Рішення

від 06.06.2019 по справі 910/2900/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2019Справа № 910/2900/19 За позовом Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТН ІНТЕГРЕЙШН"

про стягнення 20682,06 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники учасників сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТН ІНТЕГРЕЙШН" про стягнення 20682,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № 10 від 01.09.2016 зобов`язання по оплаті орендної плати, в зв"язку з чим позивач просить стягнути з нього 20682,06 грн, в тому числі штрафні санкції.

Ухвалою суду від 11.03.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

18.03.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 11.03.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дати вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

22.04.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Клопотання обґрунтовано тим, що для повного з`ясування обставин справи необхідно дослідити порядок надання/ненадання в оренду спірного приміщення та здійснити ретельну перевірку достовірності доказів позивача в судовому засіданні, що стали підставою його звернення до суду. На думку відповідача, позивач реально договір оренди не виконав та не передав відповідачу орендоване приміщення.

25.04.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, відповідач не мав можливості користуватись об`єктом оренди через сміття позивача, яке перебувало в приміщенні та просить відмовити у задоволенні позову. Також відповідача подав клопотання про виклик свідків в судове засідання.

26.04.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві та просить поновити строк на подання відповіді на відзив, оскільки, строк був пропущений з поважних причин, в зв`язку з отриманням позивачем відзиву лише 25.04.2019.

02.05.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшли пояснення щодо необхідності виклику свідків в судове засідання.

Ухвалою суду від 10.05.2019 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТН ІНТЕГРЕЙШН" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено. Відмовлено Приватному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Київміськбуд" у поновленні строку для подання відповіді на відзив. Продовжено Приватному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Київміськбуд" строку для подання відповіді на відзив до 26.04.2019. Крім того, судом розглянуто клопотання про виклик свідків та як зазначено в ухвалі суду від 10.05.2019 господарські операції, в тому числі щодо передачі в оренду майна, щодо його використання підтверджуються первинними документами, які несуть інформацію про господарську операцію. А тому показання свідків не є належним та допустимим доказом в підтвердження обставин щодо оренди майна в даній справі. Покази свідка є винятковим засобом доказування, який застосовується у разі неможливості доведення обставин, що входять до предмету доказування, в інший спосіб. Обставини, що входять до предмета доказування у даній справі доводяться згідно чинного законодавства первинними документами, що містять інформацію про господарську операцію, і саме ці докази є належними та допустимими у даній справі. З огляду на вищезазначене, суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про виклик свідків для допиту в судовому засіданні.

04.06.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій відповідач вказує, що позивачем нараховано штрафні санкції поза межами спеціального річного строку позовної давності. В зв`язку з цим відповідач просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТН ІНТЕГРЕЙШН" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 226/УМ, відповідно до п.1.1-1.4. якого ОРЕНДОДАВЕЦЬ передає, а ОРЕНДАР приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення № 10, групи приміщень № 4, далі за текстом - Об`єкт оренди . Адреса споруди, в якій знаходиться Об`єкт оренди: м. Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 66-Б. Загальна площа об`єкта оренди складає 13,2 кв. м. Стан Об`єкту оренди визначається в Акті приймання - передачі, що є невід`ємною частиною цього Договору. Об`єкт оренди надається ОРЕНДАРЮ для розміщення офісу.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору ОРЕНДОДАВЕЦЬ передає, а ОРЕНДАР приймає у користування Об`єкт оренди за Актом приймання - передачі, який підписується Сторонами. З цього моменту починається обчислення строку оренди за цим Договором. ОРЕНДАР протягом 7 (семи) днів після закінчення строку оренди повертає, а ОРЕНДОДАВЕЦЬ приймає орендоване майно, що оформлюється відповідним Актом приймання - передачі, який підписується Сторонами. З цього моменту строк оренди припиняється.

До матеріалів справи долучено акт приймання-передачі приміщення від 01.09.2016, відповідно до якого згідно Договору оренди нежитлового приміщення № 226/УМ від 01.09.2016 , ОРЕНДОДАВЕЦЬ передав, а ОРЕНДАР - прийняв в оренду нежитлове приміщення №10 групи приміщень № 4, загальною площею 13,2 кв.м в належному стані . Приймання-передача вищевказаного приміщення здійснювалось за адресою: м.Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 66-Б.

Відповідно до п. 3.1- 3.4, 3.8 договору сторони досягай домовленості, що орендна плата становить без ПДВ 20 % 33,33 грн. (тридцять три грн. 33 коп.), крім того ПДВ 20 % 6,67 грн. (шість грн. 67 коп.), а всього з ПДВ 20% 40,00 грн. (сорок грн. 00 коп.) за 1 м 2 орендованого приміщення в місяць. Розмір орендної плати в місяць складає 440,00 грн. (чотириста сорок грн. 00 коп.) крім того ПДВ 20 % 88,00 грн. (вісімдесят вісім грн. 00 коп.), а всього з ПДВ 20 % 528,00 грн. (п`ятсот двадцять вісім грн. 00 коп.). Сторони досягай домовленості, що за користування Об`єктом оренди ОРЕНДАР сплачує щомісячно ОРЕНДОДАВЦЕВІ орендну плату з урахуванням індексації, яка проводиться в разі, якщо індекс інфляції за попередній місяць оренди становить більше 105%. При цьому Сторони погодились, що така зміна (коригування) орендної плати не потребує додаткового узгодження Сторін. Якщо індекс інфляції складає менше ніж 100%, то він приймається рівним 100%. Орендна плата перераховується ОРЕНДАРЕМ на рахунок ОРЕНДОДАВЦЯ щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця. ОРЕНДАР, окрім сплати орендних платежів, також здійснює компенсацію витрат; понесених ОРЕНДОДАВЦЕМ на оплату експлуатаційних та комунальних послуг, на підставі наданих ОРЕНДОДАВЦЕМ рахунків. ОРЕНДАР здійснює оплату рахунків протягом 3 (трьох) днів з дня отримання. У разі припинення (розірвання) цього Договору ОРЕНДАР сплачує орендну плату до дня повернення Об`єкта оренди, що оформлюється відповідним Актом приймання - передачі, який підписується Сторонами. Припинення дії цього Договору не звільняє ОРЕНДАРЯ від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою та інших платежів, враховуючи штрафні санкції, якщо такі виникли, у повному обсязі .

Уклавши додаткову угоджу № 1 від 30.12.2016 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2017 включно.

До матеріалів справи долучено акти виконаних робіт (наданих послуг), підписані та скріплені печатками обох контрагентів: № 5305 від 28.02.2017 на суму 528,00 грн за оренду нежитлового приміщення по вул. Великій Васильківській, 66-Б за лютий 2017; № 1672 від 31.12.2017 на суму 528,00 грн за оренду нежитлового приміщення по вул. Великій Васильківській, 66-Б за грудень 2017; № 114 від 31.03.2017 на суму 528,00 грн за оренду нежитлового приміщення по вул. Великій Васильківській, 66-Б за березень 2017; № 316 від 30.04.2017 на суму 528,00 грн за оренду нежитлового приміщення по вул. Великій Васильківській, 66-Б за квітень 2017; № 554 від 31.05.2017 на суму 528,00 грн за оренду нежитлового приміщення по вул. Великій Васильківській, 66-Б за травень 2017; № 1582 від 30.11.2017 на суму 528,00 грн за оренду нежитлового приміщення по вул. Великій Васильківській, 66-Б за листопад 2017; № 1404 від 31.10.2017 на суму 528,00 грн за оренду нежитлового приміщення по вул. Великій Васильківській, 66-Б за жовтень 2017; № 1248 від 30.09.2017 на суму 528,00 грн за оренду нежитлового приміщення по вул. Великій Васильківській, 66-Б за вересень 2017; № 693 від 30.06.2017 на суму 528,00 грн за оренду нежитлового приміщення по вул. Великій Васильківській, 66-Б за червень 2017; № 1038 від 31.08.2017 на суму 528,00 грн за оренду нежитлового приміщення по вул. Великій Васильківській, 66-Б за серпень 2017; № 868 від 31.07.2017 на суму 528,00 грн за оренду нежитлового приміщення по вул. Великій Васильківській, 66-Б за липень 2017. Згідно наданих до матеріалів справи актів вартість наданих послуг з оренди приміщення за договором становить 5808,00 грн за період з лютого по грудень 2017 року.

Також позивачем долучено до матеріалів справи акти виконаних робіт (наданих послуг) щодо компенсації витрат постачання електроенергії та компенсації витрат з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, підписані та скріплені печатками обох контрагентів: № 9 від 31.01.2018 на суму 609,83 грн за грудень 2017; № 4954 від 31.12.2016 на суму 285,40 грн за листопад 2017; № 4999 від 31.12.2016 на суму 95,34 грн за листопад 2016; № 869 від 31.07.2017 на суму 128,26 грн за червень 2017; № 774 від 30.06.2017 на суму 179,69 грн за травень 2017; № 555 від 31.05.2017 на суму 266,38 грн за квітень 2017; № 374 від 30.04.2017 на суму 751,26 грн за березень 2017; № 115 від 31.03.2017 на суму 1183,37 грн за лютий 2017; № 5306 від 28.02.2017 на суму 1345,49 грн за січень 2017; № 5123 від 31.01.2017 на суму 717,25 грн за грудень 2016; № 1139 від 31.08.2017 на суму 137,68 грн за липень 2017; № 1295 від 30.09.2017 на суму 167,83 грн за серпень 2017; № 1439 від 31.10.2017 на суму 162,95 грн за вересень 2017; № 1604 від 30.11.2017 на суму 231,38 грн за жовтень 2017; № 1713 від 31.12.2017 на суму 439,49 грн за листопад 2017. Загальна вартість наданих згідно вказаних актів за період з листопада 2016 по грудень 2017 послуг становить 6701,60 грн.

Загальна сума згідно первинних документів, доданих до позовної заяви становить 12509,60 грн.

Суд відзначає, що позивачем заявлено до стягнення більшу суму у розмірі 14044,18 грн, однак вона не підтверджується належними та допустимими доказами, а тому суд вважає обгрунтованою лише вартість послуг у розмірі 12509,60 грн.

Належних та допустимих доказів того, що вартість послуг у сумі 12509,60 грн була оплачена відповідачем суду не надано.

31.12.2017 сторони підписали акт приймання-передачі приміщення, відповідно до якого згідно Договору оренди нежитлового приміщення №226/УМ від 01.09.2016, ОРЕНДАР передав, а ОРЕНДОДАВЕЦЬ - прийняв нежитлове приміщення №10 групи приміщень № 4, загальною площею 13,2 кв.м в належному стані. Приймання-передача вищевказаного приміщення здійснювалось за адресою: м.Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 66-Б.

Отже до матеріалів справи долучено докази того, що відповідач користувався орендованим приміщенням в період з 01.09.2016 по 31.12.2017.

Позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою від 13.07.2018 № 03080/02-18, в якому зазначив про існування заборгованості з орендної плати вартості послуг з обслуговування майна на загальну суму 14144,18 грн і просив сплатити її (лист повернувся без врученням за закінченням встановленого терміну зберігання).

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 01.10.2018 № 04458/0/2-18, в якій зазначив про порушення умов договору оренди № 226/УМ від 01.09.2016 та з вимогою про оплату боргу у розмірі 14144,18 грн.

16.10.2018 відповідач відповів на претензію, в якій посилався на скрутне матеріальне становище, а тому сплата заборгованості буде здійснюватись за наявності коштів.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно умов договору орендна плата має сплачуватись орендарем щомісячно, не пізніше 15 числа почтового місяця. Оскільки, позивач просить стягнути орендну плату за 2017 рік, то строк оплати по ній настав, а тому вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Щодо компенсації витрат на експлуатацію приміщення та комунальних послуг, то вони мають бути оплачені протягом 3 днів з дня отримання рахунку. Сторонами не долучено до матеріалів справи рахунки на оплату наданих послуг, проте відповідач не заперечує їх отримання, крім того, щодо вартості послуг, які він має сплатити він був обізнаний, оскільки, ним підписані акти приймання наданих послуг. Отже у відповідача є обов`язок оплатити отримані послуги, які підтверджені актами виконаних робіт, а тому вказана вимога позивача є обґрунтованою в розмірі, підтвердженому первинними документами.

Суд вважає вимоги позивача про стягнення суми основного боргу з відповідача у розмірі 12509,60 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4919,71 грн. за період з 22.02.2018 по 22.02.2019.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.5 договору ОРЕНДАР у випадку прострочення по оплаті орендних та інших платежів сплачує ОРЕНДОДАВЦЮ пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повної оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки, відповідач, прострочив виконання грошового зобов`язання, то вимоги про стягнення з нього пені є обґрунтованими.

Однак, відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності щодо стягнення з нього пені.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Належних та допустимих доказів того, строк позовної давності переривався, суду не надано. Суд відзначає, що відповідь на претензію датована 16.10.2018 не є доказом переривання строку позовної давності, оскільки, з неї не вбачається, що відповідач визнає заборгованість за договором № 226/УМ від 01.09.2016 у сумі визначеній позивачем.

Отже суд вбачає обґрунтованим застосування строку позовної давності до частини позовних вимог про стягнення пені.

Враховуючи, що станом на даний час правовідносини сторін тривають та не припинились, суд приходить до висновку про застосування до даних правовідносин сторін частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, яка є чинною на день вирішення спору.

Отже пеня нараховується протягом шести місяців і з урахуванням річного строку позовної давності може бути стягнута протягом 1 року з дня її нарахування. В зв`язку з цим з огляду на те, що позивач звернувся до суду 06.03.2019 по частині послуг, наданих з вересня 2017 по грудень 2017 року строк позовної давності частково не пройшов.

Суд здійснив перерахунок суми пені по послугах, наданих в період з вересня 2017 по грудень 2017 починаючи з 06.03.2018 по 16.03.2018 зобов`язання за вересень, з 06.03.2018 по 16.04.2018 зобов`язання за жовтень, з 06.03.2018 по 16.05.2018 зобов`язання за листопад, з 06.03.2018 по 16.06.2018 зобов`язання за грудень. Щодо компенсації витрат на обслуговування та комунальних послуг, то визначений судом період нарахування визначений з урахуванням дат актів надання послуг та наданих договором 3 днів на сплату послуг. В зв`язку з цим, та з урахуванням застосованого строку позовної давності пеня нарахована судом лише на частину боргових зобов`язань: починаючи з 06.03.2018 по 04.04.2018 зобов`язання за жовтень, з 06.03.2018 по 04.05.2018 зобов`язання за листопад, з 06.03.2018 по 04.06.2018, 06.03.2018 по 04.08.2018 зобов`язання за грудень. Отже. згідно розрахунку суду з урахуванням застосованого строку позовної давності сума пені, що підлягає стягненню становить 294,91 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 421,00 грн та втрати від інфляції у розмірі 1297,17 грн за період з 22.02.2018 по 22.02.2019.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно перерахунку суду сума втрат від інфляції та 3% річних є більшою, ніж та, що визначена позивачем до стягнення. Відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. З огляду на вищезазначене сума втрат від інфляції підлягає стягненню у розмірі, заявленому позивачем до стягнення - 1297,17 грн. та як і сума 3% річних у розмірі 421,00 грн.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано його обов`язок оплачувати вартість користування орендованим приміщенням, в тому числі відшкодовувати спожиті комунальні послуг та не надав належних та допустимих доказів вартості послуг. Натомість, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що строк позовної давності переривався по його позовних вимогах.

Суд зазначає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що ним не отримувались послуги, вартість яких просить стягнути позивач, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині, підтвердженій первинними документами та з урахування застосованого строку позовної давності.

Суд наголошує, що згідно долучених первинних документів, в тому числі підписаних відповідачем, приміщення було передано відповідачу і повернуто відповідачем у належному стані.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТН ІНТЕГРЕЙШН" (03048, м. Київ, вулиця Івана Пулюя, 5-А, кв. 72, ідентифікаційний код 35234220) на користь Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6, ідентифікаційний код 23527052) заборгованість за договором оренди № 226/УМ від 01.09.2016: з орендної плати та комунальних платежів у розмірі 12509 (дванадцять тисяч п`ятсот дев`ять) грн 60 коп., 3% річних у розмірі 421 (чотириста двадцять одна) грн 00 коп, втрати від інфляції у розмірі 1297 (одна тисяча двісті дев`яносто сім) грн 17 коп,, пеню у розмірі 294 (двісті дев`яносто чотири) грн 91 коп, судовий збір у розмірі 1348 (одна тисяча триста сорок вісім) грн. 90 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення за договором оренди № 226/УМ від 01.09.2016 основного боргу у розмірі 1534,58 грн, пені у розмірі 4624,80 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко