Постанова

від 28.05.2019 по справі 522/16939/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1555/19

Номер справи місцевого суду: 522/16939/16-ц

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г.,

за участю секретаря - Чепрас А.І.,

учасники справи:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Жемчужний

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2018 року у складі судді Домусчі Л.В.,

встановив:

ОСББ Жемчужний звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

23.04.2018 ОСББ Жемчужний звернулося з заявою про забезпечення позову в якій просило суд накласти арешт на нежитлові приміщення першого поверху за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 Заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії відносно відчуження права власності на вказані нежитлові приміщення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2018 року заяву ОСББ Жемчужний про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на 1/5 частину нежитлових приміщень першого поверху, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , в задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі. В апеляційній скарзі посилається на те, що нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є неподільним та відповідно його частка не може бути реалізована без втрати цільового призначення. Крім того, обраний захід забезпечення позову не відповідає сумі грошової вимоги, яка є предметом позову, так як вартість 1/5 вказаної частини нежитлового приміщення суттєво перевищує суму заявлену до стягнення. Судом не було враховано, що аналогічне клопотання про забезпечення позову вже подавалося позивачем до суду у вересні 2017 року та ухвалою від 13.09.2017 у його задоволенні було відмовлено через те, що майно на яке просить накласти арешт позивач не є предметом спору та його вартість значно перевищує заявлені позовні вимоги. Подаючи повторно заяву про забезпечення позову, позивачем не наведено нових підстав щодо його обґрунтування та не надано нових доказів.

В письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що позивачем після повторного звернення до суду з заявою про забезпечення позову було надано фото приміщення з розміщеною на ньому інформацією щодо здачі чи продажу нерухомого майна, проте з фото не можливо встановити, що це саме те приміщення, яке належить відповідачу. Вказаний доказ позивач надав вже після прийняття судом ухвали про забезпечення позову. Відповідачу належить одне нежитлове приміщення, проте суд наклав арешт на 1/5 нежитлових приміщень. Забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на 1/5 нерухомого майна відповідача, суд враховував вартість майна, проте, обов`язкового з`ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається арешт, процесуальним законом не передбачено, та в матеріалах відсутній звіт про оцінку майна на підставі якого можна було б встановити вартість приміщення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставну.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Приписами ч. 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд /суддя/ повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір стосовно заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території згідно з затвердженим тарифом. Заявлена сума до стягнення становить 90 467,54 грн.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково шляхом накладення арешту на 1/5 приміщення, якому позивач надавав житлово-комунальні послуги та яке належить відповідачу, суд виходив з співмірності заявлених позовних вимог.

Доводи скарги про те, що таким вимогам ухвала суду не відповідає, до уваги не приймаються, оскільки є відомості про вартість майна на час набуття права власності 3332544 грн., і виходячи з 1/5 від вартості вона є меншою, аніж забезпечені вимоги позивача (а.с.55). Виходячи з того, що апелянтом не надані письмові докази щодо вартості майна, які б спростовували викладене, то з таких підстав ухвала суду скасована бути не може.

Таким чином, суд першої інстанції враховуючи вимоги позивача, характер взаємовідносин сторін у справі, і те, що між сторонами у справі дійсно існує спір та існує реальна загроза невиконання у майбутньому рішення суду у разі задоволенні позовних вимог, дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/5 нежитлового приміщення, яке належить відповідачу.

Посилання скаржника на ст. 183 ЦК України та п.2.4 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна є помилковим так як приміщення не є предметом спору у даній справі. Крім того, виділ частки можливий і на стадії виконання рішення, тому підставою для скасування ухвали суду бути не може.

Твердження скаржника про те, що позивач з заявою про забезпечення позову вже звертався до суду в задоволенні якої йому було відмовлено, не приймається, оскільки норми чинного процесуального законодавства дозволяють позивачу звернутися з заявою про забезпечення позову на будь-якій стадії судового процесу та не встановлюють заборони звернутися з заявою повторно. Крім того, в заяві про забезпечення позову було відмовлено 13.09.2017, заяву про збільшення позовних вимог подано 15.11.2017, відтак обставини справи не були тотожними при вирішенні клопотання.

Доводи апелянта про те, що з доданих до заяви фотокарток не вбачається, що відповідач намагається здати чи продати нерухоме майно не спростовують висновку суду першої інстанції про необхідність забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на частину приміщення, яке належить відповідачу, оскільки позов може бути забезпеченим, виходячи з вірогідності відчуження майна навіть за відсутності фактичних дій, направлених на його відчуження.

Враховуючи викладене, на час постановлення ухвали у суду були підстави для забезпечення позову, і доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Після набрання законної сили рішенням по суті справи, відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: