЖТ4143/617/АВ/П/ТД-ФС від 18 грудня 2018 року.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем в період з 29.11.2018 по 30.11.2018 проведено інспекційне відвідування, за результатами якого відповідачем було складено акт № ЖТ4143/617/АВ від 30 листопада 2018 року, у якому встановлено порушення норм трудового законодавства України, а саме, під час проведення інспекційного відвідування встановлено порушення в частині допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. На підставі встановлених порушень 18.12.2018 начальником Управління Держпраці у Житомирській області складено постанову про накладення на позивача штрафу. Позивач зазначає, що жодних порушень трудового законодавства він не допускав, оскільки трудові відносини між ним та вказаними особами відсутні, а тому зазначена постанова є незаконною, винесеною за неправильного застосування норм матеріального права та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 10.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.01.2019 зупинено провадження в адміністративній справі №240/2/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №240/5919/18 за позовом приватного підприємства "Будівельна компанія "Партнер-С" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправним та скасування припису від 30.11.2018 №ЖТ4143/617/АВ/П.

Ухвалю суду від 12.04.2019 провадження у справі поновлено у зв`язку з набранням законної сили рішенням у справі №240/5919/18.

Перед початком судового засідання 26.04.2019 представники сторін подали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.94-95).

Протоколом суду від 26.04.2019 відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження (а.с.97).

Відповідач у строк, визначений ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлений ухвалою суду відзив на адміністративний позов не надіслав.

Представником відповідача клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву подано не було.

Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, Управлінням Держпраці у Житомирській області у період з 29.11.2018 по 30.11.2018 було проведено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування щодо додержання приватним підприємством "Будівельна компанія "Партнер-С" вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин.

За результати проведеного інспекційного відвідування було складено акт №ЖТ4143/617/АВ від 30.11.2018, яким було зафіксовано порушення ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови КМУ "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" №413 від 17.06.2015 в частині фактичного допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Під час інспекції було встановлено факт виконання робіт на висоті, що відповідно до п.94 Переліку робіт з підвищеною небезпекою затвердженого наказом Держнаглядохоронгіраці України від 26.01.2005 р. №15 є роботами з підвищеною небезпекою. Залучення суб`єктами господарювання для виконання робіт підвищеної небезпеки, на підставі договорів підряду фізичних осіб, які не є суб`єктами одержання відповідного дозволу або подання декларацій відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці, є порушенням вимог законодавства про охорону праці та промислову безпеку. Вказано, що цивільно-правові відносини, заключені договори підряду є підміною трудових відносин. Порушення встановлено вибірково відносно трьох працівників, усунено відносно одного працівника ОСОБА_1 до проведення інспекційного відвідування, та є триваючим відносно двох працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.12-18).

На підставі вищевказаного акту, відповідачем було складено припис про №ЖТ4143/617/АВ/П від 30.11.2018, яким зобов`язано директора ПП "Будівельна компанія "Партнер-С" Божицького Станіслава Миколайовича усунути зафіксовані у акті перевірки порушення (а.с.68-70).

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ172/ЖТ4143/617/АВ/П/ТД-ФС від 18 грудня 2018 року начальник Управління Держпраці у Житомирській області, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове соціальне страхування вирішив накласти штраф у розмірі 335 070 грн на приватне підприємство "Будівельна компанія "Партнер-С" (а.с.19-20).

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.2 ст.21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Частиною 3 статті 21 КЗпП України встановлено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1. Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 № 340, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.04.2015 за №438/26883, Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295) визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) передбачено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (далі - Порядок №509)

Так, пунктом 2 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вже встановлено судом, за результатами інспекційного відвідування відповідачем в акті №ЖТ4143/617/АВ від 30.11.2018 зафіксовано допуск підприємством трьох працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. До такого висновку відповідач дійшов, оскільки цивільно-правові угоди, на його думку, містять ознаки трудового договору.

18 грудня 2018 року за результатами розгляду матеріалів управлінням винесено постанову про накладення штрафу №ЖИ 172/ЖТ4143/617/АВ/П/ТД-ФС, якою на приватне підприємство "Будівельна компанія "Партнер-С" накладено штраф у розмірі 335 070 грн (а.с.19-20).

На підтвердження цивільно-правового характеру між підприємством і вказаними особами до матеріалів справи надано договори підряду, акти прийняття виконаних робіт та видаткові касові ордери.

Так, на підтвердження характеру відносин між підприємством та ОСОБА_1 надано договори підряду №1 від 01.03.2018, № 2 від 01.07.2018 та №3 від 01.09.2018 (а.с.22, 24, 26).

Між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договори підряду №2 від 01.06.2018, №1 від 01.08.2018, №2 від 01.10.2018 (а.с.28, 30, 32).

З ОСОБА_4 підприємством було підписано договір підряду №5 від 01.07.2018, №5 від 01.08.2018 та №3 від 01.10.2018 (а.с.34, 36, 38).

До вказаних договорів, на підтвердження фактичного виконання робіт вказаними особами та оплати підприємством надано акти прийнятих робіт та видаткові касові ордери:

- до договорів з ОСОБА_1 - акти від 31.03.2018, 31.07.2018 та 30.09.2018 (а.с. 22, 24, 26 зворот), видаткові касові ордери від 21.03.2018, 03.04.2018, 18.09.2018, 02.10.2018, 23.07.2018, 03.08.2018 (а.с.23, 25, 27);

- до договорів з ОСОБА_3 - акти від 30.06.2018, 31.08.2018 та 31.10.2018 (а.с.28, 30, 32 зворот), видаткові накладні від 18.06.2018, 04.07.2018, 27.08.2018, 18.10.2018, 02.11.2018 (а.с.29, 31, 33);

- до договорів з ОСОБА_4 . - акти від 31.07.2018, 31.08.2018 та 31.10.2018 (а.с. 34, 36, 38 зворот), видаткові накладні від 23.07.2018, 03.08.2018, 27.08.2018, 18.10.2018, 02.11.2018 (а.с.35, 37, 39).

Зі змісту вказаних договорів встановлено, що підрядчик несе повну відповідальність за стан охорони праці на будівельному майданчику під час виконання робіт. Водночас замовник зобов`язується своєчасно прийняти та оплатити якісно виконану роботу. У разі виявлення недоліків, заявити про це підрядчику, і вимагати їх усунення. У зазначених договорах вказано ціну за певний об`єм роботи.

Зміст вказаних договорів підряду свідчить про договірний характер відносин між вказаними громадянами та підприємством, зокрема підрядник на власний ризик виконує роботи за що отримує винагороду від замовника. Жодних ознак підпорядкування підрядника правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника судом не встановлено. Аналіз умов договору дозволяє зробити висновок, що підрядники самостійно організовували процес виконання робіт. Водночас, як вже зазначалось, факт виконання відповідних робіт з боку підрядника засвідчувався актами приймання-передачі виконаних робіт.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що вказані договори містять ознаки трудових відносин.

Договори з громадянами на використання їх праці можуть укладатися за трудовим договором або цивільно-правовою угодою. Основною відмінністю угод цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються ЦК України, а трудові КЗпП України. Заборони на укладення договорів цивільно-правового характеру між підприємством і працівником на виконання робіт чи надання послуг, законодавством не встановлено.

Слід зауважити, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Суд зауважує, що характер виконання певних робіт саме підрядниками за цивільно- правовими договорами обумовлено також специфікою сфери діяльності приватного підприємства "Будівельна компанія "Партнер-С". Так, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по укладеним цивільно-правовим договорами не притримувались графіку робочого часу, виконували свої об`єми робіт в зручний для них час. Об`єкт будівництва міг змінюватися протягом терміну дії договору. До того ж, як вбачається із укладених договорів підряду, робота мала сезонний характер, договори укладались строком на 1 місяць за наявності потреби у виконанні певних робіт.

Нарахування коштів за цивільно-правовими договорами та сплата з них ПДФО, військового збору та ЄСВ підтверджується податковими розрахунками сум доходу за перший, другий та третій квартал 2018 року (а.с.55-63).

Факт нарахування податків за вказаними договорами підтверджується платіжними дорученнями про перерахунок коштів до державного бюджету впродовж 2018 року (а.с.44-54).

Наведені обставини свідчать про отримання вказаними особами винагороди за виконаний певних обсягів робіт.

Громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при виконанні договорів підряду є особами, що працювали згідно з цивільно-правовими договорами, на відміну від працівників, які виконують роботу відповідно до трудового договору не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, при цьому, самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик, тобто самостійно організовували виконання робіт у зручний для них час, оскільки саме результат виконаних робіт їх повнота та якість були предметом зазначених договорів підряду.

В свою чергу, відповідачем не доведено, факту прийняття вказаних громадян на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, поширення на них правил внутрішнього трудового розпорядку, постійний характер трудових відносин між ними та позивачем, тобто що зазначені цивільно-правові договори містять ознаки трудових договорів.

Крім того, такі договори є строковими, укладеними на період виконання певних робіт. Податкові розрахунки спростовують твердження з приводу підміни трудових відносин цивільно-правовими та підтверджують факт інформування контролюючих органів про наявність укладених договорів підряду.

Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 припис Управління Держпраці у Житомирській області про усунення виявлених порушень № ЖТ4143/617/АВ/П від 30.11.2018 скасовано. Вказане рішення набрало законної сили 26.03.2019 (а.с.98-106).

Даним рішенням встановлено, що стверджуючи про допущення підприємством порушення частини 3 статті 24 КЗпП України, відповідачем не враховано того, що зазначені вище цивільно-правові угоди жодним чином не регулюють процес трудової діяльності, її організацію. При цьому, фізичні особи (виконавці за договорами) не ознайомлювалися та не брали на себе зобов`язань виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку, колективний договір та розпорядок робочого дня працівників підприємства. Даних фактів не спростовують твердження відповідача про систематичність укладення даних договорів.

Так, дійсно матеріалами справи підтверджується що, переважна частина договорів укладалася два, три рази строком на два чи три календарні місяці. Однак, на думку суду, трактування цього факту як ознаки трудових відносин жодним чином не обґрунтоване, і може бути логічно пояснене особливостями господарської діяльності підприємства та відсутністю її довгострокового планування.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 , який є директором підприємства, пояснив, що виконання цих робіт саме на підставі цивільно-правових договорів зумовлено насамперед волевиявленням гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які не бажали працевлаштовуватися на підприємство, а також специфікою проведення певних видів будівельних робіт. Окремо суд звертає увагу на те, що виконана робота була оплачена в повному обсязі, відповідно до актів виконаних робіт, а податки сплачувались щомісячно, разом з виплатою винагороди, згідно розрахунків. Вказаний факт суд трактує як правомірну поведінку позивача, що також спростовує твердження про його ухилення від оформлення нелегальних трудових відносин. При існуючих фактичних обставинах таке ухилення, на думку суду, є недоцільним. Що стосується ОСОБА_1 , відповідач вказує на те, що 01.10.2018 в штатний розпис внесено посаду муляра та на неї оформлено вказану особу, що свідчить про усунення порушення. Разом з тим, як пояснив на спростування доводів відповідача в судовому засіданні директор підприємства ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_1 після завершення строку дії договору підряду, виявив бажання працювати на посаді муляр та звернувся із проханням працевлаштуватися, після чого згідно наказу №6к від 28.09.2018 його було прийнято на роботу та подано повідомлення про прийняття працівника на роботу в територіальний орган ДФС.

Отже, враховуючи пояснення представника позивача, суд критично оцінює доводи відповідача з даного приводу, оскільки вони нічим не підтверджені, а трудовий договір між позивачем та гр. ОСОБА_1 був укладений ще до проведення інспекційного відвідування та внесення спірного припису відповідно. Також, судом враховано, що на момент проведення інспекційного відвідування та винесення припису, з гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 закінчився строк дії договорів підряду. Отже, правовідносини між позивачем та гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як на момент проведення інспекційного відвідування так і на момент винесення припису закінчилися, що свідчить про відсутність порушень.

Крім того, суд відмічає, що в ході розгляду справи представник відповідача не зміг пояснити яким чином позивач має виконати припис, з огляду на вищевказану обставину, що правовідносини між позивачем та гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вже припинені. Таким чином, наведені інспектором в акті твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між позивачем та фізичними особами згідно цивільно-правових договорів не є відносинами цивільно-правового характеру, а тому порушення щодо цих осіб є триваючим. Тому дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч.ч.1 і 3 ст.24 КЗпП України.

Вказане свідчить, що жодних порушень вимог цивільного законодавства України, в укладених договорах підряду між ПП "Будівельна компанія "Партнер-С" та гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 , не має. Договори укладені за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.

Обставини, встановлені рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.02.2019, не потребують доказування.

Суд зауважує, що припис № ЖТ4143/617/АВ/П від 30.11.2018 і постанова №ЖИ 172/ЖТ4143/617/АВ/П/ТД-ФС від 18.12.2018 прийняті за результатами інспекційного відвідування на підставі акту №ЖТ4143/617/АВ від 30.11.2018, яким було зафіксовано порушення ч.3 ст.24 КЗпПУ. У зв`язку з наведеним, скасування припису рішенням суду, що набрало законної сили, зумовлює обставини щодо необхідності скасування постанови про накладення штрафу за одній і ті самі порушення.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України не надано будь-яких доказів на підтвердження законності постанови №ЖИ 172/ЖТ4143/617/АВ/П/ТД-ФС від 18.12.2018.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, відповідачем не надано належних доказів на підтверджують наявність порушень позивачем законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що постанова №ЖИ 172/ЖТ4143/617/АВ/П/ТД-ФС від 18.12.2018 винесена з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позов задоволенню в повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн, про, що свідчить платіжне доручення №593 від 27.12.2018 (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Управління Держпраці у Житомирській області сплаченого судового збору у сумі 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області (вул.Шевченка,18-а, м.Житомир, 10008, ЄДРПОУ 39790560) №ЖИ 172/ЖТ4143/617/АВ/П/ТД-ФС від 18 грудня 2018 року про накладення штрафу на приватне підприємство "Будівельна компанія "Партнер-С" (вул.М.Грушевського,103-в, кв. 22, м.Житомир, 10001, ЄДРПОУ 36617858) у розмірі 335 070 грн.

Стягнути з Управління Держпраці у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства "Будівельна компанія "Партнер-С" понесені судові витрати в сумі 1762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва