Постанова

від 04.06.2019 по справі 240/5888/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/5888/18

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

04 червня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лакма-Полісся" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лакма-Полісся" до начальника Богунського відділу виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції Савіної Наталії Петрівни про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання зняти арешт з майна,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лакма-Полісся" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Начальника Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції Савіної Наталії Петрівни у якому просило:

- визнати бездіяльність начальника Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир протиправною;

- зобов`язати начальника Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир зняти арешт з майна ТОВ ТД "Лакма-Полісся" м. Житомир.

Підставою звернення позивача з даним позовом до суду слугувала відмова відповідача у знятті арешту з майна Товариства, яка обґрунтована відсутністю у Богунському відділі державної виконавчої служби архіву даних про виконавче провадження, відкрите стосовно позивача 12 років тому.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 26.02.2019 року в задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останнє та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Зокрема позивач, посилаючись на факт усунення обставин, що слугували підставою для накладення арешту на майно Товариства ще у 2006 році, зазначає про вірогідність халатності державного виконавця, яка має бути усунена саме начальником Управління.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 14.08.2006 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у Богунському районі міста Житомира було винесено постанову про накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лакма-Полісся".

Підставою для винесення вказаної постанови слугував виконавчий лист №2-137 виданий, 26.07.2006 року Чуднівським районним судом, про стягнення з Товариства на користь ОСОБА_1 1271,27 грн.

19.08.2006 року позивачем сплачено борг в сумі 1271, 27 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1725 від 19.08.2006 року, копію якого разом з випискою банку надіслано до ДВС Богунського району м. Житомир.

Встановивши, що вказане виконавче провадження на даний час не закрито, позивач 12.12.2018 року звернувся до начальника Богунського відділу державної виконавчої служби з клопотанням про зняття арешту з майна.

Листом від 12.12.2018 року №71583/7.21-40/7 Богунський відділ державної виконавчої служби м.Житомира повідомив позивача, що відповідно до бази даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 12.12.2018 року будь-які виконавчі документи, де стороною є ТОВ "Торговий дім "Лакма-Полісся", на виконанні у відділу відсутні та не перебувають.

Дані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-ХІV (Закон №606) (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови).

Відповідно до ст. 1 Закону №606 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових

осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону №606 визначено, що Державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено,

своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 5 Закону №606 державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в

порядку, встановленому законодавством.

Так, 05.10.2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (Закон №1404), частиною 1 ст. 40 якого визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Статтею 59 вказаного Закону визначено підстави та порядок зняття арешту з майна боржника.

Відповідно до вказаної норми особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз наведеної норми свідчить про чітке визначення законодавцем підстав для зняття арешту з майна боржника, що може мати місце виключно як наслідок завершення виконавчого провадження.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що ТОВ Торговий дім Лакма-Полісся в повному обсязі сплачено борг в сумі 1271,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1725 від 19.08.2006 року.

Разом з тим, а ні судом першої інстанції, а ні судом апеляційної інстанції обставин, які б свідчили про відкриття виконавчого провадження в ході проведення якого у 2006 році було накладено арешт на майно позивача, не встановлено. Доводи апеляційної скарги вказаного також не доводять.

Таким чином, сплата позивачем боргу в сумі 1271,27 грн. згідно платіжного доручення №1725 від 19.08.2006 року не може бути застосовано як одну з підстав для зняття арешту з майна боржника, встановлену статтею 59 Закону України Про виконавче провадження .

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у межах спірних правовідносин правових підстав для зобов`язання відповідача зняти арешт з майна, яке належать ТОВ Торговий дім Лакма-Полісся .

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лакма-Полісся" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Совгира Д. І. Курко О. П.