Рішення

від 27.05.2019 по справі 904/828/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2019м. ДніпроСправа № 904/828/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П. за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПРОЕКТЦЕНТР", м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область

до Верхньодніпровської міської ради, м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область

про визнання договору недійсним та зобов`язання повернути безпідставно отриманні грошові кошти

Представники:

від позивача: Жоріна Н.Є. дов. №573/8 від 16.08.2018р.

Шевчук О.М., дов. №1 від 01.01.2019р.

від відповідача: Черних О.М., дов.№573/8 від 16.08.18р.

Задьора А.В., дов.№503 від 02.058.19р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпроектцентр" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області, у якому просило:

- визнати недійсним з моменту його укладання, тобто з 20 жовтня 2017 року, договір б/н від 20 жовтня 2017 року «Про плату за користування земельною ділянкою» , укладений між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Будпроектцентр» , код за ЄДРПОУ 37677132, та відповідачем -Верхньодніпровською міською радою Дніпропетровської області, код за ЄДРПОУ 04052595 з підстав невідповідності зазначеного вище договору вимогам чинного законодавства України;

- зобов`язати Верхньодніпровську міську раду Дніпропетровської області, код за ЄДРПОУ 04052595, повернути позивачу - товариству з обмеженою відповідальністю «Будпроектцентр» , код за ЄДРПОУ 37677132, безпідставно отримані кошти за зазначеним вище договором від 20 жовтня 2017 р. в сумі 20 675,01грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що плата за землю повинна здійснюватися на підставі договору оренди, а договір від 20.10.2017р. про плату за користування земельною ділянкою не можна вважати як договір оренди, оскільки у нього відсутні істотні умови, передбачені ст.15 Закону України Про оренду землі . Особу, яка володіє нерухомим майном що розташоване на земельній ділянці, права на яку не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні ст. 269 ПКУ, і тому відповідач повинен повернути сплачені кошти у повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.03.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено розгляд справи на 23.04.2019р.

До господарського суду надійшов від відповідача відзив на позов за №415 від 12.04.2019р. У відзиві відповідач заперечує проти позову, та зазначає, що на підставі заяви з боку Позивача, Верхньодніпровською міською радою було прийняте Рішення від 20.10.2017 року № 303-14/УІІ. Даним Рішенням Позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2340 га, для подальшого оформлення договору оренди та зобов`язано останнього в десятиденний термін укласти договір про плату за користування земельною ділянкою з Верхньодніпровською міською радою на період оформлення документації із землеустрою; у місячний термін звернутися до спеціалізованого землевпорядного підприємства для розробки проекту землеустрою та впродовж одного року оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку. Оскільки на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності Відповідача розташовані об`єкти Позивача у зв`язку з цим між Відповідачем та Позивачем було укладено Договір від 20.10.2017р. про плату за користування земельною ділянкою, так як користування земельною ділянкою є платним відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, який буде тривати з боку Позивача до укладення ним договору оренди та його державної реєстрації згідно до п.п. 2.2 п. II Договору Умови договору .

Таким чином, Позивач, підписуючи Договір з додатком та виконуючи його умови з 20.10.2017 року прийняв на себе права та обов`язки за даним Договором, в межах передбачених законом, зокрема ст. 526 Цивільного кодексу України за якою встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Ухвалою суду від 23.04.2019р. відкладено розгляд справи на 13.05.2019р.

23.04.2019р. відповідачем подано клопотання №389/2 від 22.04.2019р. про неможливість здійснити ним явку у судове засідання на 23.04.2019, тому просить провести розгляд даної справи без його участі.

Відповідачем надано клопотання №241 від 22.04.2019р. про викликання в судове засідання в якості свідка: Задьору Анатолія Вікторовича та Ужву Марину Вікторівну, спеціалістів з земельних питань Відділу з питань земельних відносин, охорони навколишнього середовища, містобудування та архітектури Верхньодніпровської міської ради. Заяв як від свідків до суду не надходило. Відповідно до ч.9 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. Враховуючи те, що справа №904/828/18 слухається в порядку спрощеного позовного провадження, тому в задоволенні клопотання відмовлено.

ОСОБА_1 у судових засіданнях представляв відповідача по довіреності № 503 від 02.05.2019 року.

10.05.2019р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем навмисно спотворюються дійсні обставини по справі з метою ввести суд в оману щодо усіх суттєвих обставин по справі, що стосуються режиму земельної ділянки, на якій розташовано належний позивачу комплексу будівель та споруд, що розташований по вул. Горького під № 34 - В/2 в м. АДРЕСА_1 Дніпропетровської АДРЕСА_2 (далі в тексті Комплекс споруд). При цьому зазначає, що Комплекс споруд, який належить позивачу, раніше належав іншим особам, як фізичним, так і юридичним, щодо яких відповідачем повинно було буди ухвалене рішення про виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування цього Комплексу споруд із зазначенням розмірів земельної ділянки та її цільового призначення. Він не є першим власником цього майна, а отримав його у власність у тому вигляді, в якому цей Комплекс споруд та земельна ділянка, на якій він розташований, передавався відповідачем для використання у встановленому відповідачем же розмірі, що знайшло своє відображення у технічній документації на нерухоме майно. Тобто спірна земельна ділянка в існуючих розмірах надавалась колишнім власникам Комплексу споруд відповідачем у відповідності до чинного на той час законодавства, у зв`язку з чим, твердження відповідача про те, що земельна ділянка не сформована є хибним та спотворює дійсні обставини по справі.

Також позивач вказує на те, що ним у встановленому законом порядку було розроблено технічну документацію на земельну ділянку, яку має намір отримати в оренду, але, виключно з вини відповідача, такий договір по цей час є не укладеним. Більше того, значна частина території, на яку має право позивач, використовується іншими, суміжними з позивачем землекористувачами, право користування яких зазначеною територією нічим не підтверджено та документально не встановлено, що суперечить вимогам чинного законодавства України, а кожен із суміжних з позивачем землекористувачів індивідуально отримав право користування або право власності на свої земельні ділянки відповідно до умов технічної документації на кожну, окремо взяту земельну ділянку, розмір яких є визначеним та погодженим з відповідачем. Однак, кошти за користування земельною ділянкою на користь відповідача сплачує лише позивач.

11.05.2019р. від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду даної справи, яке призначено на 13.05.2019р на іншу дату, у зв`язку з прийняттям ним участі у іншому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 13.05.2019р. відкладено розгляд справи на 22.05.2019р.

22.05.2019р. від відповідача надійшли клопотання про долучення доказів за № 560 від 21.05.2019р., № 562 від 21.05.2019р.

22.05.2019р. від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи 22.05.2019р.без його участі.

22.05.2019р. від відповідача надійшли пояснення, в яких він пояснює наступне. Під час відведення земельної ділянки, чинним законодавством передбачено необхідність погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами, землевласниками, а саме - відповідно до ст. 198 Земельного кодексу України, встановлено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає в тому числі і погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Відповідно до п. 2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затверджену Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 N 376 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за N 391/17686, за результатами кадастрової зйомки складається план меж земельної ділянки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між; точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). Також згідно ст. 50 Закону України Про землеустрій до складу матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки входить акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, форма якого визначена інструкцією, затвердженою Наказом Деркомзему України № 376 від 18.05.2010 року, який підписується в тому числі і власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Чинним законодавством не регламентовано мінімально необхідних розмірів земельної ділянки, що відводиться для обслуговування існуючого майна. Площа ділянки визначається з урахуванням ситуації, що склалася і залежить від наявності земель, потреб землекористувача та інших чинників.

Після придбання об`єкту ТОВ Будпроектцентр разом їз Верхньодніпровською міською радою було укладено договір про плату за користування земельною ділянкою (а.с.32-33), який є предметом цього судового розгляду. На теперішній час земельна ділянка не сформована, кадастровий номер відсутній. Орієнтовна площа ділянки визначається згідно технічного паспорту на комплекс будівель і споруд. Плата за користування ділянкою встановлена у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки ділянки. Ставка 3% визначена як для об`єктів, на яких здійснюється збереження будівель, згідно рішення Верхньодніпровської міської ради Про встановлення ставок орендної плати за користування земельними ділянками, що належать до комунальної власності Верхньодніпровської територіальної громади № 155-9/VI від 30.08.2011 року. Кошти від плати за користування ділянкою надходять на розрахунковий рахунок Верхньодніпровської міської ради, який призначений для надходжень від орендної плати за землю від юридичних осіб. Таким чином дані пояснення спростовують обставини, зазначені позивачем у своєму позові.

Ухвалою суду від 22.05.2019 розгляд справи відкладено на 27.05.2019р.

27.05.2019 від позивача надійшов лист №89 від 24.05.2019р. для долучення до справи документів.

В порядку статті 240 ГПК України у судовому засіданні 27.05.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до договору купівлі-продажу від 18.09.2017р., зареєстрованого в реєстрі за № 1109, укладеного та посвідченого приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашовою Г. В. 18.09.2017 р.(а.с.11-12) та до договору купівлі-продажу від 18.09.2017р., зареєстрованого в реєстрі за № 1112, укладеного та посвідченого приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашовою Г. В. 18.09.2017 р.(а.с.14-15), Позивачу належить комплекс будівель та споруд, що розташований по вул. Горького під № 34 - в/2 в м. Верхньодніпровську Дніпропетровської АДРЕСА_2 (Комплекс).

Право власності на зазначений вище Комплекс, зареєстровано 18.09.2017 р., реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 1348086012210.

Оскільки Комплекс розташований на земельній ділянці, що є комунальною власністю місцевої територіальної громади м. Верхньодніпровська Дніпропетровської області, Позивачем було подано заяву Відповідачу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування Комплексу будівель та споруд, зазначеного вище, для подальшого надання цієї земельної ділянки в оренду Позивачу.

Рішенням Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 року за № 303-14/УИ, Позивачу було надано дозвіл Відповідачем на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування Комплексу будівель та споруд по вул. Горького 34 - в/2 для подальшого надання її в оренду Позивачу.

Цим рішенням, Відповідач зобов`язав Позивача у 10-денний термін укласти з Відповідачем договір про плату за користування земельною ділянкою на період оформлення документації із землеустрою; у місячний термін звернутись до спеціалізованого землевпорядного підприємства для розробки проекту землеустрою та впродовж одного року оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

20 жовтня 2017 року, між сторонами було укладено договір про плату за користування земельною ділянкою (копії договору додаються), орієнтовною площею 0,2340 га, відповідно до умов якого, відповідачем було визначено плату за користування земельною ділянкою з 20 жовтня 2017 року в розмірі 17 244,63 грн. на рік, з розрахунку 3% від вартості земельної ділянки, які позивач повинен був вносити на рахунок відповідача у термін, встановлений Податковим кодексом України. Строк дії договору визначено до оформлення документації на земельну ділянку до укладання договору оренди та його державної реєстрації (п. 2.2. договору). Виходячи зі змісту договору та визначної відповідачем розміру плати за користування земельною ділянкою, позивачем щомісячно, по дату звернення до суду включно, проводилась щомісячна оплата за користування зазначеною вище земельною ділянкою в розмірі 1437 грн. 05 коп. Таким чином, станом на 01.01.2019р., позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок відповідача кошти, у розмірі 20 675 грн. 01 коп., виходячи з розрахунку:

з 20.10.2017 р. по 31.12.2017р. (2 місяці та 12 днів) - 3 430,38 грн.;

з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. (12 місяців) - 17 244,63 грн.;

загальна сума проведеної оплати - 3 430 грн. 38 коп. + 17 244 грн. 63 коп. = 20 675 грн. 01 коп.

У жовтні місяці 2017 року Позивач звернувся до спеціалізованого землевпорядного підприємства для розробки проекту землеустрою ТОВ Актив II , яким у грудні місці 2017 року проект землеустрою щодо відведення зазначеної вище земельної ділянки був виготовлений у повному обсязі.

Однак, від підписання акту погодження меж земельної ділянки, зазначеної вище, який складався ТОВ Актив II 24.11.2017 р., як вважає Позивач, Відповідач протиправно, тобто без поважних причин, передбачених чинним законодавством, відмовився, так само як і від підписання акту приймання-передачі межових знаків на зберігання, який так само готувався та складався ТОВ Актив II з мотивів того, що усі суміжні землекористувачі не підписали зазначений вище акт про встановлення межі земельної ділянки, що має передаватись в оренду позивачу.

Позивач вважає, що укладений вище договір про плату за користування земельною ділянкою від 20 жовтня 2017р. слід визнати недійсним з моменту його укладання, оскільки він не містить всіх істотних умов, які передбачені ст. 15 ЗУ Про оренду землі , та не є договором оренди в розумінні цієї статті, а також просить повернути кошти, які сплачені ним відповідачу за оренду.

Розглянувши позовні вимоги суд вважає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

В своєму позові, Позивач зазначає та визнає факт того, що відповідно до рішення Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 року за № 303-14/УІІ йому було надано дозвіл Відповідачем на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для обслуговування Комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_3 . Горького 34-в/2 для подальшого надання її в оренду Позивачу. Також Позивачем визнано, що відповідно до даного рішення він уклав спірний Договір, за яким останнім проводилася сплата за користування земельною ділянкою з 20 жовтня 2017року у розмірі 17 244,63 грн. за рік, з розрахунку 3 % від вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, у терміни передбачені Податковим кодексом України.

Дане рішення, з моменту його винесення Відповідачем та вчинення дій по його виконанню з боку Позивача не оскаржувалося, тобто, на час розгляду даної справи в суді зазначене рішення є чинними.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Згідно до ч. ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Виконуючи умови Договору про плату за користування земельною ділянкою від 20 жовтня 2017р. з 20.10.2017 р. позивач прийняв на себе права та обов`язки за даним Договором в межах передбачених законом, зокрема ст. 526 Цивільного кодексу України за якою встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.1.1 предметом договору є те, що Верхньодніпровська міська рада, на підставі рішення №303-14/VII від 20.10.2017 року дала дозвіл ТОВ Будпроектцентр на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2340 га, за адресою: АДРЕСА_4 , та використовується для обслуговування комплексу будівель та споруд для подальшого оформлення договору оренди.

Пунктом 1.2 договору визначено, що в зв`язку з довготривалою процедурою оформлення документації на земельну ділянку, яка необхідна для укладання договору оренди, землекористувач ТОВ Будпроектцентр на підставі Податкового кодексу України, зобов`язується сплачувати плату за фактичне користування земельною ділянкою до укладення договору оренди.

Так, ст.288.5.1., 288.5.2 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

У п. 2.1 договору зазначено, що плата користування земельною ділянкою з 20.10.2017р. встановлена 17 244,63 грн. за рік з розрахунку 3% від вартості земельної ділянки.

Розділ 3 містить права і обов`язки сторін, а розділ 4 - відповідальність сторін.

Згідно до п. 2.2 Договору він укладається на строк оформлення документації на земельну ділянку до укладення договору оренди та його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України вказано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Щодо не підписання акту про встановлення межі земельної ділянки суміжними землекористувачами, суд зазначає наступне:

Згідно із ст. 198 Земельного кодексу України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає:

а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;

в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;

ґ) виготовлення кадастрового плану.

Відповідно до п. 2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затверджену Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 N 376 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за N 391/17686, за результатами кадастрової зйомки складається план меж земельної ділянки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між; точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів).

Згідно ст. 50 Закону України Про землеустрій до складу матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки входить акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, форма якого визначена інструкцією, затвердженою Наказом Деркомзему України № 376 від 18.05.2010 року, який підписується в тому числі і власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Відповідно до п. 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затверджену Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 N 376 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за N 391/17686 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Згідно п. 1.3. Інструкції виконавець - юридична або фізична особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою та

топографо-геодезичних робіт.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Як було з`ясовано у судовому засіданні згідно Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затверджену Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 N 376 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за N 391/17686 власників (користувачів) суміжних земельних ділянок не було повідомлено виконавцем.

Відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками виконавець - юридична або фізична особа, яка отримала ліцензію на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт.

Акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. При цьому кадастровою зйомкою є комплекс робіт, яку проводять юридичні та фізичні особи, які одержали в установленому порядку ліцензію на проведення геодезичних і картографічних робіт, а при їх проведенні суміжні землекористувачі погоджують межі земельних ділянок і вказані дії не впливають на правовий режим земельної ділянки і не є юридичним фактом, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються земельні правовідносини, оскільки в результаті кадастрових робіт створюється лише інформаційна база.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, оскільки не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав.

Аналогічна позиція міститься в постанові Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі №916/1661/17.

Окрім того, непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачі.

Не надання позивачем своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.03.2018 у справі №681/1039/15-ц.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не надано належних засобів доказування обставин, на які він посилається обґрунтування позовних вимог.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог, слід відмовити.

Європейський суд з прав людини у справі Мантованеллі проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з`ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 06.06.2019

Суддя С.П. Панна