Рішення

від 03.06.2019 по справі 640/4707/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 червня 2019 року №640/4707/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Багрій М.В., за участі: представника позивача - Колупаєвої В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦ ПРОМ ГРУП" доОдеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 червня 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦ ПРОМ ГРУП" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 11/1, код ЄДРПОУ 42224733, далі - ТОВ "КОМЕРЦ ПРОМ ГРУП") з позовом до Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21, корпус А, код ЄДРПОУ 39441717), в якому просить:

- визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів які суперечать виданій ТОВ "КОМЕРЦ ПРОМ ГРУП" разовій (індивідуальній) ліцензії №IL61339011304 на зовнішньоекономічну операцію видану Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 19.02.2019, яка дійсна до 18.08.2019 включно;

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 02.03.2019 №UA500060/2019/000021/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.03.2019 № UA500060/2019/00207.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було подано всі передбачені Митним кодексом України, документи, які підтверджують правомірність формування позивачем митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, проте митним органом не було надано відповідних оцінок таким документам, більше того, відповідачем було проігноровано надану разову (індивідуальну) ліцензію №IL61339011304 на зовнішньоекономічну операцію, видану ТОВ "КОМЕРЦ ПРОМ ГРУП" Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 19.02.2019, які дійсна до 18.08.2019 року. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що оскаржувані рішення та дії не відповідають вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено перше судове засідання по справі.

Представник митного органу проти позову заперечував, зазначивши, що декларантом не було подано документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів ТОВ КОМЕРЦ ПРОМ ГРУП або його уповноваженими представниками до Одеської митниці ДФС надано не було. Таким чином, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки спірні рішення та дії відповідача є законним, рішення винесені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що підставами, якими обґрунтовані висновки відповідача у його відзиві, є норми Митного кодексу України, однак, невірне їх трактування призвели до складання помилкових висновків. Також, позивач наголосив, що Одеською митницею ДФС під час здійснення митного контролю за митною декларацією №UA5000/2019/005458 не було надано належної оцінки та проігноровано наслідки правового характеру офіційного документу - разової (індивідуальної) ліцензії №IL61339011304. Так, у відзиві на позовну заяву зроблено нормативно необґрунтований висновок про те, що разова (індивідуальна) ліцензія №IL61339011304 не є ліцензією на імпорт товару, а тому не може бути віднесена до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

В судовому засіданні 03 червня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі

Представник відповідача в судове засідання 03 червня 2019 року не з`явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 03 червня 2019 року на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2018 року між "CARDINAL IMPEX LIMITED" (Китай) (за контрактом - Продавець) та ТОВ КОМЕРЦ ПРОМ ГРУП (за контрактом - Покупець) було укладено контракт №20181212, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в Контракті.

З метою митного оформлення товару 27.02.2019 року представником позивача - ТОВ ВІЗДОМ СЕРВІС було подано електронну митну декларацію, якій Одеською митницею ДФС присвоєно №UA500060/2019/005458. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Разом з митною декларацією декларантом надано документи: рахунки-фактури від 12.12.2018, автотранспортну накладну від 21.02.2019, фітосанітарний сертифікат від 21.02.2019, сертифікат про проходження товару форми А від 21.02.2019, книжку МДП від 23.02.2019, зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів від 12.12.2018, доповнення до зовнішньоекономічного договору від 12.12.2018, договір про надання послуг митного брокера від 22.02.2019, разову (індивідуальну) ліцензію від 19.02.2019, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів від 26.02.2019.

За наслідками опрацювання наданих документів в Одеської митниці ДФС виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів. Так, при опрацюванні поданих декларантом документів, які підтверджують митну вартість товарів встановлено, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значеннях складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності.

Враховуючи викладене, декларанта було зобов`язано (електронним повідомленням) надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, копію митної декларації країни відправлення.

Листом від 02.03.2019 №586 ТОВ ВІЗДОМ СЕРВІС (представник декларанта) повідомив відповідача, що всі документи, які стосуються вантажу по ВДМ №UA5000/2019/005458 від 27.02.2019 вже надані, а тому додаткові документи надаватись не будуть.

В подальшому, Одеською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 02.03.2019 року №UA500060/2019/000021/2. Даним рішенням вартість за одиницю з 0,40 доларів за кг була скоригована відповідачем до 0,60 дол за кг. Тобто, митна вартість товару, що була розрахована декларантом - 6 400, 00 доларів за 16 000 кг плодів граната відповідачем скорегована до 9 600, 00 доларів із застосуванням другорядного методу визначення вартості - резервного методу.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що за результатами проведеної консультації шляхом обміну електронними повідомленнями між органом доходів та зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано другорядний метод визначення вартості - резервний метод, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально, в органів доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, а тому неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим - МД від 01.03.2019 №UA125010/2019/003451, від 10.02.2019 №UA500010/2019/003057, від 28.02.2019 №UA500060/2019/005684 становить 0,6 дол. США/кг ніж заявлено декларантом 0,4 дол. США кг.

У зв`язку з прийняттям вищевказаного рішення відповідачем відмовлено у митному оформленні МД, а також прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00207.

Незгода позивача із даними рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Порядок визначення митної вартості імпортованих через митний кордон України товарів встановлений Митним кодексом України.

Стаття 49 Митного кодексу України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина четверта статті 58 Митного кодексу України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

В силу частин другої-третьої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами другою-третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічної позиції щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару дотримується і Верховний Суд в постанові від 04.04.2018 по справі 826/27058/15.

В свою чергу, відмова органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, може мати місце лише у разі визначених Митним кодексом України підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Рішення про коригування митної вартості товарів у даній справі мотивоване неподанням декларантом документів, які підтверджують митну вартість товарів, а також через те, що подані декларантом документи містять розбіжності.

Судом встановлено, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, вони підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять будь-яких розбіжностей.

Як свідчать матеріали справи та про що зазначено вище, позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару; у свою чергу відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Зі змісту оскаржуваного рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Враховуючи зазначені обставини, у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів, а розмитнення товару мало бути здійснено за першим методом - за ціною договору.

Відтак, суд не приймає до уваги доводи відповідача про ненадання позивачем додаткових документів на вимогу митниці, оскільки існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, документально не підтверджується.

Крім того, суд звертає увагу, що представником позивача під час митного оформлення товару до електронної декларації було додано разову (індивідуальну) ліцензію №IL61339011304 на зовнішньоекономічну операцію, видану ТОВ КОМЕРЦ ПРОМ ГРУП Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 19.02.2019 (дійсна до 18.08.2019), відповідно до додатку 1 якої встановлено за кодом товару (УКТ ЗЕД), одиницю виміру у кг, кількість, вартість (тис.дол. США), вартість (в тис.одиниць валюти контракту) згідно інвойсу №CIL/CPG/2018-12-12 12.12.2018, виданого на підставі контракту, відповідно до якої вартість 100 100 кг товару дорівнює 40 000, 00 дол. США, тобто 0,40 дол. США за 1 кг. товару.

При цьому, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що оскільки Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність не містить вимог та поняття ліцензії на імпорт товару, які передбачені у пункту 7 частини другої статті 53 Митного кодексу України, то положення Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність кореспондуються з положеннями пункту 7 частини другої статті 53 Митного кодексу України, де зазначено, що документом, який підтверджує митну вартість товарів, є ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню.

Таким чином, разова (індивідуальна) ліцензія №IL61339011304 підтверджує вартість одного кг. товару (плоди граната) в розмірі 0,40 дол. США.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані під час розмитнення позивачем товару документи підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність таких розбіжностей.

Поряд з цим, суд зазначає, що відомості з інформаційної бази даних носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною контракту та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Зазначеної позиції превалювання застосування основного методу визначення митної вартості за відсутності розбіжностей, які б не давали можливості визначити митну вартість товару дотримується Верховний Суд в постанові від 21.02.2018 по справі №815/2766/17.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару.

При цьому, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні, проте, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування не виконано.

Суд зазначає, що виходячи з наявних матеріалів справи наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦ ПРОМ ГРУП" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 11/1, код ЄДРПОУ 42224733) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів які суперечать виданій ТОВ "КОМЕРЦ ПРОМ ГРУП" разовій (індивідуальній) ліцензії №IL61339011304 на зовнішньоекономічну операцію видану Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 19.02.2019, яка дійсна до 18.08.2019 включно.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 02.03.2019 № UA500060/2019/000021/2.

4. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.03.2019 № UA500060/2019/00207.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦ ПРОМ ГРУП" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 11/1, код ЄДРПОУ 42224733) судові витрати у розмірі 5 763, 00 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят три гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21, корпус А, код ЄДРПОУ 39441717).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05 червня 2019 року.