Рішення

від 30.05.2019 по справі 352/2564/18

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/2564/18

Провадження № 2/352/294/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Струтинського Р.Р.,

секретаря Бардюк-Кавецької Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тисменицького районного суду справу за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою ,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідачів про зобов`язання вчинити дії та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Заявлений позов обґрунтувала тим, що є власником земельної ділянки (згідно кадастрового номеру, НОМЕР_1 : НОМЕР_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку) , будинку, на якій він розміщується у АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки ВКМ №384889 від 27.02.2009р. та власницею земельної ділянки суміжної до зазначеної вище (згідно кадастрового номеру, 2625884301:04: НОМЕР_3 , для ведення особистого селянського господарства), що розташована в урочищі Зарудка в с.Підпечери Тисменицького району Івано-Франківської області відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки ВКМ№384890 від 27.02.2009 р. Позивач разом із з відповідачкою - ОСОБА_2 , (власницею будинку за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 (власницею будинку за адресою: АДРЕСА_3 ) мають спільний проїзд до їх земельних ділянок, на яких знаходяться відповідні забудови. Проте, чоловіком Відповідачки, чиняться перешкоди у користуванні проїздом до власного будинку позивача, несанкціоновано закривши його, встановивши дві брами, гараж та стайню. Позивач зверталась до Підпечерівської сільської ради для вирішення уже згаданих проблем з Відповідач. На звернення позивач комісією Підпечерівської сільської ради складено акт обстеження спірної земельної ділянки та було встановлено, що спірна земельна ділянка, яка перебуває у користуванні відповідачки не є приватизованою на даний момент. Цією ж комісією було запропоновано власнику будинку АДРЕСА_2 дати згоду на проїзд через подвір`я своєї присадибної ділянки громадянці ОСОБА_1 до її власного будинку. Тому вважає, що Підпечерівською сільською радою спірну ділянку віднесено до земель присадибної ділянки ОСОБА_4 Г.М., а вирішення питання усунення перешкод у користуванням земельною ділянкою , яка належить позивачу унеможливлює користування своєю власністю.Просила зобов`язати Підпечерівську сільську раду Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 для проїзду до земельних ділянок, що перебувають на праві приватної власності шляхом знесення самовільно встановлених двох брам, гаражу, стайні, які розміщені біля земельних ділянок, та перекривають під`їзну дорогу до належних ОСОБА_1 земельних ділянок.

Позивач в судове засідання не з`явилася. Від неї та її представника надійшла заява, у якій просили справу розглядати без їх участі, позов підтримують, просили його задовольнити.

Відповідачі Підпечерівська сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, не скористались своїм правом подати відзив на позовну заяву, повідомлені вчасно та належним чином, про причини неявки до суду не повідомили.

Відповідно до вимог п.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Як зазначено в ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3 ст.16 ЦК України).

Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України у абз.2 п.11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що згідно договору купівлі продажу домоволодіння та земельної ділянки від 27 лютого 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Магас О.Є., Кривдюк ОСОБА_5 купила домоволодіння №103 (сто три) та земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_4 площею 0,1204 га цільове призначення (використання) земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходяться по АДРЕСА_3 ( ВКМ №384889 від 27.02.2009р.).

Згідно договору купівлі продажу земельної ділянки від 27 лютого 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Магас О.Є., Кривдюк ОСОБА_5 купила земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_5 площею 0,2680 га цільове призначення (використання) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована урочище Зарудка в с. Підпечери, Тисменицького району Івано-Франківської області (ВКМ №384890 від 27.02.2009р.).

Право власності на земельну ділянку у Покупця виникає з моменту одержання Державного акту на право власності на земельну ділянку та державної реєстрації (витяг з Державного реєстру правочинів № 7062244 від 27.02.2009 та витяг з Державного реєстру правочинів №7062362 від 27.09.2009 ).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_6 земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_4 площею 0,1204 зареєстрована в Поземельній книзі 26.04.2010 за реєстровим номером 312040010012001 та посвідчена підписом начальника управління Держкомзему в Тисменицькому районі Івано-Франківської області та скріплена печаткою.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_7 земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_5 площею 0,2680 зареєстрована в Поземельній книзі 26.04.2010 за реєстровим номером 312040010013001 та посвідчена підписом начальника управління Держкомзему в Тисменицькому районі Івано-Франківської області та скріплена печаткою.

Згідно плану меж земельної ділянки згідно кадастрового номеру, НОМЕР_4 , з межі «Б» до межі «В» землі Підпечерівської сільської ради (стежка), з межі «В» до межі «А» землі Підпечерівської сільської ради (провулок).

Відповідно до плану меж земельної ділянки згідно кадастрового номеру, НОМЕР_5 , з межі «Г» до межі «А» землі Підпечерівської сільської ради (стежка).

При неодноразовому зверненні до Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області позивач просила розглянути її проблему із власником будинку АДРЕСА_2 , оскільки остання не дозволяє їй пройти до свого будинку і земельної ділянки, тобто користуватися своїми правами власника, так як проїзд до її власності загороджено брамами, які встановив чоловік відповідач. Дані звернення зафіксовані в заявах позивач від 20.11.2017 , від 22.11.2017, від 12.03.2018, від 13.08.2018, від 16.08.2018.

30 березня 2018 за № 133/02-30 Підпечерівська сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області на колективну заяву від 12.03.2018 року за №46 щодо розгляду проблеми і по сприяння тому, щоб Я. Кадлуб звільнив проїзд від брам на вул АДРЕСА_3 Франка, АДРЕСА_2 в с. Підпечари, повідомила наступне.

Колективна заява була винесена на засідання земельно-узгоджувальної комісії сільської ради,15.03.2018 року.

Враховуючи рекомендації земельно-узгоджувальної комісії сільської ради дане питання було винесено на розгляд позачергової ХІХ сесії Підпечерівської сільської ради сьомого демократичного скликання, яка відбудеться 19.03.2018 року.

Після обговорення депутати вирішили: питання зняти з розгляду, не приймати будь-якого рішення, а повернути на до вивчення і доопрацювання, оскільки цей спір щодо проїзду через подвір`я НОМЕР_8 . Кадлуба триває вже багато років.

Також було запропоновано узгодити дату (21.03.2018 року) комісійного виходу (обов`язково у присутності голови земельно-узгоджувальної комісії Я.Кадлуба із залученням інших депутатів) на спірне місце розташування земельних ділянок з метою ще раз детально обстежити земельні ділянки, вивчити ситуацію, яка склалася на сьогоднішній день, винести обґрунтоване рішення та скласти відповідний акт.

21.03.2018 земельно-узгоджувальною комісією Підпечерівської сільської ради було складено акт обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_2 (власник земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_4 ).

Комісією в складі сільського голови Я. Довженко, спеціаліста-землевпорядника сільської ради Л.Галібей, голови земельно-узгоджувальної комісії Я. Кадлуба, членів ЗУ комісії О. Герінгер-Гринишин, В. ОСОБА_6 , І.Іваніцького, М.Бориса, в присутності гр. ОСОБА_1 та Я. Кадлуба обстежено земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_4 (державний акт на право власності від 27.02.2009 року реєстраційний номер НОМЕР_9 ), земельну ділянку ОСОБА_7 (від імені якої був присутній її чоловік ОСОБА_8 . ОСОБА_4 ( ділянка не приватизована) та земельну ділянку гр. М. ОСОБА_9 ( ділянка не приватизована, участі не приймала).

Згідно даного акту, комісія рекомендує: запропонувати власнику будинку АДРЕСА_5 ( від імені якої виступає її чоловік Я. Кадлуб) дати згоду на проїзд через подвір`я своєї присадибної ділянки громадянці ОСОБА_1 до її власного будинку.

Листом від 18.10.2018 за №409/02-30 Підпечерівською сільською радою було надано відповідь на заяву позивач від 13.08.2018 року в.№169/02-31 з приводу земельного спору щодо спільного заїзду на АДРЕСА_4 , АДРЕСА_6 та вказано, що спірна земельна ділянка (тобто передбачувальний заїзд) належить до присадибної земельної ділянки на якій розташований власний житловий будинок (будинковолодіння АДРЕСА_5 , про що свідчать виготовлений обласним бюро технічної документації технічний паспорт на житловий будинок ), тому ця земельна ділянка не належить до державної форми власності. До листа було надано фрагмент(викопіювання) з Генерального плану с.Підпечери Тисменицького району Івано-Франківської області.

Проте, в даному фрагменті (викопіюванні) з Генерального плану с.Підпечери Тисменицького району Івано-Франківської області не зазначено, де саме знаходиться спірна земельна ділянка і неможливо встановити місцезнаходження житлового будинку АДРЕСА_2 , який розташований саме на спірній земельній ділянці.

Відповідачами також не надано до суду технічної документації на вищезазначене будинковолодіння, яке б підтверджувало, що саме даний житловий будинок АДРЕСА_5 знаходиться на цій спірній земельній ділянці. Через канцелярію суду відповідачами також не було подано рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання у користування (оренду) спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відповідачці ОСОБА_2

Відповідно до частин 1,2 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у ч.1 ст.79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від16квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (зі змінами та доповненнями) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

За вимогами ч.1 ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчує державний акт.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основопложних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до закону № 475/97 ВР від 17.07.97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до п. а, г, е, ж ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, і земельна ділянка (ст.ст. 373-378 ЦК України).

Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.п. 5, 17 постанови від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування й розпорядження своїм майном.

Така ж сама позиція міститься у правових висновках ВСУ викладених у постанові від 19.11.2014 у справі № 6-180цс14 та у постанові від 24.06.2015 у справі №6-381цс15 згідно яких, за змістом ст. 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва можуть заявляти інші особи, окрім органів місцевого самоврядування чи власників земельної ділянки, а також Інспекції ДАБК, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 2 та п. б ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1ст. 125 ЗК України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно ч. 3 ст. 125 ЗК України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Статтею 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ч. 1ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Пункт 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004року №7 наголошує, що відповідно до статей 90,95,212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки мають бути повернуті їх власникам або землекористувачам.

За таких обставин, коли позивач довела, що саме відповідач самовільно захопила земельну ділянку та встановила брами, гараж, стайню, що перекривають під`їзну дорогу до належних ОСОБА_1 земельних ділянок, то суд приходить до висновку, що Підпечерівську сільську раду Тисменицького району Івано-Франківської області та ОСОБА_2 слід зобов`язати усунути перешкоди ОСОБА_1 для проїзду до земельних ділянок, що перебувають на праві приватної власності, шляхом знесення самовільно встановлених двох брам, гаражу, стайні, які розміщені біля земельних ділянок, та перекривають під`їзну дорогу до належних ОСОБА_1 земельних ділянок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати.

На підставі наведеного, відповідно до ст.12,78,79,91,116,125,126,152,153, 211,212 ЗК України, ст. 386, 391 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пункт 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , керуючись ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволити.

Зобов`язати Підпечерівську сільську раду Тисменицького району Івано-Франківської області (вул.Січових Стрільців,2, с.Підпечари, 77441) та ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 для проїзду до земельних ділянок, що перебувають на праві приватної власності (згідно кадастрових номерів, НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , що розташовані в с АДРЕСА_7 Підпечери Тисменицького району Івано-Франківської області), шляхом знесення самовільно встановлених двох брам, гаражу, стайні, які розміщені біля земельних ділянок, та перекривають під`їзну дорогу до належних ОСОБА_1 земельних ділянок.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Тисменицьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 .

Відповідачі: АДРЕСА_3 сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області с.Підпечери, вул.Січових Стрільців,2, Тисменицького району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04356314;

ОСОБА_4 Галина Миколаївна, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Повне судове рішення складено 30.05.2019 р.

Головуючий Струтинський Р.Р.