Рішення

від 27.05.2019 по справі 323/2814/18

ОРІХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 323/2814/18

Провадження № 2/323/77/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2019 року м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючої суддіГуцал О.П., при секретаріТахтаул А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Мала Токмачка про визнання недійсним договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Мала Токмачка про визнання договору оренди землі недійсним. В обґрунтування позову позивач зазначив, що в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 він набув право власності на земельну ділянку площею 7,6461 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , місце розташування: Запорізька область, Оріхівський район, Малотокмачанська сільська рада, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка знаходиться в користуванні у ТОВ Мала Токмачка . За пропозицією ТОВ „Мала Токмачка» 16.08.2018 року позивач підписав додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 27.12.2004 р., за змістом якої він набув права та обов`язки за договором оренди від 27.12.2004 р., укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ Мала Токмачка . Наявні в позивача ксерокопії договору оренди земельної ділянки від 27.12.2004 р. та додаткової угоди від 18.01.2016 р. дають підстави вважати про підроблення договору оренди земельної ділянки від 27.12.2004 р. товариством Мала Токмачка . Договір оренди земельної ділянки від 27.12.2004 р. суперечить вимогам ЦК України, так як має ознаки підроблення, оскільки в розділі 2 договору є запис про документ, якого на той час не існувало і який був виданий через півроку після укладення договору оренди - про довідку Оріхівського районного відділу земельних ресурсів № 458 від 20.07.2005 р. щодо грошової оцінки земельної ділянки. Вказане свідчить, що договір оренди земельної ділянки від 27.12.2004 р. чи то було складено після 20.07.2005р. заднім числом , чи то після складання його 27.12.2004 р. надалі, після 20.07.2005 р. було замінено перший аркуш договору, який не підписаний сторонами, на аркуш з іншим текстом. Тобто підроблення договору земельної ділянки від 27.12.2004 р. очевидне і не потребує проведення експертних досліджень. Крім цього, договір оренди земельної ділянки від 27.12.2004 р. суперечить вимогам ЦК України щодо письмової форми договору, а саме підпис особи, яка укладала договір стоїть лише на останній сторінці договору, замість всіх сторінок договору, та наявний підпис на останній сторінці договору вчинений не ОСОБА_2 , а іншою особою. На копії додаткової угоди від 18.01.2016 р. підпис орендодавця інший і не виключається його вчинення саме ОСОБА_2 Договір оренди земельної ділянки від 27.12.2004 р. не містить підпису Орендодавця ОСОБА_2 на першому аркуші договору, а на другому аркуші договору вкінці замість підпису ОСОБА_3 стоїть підпис іншої особи, який абсолютно не схожий на підпис ОСОБА_2 Артеменко ОСОБА_4 як правило вчиняла підпис майже повним написанням свого прізвища. Посилаючись на статті 204, 203, 207, 215 ЦК України, позивач просив суд визнати недійсними договір від 27.12.2004 р. оренди земельної ділянки площею 7,6461 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , місце розташування: Запорізька область, Оріхівський район, Малотокмачанська сільська рада, склад угідь-рілля, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований 19.04.2005 р. в державному реєстрі земель за № 040527500063, сторонами в якому зазначені орендодавець ОСОБА_2 та ТОВ Мала Токмачка , а також додаткову угоду від 18.01.2016 р. до договору оренди земельної ділянки від 27.12.2004 р., сторонами в якій зазначені орендодавець ОСОБА_2 та ТОВ Мала Токмачка .

Ухвалою суду від 21.09.2018 року відкрито провадження у справі та за клопотанням позивача витребувано докази.

12.10.2018 року надійшов відзив на позовну заяву, згідно до якого представник відповідача заперечує проти позовних вимог за наступних підстав. У відповідності до вимог діючого законодавства України між ОСОБА_2 - власницею земельної ділянки, та ТОВ Мала Токмачка 27 грудня 2004 року було укладено договір оренди землі, який пройшов державну реєстрацію 19.04.2005 року. За умовами вказаного Договору, орендні стосунки між власницею земельної ділянки та орендарем - ТОВ Мала Токмачка мали діяти до 01.01.2015 року (пункт 4.1. Договору). Проте, до вказаного Договору оренди землі були укладені додаткові угоди: від 01.09.2009 року - строк дії Договору оренди продовжено до 30.12.2019 року та збільшена орендна плата (угода зареєстрована 02.08.2010 року за №041027500353); від 18.01.2016 року - дію Договору оренди продовжено до 30.12.2030 року, збільшена орендна плата (угода зареєстрована 20.07.2016 року номер запису про інше речове право: 15589884); від 16.08.2018 року - змінено сторону Договору оренди: замість померлої ОСОБА_2 , вказано її спадкоємця - ОСОБА_1 (угода зареєстрована згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за індексним номером 140628111 від 08.10.20018 року). Таким чином, позивач сам звернувся до орендаря - ТОВ Мала Токмачка з відповідними документами та уклав угоду про зміну сторони в договорі оренди землі, чим фактично визнав наявність як самого договору оренди, так і орендних стосунків спадкодавці з відповідачем. З 2004 року по 2018 рік орендодавець - ОСОБА_2 отримувала орендну плату (що підтверджується відповідною бухгалтерською довідкою), а ТОВ Мала Токмачка сплачувало відповідні податкові платежі. Відтак, на протязі чотирнадцяти років - за час свого життя, ОСОБА_2 ніяким чином не оскаржувала наявність орендних відносин з ТОВ Мала Токмачка , не заперечувала проти права орендаря користуватися своєю землею, отримувала орендні платежі і лише спадкоємець - позивач по справі, поставив під сумнів наявні орендні правовідносини, хоча й сам уклав відповідну угоду до оскаржуваного договору оренди. Враховуючи викладене та беручи до уваги правову позицію судів вищих рівнів за аналогічними спорами, вважає підстави, викладені у позові - необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 18.12.2018 року по справі призначено судову почеркознавчу експертизу та провадження по справі зупинено.

07.03.2019 року до суду надійшов висновок експерта та ухвалою суду від цієї ж дати поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 02.05.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити у позові.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи всі надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступне. Між ТОВ Мала Токмачка та ОСОБА_2 27.12.2004 року укладений договір оренди земельної ділянки площею 7,6461 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка належала останній на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданого 21.09.2004 року Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області.

Вказаний договір було зареєстровано в Оріхівському РВ Запорізької регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.04.2005 року за № 040527500063.

Між ОСОБА_2 та ТОВ Мала Токмачка підписано акт прийому-передачі земельної ділянки без зазначення дати.

01.09.2009 року між ОСОБА_2 та ТОВ Мала Токмачка укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 27.12.2004 року, згідно до якої строк дії Договору оренди продовжено до 30.12.2019 року та збільшена орендна плата (угода зареєстрована в Оріхівському РВ Запорізької регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.08.2010 року за №041027500353).

18.01.2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ Мала Токмачка укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 27.12.2004 року, згідно до якої дію Договору оренди продовжено до 30.12.2030 року та збільшена орендна плата (угода зареєстрована в Оріхівському РВ Запорізької регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.07.2016 року номер запису про інше речове право: 15589884); від 16.08.2018 року - змінено сторону Договору оренди: замість померлої ОСОБА_2 , вказано її спадкоємця - ОСОБА_1 (угода зареєстрована 20.07.2016 року, номер запису про інше речове право: 15589884).

Згідно до довідки про виплату орендної плати ОСОБА_2 за 2004-2017 роки, підписаної головним бухгалтером ТОВ Мала Токмачка , ОСОБА_2 у вказаний період отримувала орендну плату в грошовому виразі та в натуральному вигляді.

10.01.2018 року ОСОБА_2 померла.

16.08.2018 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку площею 7,6461 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка належала останній на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданого 21.09.2004 року Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області.

16.08.2018 року позивач та ТОВ Мала Токмачка уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 27.12.2004 року, згідно до якого було замінено орендодавця із ОСОБА_2 на її спадкоємця ОСОБА_1

Згідно до висновку експерта № 4-2 від 19.02.2019 року, відповісти на запитання: Однією чи різними особами виконані підписи на двох документах: підпис Орендодавця на останній сторінці договору оренди земельної ділянки від 27.12.2004 року, сторонами в якому зазначені ОСОБА_2 і ТОВ Мала Токмачка , а також підпис заповідача в заповіті ОСОБА_2 , посвідченому секретарем виконавчого комітету Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області 27.11.2017 року за реєстровим № 46 та на запитання: Однією чи різними особами виконані підписи на двох документах: підпис Орендодавця на останній сторінці договору оренди земельної ділянки від 27.12.2004 року, сторонами в якому зазначені ОСОБА_2 і ТОВ Мала Токмачка , а також підпис заповідача в заповіті ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 , посвідченому секретарем виконавчого комітету Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області 23.10.2009 року за реєстровим номером 67 , не виявилось можливим через незіставимість досліджуваних підписів.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вказував на те, що ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки не підписувала, а тому вказаний договір є недійсним.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Крім того, відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 цього Кодексу).

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція полягає в тому, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, якщо презумпція правомірності договору не спростована, всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 13 Закону України від 06 жовтня 1998 року №161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально (статі 14 Закону № 161-XIV).

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина перша статті 4 Закону № 161-XIV).

Положеннями частини першої статті 16 Закону №161-XIV передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами 1-3 статті 77, частиною другою 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За змістом статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Укладаючи 27.12.2004 року договір оренди землі, ТОВ Мала Токмачка та ОСОБА_6 погодили всі умови, необхідні для такого правочину, даний договір скріплений підписами сторін, у визначеному порядку пройшов державну реєстрацію. Висновком судової почеркознавчої експертизи від 19.02.2019 року № 4-2 не спростовано справжність підпису у договорі орендодавця ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається і сторонами у справі не заперечується, що позивач у серпні 2018 року звернувся до відповідача з приводу укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 27.12.2004 року, згідно до якого було замінено орендодавця із ОСОБА_2 на її спадкоємця ОСОБА_1

Таке звернення до відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив бажанням отримати орендну плату.

Таким чином, ОСОБА_1 , уклавши додаткову угоду до спірного договору оренди, визнав спірний договір оренди.

Само по собі посилання в договорі оренди земельної ділянки на довідку про визначення грошової оцінки земельної ділянки, яка видана пізніше, не може бути єдиною підставою для визнання договору недійсним.

З моменту укладення ОСОБА_2 . договору оренди землі, він жодною із сторін не оспорювався, питання неправомірності використання ТОВ Мала Токмачка орендованої земельної ділянки не порушувалося, а навпаки, укладенням додаткових угод до спірного договору оренди землі, справжність підпису ОСОБА_2 на яких позивачем не виключається, ОСОБА_2 підтверджувала за життя про добровільність укладення нею спірного договору, що свідчить про фактичне визнання і виконання обома сторонами умов вчиненого правочину.

Тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі.

Згідно до ч.1-2 ст.. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно до наданих представником відповідача копій квитанції від 10.10.2018 року, договору про надання правової допомоги від 10.10.2018 року та акту виконаних робіт від 01.04.2019 року, понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу складають 5000,00 грн., які з урахуванням відмови у позові підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Мала Токмачка про визнання недійсним договору оренди землі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мала Токмачка понесені судові витрати в розмірі 5000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 05.06.2019 року.

Суддя О.П. Гуцал