Постанова

від 04.06.2019 по справі 640/2781/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2781/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибне господарство "ТІБР" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2019 року, що прийняте о 09 год. 51 хв. у місті Києві (повний текст складений 10 квітня 2019 року), у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибне господарство "ТІБР" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Іщенко Євгенія Сергійовича щодо складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування №КВ249/56/НД від 11.02.2019.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані дії є протиправними та порушують права позивача.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що співробітниками Головного управління Держпраці у Київській області на підставі наказу №609 від 01.02.2019 та направлення №249 від 04.02.2019 проводилось інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору суб`єктом господарювання ТОВ Рибне господарство Тібр за місцем здійснення господарської діяльності.

Також, 08 лютого 2019 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Іщенко Є.С. винесено вимогу №249 про надання документів ТОВ Рибне господарство Тібр у строк до 14 год. 00 хв. 11.02.2019.

З огляду на ненадання запитуваних документів відповідно до вимоги від 08.02.2019 №249, інспектором складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 11.02.2019 №КВ249/56/НД.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що акт про неможливість проведення інспекційного відвідування не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому він не може бути предметом спору.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок).

Пунктами 19, 20 Порядку визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Згідно пункту 16 Порядку у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, акт про неможливість проведення інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) складається за наявності однієї із підстав визначених у пункті 16 Порядку. Такий акт є виключно визначеним законом способом фіксування відповідного факту.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа виключно в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.

Колегія суддів наголошує, що спірний акт є лише службовим документом, що фіксує визначені пунктом 16 Порядку обставини, висновки інспектора щодо їх наявності. Безпосередньо такий акт не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, а тому він не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.

При цьому дії службової особи щодо складання такого акта та включення до нього певних висновків не породжують обов`язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків безпосередньо для позивача.

Складений відповідачем акт про неможливість проведення інспекційного відвідування є лише фіксацією неможливості проведення інспекційного відвідування, а тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для позивача будь-яких обов`язків, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.

Зазначений акт може бути підставою для прийняття повноважним суб`єктом владного, управлінського рішення та бути доказом у спорі з оскарження такого рішення, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку належності та допустимості цього акту.

Отже, оскаржувані позивачем дії відповідача та акт перевірки на момент звернення з цим позовом до суду не порушують прав, свобод або інтересів позивача, що, на підставі наведених вище положень частини першої статті 5 КАС унеможливлює розгляд таких вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що спір у даній справі стосується не зафіксованих в акті обставин, а відсутності підстав для складення акту, не спростовують наведених вище висновків суду про те, що такий акт та дії відповідача щодо його складення не можуть бути предметом адміністративного позову.

Згідно пункту 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів звертає увагу, що спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку ж правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 9901/633/18, від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.

Таким чином, провадження у справі підлягає закриттю.

Аналогічну позицію щодо необхідності закриття провадження у справі при оскарженні актів суб`єктів владних повноважень (дій при їх складенні), якими зафіксовані певні факти, було неодноразово висловлено судом касаційної інстанції, зокрема Великою Палатою Верховного Суду, у постанові від 20 березня 2019 року по справі № 810/5854/14, постанові від 24 січня 2019 року по справі №804/11708/15, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року по справі № 813/4667/16. Подібну позицію Верховним Судом також неодноразово висловлювалось у справах щодо оскарження актів (наказів) уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у яких зафіксовано обставини нікчемності правочинів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшовши вірного висновку про те, що акт про неможливість проведення інспекційного відвідування та дії щодо його складення не можуть бути предметом спору, застосував невірні процесуальні наслідки відмовивши у задоволенні позову, оскільки провадження у справі підлягало закриттю.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до частини першої статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Оскільки судом першої інстанції неповно порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 34, 243, 319, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибне господарство "ТІБР"задовольнити частково.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2019 року.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибне господарство "ТІБР" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними дій закрити .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 05.06.2019.