Рішення

від 27.05.2019 по справі 640/252/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2019 року № 640/252/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Хомич І.О., від відповідача - Власюк Б.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вента Груп доГоловного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови від 13.11.2018, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вента Груп (далі-позивач/ ТОВ Вента Груп ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі- відповідач/ ГУ Держпраці у Київській обл.), в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 13.11.2018 №КВ1262/1439/НД/СПТД/ФС-594.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю накладання на позивача штрафу згідно абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП, уповноваженою особою позивача не створювались перешкоди інспекторові праці і не вчинялись дії по недопущення інспектора до перевірки, постанова про накладання штрафу складена з порушеннями п. 2 та п. 8 Порядку №509, а також позивачу не було відомо про дату розгляду справи про накладання штрафу .

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваної постанови, прийнятої у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими порушеннями вимог законодавства про працю та зайнятість населення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу від 03.10.2018 №3622 та направлення на проведення контрольного заходу від 04.10.2018 №1262, інспектором праці Гладким Яном Миколайовичем, у присутності Бернацького Дмитра Миколайовича , 17 жовтня 2018 року проведено інспекційне відвідування товариства з обмеженою відповідальністю Вента Груп , за результатами якого складено акт № 17.10.2018 №КВ1262/1439/АВ (далі - акт перевірки) про неможливість проведення інспекційного відвідування.

Згідно змісту акту перевірки інспектування неможливо провести у зв`язку зі створенням перешкод у діяльності інспектора праці:

- ненадання доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

- ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/ відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів на вимогу про надання /поновлення документів від 17.10.2018 №1262;

- відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю на вимогу про надання/поновлення документів №1262 від 17.10.2018.

Головним управлінням Держпраці у Київській області направлено позивачу повідомлення від 06.11.2018 №4.3/2/18/15843 про розгляд справи про накладання штрафу 13 листопада 2018 року о 12 год. 05 хв.

Розглянувши справу про накладання штрафу, на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 17.10.2018 №КВ1262/1436/НД щодо порушень ТОВ Вента Груп , Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.11.2018 №КВ1262/1439/НД/СПТД/ФС-594, відповідно до якої на підставі абзацу 7 частини 2 ст. 265 КЗпП України на товариство з обмеженою відповідальністю Вента Груп накладено штраф у розмірі 372300 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України, ч.ч. 2-7 статті 53 Закону України Про зайнятість населення врегульований Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17липня 2013 року (надалі Порядок №509).

Згідно вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Пунктом 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи накладаються посадовими особами Держпраці на підставі акту про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю.

Отже, підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за статтею 265 Кодексу законів про працю України є акт посадової особи органу Держпраці, складений за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, в якому викладені порушення трудового законодавства, передбачені частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26 квітня 2017 року, який набрав чинності 16 травня 2017 року (на далі - Порядок №295).

Пунктом 16 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (Порядок № 295) визначено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Абзацом 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, з урахуванням положень абзаців 2 та 6 даної статті визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, у разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень з питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Отже, відповідно до наведених норм, однією з умов для настання відповідальності за порушення вимог законодавства про працю, передбаченої абз. 7 частини 2 статті 265 КЗпП України, є створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці при проведенні інспекційного відвідування, яке може виражатись в ненаданні інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, а також у перешкоді в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 Порядку № 295.

Створення перешкод передбачає активну поведінку посадової особи об`єкту відвідування, направлену на перешкоджання інспектору під час здійснення інспекційного відвідування у його проведенні, отриманні необхідної інформацію, тобто у реалізації своїх повноважень, що є підставо для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

До інших підстав для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування законодавець відносить відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням, а також відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, тобто такий акт складається у випадку неможливості проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, не пов`язаного із створенням перешкод.

Водночас, саме по собі складання посадовими особами Держпраці акту про неможливість проведення інспекційного відвідування через ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, без виявлення ознак перешкоджання об`єктом відвідування проведенню інспекційного відвідування, не може вважатись достатньою самостійною підставою для притягнення до відповідальності за абз. 6 частини 2 статті 265 КЗпП України (за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до відповідальності оскаржуваною постановою стало ненадання позивачем документів на виконання обов`язкової вимоги інспектора праці від 17.10.2018 №1262 та недопуск до інспекційного відвідування.

Згідно положень Порядку № 295 у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється (п. 18).

Тобто, виходячи в вказаного пункту, вимога про надання документів, надсилається об`єкту відвідування одночасно з копією акта про неможливість проведення інспекційного відвідування.

В той же час, в акті перевірки вказано, що копія акта та вимога про надання/поновлення документів від 17.10.25018 №1262 надіслані об`єкту відвідування, водночас, жодних доказів та пояснень, які б свідчили про направлення даної вимоги та акта уповноваженому представнику позивачу, відповідачем суду не надано, як і самої вимоги від 17.10.2018 №1262, на яку відповідач посилається, а відтак ним не доведено факту обізнаності позивача про її існування.

Також матеріали справи не містять належних доказів аудіо-, фото-, відеофіксації, які б підтверджували перешкоджання посадовим особам відповідача у здійсненні інспекційного відвідування ТОВ Велта Груп у спосіб ненадання ним до перевірки документів, що випробовувалися вимогою.

При цьому, Суд застосовує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 01.07.2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії , відповідно до яких, саме орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Крім того, Суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі Рисовський проти України , в якому Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, вказані вище обставини в сукупності вказують на те, що відповідачем при здійсненні інспекційного відвідування порушено порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та не доведено під час розгляду справи факту недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, що в свою чергу свідчить про протиправність постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами 13.11.2018 №КВ1262/1439/НД/СПТД/ФС-594, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента Груп" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу Головного управління Держпраці у Київській області від 13.11.2018р. №КВ1262/1439/НД/СПТД/ФС-594.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1762грн. відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області товариству з обмеженою відповідальністю "Вента Груп".

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 05.06.2019.

Суддя С.К. Каракашьян