Справа № 640/20127/18
н/п 1-кс/640/6832/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" травня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши в залісудового засіданняв приміщенніКиївського районногосуду м.Харкова клопотання ст. слідчого Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області, ст. лейтенанта поліції ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №42018221080000304 від 09.10.2018 р. про арешт майна, -
в с т а н о в и в :
29.05.2019 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого про накладення арешту на нерухоме майно шляхом заборони його відчуження, яке перебуває у власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: житловий будинок, загальною площею 47,2 кв.м., житловою площею 35,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; чотирьохкімнатну квартиру, загальною площею 81,9 кв.м., житловою площею 50,3 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 в частці власності 3/4.
На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що ОСОБА_4 , будучи службовою особою, використовуючи своє службове становище, діючи всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи ТОВ «Галенікас», код ЄДРПОУ 41179079,а самепередання,шляхом укладаннядоговору зберігання,який фактичнопо своємузмісту тасуті єдоговором оренди,в користуваннядержавне нерухомемайно загальною площею 311,50 кв.м., яке належить до державної власності (відповідно до Закону України «Про управління об`єктами державної власності») та перебуває на балансі ДП «ДНЦЛЗ», в період з 01.08.2017 по 31.12.2018 вчинила зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
28.05.2019 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що у власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває наступне нерухоме майно: житловий будинок,загальною площею47,2кв.м.,житловою площею35,8кв.м.,розташований заадресою: АДРЕСА_1 ;чотирьохкімнатна квартира, загальною площею 81,9 кв.м., житловою площею 50,3 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 в частці власності 3/4.
На підставі вищевикладеного, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваної ОСОБА_4 , оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що майно яке є у власності підозрюваної ОСОБА_4 набуте злочинним шляхом, з метою його збереження, використання під час досудового розслідування, забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, що відповідає вимогам п.4 ч.2 ст. 170, ч.1 ст. 98 КПК України, виникла необхідність у накладенні арешту.
Слідчий до судового засідання не з`явився, до суду надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, просив задовольнити клопотання.
Відповідно до ч.2 ст. 172 КПК України, з метоюзабезпечення арештумайна,клопотання слідчого про арешт майна, розглядається без повідомлення власника майна.
Слідчий суддя, вивчивши документи та матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, встановив наступне.
Слідчим суддею було встановлено, що в провадженні Київського відділуполіції ГУНПв Харківськійобласті перебуває кримінальне провадження №42018221080000304 від 09.10.2018 року, розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
28.05.2019 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, тобто зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майнадопускається зметою забезпечення: збереженняречових доказів; спеціальноїконфіскації; конфіскаціїмайна яквиду покаранняабо заходукримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Але слідчий не обґрунтував клопотання та не довів обставин щодо необхідності накладення арешту на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_4 , а саме не доведено підстав і мету відповідно до положень статті 170 КПК України щодо накладення арешту на майно та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Обґрунтовуючи клопотанняслідчий зазначає,що майно яке є у власності підозрюваної ОСОБА_4 набуте злочинним шляхом, а тому з метою його збереження, використання під час досудового розслідування, забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, підлягає арешту.
Згідно інформаційної довідки № 167287477 від 21.05.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, право власності на житловий будинок, загальною площею 47,2 кв.м., житловою площею 35,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 та набуте у 2008 році.
Згідно інформаційної довідки № 167288033 від 21.05.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, 3/4 частка власності чотирьохкімнатної квартири, загальною площею 81,9 кв.м., житловою площею 50,3 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; 1/4 частка власності чотирьохкімнатної квартири, загальною площею 81,9 кв.м., житловою площею 50,3 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_5 . Право власності на вказану квартиру набуте в 2007 році.
Інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364 КК України мало місце в період з 01.08.2017 по 31.12.2018, тобто після набуття права власності на вказане нерухоме майно.
Крім того,обґрунтування слідчогощодо накладенняарештуз метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення також не знайшло свого підтвердження. Слідчим до клопотання не надано цивільний позов.
Крім того, ОСОБА_4 підозрюється за ч.2 ст.364 КК України, санкція якої не передбачає конфіскацію майна.
В силуст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.
За змістом положень ч.1 ст.173 КПК України, обов`язок надання доказів необхідності арешту покладений на особу, яка подає клопотання про арешт майна, а слідчий суддя зобов`язаний відмовляти у задоволенні цього клопотання в разі, якщо доказів про необхідність арешту майна не буде надано автором клопотання.
Отже, враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення клопотання про арешт вказаного майна - відсутні.
Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч.4 ст.107 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 98, 132, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
у х в а л и в :
Відмовити у задоволенні клопотання ст. слідчого Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області, ст. лейтенанта поліції ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №42018221080000304 від 09.10.2018 р. про арешт майна.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського Апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя - ОСОБА_1
Суд | Київський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 31.05.2019 |
Оприлюднено | 16.02.2023 |
Номер документу | 82209927 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про арешт майна |
Кримінальне
Київський районний суд м.Харкова
Божко В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні