Постанова

від 12.11.2019 по справі 383/1298/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2019 року м. Кропивницький

справа № 383/1298/18

провадження № 22-ц/4809/1317/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Діманової Н. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області (суддя Замша О. В.) від 28 травня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 у якому просив визнання недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я відповідачки щодо земельної ділянки площею 5,82 га, спадщина щодо якої відкрилася після смерті померлій ОСОБА_4 , а також просив визнати його законним спадкоємцем, який на час відкриття спадщини постійно проживав зі спадкоємцем.

На обґрунтування позовних вимог позивач постався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 з якою вони проживали однією сім`єю до дня її смерті. За життя ОСОБА_4 склала заповіт, який посвідчений 23 грудня 2005 року секретарем Мар`янівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, в якому заповіла належну їй земельну ділянку площею 5,83 га, що розташована на території Бобринецької міської ради, йому - ОСОБА_1 . За складних сімейних обставин, у яких опинився після відкриття спадщини, він не мав змоги своєчасно оформити свої спадкові права. Пізніше йому стало відомо, що відповідачка прийняла спадщину за законом і приховала від нотаріуса відомості про нього, як спадкоємця за заповітом.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів ту обставину, що на час відкриття спадщини він постійно проживання разом зі спадкодавцем, тобто не довів факт прийняття ним спадщини.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема, суд необґрунтовано визнав недостовірною інформацію, викладену в довідці, яка видана Бобринецькою міською радою від 27 березня 2018 року за № 03-41/402/2, щодо місця проживання позивача разом зі спадкодавцем та неправильно оцінив показання свідків.

Узагальнені доводи і заперечень інших учасників справи

Відповідачка ОСОБА_2 та третя особа - ОСОБА_3 не скористалися правом надати суду письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання позивач особисто не з`явився.

Представник позивача - адвокат Мазуренко Н. Ю. підтримала апеляційну скаргу.

Відповідачка особисто в судове засідання не з`явилася.

Її представник - адвокат Пономарьов О. В., він же третя особа у справі, вимоги апеляційної скарги не визнав.

Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

ОСОБА_4 являлася власником земельної ділянки, площею 5,38 га, яка розташована на території Бобринецької міської ради, що підтверджено Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 042503 від 29 березня 2002 року.

23 грудня 2005 року ОСОБА_4 склала заповіт у якому вона заповідала належну їй на праві власності земельну ділянку площею 5,38 га, яка розташована на території Бобринецької міської ради, право на яку підтверджено Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 042503 від 29 березня 2002 року, ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений секретарем Мар`янівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області 23 грудня 2005 року, зареєстрований у реєстрі за № 200 та зареєстрований у Спадковому реєстрі 16 липня 2015 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла в селі Дібровка Бобринецького району Кіровоградської області.

17 липня 2006 року до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулася ОСОБА_2 .

18 вересня 2015 року за вихідним № 848/02-14 державний нотаріус Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області Дроздовою О.П. винесла постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з порушенням вимог ст.ст.1270 та 1272 Цивільного Кодексу України.

Апеляційний суд додатково встановив такі обставини:

21 березня 2017 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на належну спадкодавцю ОСОБА_4 земельну ділянку площею 5,8297 га, кадастровий номер 3520810100:02:001:0011.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2016 року у справі ЄУН 383/1308/15-ц відмовлено в задоволенні позову раденького ОСОБА_5 до Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області, Бобринецької міської ради, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку, достатнього для подання ними заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 .

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч. 1 ст. 1225 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.. 1217 ЦК України).

Згідно з нормами частин 1 і 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 і 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Положення статтею 1217, 1223 ЦК України дають підстави для висновку, що за наявності чинного заповіту на все майно спадкодавця або його частину спадкоємці за законом мають право на спадкування у таких випадках: неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом; прийняття спадщини неохопленої заповітом.

Враховуючи, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України), то право на спадкування за заповітом являється переважним у порівняні з правом на спадкування за законом.

У даній справі на підставі положення ч. 3 ст. 1268 ЦК України позов пред`явлено спадкоємцем за заповітом, який стверджує що він прийняв спадщину, до спадкоємця за законом, який отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

У зв`язку з цим, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, на позивача покладається процесуальний обов`язок доведення факту постійного проживання ним разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).

Проте, для даної справи правове значення матиме та обставина, що позивач проживав з ОСОБА_4 на день її смерті, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 , за умови, що таке проживання мало постійний характер.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України (у редакції, яка діяла на час відкриття спадщини) місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтею 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

У справі встановлено, що з 19 вересня 1979 року і дотепер місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (с. 7).

Місце проживання ОСОБА_4 було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (с. 86 - 88).

Позивач, на підтвердження стверджувального ним факту про прийняття спадщини, надав суду фотокопію довідки від 27 березня 2018 року за № 03-41/402/2 (с. 18), яка видана йому Бобринецькою міською радою зі змісту якої вбачається, що згідно з записами у погосподарській книзі № 3 з 1979 року по теперішній час ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, позивач посилався на показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтвердили, що ОСОБА_1 здійснював догляд за ОСОБА_4 , яка не могла самостійно пересуватися, і проживав разом з нею до її смерті в будинку АДРЕСА_2 . Проте вони не змогли пригадати ні час, з якого позивач проживав з ОСОБА_4 , ні строк такого проживання.

Оскільки факти, зазначені в копії довідки від 27 березня 2018 року за № 03-41/402/2 оспорювалися відповідачем, суд першої інстанції за клопотанням сторони витребував відповідну інформацію у Бобринецької міської ради.

Бобринецька міська рада на вимогу суду надала посвідчену нею копію довідки від 27 березня 2018 року за № 03-41/402/2 (с. 18), яка видана ОСОБА_1 зі змісту якої вбачається, що згідно із записами у погосподарській книзі № 3 з 1979 року по теперішній час ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а проживав за адресою: АДРЕСА_4 .

Тобто, надана позивачем копія довідки від 27 березня 2018 року за № 03-41/402/2 та копія тієї ж довідки, яку надала суду Бобринецька міська рада, суперечать одна одній в частині фактичного місця проживання ОСОБА_1 .

Оригінал вказаної довідки суду не надано.

Крім того, ці дві копії довідки не містять відомостей з якого часу ОСОБА_1 фактично проживав за вказаними адресами, а також не вказано на підставі чого міською радою встановлено ці обставини.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили факт проживання ОСОБА_1 у одному будинку з ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 , на час її смерті. Однак вони не змогли пригадати, як довго ОСОБА_1 і ОСОБА_4 проживали разом.

Суд першої інстанції дав правильну оцінку наданим позивачем доказам та дійшов обґрунтованого висновку, що вони не підтверджують факт постійного, тобто більше ніж шість місяців на рік, спільного проживання позивача з спадкодавцем в одному житлі до часу відкриття спадщини.

Додана позивачем до апеляційної скарги довідка Бобринецької міської ради від 01 липня 2019 року № Р-1301 (с. 135) про те, що з травня 2004 року по лютий 2006 року ОСОБА_1 проживав та здійснював догляд за ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , не спростовує висновки суду першої інстанції так, як ця довідка видана на підставі свідчень допитаних судом ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , які під час їх допиту в суді під присягою не змогли вказати період спільного проживання позивача з ОСОБА_4 .

За відсутності доказів факту прийняття позивачем, як спадкоємцем за заповітом, спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, предявлених до спадкоємця за законом так, як позивач не реалізував своє право на спадкування, на захист якого він пред`явив позов.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргументи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки. Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 травня 2019 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2019 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

ОСОБА_8 О. Л. Карпенко

Судді А. М. Головань

С. І. Мурашко