Рішення

від 28.05.2019 по справі 383/1298/18

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/1298/18

Номер провадження 2/383/91/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Замши О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Машкової О.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання законним спадкоємцем,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, площею 5,83 га, яка розташована на території Бобринецької міської ради і належала спадкодавцю ОСОБА_4 , а також просив визнати його законним спадкоємцем, який на час відкриття спадщин постійно проживав із спадкодавцем відповідно до чинного законодавства.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його хрещена мати ОСОБА_4 , яка до смерті проживала в сім`ї позивача як член сім`ї. Вони разом вели господарство, за кошти позивача проводилося лікування ОСОБА_4 та поховання.

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, який було посвідчено 23.12.2005 року секретарем Мар`янівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області та заповідала належну їй земельну ділянку, площею 5,83 га, що розташована на території Бобринецької міської ради ОСОБА_1 .

За сімейними обставинами він не мав змоги займатися питаннями оформлення спадщини самостійно та надав усі документи племінниці ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , яка мала оформити спадщину в його інтересах, однак остання цього не зробила. Пізніше йому стало відомо, що відповідач самостійно прийняла спадщину, не повідомивши нотаріуса про наявний заповіт на ім`я ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що відповідач незаконно отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки шляхом умисного обману не повідомила нотаріуса про наявність заповіту на іншу особу.

Позивач вважає, що він є єдиним законним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 як за заповітом так і за законом, оскільки на час її смерті (відкриття спадщини) проживав разом з спадкодавцем та вважається таким, що прийняв спадщину.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28.12.2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Під час підготовки справи до судового розгляду ухвалою Бобринецького районного суду від 11.03.2019 року залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 , вирішено питання про виклик свідків та ухвалою від 20.03.2019 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав. Зазначив про те, що на час смерті ОСОБА_4 проживав за адресою АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_4 , зареєстрований був за адресою АДРЕСА_2 ). До нотаріуса з питанням прийняття спадщини за заповітом звернувся в 2015 році, однак йому було відмовлено через пропущення строку звернення, тому він звернувся до Бобринецького районного суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Рішенням суду у задоволенні позову було відмовлено. Позивач зазначив, що він є єдиним законним спадкоємцем, оскільки проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Представник відповідача адвокат Пономарьов О.В. в судовому засіданні заперечив позовні вимоги з тих підстав, що позивачем першочергово було пропущено строк звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом. Нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що було пропущено строк для прийняття спадщини та не встановлено факту прийняття спадщини. Представник відповідача також заперечив надану позивачем довідку Бобринецької міської ради від 27.03.2018 року, за змістом якої позивач ОСОБА_1 проживав в АДРЕСА_1 з 1979 року по даний час, вказуючи на те, що ця довідка містить недостовірну інформацію, так як посадовою особою міської ради не було перевірено вказаного факту, а зроблено запис зі слів ОСОБА_1 В подальшому, після проведено перевірки, ця довідка була відкликана міською радою як помилково видана, про що повідомлено ОСОБА_1 , який відмовився її повертати та пред`явив до суду як доказ. Зазначив, що відповідач ОСОБА_2 у встановлений строк подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини за законом як спадкоємець другої черги. Оскільки не було встановлено інших спадкоємців, нотаріусом було видане свідоцтво про право на спадщину за законом. Вважає, що позивачем не доведено факту прийняття спадщини за законом, пропущений строк прийняття спадщини за заповітом, тому просив у задоволенні позову відмовити.

Аналогічну позицію висловлено ОСОБА_3 як третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_4 була власником земельної ділянки, площею 5,38 га, розташовано на території Бобринецької міської ради, що підтверджено Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , виданого 29.03.2002 року (а.с.9).

23.12.2005 року ОСОБА_4 складено заповіт, за змістом якого вона заповідала належну їй земельну ділянку ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений секретарем Мар`янівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області 23.12.2005 року, зареєстрований у реєстрі за № 200 (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджено змістом свідоцтва про смерть про вчинення актового запису № 12 від 23.01.2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Бобринецького районного управління юстиції Кіровоградської області (а.с.10).

17.07.2006 року до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулася ОСОБА_2 (а.с.41) та в подальшому, зі слів позивача, отримала свідоцтво про право на спадщину на належну ОСОБА_4 земельну ділянку.

Позивач, оспорюючи свідоцтво про прийняття спадщини відповідачем, не надав до суду жодних доказів вчинення такої нотаріальної дії, дати видачі свідоцтва, його змісту тощо. Вказана обставина судом встановлювалася лише з пояснень сторін, при цьому представником відповідача не спростовувалася та не заперечувалася та обставина, що ОСОБА_2 прийняла у спадок за законом земельну ділянку, яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі Державного акту серії НОМЕР_1 , виданого 29.03.2002 року.

Відповідно до ст. 1268 ч. 1 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно ст. 1268 ч. 3 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Відповідно ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину, обґрунтовував позовні вимоги тим, що він вважається таким, що прийняв спадщину як такий, що постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та заявив вимогу про визнання його законним спадкоємцем.

Судом роз`яснено позивачу про відсутність у цивільному праві такого способу захисту порушеного права як визнання законним спадкоємцем та запропоновано уточнити позовні вимоги, на що отримано заперечення.

Разом з тим, зважаючи на викладений зміст позовної заяви, вбачається, що позивач має намір встановити факт проживання його зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого прийняття спадщини, тому суд оцінює надані докази як такі, що спрямовані саме на такий спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до положень ст. ст. 55 , 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд, оцінюючі надані сторонами докази, зобов`язаний дати оцінку щодо їх належності, допустимості та достовірності.

Так, за змістом ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

На підтвердження факту проживання зі спадкодавцем на час її смерті позивач посилався на довідку, видану Бобринецькою міською радою 27.03.2018 року за № 03-41/402/2, за змістом якої ОСОБА_1 згідно записів погосподарської книги № 3 Бобринецької міської ради з 1979 року по даний час дійсно зареєстрований в АДРЕСА_3 , а проживав за адресою АДРЕСА_1 (а.с.18).

З метою перевірки достовірності наданого доказу за клопотанням представника відповідача судом були вжиті заходи щодо витребування відповідної інформації.

Так, 27.03.2018 року посадовою особою Бобринецької міської ради на ім`я першого заступника міського голови була надана пояснювальна записка, зі змісту якої вбачається, що при видачі довідки ОСОБА_1 була допущена технічна помилка, не вірно зазначено адресу місця проживання АДРЕСА_1 , тоді як повинна бути АДРЕСА_4 . У зв`язку з цим виникла необхідність замінити дану довідку та зареєструвати її за номером 03-41/402/2 (а.с.101). Також надано копію довідки від 27.03.2018 року за № 03-41/402/2, яка видана ОСОБА_1 в тім, що він згідно записів погосподарської книги № 3 Бобринецької міської ради з 1979 року по даний час дійсно зареєстрований в АДРЕСА_3 , а проживав за адресою АДРЕСА_4 (а.с.100).

Позивач підтвердив той факт, що його повідомляли посадові особи міської ради про необхідність повернення довідки як помилково виданої, однак він відмовився це робити, оскільки вважає викладену в ній інформацію вірною.

Зважаючи на те, що викладена в первинній довідці від 27.03.2018 року, на яку як на доказ посилається позивач, інформація щодо його місця проживання зазначена невірно, зміст довідки виправлений органом, який видав довідку, суд не може оцінити вказану довідку як належний вказаний письмовий доказ та відхиляє його.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З наданого позивачем листа про надання інформації, виготовленого завідувачем державної нотаріальної контори О.П. Дроздовою за вих. № 256/01-16 від 06.05.2019 року встановлено, що 18 вересня 2015 року за вихідним № 848/02-14 ОСОБА_5 , державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області Радецькому Олексію Олексійовичу винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим ОСОБА_6 ., секретарем Мар`янівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області 23 грудня 2005 року за реєстровим № 200, на земельну ділянку №11, площею 5,83 га., кадастровий номер НОМЕР_2 , передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бобринецької міської ради Бобринецького району Кіровоградської області, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з порушенням вимог ст.ст.1270 та 1272 Цивільного кодексу України (а.с.85).

Отже, позивач не надавав нотаріусу документи, що підтверджують факт проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та нотаріусом не відмовлялося в оформленні спадщини з цих підстав.

Судом допитані свідки, на показання яких посилався позивач, зокрема, свідок ОСОБА_7 надала показання про те, що знає позивача як односельця, який проживає в АДРЕСА_1 . Він проживав разом з ОСОБА_4 , доглядав за нею та здійснював поховання. До цього проживав по вул. Тельмана.

Свідок ОСОБА_8 також зазначила, що ОСОБА_1 є її односельцем, їй відомо, що позивач допомагав ОСОБА_4 , коли та хворіла, жив біля неї. Адресу, де проживала ОСОБА_4 , не пам`ятає.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України суд оцінює докази на предмет їх достатності. Так, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на надану недостовірну інформацію, викладену у довідці від 27.03.2018 року, неповідомлення позивачем усіх обставин, що мають значення для справи, зокрема звернення його до нотаріуса, підстави відмови нотаріуса у вчинені нотаріальної дії, відмова суду у встановленні додаткового строку для прийняття спадщини, які встановлювалися судом уже під час судового розгляду справи, суд не може стверджувати про достатність наданих доказів на підтвердження факту проживання на час смерті із спадкодавцем лише з показань свідків, які не в повній мірі підтвердили період приживання позивача зі спадкодавцем та адресу місця проживання.

Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину слід відзначити наступне.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Стаття 68 Закону України "Про нотаріат" визначає, що нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Після смерті ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 5,83 га, яка розташована на території Бобринецької міської ради отримала ОСОБА_2 .

Суд був позбавлений можливості перевірити вказану інформацію та встановити дату, місце видачі свідоцтва, склад спадкового майна, оскільки на підтвердження цих обставин докази позивачем не були надані.

Позивачем було зазначено, що відповідач, маючи на руках наданий ним заповіт, приховала його від нотаріуса, не повідомила про всіх спадкоємців, відтак у незаконний спосіб отримала свідоцтво про право на спадщину та заволоділа майном, яка має належати позивачу.

Зазначене твердження позивача не обґрунтоване належними доказами та розцінюється судом як припущення в силу того, що позивачем не доведено, коли, на якій підставі він передавав документи, в тому числі заповіт відповідачу і, тим більше, на якій правовій підставі Ложечнікова Т.Б. мала оформити спадщину в інтересах ОСОБА_1 в силу того, що відповідно до ч.2 ст.1269 ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкодавцем особисто.

За змістом ст. 12 ЦПК України , сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Понесені позивачем судові витрати слід залишити за позивачем відповідно до пункту 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_4 , визнання законним спадкоємцем - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем під час розгляду справи, покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Найменування сторін:

- позивач: ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

- відповідач: ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 ;

- третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , проживає за адресою АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 05.06.2019 року.

Суддя О.В. Замша