Постанова

від 05.06.2019 по справі 480/4509/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 р. Справа № 480/4509/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бершова Г.Є.,

суддів: Катунова В.В., Ральченка І.М.

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року по справі № 480/4509/18 (головуючий 1 інстанції Соп`яненка О.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № Ф-825-52 від 11.11.2018 року про сплату Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 боргу з єдиного соціального внеску в сумі 15819 грн. 54 коп;

- зобов`язати відповідача вилучити з інтегрованої картки платника податків нарахування з єдиного соціального внеску в сумі 15 819,54 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні позову.

Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № Ф-825-52 від 11.11.2018 року винесена відповідачем без врахування норм чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач з 04.04.2007 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Перебуває на податковому обліку в Роменській ОДПІ (а.с. 10-11). Також є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (а.с. 17,19). Позивачу встановлена ІІІ група інвалідності з 13.09.2005 (а.с. 18). Соціальної допомоги у зв`язку з інвалідністю не отримує (а.с. 37).

У січні 2016 року подавав Роменській ОДПІ заяву про звільнення його від сплати єдиного внеску, як інваліда, додавав копію довідки МСЕК (а.с. 13).

11.11.2018 ГУ ДФС сформувало вимогу №-825-25 про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 15 819,54 грн. (а.с. 12). Борг з єдиного внеску нарахований позивачу за 2017 рік в сумі 8 448 грн. та за І-ІІІ квартали 2018 року в сумі 7371,54 грн. (а.с. 38).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про те, що сам факт наявності в нього інвалідності звільняє його від сплати єдиного внеску є безпідставними. Зі змісту п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" вбачається, що дана норма підставою для звільнення вказує не лише наявність у особи інвалідності, а і отримання у зв`язку з таким станом здоров`я пенсії або соціальної допомоги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.4 ч.1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст. 6 вказаного Закону).

Особи, зазначені у пункті п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цих Законом.

Статтею 2 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено такі види пенсій: трудові пенсії - за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років; соціальні пенсії.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

На відміну від пенсій за віком та по інвалідності, правила призначення пенсії за вислугу років регламентуються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

За змістом статті 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Оскільки позивач є пенсіонером, який отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", він не відноситься до категорії осіб, які отримують пенсію за віком. З матеріалів справи вбачається, що позивач є інвалідом, однак соціальної допомоги у зв`язку з інвалідністю не отримує. Частина 4 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсій не страхування звільняє від сплати єдиного внеску осіб, які є або пенсіонерами за віком, або інвалідами, та у зв`язку з цими обставинами отримують пенсію або соціальну допомогу.

Позивач не отримує ні пенсії за віком, ні допомоги по інвалідності, оскільки скористався своїм правом вибору виду пенсії та отримує пенсію за вислугу років. Проте, положення п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не пов`язують можливість звільнення від сплати ЄСВ із фактом отриманням особою пенсії за вислугу років.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року по справі № 822/621/16.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про те, що сам факт наявності в нього інвалідності звільняє його від сплати єдиного внеску. Зі змісту п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" вбачається, що дана норма підставою для звільнення вказує не лише наявність у особи інвалідності, а і отримання у зв`язку з таким станом здоров`я пенсії або соціальної допомоги.

Також безпідставним є посилання позивача на лист ДФС України від 19.01.2018 №1644/7/99-13-01-01-17 Про надання роз`яснень , оскільки вказаний лист не є нормативним актом, а викладена в ньому інформація носить рекомендаційний характер.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року по справі № 480/4509/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко