Рішення

від 23.05.2019 по справі 910/1096/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.05.2019Справа №910/1096/19

За первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" доПриватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" провизнання договору оренди продовженим та за зустрічним позовомПриватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" провиселення

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Савінкова Ю.Б.

Представники учасників справи:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Романюк В.В., ордер серії КС №492912 від 17.01.2019; Стрілець О.А., ордер серії КС №500188 від 11.03.2019; від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) Івченко Н.В., ордер серії КВ №763913 від 11.03.2019;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок", в якому просить суд визнати договір оренди №17-656 від 01.08.2017 продовженим на той самий строк на тих самих умовах на один рік, а саме до 31.07.2019 включно.

Первісні позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання зобов`язання, передбаченого п.3.2 договору оренди №17-656 від 01.08.2017 позивачем за первісним позовом (як орендарем) було перераховано відповідачу за первісним позовом як орендодавцю забезпечувальний авансовий платіж у розмірі орендної плати за останній місяць оренди, тобто за липень 2018 року, який забезпечив оплату останнього місяця оренди та звільнив орендаря від обов`язку здійснювати оплату за останній місяць оренди. Разом з тим, як зазначає позивач за первісним позовом, орендодавцем було виставлено рахунки-фактури на оплату орендної плати за липень та серпень 2018 року, які також були оплачені позивачем за первісним позовом. За твердженням позивача за первісним позовом, зазначені дії орендодавця, в контексті положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України стали підставою для автоматичної пролонгації договору №17-656 від 01.08.2017. Проте, оскільки відповідач за первісним позовом факт пролонгації договору заперечує та вимагає звільнити приміщення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" вказує на наявність підстав для визнання спірного договору продовженим в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/1096/19; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 11.03.2019; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

05.03.2019 до канцелярії суду від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що між сторонами 30.06.2018 було підписано угоду про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017, а отже підстави для визнання означеного договору продовженим на той самий строк на тих самих умовах на один рік, а саме до 31.07.2019 включно відсутні. Крім того як зауважив відповідач за первісним позовом, рахунки-фактури на оплату орендної плати та відшкодування комунальних та інших платежів виставлялися орендарю для оплати внаслідок того, що останній не звільнив орендовані приміщення, а продовжував ними фактично користуватись після розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017 за взаємною згодою сторін.

Також 05.03.2019 загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" про виселення з нежитлових приміщень.

У зустрічній позовній заяві Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" просить суд виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" з нежитлових приміщень за адресою: м.Київ, вул.Солом`янська, 3, загальною площею 360,70 кв.м: 1-й поверх, праве крило, приміщення №45-55 S = 192,60 кв.м; 4-й поверх, праве крило, приміщення №24-32 S = 168,10 кв.м.

Зустрічний позов мотивовано тим, що сторонами укладено угоду про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" про виселення; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом; встановлено відповідачу за зустрічним позовом строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/1096/19 на 30 днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17.04.2019; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на первісний позов - до 22.03.2019; встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив на первісний позов - 7 днів з дня отримання такої відповіді; встановлено позивачу строк для подання відзиву на зустрічний позов - до 22.03.2019; встановлено відповідачу строк для подання відповіді на відзив на зустрічний позов - 7 днів з дня отримання такого відзиву; встановлено позивачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив на зустрічний позов - 7 днів з дня отримання такої відповіді.

22.03.2019 через канцелярію суду від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив, в якій останній додатково обґрунтував заявлені первісні позовні вимоги та заперечив проти тверджень відповідача за первісним позовом, викладених ним у відзиві на позов. Серед іншого, позивач за первісним позовом зауважив, що 30.06.2018 - день підписання угоди про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017 був вихідним днем, а отже за твердженнями позивача за первісним позовом, співробітники Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" в цей день не працювали і не могли працювати, що виключає можливість підписання угоди 30.06.2018. Крім того позивач за первісним позовом додатково зазначив про те, що орендар протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди №17-656 від 01.08.2017 продовжував користуватись орендованим майном та сплачував обумовлені означеним правочином платежі, заперечень орендодавця на адресу орендаря впродовж цього часу не надходило, що відповідно є підставою для настання правових наслідків, передбачених ст.764 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.284 Господарського кодексу України.

Також 22.03.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, які тотожні викладеним у відповіді на відзив на первісний позов.

05.04.2019 через канцелярію суду від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній навів додаткові заперечення проти заявлених первісних позовних вимог.

Крім того 05.04.2019 через канцелярію суду від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, в якій останній додатково обґрунтував заявлені позовні вимоги та заперечив проти тверджень відповідача за зустрічним позовом, викладених останнім у відзиві на позов.

15.04.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній проти тверджень позивача за зустрічним позовом заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.05.2019.

16.05.2019 від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшла заява щодо витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засідання з розгляду справи по суті 16.05.2019 оголошено перерву до 23.05.2019.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 23.05.2019 первісні позовні вимоги підтримав, в задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити.

В свою чергу представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 23.05.2019 зустрічні позовні вимоги підтримав, в задоволенні первісних позовних вимог просив відмовити.

В судовому засіданні 23.05.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" (орендар, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Приватним акціонерним товариством "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" (орендодавець, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) було укладено договір оренди №17-656 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: м.Київ, вул.Солом`янська, 3, загальною площею 360,70 кв.м, які перебувають у власності Приватного акціонерного товариства "Діпрозв`язок" (п.1.1).

Вказане майно надається орендареві з метою розміщення ділового офісу для здійснення господарської діяльності, передбаченої його установчими документами (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.5 договору сторони підтверджують, що на їх договірні відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та постанова Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 "Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу".

Вступ орендаря у строкове користування майном настає одночасно із підписанням сторонами акта приймання - передачі (набуття) орендованого майна, вказаного у п.1.1 договору (п.2.1 договору).

Майно, передане орендарю, повертається орендодавцеві не пізніше 31.07.2018 включно (якщо не досягнуто згоди про його продовження або в разі його дострокового припинення) за актом приймання-передачі (повернення) орендованого майна, звіреним з актом приймання-передачі (набуття) орендованого майна, зазначеним у п.2.1 цього договору, в належному стані. У випадку припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передачі (повернення) орендованого майна включно (п.2.6 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили розмір орендної плати за договором на рівні 90,00 грн (без ПДВ) за користування 1 кв.м орендованого майна, крім того ПДВ 20% - 18,00 грн, разом - 108,00 грн з ПДВ. Орендна плата за користування майном складає 32463,00 грн, крім того - ПДВ 20% -6492,60 грн, всього розмір орендної плати за договором становить 38955,60 грн.

Орендар протягом п`яти банківських днів з дати підписання цього договору перераховує орендодавцю забезпечувальний (авансовий) платіж у розмірі орендної плати за останній (один) місяць оренди (п.3.2 договору).

Сторони дійшли згоди, що відшкодування орендарем вартості комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, скид стічних вод) та плати за додаткові витрати (охорона, виклик поліції, використання пожежної та охоронної сигналізації, вивіз сміття, прибирання місць загального користування, профдезінфекція (дезінфекція, дезинсекція, дератизація тощо), обслуговування ліфтів та електроустановок в місцях загального користування), відшкодування податку на землю та відшкодування податку на нерухомість буде проводитись на підставі рахунків орендодавця, виставлених у відповідності з рахунками підприємств та осіб, що надають по відношенню до орендодавця зазначені послуги в пропорційному відношенні загальної площі, що орендує орендар, до загальної площі будівлі за адресою: м.Київ, вул.Солом`янська, 3. Відшкодування орендарем вартості комунальних послуг з теплопостачання на частину приміщень, а саме 101,40 кв.м (4-й поверх) буде проводитись на підставі фактичних витрат в пропорційному відношенні переданої площі, що орендар приймає в користування до загальної площі будівлі. Відшкодування орендарем вартості комунальних послуг з електропостачання, на загальну площу 360,70 кв.м буде проводитись згідно показників лічильника (базовий місяць - серпень 2017 року) (п.3.9 договору).

Відповідно до п.4.10 договору орендар зобов`язаний, зокрема, у випадку припинення цього договору протягом 3-х робочих днів повернути орендодавцеві майно в належному стані, не гіршому, ніж на час прийняття його в оренду, згідно акта приймання-передачі (повернення) орендованого майна, з урахуванням його нормального зносу. Майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами та скріплення печатками відповідного акта приймання-передачі (повернення) орендованого майна.

Цей договір набуває чинності з 01.08.2017, але не пізніше моменту його підписання та скріплення печатками обома сторонами та діє до 31.07.2018 включно, а в частині розрахунків до повного виконання (п.11.1 договору).

Право користування майном з боку орендаря згідно договору припиняється у орендаря 01.08.2018 (п.11.2 договору).

Цей договір укладено з правом продовження строку його дії (пролонгації) або поновлення строку його дії за умови укладення сторонами відповідної додаткової угоди (п.11.6 договору).

Відповідно до п.11.9 договору розірвання цього договору або внесення до нього змін чи доповнень допускаються виключно за згодою сторін, якщо інше не встановлено цим договором або чинним законодавством України.

Дія договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його укладено; достроково за згодою сторін або за рішенням суду (п.п.11.13.1, 11.13.3 догвору).

01.08.2017 на виконання умов означеного договору оренди між Приватним акціонерним товариством "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" як орендарем було підписано акт приймання-передачі орендованого майна за адресою: м.Київ, вул.Солом`янська, 3.

30.06.2018 між сторонами була підписана угода про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017, якою визначено останній день дії договору - 30.06.2018. При цьому з боку орендаря означена угода була підписана директором Бутусовим О.М., а з боку орендодавця в.о.директора Кільчицьким Є.В .

03.09.2018 на адресу Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" від Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надійшов лист №61/03/02-2273 від 29.08.2018 про врахування при передачі в оренду приміщень будівлі за адресою: м.Київ, вул.Солом`янська, 3 на першому поверсі намірів адміністрації Держспецзв`язку щодо розміщення підрозділів на вказаних площах.

04.09.2018 Приватне акціонерне товариство "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" звернулось до орендаря з листом №451/04 від 04.09.2018 про звільнення приміщення, в якому, зокрема, орендарю пропонувалось розглянути питання про переміщення орендаря в інші рівноцінні приміщення в будинку за адресою: м.Київ, вул. Солом`янська, 3.

У відповіді №43 від 19.09.2018 на вказаний лист орендар зазначив про відсутність правових підстав для звільнення орендованого приміщення та наполягав на підписанні додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди №17-656 від 01.08.2017.

Як вбачається з матеріалів справи у період з липня місяця по грудень місяць 2018 року орендодавцем на адресу орендаря виставлялись рахунки-фактури на оплату орендної плати та відшкодування експлуатаційних витрат, витрат на електроенергію, витрат на воду, компенсації податку на нерухомість та земельного податку, які були оплачені орендарем.

Також у період з липня місяця по листопад місяць 2018 року між сторонами були підписані та скріплені печатками господарюючих суб`єктів акти приймання-передачі робіт (послуг) з оренди приміщень та відшкодування експлуатаційних витрат, витрат на електроенергію, витрат на воду, компенсації податку на нерухомість та земельного податку.

06.12.2018 на адресу орендаря надійшло повідомлення орендодавця №636/00 про звільнення займаний приміщень офісів на 1-му та 4-му поверсі у строк до 13.12.2018.

У відповіді №53 від 11.12.2018 на вказане повідомлення орендар зазначив про відсутність правових підстав для звільнення орендованого приміщення.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2018 від Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" до Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві надійшла заява про те, що орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" незаконно володіє та користується державним майном (№ кримінального провадження №12018100090014094).

У період з 14.12.2018 по 25.01.2019 працівниками позивача за первісним позовом складались акти про не допуск працівників до орендованих приміщень.

17.12.2018 менеджер з постачання ОСОБА_2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" звернувся до Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві із заявою про вчинене кримінальне правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 26.12.2018 в справі №760/33581/18 скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві задоволено, зобов`язано службову особу Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві вчинити, передбачені чинним законодавством дії.

Обґрунтовуючи первісні позовні вимоги позивач за первісним позовом зазначає, що на виконання п.3.2 договору оренди №17-656 від 01.08.2017 орендарем було перераховано відповідачу за первісним позовом як орендодавцю забезпечувальний авансовий платіж у розмірі орендної плати за останній місяць оренди, тобто за липень 2018 року, який забезпечив оплату останнього місяця оренди та звільнив орендаря від обов`язку здійснювати оплату за вказаний місяць. В подальшому, як зазначає позивач за первісним позовом, орендодавцем було виставлено рахунки-фактури на оплату орендної плати за липень та серпень 2018 року, які позивачем оплачені. Зазначені дії орендодавця, за твердженням позивача, в контексті положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також з огляду на відсутність зі сторони орендодавця заперечень протягом місяця після закінчення договору оренди, стали підставою для автоматичної пролонгації договору №17-656 від 01.08.2017. Однак оскільки відповідач за первісним позовом факт пролонгації договору заперечує та вимагає звільнити приміщення, позивач за первісним позовом вказує на наявність підстав для визнання спірного договору продовженим в судовому порядку.

Заперечуючи проти первісних позовних вимог відповідач за первісним позовом зазначив, що між сторонами 30.06.2018 було підписано угоду про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017, а отже підстави для визнання означеного договору продовженим на той самий строк на тих самих умовах на один рік, а саме до 31.07.2019 включно відсутні. Крім того за твердженнями відповідача за первісним позовом, рахунки-фактури на оплату орендної плати та відшкодування комунальних та інших платежів виставлялися орендарю для оплати внаслідок того, що останній не звільнив орендовані приміщення, а продовжував ними фактично користуватись після розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017 за взаємною згодою сторін.

У зустрічній позовній заяві Приватне акціонерне товариство "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" просить суд виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" з нежитлових приміщень за адресою: м.Київ, вул.Солом`янська, 3, загальною площею 360,70 кв.м: 1-й поверх, праве крило, приміщення №45-55 S = 192,60 кв.м; 4-й поверх, праве крило, приміщення №24-32 S = 168,10 кв.м, з огляду на підписання між сторонами угоди від 30.06.2018 про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017.

У відзиві на зустрічний позов відповідач за зустрічним позовом зазначив про те, що 30.06.2018 - день підписання угоди про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017 був вихідним днем, а отже співробітники Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" в цей день не працювали і не могли працювати, що виключає можливість підписання такої угоди 30.06.2018. Крім того відповідач за зустрічним позовом зауважив, що орендар протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди №17-656 від 01.08.2017 продовжував користуватись орендованим майном та сплачував обумовлені означеним правочином платежі, заперечень орендодавця на адресу орендаря впродовж цього часу не надходило, що є підставою для настання правових наслідків, передбачених ст.764 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.284 Господарського кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, остання, відповідно до ст.9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Щодо вимог за первісним позовом суд зазначає наступне.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.759 - 786 Цивільного кодексу України та ст.ст.283 - 291 Господарського кодексу України.

Відповідно ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст.765 Цивільного кодексу України).

Факт передачі Приватним акціонерним товариством "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" приміщень загальною площею 360,70 кв.м за адресою: м.Київ, вул.Солом`янська, 3 в оренду позивачу за первісним позовом (відповідачу за зустрічним позовом) за договором оренди №17-656 від 01.08.2017 підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду від 01.08.2017 та не заперечується сторонами.

За приписами ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як було погоджено сторонами, укладений між сторонами договір набуває чинності з 01.08.2017, але не пізніше моменту його підписання та скріплення печатками обома сторонами та діє до 31.07.2018 включно, а в частині розрахунків до повного виконання (п.11.1 договору), право користування майном з боку орендаря згідно договору припиняється у орендаря 01.08.2018 (п.11.2 договору).

Відповідно до положень п.п.11.13.1, 11.13.3 означеного правочину, дія договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його укладено або достроково за згодою сторін або за рішенням суду.

Частиною 4 ст.284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також встановлено ст.764 Цивільного кодексу України, а саме: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Умовами п.11.6 підписаного між сторонами правочину визначено, що цей договір укладено з правом продовження строку його дії (пролонгації) або поновлення строку його дії за умови укладення сторонами відповідної додаткової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи вказану додаткову угоду до договору між сторонами підписано не було.

В той же час, у п.11.9 договору сторонами погоджено умови щодо можливості розірвання цього договору або внесення до нього змін чи доповнень за згодою сторін.

30.06.2018 між сторонами була підписана угода про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017, якою визначено останній день строку дії договору - 30.06.2018. При цьому з боку орендаря означена угода була підписана директором Бутусовим О.М., а з боку орендодавця в.о.директора Кільчицьким Є.В.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.06.2018 директором підприємства-орендаря був Бутусов О.М., а наказом про тимчасове заміщення №51-к від 19.06.2018 директора Приватного акціонерне товариство "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" за погодженням з т.в.о. голови адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України призначено Кільчицького Є .В. тимчасово виконуючим обов`язки директора Приватного акціонерне товариство "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" з 27.06.2018 по 11.07.2018 включно на період щорічної основної відпустки директора означеного товариства, тобто угода від 30.06.2018 про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017 була підписана уповноваженими на те особами.

Оскільки позивачем за первісним позовом не надано суду належних та допустимих доказів визнання угоди від 30.06.2018 про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017 недійсною в установленому законом порядку суд приймає таку угоду як належну правову підставу для підтвердження розірвання договору за згодою сторін.

Частиною 1 ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

За змістом ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 Цивільного кодексу України).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що за умовами угоди від 30.06.2018 про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017 означений правочин був розірваний за згодою сторін, останнім днем строку дії цього договору було 30.06.2018, внаслідок чого означений договір припинив свою дію з 01.07.2018.

Посилання орендаря на ту обставину, що угода підписана у неробочий день, суд відхиляє, адже дослідження обставин дотримання трудового законодавства працівниками орендаря та орендодавця не входить до кола обставин, які належить установити у розглядуваній справі.

Також, з огляду на законодавчо закріплену презумпцію правомірності правочину, суд критично сприймає твердження орендаря щодо відсутності його ініціативи щодо підписання такої угоди та відсутності оригіналу угоди.

Твердження позивача за первісним позовом про те, що договір оренди №17-656 від 01.08.2017 є продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, оскільки орендар продовжував користуватись спірними приміщеннями у період з липня місяця 2018 року по грудень місяць 2018 року, і орендодавець у вказаний період виставляв рахунки на оплату орендної плати майбутніх місяців, експлуатаційних витрат та інших платежів за договором, а орендар продовжував їх сплачувати, що, відповідно є підставою для визнання договору оренди продовженим з огляду на приписи ч.4 ст.284 Господарського кодексу України та ст.764 Цивільного кодексу України, суд відхиляє. У п.2.6 договору оренди №17-656 від 01.08.2017 сторони прямо погодили, що у випадку припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі (повернення) орендованого майна включно. Отже, за відсутності підтвердженого факту повернення майна з оренди позивач за первісним позовом повинен був сплачувати обумовлені договором платежі.

У зв`язку з припиненням договору шляхом його розірвання автоматичної пролонгації договору в порядку ст. 764 Цивільного кодексу України не відбулося.

За таких обставин, відсутні підстави вважати спірний договір пролонгованим, а отже первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні первісних позовних вимог, судовий збір покладаються на позивача за первісним позовом.

Щодо зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" з нежитлових приміщень за адресою: м.Київ, вул.Солом`янська, 3, загальною площею 360,70 кв.м: 1-й поверх, праве крило, приміщення №45-55 S = 192,60 кв.м; 4-й поверх, праве крило, приміщення №24-32 S = 168,10 кв.м, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи свідоцтва про право власності від 02.02.2005, яке видане Головним управлінням комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) будівля, площею 24084,30 кв, яка розташована в м.Києві на вул.Солом`янській, 3 (літера А) належить Відкритому акціонерному товариству "Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв`язку "Діпрозв`язок" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок").

За змістом ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями ст.317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст.319 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, вимога про виселення відповідача за зустрічним позовом за своєю правовою природою є вимогою власника про усунення перешкод (негаторного позову).

Положеннями ст.391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відтак, оскільки позивач за зустрічним позовом як власник володіє об`єктом нерухомого майна (володіння де-юре, з відповідним документальним підтвердженням - свідоцтва про право власності від 02.02.2005, яке видане Головним управлінням комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вимоги про виселення з нерухомого майна є вимогами негаторного позову про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном у порядку ст.391 Цивільного кодексу України.

За змістом п.2.6 укладеного між сторонами договору оренди, майно, передане орендарю, повертається орендодавцеві не пізніше 31.07.2018 включно (якщо не досягнуто згоди про його продовження або в разі його дострокового припинення) за актом приймання-передачі (повернення) орендованого майна, звіреним з актом приймання-передачі (набуття) орендованого майна, зазначеним у п.2.1 цього договору, в належному стані.

Як вже вказувалось судом, 30.06.2018 між сторонами була підписана угода про розірвання договору оренди №17-656 від 01.08.2017, якою визначено останній день строку дії договору - 30.06.2018, а отже вказаний договір є таким, що припинив свою дію з 01.07.2018.

В той же час, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів повернення відповідачем за зустрічним позовом позивачу за зустрічним позовом орендованого майна.

Відповідно до ч.1 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина 2 ст.14 Цивільного кодексу України встановлює, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно із ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Оскільки суду не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності законних підстав для фізичного знаходження (перебування) відповідача за зустрічним позовом у спірному об`єкті нерухомого майна, то останній в даному випадку реалізовує належні власнику такого майна правомочності щодо користування майном, без відповідної правової підстави, як-от договору оренди, за яким, власне, орендареві передається на відповідний строк належне власникові право користування об`єктом права власності.

З огляду на те, що обраний спосіб захисту щодо виселення відповідача за зустрічним позовом є ефективним у разі неможливості власника нерухомого майна здійснювати правомочності користування нерухомим майном, що йому належить, та з огляду на факт фізичного знаходження відповідача за зустрічним позовом, який останнім не спростовано, у нежитлових приміщеннях за адресою: м.Київ, вул.Солом`янська, 3, загальною площею 360,70 кв.м: 1-й поверх, праве крило, приміщення №45-55 S = 192,60 кв.м; 4-й поверх, праве крило, приміщення №24-32 S = 168,10 кв.м, враховуючи відсутність доказів щодо правових підстав знаходження відповідача за зустрічним позовом у цих приміщенням, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" з нежитлових приміщень за адресою: м.Київ, вул.Солом`янська, 3, загальною площею 360,70 кв.м: 1-й поверх, праве крило, приміщення №45-55 S = 192,60 кв.м; 4-й поверх, праве крило, приміщення №24-32 S = 168,10 кв.м є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення зустрічних позовних вимог, судовий збір у розмірі 1921,00 грн покладається на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" (03110, м.Київ, вулиця Солом`янська, будинок 3, офіс 104, ідентифікаційний код 41216508) з нежитлових приміщень за адресою: м .Київ, вул. Солом`янська, будинок 3, загальною площею 360,70 кв.м: 1-й поверх, праве крило, приміщення №45-55 S = 192,60 кв.м; 4-й поверх, праве крило, приміщення №24-32 S = 168,10 кв.м.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані інформаційні системи Україна" (03110, м.Київ, вулиця Солом`янська, будинок 3, офіс 104, ідентифікаційний код 41216508) на користь Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв`язок" (03110, м.Київ, вулиця Солом`янська, будинок 3, офіс 104, ідентифікаційний код 01168185) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 06.06.2019

Суддя Ю.М.Смирнова