Рішення

від 05.06.2019 по справі 826/17790/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 червня 2019 року № 826/17790/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю КБ Група до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КБ Група (02096, м. Київ, вул. Сімферопольська, 13-а, офіс 312, код ЄДР: 37044745) (далі - позивач, ТОВ КБ Група ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3) (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі, податковий орган), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2015 № 000914501.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки право на включення сум ПДВ, зазначених у податкових накладних за березень та липень 2014 року, до податкового кредиту за січень 2015 року, здійснено у відповідності до норми п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яка, на момент складення таких податкових накладних, передбачала включення до складу податкового кредиту в наступних періодах суми податку на додану вартість протягом 365 календарних днів з дати їх складання.

Відтак, представник позивача зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо завищення у січня 2015 року податкового кредиту є помилковими, у зв`язку з чим просив задовольнити позов та скасувати спірне повідомлення-рішення.

Позиція відповідача.

Представник відповідача надав суду заперечення проти позову, в якому зазначив, що товариством у січні 2015 року до складу податкового кредиту включено податкові накладні за березень, червень та липень 2014 року, що призвело до завищення за січень 2015 рок такого податкового кредиту на суму 181 738,00 грн., у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог, наголосивши на правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2016 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 11.10.2017 № 7309 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою від 10.11.2017 вказану адміністративну справу прийнято до свого провадження суддею Кармазіним О.А. та призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У судовому засіданні 25.01.2018 ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, ДПІ у Дарницькому районі проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року ТОВ КБ Група . Податкова декларація з податку на додану вартість від 23.02.2015 № 9021510127.

За результатами камеральної перевірки складено акт від 13.03.2015 № 1458/26-51-15-01-09.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що до податкового кредиту за січень 2015 року та додатку 5 податкових накладних включено податкові накладні за березень, червень та липень 2014 року, чим ТОВ КБ Група порушено вимоги п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 4 розділу 2 Порядку заповнення подання звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13, що призвело до заниження суми, що підлягає сплаті платником податків до бюджету на суму 181 738,00 грн.

На підставі акта перевірки від 13.03.2015 № 1458/26-51-15-01-09 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2015 № 0009141501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 227 172,50 грн.

Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення таким, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції на момент формування податкових накладних за березень, червень та липень 2014 року).

Податковим кредитом в розумінні п/п 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п/п а п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на віднесення сум податку до податкового кредиту зберігається за платником податків протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, лише у тому разі, якщо такий платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманої податкової накладної.

Судом встановлено, що 23.02.2015 ТОВ КБ Група до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві подано податкову декларацію з ПДВ за січень 2016 року № 9021310127. В рядку 10.1.1 зазначено, що сума податкового кредиту складає 185 024,00 грн.

З розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту до податкової декларації за січень 2015 року вбачається, що до податкового кредиту за січень 2015 року позивачем включено податкові накладні за березень, червень та липень 2014 року.

Суд зазначає, що доказів щодо відсутності податкових накладних за березень, червень та липень 2014 року, які, зокрема, слугували підставою для зменшення позивачу податкового кредиту за перевіряємий період в ЄРПН, відповідачем не надано та не відображено в акті перевірки.

Також в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що податкові накладні за березень, червень та липень 2014 року, які включені позивачем до податкового кредиту за січень 2015 року, були включені товариством у попередніх періодах.

Відтак, враховуючи викладене, в контексті викладених норм права, суд приходить до висновку, що нормами ПК України позивачу надано право на включення до складу податкового кредиту в наступних періодах сум ПДВ згідно отриманих податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати їх складення, а відтак висновки акта перевірки про порушення позивачем норм ПК України та завищення податкового податку на додану вартість є помилковими.

Посилання представник податкового органу відносно того, що всі податкові накладні, складені в звітних періодах 2014 року могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року, суд вважає безпідставними, з огляду на те, що на момент формування податкових накладних, зокрема, за березень, червень та липень 2014 року, вказані правовідносини, регулювались абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України у редакції до 01.01.2015, які надавали позивачу право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту протягом 365 днів з дати складання податкової накладної.

Суд зазначає, що Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи абзаци третій-п`ятий замінено абзацами 3-6 такого змісту:

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно .

Суд звертає увагу, що вказані положення застосовуються до події, факту, що виникли після набрання чинності вказаним Законом.

Натомість Законом України від 16.07.2015 № 643-VIII внесено зміни до пункту 198.6 ПК України, який доповнено абзацом 4 наступного змісту: У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної . При цьому, абзаци 3-6 стали абзацами 5-8. Вказані зміни набули чинності з 01.09.2015.

Тобто законодавець фактично повернув норму, яка діяла до 01.01.2015. Внесенням цих змін законодавець підтвердив різний предмет регулювання абзаців 4 та 5-8 (колишні 3-6) п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Таким чином, підсумовуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 07.04.2015 № 000914501, у зв`язку з чим таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано суду достатніх належних і допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КБ Група (02096, м. Київ, вул. Сімферопольська, 13-а, офіс 312, код ЄДР: 37044745) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2015 № 000914501, прийняте Державною податковою інспекцію у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києва.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КБ Група (02096, м. Київ, вул. Сімферопольська, 13-а, офіс 312, код ЄДР: 37044745) сплачений судовий збір у розмірі 3 410,00 грн. (три тисячі чотириста десять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.А. Кармазін