Постанова

від 04.06.2019 по справі 1340/4383/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 рокуЛьвів№ 857/2863/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Марцинковської О.М.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_9;

від відповідача - Дорош А.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2019р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській обл. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб (суддя суду І інстанції: Качур Р.П., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 12 год. 57 хв. 31.01.2019р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 08.02.2019р.),-

В С Т А Н О В И В:

19.09.2018р. (згідно поштового штемпеля) ОСОБА_1 (надалі - позивач, платник податків) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській обл. (надалі - відповідач, податковий орган, ГУ ДФС у Львівській обл.):

№ 0231211307 від 22.06.2018р. щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість /ПДВ/ в загальному розмірі 705125 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 564100 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 141025 грн.;

№ 0231221307 від 22.06.2018р. про застосування штрафних санкцій за платежем ПДВ на суму 3910 грн.;

№ 02311611307 від 22.06.2018р. щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб /ПДФО/ в загальному розмірі 5832 грн. 81 коп., з яких за податковим зобов`язанням - 4666 грн. 25 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1166 грн. 56 коп. (а.с.5-8, 136).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2019р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовані винесені ГУ ДФС у Львівській обл. податкові повідомлення-рішення №№ 0231221307, 0231211307, 0231161307 від 22.06.2018р.; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 7150 грн. 39 коп. (а.с.166-174).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДФС у Львівській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.177-180).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом невірно застосовані приписи п.181.1 ст.181 Податкового кодексу /ПК/ України та помилково спростовано висновок про те, що Фізична особа-підприємець /ФОП/ ОСОБА_1 перетнув за результатами 2015 року межу загальної суми від здійснення операцій постачання товарів/послуг в розмірі 1000000 грн., а тому підлягав обов`язковій реєстрації платником ПДВ. При цьому, суд дійшов невірного висновку про те, що сума доходу в розмірі 895124 грн., яка отримана в період перебування позивача на спрощеній системі оподаткування (01.01.2015р.-16.10.2015р.), не може враховуватися під час обчислення доходу для обов`язкової реєстрації платником ПДВ.

Разом з тим, починаючи з 17.10.2015р., позивач перебував на загальній системі оподаткування, тому виняток щодо неможливості реєстрації платником ПДВ на нього не поширюється.

Звідси, оскільки сума доходу, отримана ФОП ОСОБА_1 від реалізації товарів/послуг за останні 12 календарних місяців (01.01.2015р.-31.12.2015р.) становила 1060939 грн. 64 коп., тому останній підлягав обов`язковій реєстрації платником ПДВ, зобов`язаний був подавати податкові декларації та сплачувати ПДВ, починаючи з 11.01.2016р.

Окрім цього, заперечуючи висновки податкового органу в частині збільшення грошових зобов`язань з ПДФО, суд не досліджував первинні бухгалтерські документи, не аналізував дані декларацій позивача.

Разом з тим, в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі наданих первинних документів та банківських документів встановлено отримання позивачем за період з 17.10.2015р. по 31.12.2017р. (на загальній системі оподаткування) доходу у вигляді надходження коштів на розрахунковий рахунок в якості оплати за реалізовані товари в сумі 2985859 грн. 97 коп., зокрема, за період з 17.10.2015р. по 31.12.2015р. в сумі 165815 грн. 64 коп., за період 2016 року в сумі 1108352 грн. 33 коп., за період 2017 року в сумі 1711692 грн.

Дані перевірки отриманих доходів ФОП ОСОБА_1 свідчать про заниження суми загального річного оподатковуваного доходу: за 2015 рік - в сумі 38173 грн. 29 коп., за 2017 рік - в сумі 1711692 грн., через що останнім не дотримані п.177.2 ст.177 ПК України.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності за період з 01.10.2015р. по 31.12.2017р., були використані надані для перевірки первинні документи, що підтверджують понесені витрати, безпосередньо пов`язані з одержанням доходу; інформація про рух коштів на розрахунковому рахунку.

ФОП ОСОБА_1 занижені витрати, пов`язані із здійсненням діяльності, за період з 17.10.2015р. по 31.12.2015р. на суму 38173 грн. 29 коп., та не визначено витрати за 2017 рік на суму 1685768 грн. 37 коп.

В результаті допущених порушень податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 занижено чистий дохід за 2017 рік на суму 25923 грн. 63 коп., чим порушено п.177.2, п.п.177.4.1 п.177.4, п.п.177.10, 177.11 ст.177 ПК України, через що занижено суму податкового зобов`язання з ПДФО від провадження діяльності за 2017 рік на суму 4666 грн. 25 коп.

Позивачем ОСОБА_1 скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення, яке також відповідає усталеній судовій практиці по наведеній категорії справ (а.с.201-203, 222-223).

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду справи, починаючи з 20.08.2010р., позивач ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем; 20.08.2018р. внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності вказаним ФОП (а.с.45, 48-49).

Впродовж 18.04.2018р. - 01.06.2018р. відповідачем ГУ ДФС у Львівській обл. проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2017р.

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки № 1451/13-01-13-07/НОМЕР_1 від 08.06.2018р. (а.с.12-42).

Наведеною перевіркою виявлені, зокрема, наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

п.183.4 ст.183, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193, п.п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з ПДВ за період з 11.01.2016р. по 31.12.2017р. на загальну суму 564100 грн., в тому числі: за 2016 рік на суму 215874 грн., за 2017 рік на суму 348227 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за період з 11.01.2016р. по 31.12.2017р. у сумі 564100 грн.;

пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 ПК України, що полягають у неподанні податкових декларацій по ПДВ за лютий - грудень 2016 року, січень - грудень 2017 року;

п.п.177.1, 177.2, 177.4, 177.5 ст.177 ПК України, внаслідок чого допущено заниження податкового зобов`язання з ПДФО від провадження підприємницької діяльності за 2017 рік на суму 4666 грн. 25 коп.;

пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.п.177.5, 177.11 ст.177 ПК України, що призвело до неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік;

пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.177.10 ст.177 ПК України, що спричинило до відсутності ведення книги обліку доходів та витрат за період з 17.10.2015р. по 31.12.2015р., за 2016-2017 роки.

На підставі наведених результатів перевірки податковим органом прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

№ 0231211307 від 22.06.2018р. щодо збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 705125 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 564100 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 141025 грн. (а.с.9);

№ 0231221307 від 22.06.2018р. про застосування штрафних санкцій за платежем ПДВ на суму 3910 грн. (а.с.10);

№ 02311611307 від 22.06.2018р. щодо збільшення суми грошового зобов`язання з ПДФО в загальному розмірі 5832 грн. 81 коп., з яких за податковим зобов`язанням - 4666 грн. 25 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1166 грн. 56 коп. (а.с.11).

Висновки проведеної перевірки ґрунтуються на тому, що ФОП ОСОБА_1 перетнув за результатами 2015 року межу загальної суми від здійснення операцій постачання товарів/послуг в розмірі 1000000 грн., а тому підлягав обов`язковій реєстрації платником ПДВ.

Оскільки сума доходу, отримана ФОП ОСОБА_1 від реалізації товарів/послуг за останні 12 календарних місяців (01.01.2015р.-31.12.2015р.) становила 1060939 грн. 64 коп., тому останній підлягав обов`язковій реєстрації платником ПДВ, зобов`язаний був подавати податкові декларації та сплачувати ПДВ, починаючи з 11.01.2016р.

В ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі наданих первинних документів та банківських документів встановлено отримання позивачем за період з 17.10.2015р. по 31.12.2017р. (на загальній системі оподаткування) доходу у вигляді надходження коштів на розрахунковий рахунок в якості оплати за реалізовані товари в сумі 2985859 грн. 97 коп., зокрема, за період з 17.10.2015р. по 31.12.2015р. в сумі 165815 грн. 64 коп., за період 2016 року в сумі 1108352 грн. 33 коп., за період 2017 року в сумі 1711692 грн.

Дані перевірки отриманих доходів ФОП ОСОБА_1 свідчать про заниження суми загального річного оподатковуваного доходу: за 2015 рік - в сумі 38173 грн. 29 коп., за 2017 рік - в сумі 1711692 грн., через що останнім не дотримані п.177.2 ст.177 ПК України.

При цьому, ФОП ОСОБА_1 занижені витрати, пов`язані із здійсненням діяльності, за період з 17.10.2015р. по 31.12.2015р. на суму 38173 грн. 29 коп., та не визначено витрати за 2017 рік на суму 1685768 грн. 37 коп.

В результаті допущених порушень податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 занижено чистий дохід за 2017 рік на суму 25923 грн. 63 коп., через що помилково зменшено суму податкового зобов`язання з ПДФО від провадження діяльності за 2017 рік на 4666 грн. 25 коп.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що у ФОП ОСОБА_1 не виникало обов`язку реєструватися з 11.01.2016р. платником ПДВ, оскільки сума доходу в розмірі 895124 грн., яка отримана в період перебування позивача на спрощеній системі оподаткування (01.01.2015р.-16.10.2015р.), не може враховуватися під час обчислення доходу для обов`язкової реєстрації платником ПДВ.

В частині визначення грошових зобов`язань з ПДФО суд керувався тим, що відповідачем не представлено жодних письмових доказів на підтвердження виявлених порушень; в ході судового розгляду не підтверджено наявності оподатковуваного доходу за 2017 рік в сумі 25923 грн. 63 коп.; відповідачем не надано розрахунку такого доходу, не визначені витрати та доходи, що враховувалися під час його обчислення.

Також в акті перевірки не здійснено покликань на конкретні первинні документи та проведення аналізу на підставі таких документів, а його висновки зводяться до узагальнених тверджень.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, з 01.01.2015р. по 16.10.2015р. позивач ФОП ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, був платником 2 групи єдиного податку зі сплатою податку за ставкою 20 % від мінімальної заробітної плати. За вказаний період позивач задекларував дохід, отриманий від реалізації товарів/послуг, на суму 895124 грн.

Починаючи з 17.10.2015р., ФОП ОСОБА_1 перейшов на загальну систему оподаткування і за період з 17.10.2015р. по 31.12.2015р. задекларував отриманий дохід на суму 127642 грн. 35 коп.

Загальна сума доходу, задекларована ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. склала 1022766 грн. 35 коп.

Проведеною перевіркою встановлено, що загальна сума доходу від реалізації товару позивача за вказаний період становить 1060939 грн. 64 коп., через що ФОП ОСОБА_1 перетнув межу в 1000000 грн., а тому підлягав обов`язковій реєстрації платником ПДВ.

Такий висновок витікає з прямої норми закону, якою врегульовані спірні правовідносини.

Зокрема, відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно з п.п.183.1, 183.2 ст.183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Оскільки сума доходу, отримана ФОП ОСОБА_1 від реалізації товарів/послуг за останні 12 календарних місяців (01.01.2015р.-31.12.2015р.), становить 1060939 грн. 64 коп., позивач зобов`язаний був подати до податкового органу заяву про реєстрацію платником ПДВ за формою 1-ПДВ, однак такі дії ним вчинені не були.

Стосовно правильності обчислення обсягу операцій з постачання товарів/послуг колегія суддів виходить з того, що згідно з розділами V та ХХ ПК України до загального обсягу операцій постачання товарів/послуг для цілей реєстрації особи як платника ПДВ належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ. При цьому, обсяг операцій, що не є об`єктом оподаткування ПДВ, при обрахунку загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг не включається.

Таким чином, під час обчислення загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг в аспекті п.181.1 ст.181 ПК України враховується сума операцій, здійснених за період перебування позивача на спрощеній системі оподаткування.

Висновки суду першої інстанції щодо розглядуваної ситуації про те, що особи, які є платниками єдиного податку першої - третьої груп, не підлягають обов`язковій реєстрації платниками ПДВ, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки станом на 31.12.2015р. позивач перебував на загальній системі оподаткування.

Окрім цього, правила формування податкових зобов`язань з ПДВ визначено приписами ст.187 розділу V ПК України.

Загальне правило визначення дати виникнення податкових зобов`язань (п.187.1 ст.187 розділу V ПК України) встановлює, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Всі спеціальні правила щодо визначення дати виникнення податкових зобов`язань ПК України передбачає тільки для суб`єктів підприємницької діяльності, які вже зареєстровані платниками ПДВ. Виключенням є платники, які раніше перебували на спрощеній системі оподаткування (п.21 підрозділу 2 розділу XX ПК України, яким передбачено, що для осіб, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і зареєстровані платниками ПДВ, операції з постачання товарів/послуг, які були оплачені у вигляді авансів (передоплати) у період перебування таких платників ПДВ на спрощеній системі оподаткування і оподатковані єдиним податком, не оподатковуються ПДВ).

Враховуючи викладене, загальний обсяг операцій з постачання товарів/послуг для цілей реєстрації особи як платника ПДВ визначається за загальновстановленим правилом, незалежно від виду операцій, які здійснюються такою особою.

Відповідно до п.202.1 ст. 202 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Згідно пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Порядок надання податкової декларації з ПДВ визначений нормами п.203.1 ст.203 ПК України, згідно яких податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно матеріалів справи позивачем не подавалися податкові декларації з ПДВ за лютий-грудень 2016 року, січень-грудень 2017p., чим порушено вимоги п.п.49.18.1 п.49.18 ст.18, п.203.1 ст.203 ПК України.

Пунктом 183.10 ст.183 ПК України визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 11.01.2016р. по 31.12.2017р. встановлено їх заниження на загальну суму 564100 грн., зокрема, за період з 11.01.2016р. по 31.12.2016р. - на суму 215874 грн., за 2017 рік - на суму 348227 грн.

За окреслений період ФОП ОСОБА_1 здійснював операції з продажу товарно-матеріальних цінностей на митній території України. Проведеною перевіркою на підставі наданих видаткових накладних, банківських виписок, договорів за період з 11.01.2016р. по 31.12.2017р. встановлено реалізацію продовольчих товарів позивачем Центру Свідків Єгови (код ЄДРПОУ 20819222) та Релігійній громаді Свідків Єгови Шевченківського району м.Львова (код ЄДРПОУ 25557117) на загальну суму 2820504 грн. 78 коп., зокрема, за 2016 рік на суму 1079374 грн. 31 коп. (за лютий 2016 року - 89344 грн. 32 коп., за березень 2016 року - 68117 грн. 04 коп., за квітень 2016 року - 84542 грн. 19 коп., за травень 2016 року - 113626 грн. 80 коп., за червень 2016 року - 136267 грн. 50 коп., за липень 2016 року - 126553 грн. 90 коп., за серпень 2016 року - 113115 грн., за вересень 2016 року - 80322 грн. 12 коп., за жовтень 2016 року - 93191 грн. 33 коп., за листопад 2016 року - 85262 грн. 74 коп., за грудень 2016 року - 89031 грн. 41 коп., за 2017 рік на суму 1741130 грн. 47 коп. (за січень 2017 року - 90635 грн. 21 коп., за лютий 2017 року - 107493 грн. 02 коп., за березень 2017 року - 92892 грн. 76 коп., за квітень 2017 року - 135405 грн. 60 коп., за травень 2017 року - 168990 грн. 07 коп., за червень 2017 року - 209079 грн. 56 коп., за липень 2017 року - 199509 грн. 31 коп., за серпень 2017 року - 165806 грн. 52 коп., за вересень 2017 року - 110284 грн. 99 коп., за жовтень 2017 року - 151824 грн. 30 коп., за листопад 2017 року - 138619 грн. 90 коп., за грудень 2017 року - 170589 грн. 23 коп.)

Вказані операції є об`єктом оподаткування ПДВ; доказів належності таких до операцій, що не оподатковуються цим податком, позивачем не надано.

Відповідно до п.193.1 ст.193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків, б) 0 відсотків, в) 7 відсотків.

Враховуючи вищенаведене, перевіркою встановлено порушення вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 564100 грн., в тому числі за 2016 рік - на 215874 грн., за 2017 рік - на 348227 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що податковим органом підставно і обґрунтовано визначені позивачу грошові зобов`язання з ПДВ (п.183.4 ст.183, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193, п.п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України) та застосовані до позивача штрафні санкції за неподання податкової звітності з ПДВ (п.120.1 ст.120 ПК України).

Стосовно решти вимог позивача колегія суддів виходить з того, що приписами п.177.2 ст.177 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно із пп.177.4.4. п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Із змісту Акту перевірки убачається, що під час проведення перевірки правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності, за період з 01.10.2015р. по 31.12.2017р. у відповідності до наданих до перевірки документів було використано: відомості, відображені в податкових деклараціях про майновий стан і доходи; відомості стосовно доходів, наявні в інформаційних фондах ДФС України; відомості про рух коштів на розрахунковому рахунку; надані для перевірки первинні документи.

В декларації про майновий стан і доходи за період з 17.10.2015р. по 31.12.2015р. позивачем задекларовано загальний оподатковуваний дохід в сумі 127642 грн. 35 коп., за 2016 рік в сумі - 1108352 грн. 33 коп., за 2017 рік не задекларовано суми загального оподаткованого доходу.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Звідси, загальним оподатковуваним доходом вважається виручка у грошовій та негрошовій формі.

Таким чином, всі кошти, які поступили на розрахунковий рахунок чи в касу позивача в рахунок оплати за реалізовані товари, виконані роботи чи надані послуги є його виручкою за відповідний період.

В ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі наданих первинних документів та банківських документів встановлено отримання підприємцем за період з 17.10.2015р. по 31.12.2017р. доходу у вигляді надходження коштів на розрахунковий рахунок в рахунок оплати за реалізовані товари в сумі 2985859 грн. 97 коп., зокрема, за період з 17.10.2015р. по 31.12.2015р. в сумі 165815 грн. 64 коп., за 2016 рік в сумі 1108352 грн. 33 коп., за 2017 рік в сумі 1711692 грн.

Дані перевірки отриманих доходів ФОП ОСОБА_1 свідчать про заниження суми загального річного оподатковуваного доходу: за 2015 рік - в сумі 38173 грн. 29 коп., за 2017 рік - в сумі 17116920 грн., чим порушено вимоги п.177.2 ст.177 ПК України.

Під час перевірки ФОП ОСОБА_1 представив первинні документи (накладні, акти виконаних робіт, рахунки, банківські виписки, товарні чеки, відомість нарахування заробітної плати, тощо), які підтверджують суму витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, за період 17.10.2015р. по 31.12.2015р. в розмірі 163943 грн. 29 коп.

Перевіркою показників, відображених в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 17.10.2015р. по 31.12.2015р., встановлено, що до складу витрат позивача, понесених за період з 17.10.2015р. по 31.12.2015р. включено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (що в подальшому реалізовані) на суму 120147 грн.

Проведеною перевіркою витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані, в сумі 165815 грн. 64 коп. на підставі товарних чеків, договорів, накладних, рахунків, банківських виписок, встановлено їх заниження на загальну суму 38173 грн. 29 коп. (158320 грн. 29 коп. - 120147 грн.). Зокрема, ФОП ОСОБА_1 не включено в декларацію про майновий стан і доходи за період 17.10.2015р. по 31.12.2015р. суми понесених та документально підтверджених витрат на придбання товару, який реалізований та пов`язаний з отриманим доходом за період 17.10.2015р. по 31.12.2015р.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у податковій декларації за 2016 рік, порушень не встановлено.

Проведеною перевіркою витрат понесених платником податків за 2017 рік використано: надані для перевірки первинні документи, що підтверджують понесені витрати, безпосередньо пов`язані з одержанням доходу; інформацію про рух коштів на розрахунковому рахунку; одержані з інших джерел відомості, та встановлено, що загальна сума витрат, понесених платником податків, складає 1685768 грн. 37 коп., зокрема:

витрати на оплату праці та нарахування на зарплату на підставі відомостей нарахування заробітної плати, банківських виписок та інших первинних документів складають 18048 грн.;

витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей (що реалізовані на суму 1711692 грн.) на підставі договорів, накладних, товарних чеків, банківських виписок та інших первинних документів, становлять 1636184 грн.;

інші витрати (комісія банку, витрати на доставку) складають 31536 грн. 37 коп.

Виходячи з вищенаведеного, ФОП ОСОБА_1 занижено витрати, пов`язані із здійсненням діяльності за період з 17.10.2015р. по 31.12.2015р. на суму 38173 грн. 29 коп., та не визначено витрати за 2017 рік на суму 1685768 грн. 37 коп.

Актом перевірки зафіксовано, що у результаті допущених порушень податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 занижено чистий дохід за 2017 рік на суму 25923 грн. 63 коп., чим порушено вимоги п.177.2, пп.177.4.1 п.177.4, п.п.177.10, 177.11 ст.177 ПК України.

Оскільки, проведеною перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено заниження суми загального оподатковуваного доходу на 1749865 грн. 29 коп. (за період з 17.10.2015р. по 31.12.2017р. в сумі 38173 грн. 29 коп., за 2017 рік в сумі 1711692 грн.) та заниження суми витрат, безпосередньо пов`язаних з одержаним доходом, на 1723941 грн. 66 коп. (за період з 17.10.2015р. по 31.12.2015р. на 38173 грн. 29 коп., за 2017 рік - 1685768 грн. 37 коп.), чистий оподатковуваний дохід за 2017 рік занижено на 25923 грн. 63 коп., чим порушено вимоги п.177.2 ст.177 ПК України.

Таким чином, перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку ПДФО за період з 17.10.2015р. по 31.12.2017р., що підлягає сплаті до бюджету позивачем, встановлено заниження суми податкового зобов`язання з ПДФО.

Відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб підприємців оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст.167 цього Кодексу. Ставка податку у 2015 році складала 15 відсотків бази оподаткування, протягом 2016-2017рр. - 18 відсотків бази оподаткування.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 не дотримано вимог п.п.177.1, 177.2, 177.4, 177.5 ст.177 ПК України та встановлено заниження суми податкового зобов`язання з ПДФО від провадження діяльності за 2017 рік на суму 4666 грн. 25 коп.

Висновки суду першої інстанції про те, що наведені висновки перевірки не підтверджені первинними документами, колегія суддів вважає голослівними і безпідставними, оскільки такі будь-якими доказами не спростовані.

Під час проведення перевірки позивачем надавалися ревізорам відповідача первинні документи, що засвідчується описом документів, наданих для перевірки (а.с.160). Із цього опису вбачається представлення до перевірки позивачем відомостей про рух коштів на розрахунковому рахунку, накладних, товарних чеків, що підтверджують отримані ним доходи та понесені витрати.

Також заперечень щодо будь-яких дій відповідача під час проведення перевірки позивачем не висловлено.

Позивачем не спростовано конкретними розрахунками, податковими деклараціями чи первинними документами вказані відповідачем обсяги доходів і витрат за спірні періоди.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не у повному обсязі вівся облік господарської діяльності та не подавалася необхідна податкова звітність. Так, позивачем не була подана декларація про майновий стан і доходи за 2017 рік, не велася книга обліку доходів та витрат за період з 17.10.2015р. по 31.12.2015р., за 2016-2017 роки.

Надаючи правову оцінку акту перевірки колегія суддів відзначає, що в такому детально описано документи, що використовувалися під час перевірки, зокрема:

на стор.8 акту перевірки - перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу за період з 01.10.2015р. по 31.12.2017р. було використано: відомості, відображені в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, відомості, стосовно доходів, наявні в інформаційних фондах ДФС України, відомості про рух коштів на розрахунковому рахунку, надані до перевірки первинні документи;

на стор.9 акту перевірки - перевіркою правильності визначення документально підтверджених витрат за період з 01.10.2015р. по 31.12.2017 були використані надані до перевірки первинні документи, що підтверджують понесені витрати, пов`язані з одержанням доходу, інформація про рух коштів на розрахунковому рахунку;

на стор.10 акту перевірки - ФОП ОСОБА_1 представив первинні бухгалтерські документи (накладні, акти виконаних робіт, рахунки, банківські виписки, товарні чеки, відомість нарахування заробітної плати, тощо), що підтверджують понесені витрати.

Окрім цього, основним доказом по справі є Акт перевірки № 1451/13-01-13-07/НОМЕР_1 від 08.06.2018р.

Нормативне регулювання порядку відображення результатів документальних перевірок платників податків визначається Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затв. наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р.

Відповідно до п.5 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В описовій частині акта в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки (п.3 розділу ІІІ вказаного Порядку).

На виконання наведених вимог відповідачем в Акті перевірки:

наведено перелік первинних документів та податкової звітності, які були використані під час проведення перевірки;

чітко окреслені виявлені порушення із підтвердженням таких відповідними розрахунками.

Таким чином, представлений відповідачем Акт перевірки є належним і допустимим доказом по справі.

В частині правильності визначених грошових зобов`язань колегія суддів враховує, що у декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік ФОП ОСОБА_1 задекларовані витрати складають 125770 грн. (в тому числі 120147 грн. - вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей та 5623 грн. - інші витрати включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг).

Перевіркою встановлено та ФОП ОСОБА_1 . підтверджено (відображено в описі документів наданих до перевірки), що понесені витрати у 2015 році складають 163943 грн.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 не включено до декларації понесені витрати у 2015 році у сумі 38143 грн. 29 коп. (163943 грн. 29 коп. - 125770 грн.).

Перевіркою правильності визначення документально підтверджених витрат за 2016 рік порушень не встановлено, оскільки у декларації за 2016 рік відображено витрати у сумі 1091540 грн. та підтверджено (відображено в описі документів наданих до перевірки), що понесені витрати у 2016 році складають 1091540 грн.

Декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік ФОП ОСОБА_1 не подано, перевіркою встановлено та ФОП ОСОБА_1 . підтверджено (відображено в описі документів наданих до перевірки), що понесені витрати у 2017 році складають 1685768 грн. 37 коп.

Таким чином ФОП ОСОБА_1 не визначено витрати у 2017 році у сумі 1685768 грн. 37 коп.

У декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік ФОП ОСОБА_1 задекларовані доходи складають 127642 грн. 35 коп.

Проведеною перевіркою встановлено, що у 2015 році підприємцем отримано дохід у вигляді надходження коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується банківськими виписками, у сумі 165815 грн. 64 коп.

У декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік ФОП ОСОБА_1 задекларовані доходи складають 1108352 грн. 33 коп., перевіркою встановлено отриманий дохід в сумі 108352 грн. 33 коп.

Декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік ФОП ОСОБА_1 не подано, перевіркою визначений отриманий дохід в 2017 році у сумі 1711692 грн.

Звідси, дані перевірки свідчать про заниження суми загального річного оподатковуваного доходу у 2015 році у сумі 38173 грн. 29 коп.(165815 грн. 64 коп. - 127642 грн. 35 коп.), у 2017 році у сумі 1711692 грн. (1711692 грн. - 0 грн.).

Оскільки проведеною перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено заниження суми загального оподатковуваного доходу на 1749865 грн. 29 грн. (за період 2015 року в сумі 38173 грн. 29 коп., за 2017 рік в сумі 1711692 грн.) та заниження суми витрат на 1723941 грн. 66 коп. (за період 2015 року в сумі 38173 грн. 29 коп., за 2017 рік в сумі 1685768 грн. 37 коп.), тому чистий оподатковуваний дохід занижено на 25923 грн. 63 коп. (1749865 грн. 29 коп. - 1723941 грн. 66 коп.).

Наведені розрахунки не поставлені під сумнів зі сторони позивача, при цьому будь-яких документальних доказів на їх спростування позивачем не надано.

Окрім цього, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про допущення порушення податкового законодавства, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав заниження податкових зобов`язань, несвоєчасної подачі податкової звітності тощо.

Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.п.177.1, 177.2, 177.4, 177.5 ст.177, п.183.4 ст.183, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193, п.п.200.1, 200.2 ст.200, п.203.1 ст.203 ПК України, а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви не підлягають відшкодуванню позивачу, а сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ГУ ДФС у Львівській обл.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення закону та незастосування закону, який підлягав застосуванню), що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській обл. задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2019р. в адміністративній справі № 1340/4383/18 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській обл. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, - відмовити.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви не підлягають відшкодуванню ОСОБА_1; суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДФС у Львівській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного судового рішення: 05.06.2019р.