Ухвала

від 16.07.2018 по справі 1940/1310/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову з забезпеченні позову

Справа № 1940/1310/18

16 липня 2018 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м. Тернополі клопотання про забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Лазарівської сільської ради з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, бізнесу та громадських формувань до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство Національні інформаційні системи про визнання протиправними та скасування наказів і зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

11 липня 2018 року Комунальне підприємство Лазарівської сільської ради з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, бізнесу та громадських формувань звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство Національні інформаційні системи про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 11.05.2018 року № 1495/5 Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів комунального підприємства Лазарівської сільської ради з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, бізнесу та громадських формувань до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №l793/5 від 11.06.2018 Про скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації- комунального підприємства Лазарівської сільської ради з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, бізнесу та громадських формувань та зобов`язання Державного підприємства Національні інформаційні системи Міністерства юстиції України розблокувати доступи державним реєстраторам підприємства до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

13 липня 2018 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 11.05.2018 року № 1495/5 Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів комунального підприємства Лазарівської сільської ради з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, бізнесу та громадських формувань до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , зупинення дії оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від №1793/5 від 11.06.2018 Про скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації- комунального підприємства Лазарівської сільської ради з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, бізнесу та громадських формувань , відновлення доступу державним реєстраторам підприємства до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування вищевказаної заяви позивачем зазначено, що необхідність забезпечення позову обумовлюється тим, що в разі невідновлення державним реєстраторам доступу до Державного реєстру прав та повернення Позивачу акредитації суб`єкта державної реєстрації призведе до заподіяння шкоди їх прав, інтересам та обов`язкам, оскільки фактично позбавляє їх здійснювати свою професійну діяльність визначену Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що являється єдиним джерелом доходу існування їх сімей та єдиним джерело доходу цілого підприємства. Блокування доступу призвело до незавершених дій державних реєстраторів, які надавали послуги фізичним особам. Дані дії розпочаті та незавершені, що унеможливлює фізичним особам подати документи про право власності на отримання субсидії. Крім того, можливий тривалий розгляд адміністративної справи фактично позбавляє можливості сплачувати позивача за оренду приміщення, сплату комунальних послуг, послуги охорони та заробітну платню 5 працівникам згідно штатного розпису та 1 працівнику відповідно до договору, які також отримують свої сім`ї. Зупинення їх діяльності завдасть значної неповоротної шкоди не тільки їх сім`ям алей цілому підприємству, адже неотримання сплати адміністративного збору за державну реєстрацію прав призведе до банкрутства позивача, що за собою призведе до його ліквідації та звільнення працівників. Звільнення працівників та ліквідація підприємства унеможливить відновлення прав та законних інтересів позивача. При подальшому задоволенні судом позовних вимог відновлення порушених прав Позивача буде унеможливлене або потребуватиме значних зусиль, часу та витрат, а саме: створення нової юридичної особи публічного права, або відновлення діяльності даної юридичної особи, найму нових працівників та зібрання для подачі нового пакету документів на отримання акредитації суб`єкта державної реєстрації.

Позивач вважає очевидними ознаки неправомірності оскаржуваних наказів Міністерства юстиції України, оскільки державними реєстраторами не було порушено критеріїв моніторингу реєстраційних дій, які проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення, а також пояснив, що ним не порушено п.12 Порядку акредитації суб`єктів державної реєстрації та моніторингу відповідності таких суб`єктів вимогам акредитації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2015 р. № 1130.

Згідно з ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Позивач не наводить причин того, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав саме позивача.

Суд не погоджується з поясненнями позивача, що незабезпечення позову призведе до припинення юридичної особи, адже оскаржувані накази стосуються неможливості здійснювати позивачем реєстраційні дії, а не самої державної реєстрації позивача.

При цьому, позивачем не надано доказів щодо існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів по забезпеченню позову може привести до несприятливих наслідків для прав позивача, у разі постановлення на його користь судового рішення. Зупинення реєстраційних дій на підставі оскаржуваних наказів відповідача, на думку суду, не може слугувати достатньо обґрунтованим припущенням для такого висновку. Суд не погоджується із доводами позивача, що оспорювані накази мають ознаки очевидної протиправності.

Додатково суд звертає увагу на те, що забезпечення позову у спосіб, який просить позивач є вирішенням спору по суті на стадії забезпечення позову.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд зауважує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує інтереси як позивача, так і відповідача.

Судом встановлено, що представником позивача не надано достатніх доказів на підтвердження обставин зазначених у ч. 2 ст. 150 КАС України для забезпечення даного адміністративного позову.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову є не обґрунтованими, а клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, на думку суду не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150, 154, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Комунального підприємства Лазарівської сільської ради з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, бізнесу та громадських формувань про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Лазарівської сільської ради з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, бізнесу та громадських формувань до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство Національні інформаційні системи про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 11.05.2018 року № 1495/5 Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів комунального підприємства Лазарівської сільської ради з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, бізнесу та громадських формувань до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №l793/5 від 11.06.2018 Про скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації- комунального підприємства Лазарівської сільської ради з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, бізнесу та громадських формувань та зобов`язання Державного підприємства Національні інформаційні системи Міністерства юстиції України розблокувати доступи державним реєстраторам підприємства до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили за правилами, визначеними статтею 256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складено 16 липня 2018 року.

Суддя Баранюк А.З.

Копія вірна

Суддя Баранюк А.З.