Постанова

від 16.10.2019 по справі 1340/4383/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2019 року

Київ

справа №1340/4383/18

адміністративне провадження №К/9901/19009/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Блажівської Н.Є. (суддя-доповідач),

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

секретар судових засідань: Хлуд Т.Ю.;

за участю:

представника позивача: Джумурата В.М.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року (головуючий суддя: Шавель Р.М., судді: Улицький В.З., Кузьмич С.М.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 червня 2018 року:

- № 0231211307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 705 125 грн., з яких: за податковим зобов`язанням - 564100 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 141 025 грн.;

- № 0231221307 про застосування штрафних санкцій на суму 3 910 грн.;

- № 02311611307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 5 832 грн. 81 коп., з яких за податковим зобов`язанням - 4 666 грн. 25 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 166 грн. 56 коп.

Обґрунтовуючи позов зазначив, що висновки відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 , перетнувши межу обсягу операцій за останні 12 календарних місяців 1000000,00 грн., повинен зареєструватись платником податку на додану вартість, не відповідають фактичним обставинам справи та є необґрунтованими.

За твердженням позивача, податковий орган до загального обсягу операцій платника податку на додану вартість включив операції платника єдиного податку, відтак, неправомірно визначив момент обов`язкової реєстрації платником податку на додану вартість та подання реєстраційної заяви платника податку на додану вартість за формою 1-ПДВ, що в подальшому призвело до безпідставного покладення на позивача обов`язку щодо подання звітності з податку на додану вартість.

ОСОБА_1 вказує також на непідтвердженість висновків податкового органу щодо протиправного невідображення ФОП ОСОБА_1 оподатковуваного доходу у сумі 25923,63 грн.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року позов задоволено; визнано протиправними та скасовані повідомлення-рішення від 22 червня 2018 року № 0231221307, №0231211307, №0231161307.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що ФОП ОСОБА_1 не був особою, яка підлягає обов`язковій реєстрації платником податком на додану вартість, оскільки згідно з податковою декларацією платника єдиного податку за 2015 рік за період з 1 січня 2015 року по 16 жовтня 2015 року його дохід становить 895 124,00 грн. За висновками суду першої інстанції, період, в якому ФОП ОСОБА_1 був платником єдиного податку другої групи, не може враховуватись при обчисленні доходу для обов`язкової реєстрації платником податку на додану вартість; докази, того, що обсяг доходу перевищував встановлені Податковим кодексом України розміри, до матеріалів справи відповідачем на надано.

Відповідно до висновків суду першої інстанції до матеріалів справи відповідачем не надано жодних письмових доказів на підтвердження заниження суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження діяльності за 2017 рік на суму 4 666,25 грн. Крім цього, не доведено, що позивачем занижено оподатковуваний дохід на 25 923,63 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час обчислення загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг в аспекті пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України враховується сума операцій, здійснених за період перебування позивача на спрощеній системі оподаткування.

Крім того, суд апеляційної інстанції, пославшись на дані, що зазначені в акті перевірки, виходив із того, що позивачем занижено оподатковуваний дохід на 1 749 865 грн. 29 грн. (за період 2015 року в сумі 38 173 грн. 29 коп., за 2017 рік в сумі 1711692 грн.) та занижено суми витрат на 1 723 941 грн. 66 коп. (за період 2015 року в сумі 38 173 грн. 29 коп., за 2017 рік в сумі 1 685 768 грн. 37 коп.), тому чистий оподатковуваний дохід занижено на 25 923 грн. 63 коп. (1 749 865 грн. 29 коп. - 1 723 941 грн. 66 коп.).

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, і залишити в силі рішення суду першої інстанції

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач зазначив:

- при визначенні розміру отриманого ФОП ОСОБА_1 доходу, необхідного для реєстрації платником податку на додану вартість, обов`язковою передумовою є врахування систем оподаткування, на яких він перебував у вказаний період; на думку позивача, для обов`язкової реєстрації платником податку на додану вартість особа має перебувати на загальній системі оподаткування і обрахунок загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг повинен сукупно перевищити 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), що нараховані (сплачені) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців саме з моменту переходу на загальну систему оподаткування;

- висновки відповідача про заниження оподатковуваного доходу та витрат сформовані без фактичного дослідження первинних документів, і відповідач на їх підтвердження не надав жодних доказів; натомість ФОП ОСОБА_1 на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку надано банківські виписки, які на його думку, спростовують викладені в акті перевірки порушення.

2.2.Доводи відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує про дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права з огляду на те, що:

- загальна сума від здійснення позивачем операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців становила 1 060 939,64 грн., а відтак, з цього часу позивач, перебуваючи на загальній системі оподаткування, зобов`язаний був зареєструватись платником податку на додану вартість;

- позивачем на спростування висновків акта перевірки до позовної заяви надано виписки із банку лише по одному рахунку, при цьому, у платника податків таких рахунків 7.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

За результатами проведеної перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідачем складено акт перевірки від 8 червня 2018 року № 1451/13-01-13-07/26675149990, згідно з яким позивачем порушено вимоги:

- пункту 183.4 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 193.1 статті193, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України, тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість за період з 11 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року на загальну суму 564 100 грн., в тому числі: за 2016 рік на суму 215 874 грн., за 2017 рік на суму 348 227 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за період з 11 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року у сумі 564 100 грн.;

- підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 ПК України, що полягають у неподанні податкових декларацій по податку на додану вартість за лютий - грудень 2016 року, січень - грудень 2017 року;

- пунктів 177.1, 177.2, 177.4, 177.5 статті 177 ПК України, внаслідок чого допущено заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності за 2017 рік на суму 4 666 грн. 25 коп.;

- підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пунктів 177.5, 177.11 статті 177 ПК України, що призвело до неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік;

- підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 177.10 статті 177 ПК України, що спричинило до відсутності ведення книги обліку доходів та витрат за період з 17 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за 2016-2017 роки.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято такі податкові повідомлення-рішення від 22 червня 2018 року:

- № 0231211307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 705 125 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 564 100 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 141 025 грн.;

- № 0231221307 про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 3 910 грн.;

- № 02311611307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 5 832 грн. 81 коп., з яких за податковим зобов`язанням - 4 666 грн. 25 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 166 грн. 56 коп.

Фактичною підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача про те, що позивач:

- перейшовши у 2015 році із спеціальної на загальну систему оподаткування, повинен був зареєструватись платником податку на додану вартість та подавати звітність із цього податку, оскільки загальна сума від здійснення позивачем операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців становила 1 060 939,64 грн.;

- занизив загальнорічний оподатковуваний дохід: за 2015 рік - в сумі 38 173 грн. 29 коп., за 2017 рік - в сумі 1 711 692 грн., через що останнім не дотримані вимоги пункту 177.2 статті 177 ПК України. При цьому, ФОП ОСОБА_1 занижені витрати, пов`язані із здійсненням діяльності, за період з 17 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року на суму 38 173 грн. 29 коп., та не визначено витрати за 2017 рік на суму 1 685 768 грн. 37 коп. В результаті допущених порушень податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 занижено чистий дохід за 2017 рік на суму 25 923 грн. 63 коп., через що помилково зменшено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження діяльності за 2017 рік на 4 666 грн. 25 коп.

Згідно з обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, з 1 січня 2015 року по 16 жовтня 2015 року позивач здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, був платником 2 групи єдиного податку зі сплатою податку за ставкою 20 % від мінімальної заробітної плати.

За вказаний період позивач задекларував дохід, отриманий від реалізації товарів/послуг, на суму 895 124 грн.

З 17 жовтня 2015 року ФОП ОСОБА_1 перейшов на загальну систему оподаткування і за період з 17 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року задекларував отриманий дохід на суму 127 642 грн. 35 коп.

Загальна сума доходу, задекларована ФОП ОСОБА_1 за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, склала 1 022 766 грн. 35 коп.

Проведеною перевіркою встановлено, що загальна сума доходу від реалізації товару позивача за вказаний період становить 1 060 939 грн. 64 коп., водночас, до цієї суми включено суму доходу у розмірі 895 124 грн., яка отримана в період перебування позивача на спрощеній системі оподаткування.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі наданих первинних та банківських документів встановлено отримання підприємцем за період з 17 жовтня 2015 року по 31 грудня 2017 року доходу у вигляді надходження коштів на розрахунковий рахунок в рахунок оплати за реалізовані товари в сумі 2 985 859 грн. 97 коп., зокрема, за період з 17 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року в сумі 165 815 грн. 64 коп., за 2016 рік в сумі 1 108 352 грн. 33 коп. та за 2017 рік в сумі 1 711 692 грн.

Дані перевірки отриманих доходів свідчать про заниження суми загального річного оподатковуваного доходу: за 2015 рік - в сумі 38 173 грн. 29 коп., за 2017 рік - в сумі 1 711 692 грн. Під час перевірки ФОП ОСОБА_1 надано первинні документи (накладні, акти виконаних робіт, рахунки, банківські виписки, товарні чеки, відомість нарахування заробітної плати, тощо), які підтверджують суму витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, за період 17 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року в розмірі 163 943 грн. 29 коп.

Перевіркою показників, відображених в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 17 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року, встановлено, що до складу витрат позивача, понесених за період з 17 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року, включено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (що в подальшому реалізовані) на суму 120 147 грн.

Проведеною перевіркою витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані, в сумі 165 815 грн. 64 коп. на підставі товарних чеків, договорів, накладних, рахунків, банківських виписок, встановлено їх заниження на загальну суму 38 173 грн. 29 коп. (158 320 грн. 29 коп. - 120 147 грн.). Зокрема, на думку відповідача, ФОП ОСОБА_1 не включено в декларацію про майновий стан і доходи за період 17 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року суми понесених та документально підтверджених витрат на придбання товару, який реалізований та пов`язаний з отриманим доходом за період 17 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року .

При проведенні перевірки витрат, понесених платником податків за 2017 рік, використано: надані для перевірки первинні документи, що підтверджують понесені витрати, безпосередньо пов`язані з одержанням доходу; інформацію про рух коштів на розрахунковому рахунку; одержані з інших джерел відомості, та встановлено, що загальна сума витрат, понесених платником податків, складає 1685768 грн. 37 коп., зокрема:

- витрати на оплату праці та нарахування на зарплату на підставі відомостей нарахування заробітної плати, банківських виписок та інших первинних документів складають 18 048 грн.;

- витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей (що реалізовані на суму 1 711 692 грн.) на підставі договорів, накладних, товарних чеків, банківських виписок та інших первинних документів, становлять 1 636 184 грн.;

- інші витрати (комісія банку, витрати на доставку) складають 31 536 грн. 37 коп.

Виходячи з вищенаведеного, ФОП ОСОБА_1 занижено витрати, пов`язані із здійсненням діяльності за період з 17 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року . на суму 38 173 грн. 29 коп., та не визначено витрати за 2017 рік на суму 1 685 768 грн. 37 коп.

Актом перевірки зафіксовано, що у результаті допущених порушень податкового законодавства занижено чистий дохід за 2017 рік на суму 25 923 грн. 63 коп.,

Проведеною перевіркою встановлено заниження суми загального оподатковуваного доходу на 1 749 865 грн. 29 коп. (за період з 17 жовтня 2015 року по 31 грудня 2017 року в сумі 38 173 грн. 29 коп., за 2017 рік в сумі 1 711 692 грн.) та заниження суми витрат, безпосередньо пов`язаних з одержаним доходом, на 1 723 941 грн. 66 коп. (за період з 17 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року на 38 173 грн. 29 коп., за 2017 рік - 1 685 768 грн. 37 коп.), чистий оподатковуваний дохід за 2017 рік занижено на 25 923 грн. 63 коп., чим порушено вимоги пункту 177.2 статті 177 ПК України.

Під час проведення перевірки позивачем надавалися уповноваженим особам відповідача первинні документи, зокрема відомості про рух коштів на розрахунковому рахунку, накладних, товарних чеків, що підтверджують отримані ним доходи та понесені витрати.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не надано до суду конкретні розрахунки, податкові декларації чи первинні документи, на спростування встановлених в ході контрольного заходу обставин щодо обсягів доходів і витрат за спірні періоди.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

Щодо обов`язку позивача зареєструватись платником податку на додану вартість та подавати декларації з податку на додану вартість

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються нормами Податкового кодексу України.

Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ ПК України.

Порядок реєстрації особи як платника податку на додану вартість регулюється статтями 180-183 розділу V ПК України та регламентувались на час виникнення спірних правовідносин Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року №1130.

Для цілей оподаткування податком на додану вартість платниками податку є особи, перелік яких встановлений підпунктом 14.1.139 пункту 14.1. статті 14 розділу І та пунктом 180.1 статті 180 ПК України, зокрема будь-яка особа, що підлягає реєстрації як платник податку.

Статтями 181 та 182 розділу V ПК України визначено умови для реєстрації особи як платника податку на додану вартість, відповідно до яких реєстрація особи як платника податку на додану вартість може здійснюватися як за добровільним рішенням особи, так і обов`язковому порядку.

Так, відповідно до підпункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно з пунктами 183.1 та 183.2 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, особа, яка безпосередньо здійснює операції з постачання товарів та послуг на митній території України, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість згідно з розділом V ПК України, загальний обсяг яких перевищує 1 млн. грн., зобов`язана згідно з вимогами ПК України подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженнями заяву та зареєструватись платником податку на додану вартість.

При цьому таке правило, не застосовується до платників єдиного податку першої-третьої груп.

Обрахування граничного обсягу оподатковуваних операцій (1 млн грн.), з досягненням якого пов`язується обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість, а також обов`язок з його сплати та подання звітності, особою, яка є платником єдиного податку, здійснюється з моменту, коли у цієї особи виник обов`язок перейти на загальну систему оподаткування, оскільки до цього ця особа звільнена від сплати податку на додану вартість.

Отже, в особи, що перейшла зі спрощеної системи оподаткування на сплату інших податків і зборів, обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість виникає в разі якщо загальна сума від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість). При цьому обрахунок загальної суми розпочинається з часу переходу на загальну систему оподаткування, тобто для визначення наявності обов`язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість та подання звітності з такого податку, отриманні від здійснення операцій на спрощеній системі оподаткування суми не враховуються.

З урахуванням наведеного, обсяг операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, за умови перевищення 1 млн. грн. протягом останніх 12 календарних місяців, повинен був визначатися для позивача не з 1 січня 2015 року, а з часу переходу його на загальну систему оподаткування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26 лютого 2019 року по справі 814/4461/13-а та від 5 вересня 2019 року №813/8772/14.

Таким чином, оскільки відповідач при обрахунку загальної суми від здійснення позивачем операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців, врахував доходи, отримані під час перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування, перейшовши у 2015 році із спеціальної на загальну систему оподаткування, позивач не зобов`язаний був реєструватись платником податку на додану вартість та подавати звітність із цього податку.

Отже, суд апеляційної інстанції, роблячи висновок про правомірність податкових повідомлень від 22 червня 2018 року № 0231211307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 705 125 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 564 100 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 141 025 грн. та № 0231221307 про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 3 910 грн., прийняв судове рішення, яке не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, натомість суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків в цій частині.

Щодо висновків про заниження ФОП ОСОБА_1 чистого доходу за 2017 рік на суму 25 923 грн. 63 коп.

Оподаткування доходів, отриманих позивачем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, внормовано положеннями статті 177 Податкового кодексу України.

Пунктом 177.2 цієї статті передбачено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, згідно підпунктом 177.4.4. пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що фізична особа-підприємець зобов`язана документально підтверджувати і доходи і витрати, що виникли в процесі здійснення нею господарської діяльності.

Обов`язку документального підтвердження розміру доходів і витрат під час контрольного заходу кореспондує необхідність оформлення контролюючим органом такого інформативного додатку до акта перевірки як оригінали або завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність або відсутність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вказівка щодо таких дій під час контрольного заходу передбачена Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, що затверджені наказом Державної фіскальної служби від 1 червня 2017 року № 396.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Кодекс адміністративного судочинства України розподіляє обов`язки щодо доведення й надання доказів між особами, котрі беруть участь у справі, і передбачається активна роль суду в процесі збору доказів та їх застосування, а забезпечення повного з`ясування обставин справи базується на поєднанні принципів змагальності й офіційності. Суд не є пасивним спостерігачем у збиранні доказів і в разі потреби може брати активну участь у такому процесі.

Водночас, обов`язок доказування правомірності оскаржуваного акта органу контролю процесуальним законом покладено саме на такий орган, що відповідає положенням частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів (зокрема копій первинної документації, оформлення якої як додатків передбачено Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, що затверджені наказом Державної фіскальної служби від 1 червня 2017 року № 396), які б підтвердили висновки відповідача щодо допущених позивачем порушень та наявності оподатковуваного доходу за 2017 рік у сумі 25 923,63 грн.

З огляду на ненадання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності щодо наявності оподатковуваного доходу за 2017 рік у сумі 25 923,63 грн., та зважаючи на те, що склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення від 22 червня 2018 року № 0231161307, доводиться податковим органом виключно на підставі акта перевірки і не підтверджено наявними доказами у справі, слід погодитися із висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

4.1. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які могли є підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 195, 344, 349, 352, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року скасувати.

Залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2019 року.