Ухвала

від 05.06.2019 по справі 909/590/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/590/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відкриття провадження у справі

05.06.2019 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області ( м.Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 48, 76000) в інтересах держави в особі Ямницької сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області, вул. Галицька, 36,с.Ямниця,Тисменицький район, Івано-Франківська область,77422

до відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Дювікіндустрія" вул. С.Бандери, 104, с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77422

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Арс Буд", площа Ринок, 14 м.Івано-Франківськ, 76018

про стягнення збитків в сумі 122 800 грн.

В С Т А Н О В И В:

Керівник Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області ( м.Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 48, 76000) в інтересах держави в особі Ямницької сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дювікіндустрія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Арс Буд" про стягнення з відповідача на користь Ямницької сільської ради збитки в сумі 122800,00грн., посилаючись на те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства: не ініціював укладення договору про пайову участь, договір пайової участі не укладав, кошти пайової участі до бюджету не сплачував чим завдав шкоди місцевому бюджету та унеможливив виконання позивачем функцій з розвитку інфраструктури Ямницької сільської ради об"єднаної територіальної громади.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи №909/590/19 між суддями від 04.06.2019 головуючим суддею призначено Шкіндер П.А.

Суд звертає увагу прокурора на те, що якщо прокурором пред`явлено позов в інтересах органу, уповноваженого здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, то в такому разі прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати та довести наявність підстав для здійснення представництва. Доведення цих підстав здійснюється у загальному порядку шляхом подання належних та допустимих доказів. Зокрема, такими доказами можуть бути: докази внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків (ст. 14 Закону України "Про державну службу", який діяв до 01.05.2016 року; глава 2 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року 889-VIII), тощо).

Водночас, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав. Зокрема, Європейський суд у низці справ роз`яснював, що одна лише участь ("активна" чи "пасивна") прокурора або іншої співмірної посадової особи може розглядатися як порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Мартіні проти Франції" від 12.04.2006 року). Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони почуття нерівності (рішення у справі "Кресс проти Франції" від 07.06.2001 року). Підтримка прокуратурою однієї зі сторін, безумовно, може бути виправданою за належних обставин, наприклад, зокрема, коли захисту потребують державні інтереси.

Слід також відзначити нагадування Європейського суду, що принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Останній потребує "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі "Івон проти Франції" від 24.07.2003 року, рішення у справі "Нідерест-Хубер проти Швейцарії" від 18.02.1997 року).

Відтак, саме лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для прийняття судом цієї заяви та рішення в такому спорі по суті (постанова ВГСУ від 16.08.2017 у справі №906/1243/16).

Згідно з п. 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Ч. 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/17).

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Ямницька сільська рада об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області є отримувачем коштів пайової участі, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому прокурор обґрунтовано звернувся з позовом до суду саме в інтересах об`єднаної територіальної громади, оскільки порушені безпосередньо інтереси територіальної громади Ямницької сільскої ради.

Враховуючи зазначене, суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду в порядку загального позовного провадження, у зв"язку із відсутністю клопотання позивача про слухання справи за правилами спрощеного позовного провадження, однак необхідно виконати вимоги резолютивної частини ухвали.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 181, 234 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

3. Підготовче засідання призначити на 25.06.2019 о 10:50. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Шевченка, 16, м. Івано-Франківськ, 76018, зал судових засідань № 12.

4. Відповідачам в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

5. Прокурору, позивачу в 10-денний строк від дня отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ч. 3-6 ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документами, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

6. Звернути увагу сторін на те, що заяви і клопотання по справі необхідно оформлювати згідно вимог ст. 170 ГПК України і надавати їх судові лише у письмовій формі та завчасно до судових засідань (підготовчих або слухання по суті)

6. Розяснити:

- позивачу, що у разі неявки останнього в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України);

- відповідачу, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України);

- позивачу та відповідачу про обовязок повідомити суд про причини неявки в засідання суду.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Шкіндер П.А.