Рішення

від 05.06.2019 по справі 904/1537/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2019м. ДніпроСправа № 904/1537/19

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Мартич А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш", м. Калуш Івано-Франківської області

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 145800грн., пені у розмірі 37089грн., 3% річних у розмірі 6722грн., втрат від інфляції у розмірі 25806грн., витрат на правничу допомогу в сумі 10000грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3231грн. 25коп.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмаш" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 145800грн., пені у розмірі 37089грн., 3% річних у розмірі 6722грн., втрат від інфляції у розмірі 25806грн., витрат на правничу допомогу в сумі 10000грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3231грн. 25коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07.05.2019р.

06.05.2019р. на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Як встановлено судом, подане представником позивача клопотання не підписано електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП).

Відповідно до частини 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Частиною 3 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" №851-IV від 22.05.2003р. електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" №851-IV від 22.05.2003р. для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Приписами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" №851-IV від 22.05.2003р. оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Оскільки надіслане представником позивача електронною поштою клопотання не містить підпису ЕЦП, отже не належать до офіційного документу.

Сторони явку своїх представників у судове засідання, призначене на 07.05.2019р., не забезпечили.

У судовому засіданні 07.05.2019р. судом ухвалено оголосити перерву до 05.06.2019р.

Відповідач 13.05.2019р. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказав на те, що акт №1 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19.07.2017р., за яким виникла заборгованість, підписано іншою, невстановленою особою з підробленим підписом довіреного представника зі сторони замовника - ОСОБА_1 Також, відповідач заперечив проти нарахування позивачем штрафних санкцій. Зокрема, відповідач зауважив на тому, що розрахунок пені в сумі 37089грн. 12коп. здійснено позивачем за 561 день, тобто з перевищенням строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. А щодо розрахунку інфляційних збитків відповідач зазначив, що він складений з недостовірною інформацією в частині сукупного індексу інфляції за період жовтень 2017-лютий 2019 - 117,70 замість 114,91.

Від позивача 05.06.2019р. надійшла відповідь на відзив, у якій позивач навів свої заперечення щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, позивач наголосив на фактичному виконанні ним взятих зобов`язань по ремонту відповідного обладнання та прийнятті таких робіт відповідачем, що підтверджується в тому числі і частковою оплатою з боку відповідача за виконані роботи в сумі 282960грн. Посилаючись на правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в рішеннях у справах №911/3120/13, 904/5647/13, позивач вказав, що підпис в акті приймання-передачі виконаних робіт не є ключовою обставиною чи першоджерелом, що впливає на виникнення/припинення зобов`язань сторін договору, адже якщо роботи реально виконані, виконавець має право на стягнення коштів із недобросовісного замовника.

З приводу інфляційних збитків позивач у відповіді на відзив зазначив, що розрахунковий період таких є з жовтня 2017 року по березень 2019 року включно (оскільки позов подано у квітні поточного року), та визнав помилковість розрахунку інфляційних, наведеного у долученій до позовної заяви таблиці, через описки при відображенні коефіцієнтів. Тож, беручи до уваги відомості з Урядового кур`єру, позивач вказав, що розрахунок інфляційних збитків є наступним: період - жовтень 2017-березень 2019; сукупний індекс інфляції - 115,95%; збитки від інфляції - 23255грн. 10коп.

Розглянувши надану позивачем відповідь на відзив у частині пояснень щодо інфляційних збитків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 161 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно із ч. 4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Матеріали справи свідчать, що відповідь на відзив була надіслана позивачем до суду та іншій стороні у справі засобами поштового зв`язку 29.05.2019р. і надійшла до суду 05.06.2019р., тобто в день другого судового засідання у справі.

З наведених у відповіді на відзив пояснень позивача щодо інфляційних збитків вбачається, що останнім надано новий розрахунок інфляційних втрат на суму, меншу ніж у доданому до позову розрахунку, але за більший період нарахування, а саме: на суму 23255грн. 10коп. за період з жовтня 2017 року по березень 2019 року замість раніше заявленої до стягнення суми 25806грн. 60коп. за період з жовтня 2017 року по лютий 2019 року.

Положеннями статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач, зокрема, вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Також, відповідно до частини третьої даної статті до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Провадження у даній справі здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, отже, в силу припису ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті розпочато з відкриття першого судового засідання.

З огляду на те, що в наведених у відповіді на відзив поясненнях позивач фактично змінив розмір складової частини позовних вимог, то наданий позивачем новий розрахунок інфляційних втрат не може бути прийнятий судом до уваги.

У судове засідання, призначене на 05.06.2019р., сторони явку своїх представників вдруге не забезпечили.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення 13.05.2019р. - уповноваженому представнику Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" і 16.05.2019р. - уповноваженому представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" поштових відправлень з ухвалою суду від 07.05.2019р., підтверджують факт належного повідомлення судом учасників справи про дату, час і місце судового засідання.

Тож, суд з огляду на наведену норму чинного законодавства дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд установив наступне.

11.05.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмаш" (далі - виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - замовник) укладено договір на виконання робіт №17152 (далі - договір).

Пунктом 1.1. вказаного договору передбачено, що, у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується у 2017 році виконати роботи з капітального ремонту колісних пар та гідро передачі ГМП-750 дизель-потяга Д1 (далі - роботи), у відповідності до обсягів згідно додатку №1 „Обсяги та вартість робіт", який є невід`ємною частиною договору, згідно „Правил капітальних ремонтів КР-1, КР-2 дизель-поїздів Д1" №ЦТ-0118 - затверджених і введених в дію наказом Укрзалізниці від 10.10.05р. №507-ЦЗ, Інструкції з формування, ремонту та утримання колісних пар тягового рухомого складу залізниць України колії 1520 мм. ВНД 32.0.07.001 - 2001 (зі змінами), затвердженої та введеної в дію наказом Укрзалізниці від 29.05.2001 №305-Ц та конструкторською документацією.

За умовами пунктів 1.2., 3.1. договору обсяги робіт з капітального ремонту та їх вартість визначаються згідно додатку №1 „Обсяги та вартість робіт"; вартість робіт становить - 955080,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 159180,00 грн.

В пункті 5.1. договору сторонами узгоджено, що роботи виконуються на території виконавця за адресою Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Богдана Хмельницького, 103.

Відповідно до п. 5.5. договору термін виконання робіт - 30 календарних днів з моменту надходження колісних пар та гідро передачі ГМП-750 дизель-потяга Д1 в ремонт.

Як визначено в п. 5.4. договору, датою надходження колісних пар та гідропередачі ГМП-750 дизель-потяга Д1 в ремонт слід вважати дату підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі його в ремонт.

У відповідності до п. 5.6 договору, після закінчення ремонту виконавець письмово сповіщає про це замовника та доставляє відремонтоване обладнання замовнику.

Акт приймання-передачі підписують довірені представники зі сторони виконавця та замовника на території замовника. Зі сторони замовника акт виконаних робіт підписують уповноважені особи замовника. Фактична вартість виконаних робіт може перевищувати планову, при цьому фактична вартість повинна бути документально підтвердженою (п. 5.7. договору).

Згідно з п. 3.3. договору розрахунки здійснюються в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

У розділі IV договору визначено порядок здійснення оплати за виконані роботи. Так, замовник може здійснювати попередню оплату робіт на підставі акту приймання колісних пар та гідропередачі ГМП-750 дизель-потяга Д1 в ремонт. Розмір попередньої оплати може становити 30% вартості робіт за договором (п. 4.1. договору).

Остаточний розрахунок за договором проводиться протягом 60 календарних днів після підписання сторонами акту виконаних робіт (п. 4.2. договору).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що усі платіжні документи за договором оформлюються з дотриманням законодавства. Виконавець надсилає замовнику рахунок протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт.

Датою оплати вважається дата перерахування замовником коштів на рахунок виконавця (п. 4.4. договору).

В п. 10.1. договору визначено, що даний договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2017 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами шляхом підписання додатку №1 до договору (а.с. 20) було узгоджено обсяги та вартість робіт за договором у сумі 955080грн. з ПДВ, у тому числі:

- роботи з капітального ремонту моторної колісної пари дизель-поїзда Д1 із заміною бандажів, шестерень, осі, 100% підшипників у кількості 1 шт за ціною 267200грн. без ПДВ;

- роботи з капітального ремонту бігункової колісної пари дизель-поїзда Д1 із заміною бандажів у кількості 2 шт за ціною 45050грн. за одиницю послуги на суму 90100грн. без ПДВ;

- капітальний ремонт гідропередачі ГМП-750 у кількості 1 шт за ціною 438600грн. без ПДВ.

За актом приймання-передачі від 14.06.2017 року (а.с. 22) Товариство з обмеженою відповідальністю „Техмаш" прийняло від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" лінійне обладнання для проведення ремонту.

На виконання умов договору виконавцем були проведені роботи на загальну суму 428760грн. (у т.ч. ПДВ - 71460грн), а саме:

- роботи з капітального ремонту моторної колісної пари дизель-поїзда Д1 із заміною бандажів, шестерень, осі, 100% підшипників у кількості 1 шт за ціною 267200грн. без ПДВ;

- роботи з капітального ремонту бігункової колісної пари дизель-поїзда Д1 із заміною бандажів у кількості 2 шт за ціною 45050грн. за одиницю послуги на суму 90100грн. без ПДВ.

Факт прийняття замовником проведених виконавцем робіт на вказану суму підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін без заперечень та зауважень актом №1 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) від 19.07.2017р.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідач, як визначено умовами п. 4.2. договору, повинен був оплатити вартість виконаних робіт протягом 60 календарних днів після підписання акту №1 від 19.07.2017р. - тобто не пізніше 17.09.2017р.

Однак, як свідчать матеріали, відповідач свої зобов`язання з оплати за виконані позивачем роботи (надані послуги) виконав лише частково та із порушення визначеного договором строку, що підтверджується випискою по рахунку ТОВ „Техмаш" у ПАТ АБ „Укргазбанк" за 19.10.2017р. З урахуванням часткової оплати в сумі 282960грн., здійсненої відповідачем згідно з рахунком №047/07/17 від 19.07.2017р. за договором №17152 від 11.05.2017р., утворилась заборгованість в сумі 145800грн. (428760грн. - 282960грн.).

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію №03/7вих.19 від 08.02.2019р. з вимогою сплатити заборгованість у вказаній сумі, яка, за твердженням позивача, залишена відповідачем без реагування.

Наявні обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідач заперечив дійсність акту №1 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19.07.2017р., посилаючись на його підписання зі сторони замовника невстановленою особою з підробленим підписом ОСОБА_1 . Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач висловив заперечення проти нарахованих позивачем штрафних санкцій, наголосивши на неправильності розрахунків пені та інфляційних збитків.

Заперечення відповідача щодо недійсності акту №1 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19.07.2017р. не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що акт №1 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19.07.2017р. був складений та підготовлений для його підписання і затвердження зі сторони замовника заступником голови правління з маркетингу та збуту ОСОБА_1 , яким були підписані договір на виконання робіт №17152 від 11.05.2017р. і додаток №1 до цього договору „Обсяги та вартість робіт".

Але зі змісту акту №1 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19.07.2017р. вбачається, що зі сторони замовника його підписано та затверджено Оголєвим О.А., яким серед інших представників замовника попередньо був підписаний акт приймання-передачі лінійного обладнання в ремонт від 14.06.2017р.

Підписи представників замовника і виконавця у графах „Затверджую" та „Замовник"/ „Виконавець" акту №1 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19.07.2017р. скріплені печатками суб`єктів господарювання Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" і Товариства з обмеженою відповідальністю „Техмаш". Автентичність відбитків печатки Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" відповідачем не оспорюється, що свідчить про правомірність використання печатки при її нанесенні на акт №1 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19.07.2017р.

Згідно з Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відомості про господарську операцію фіксуються у первинних документах, які відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

При цьому, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Акт №1 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19.07.2017р. дає можливість ідентифікувати особу представника замовника, який брав участь у підписанні цього акту та його затвердженні. Також акт №1 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19.07.2017р. містить і всі інші обов`язкові реквізити первинного документа. Тому юридичні підстави для невизнання господарської операції по здачі виконавцем та прийняттю замовником виконаних робіт на суму 428760грн. за актом №1 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19.07.2017р., згідно з договором №17152 від 11.05.2017р. - відсутні.

До того ж, матеріалами справи підтверджується факт часткової оплати відповідачем виконаних за договором робіт, що свідчить про прийняття ним від позивача виконання договірного зобов`язання як належного.

Таким чином, наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності дають суду підстави для висновку про належне виконання позивачем свого обов`язку за договором, яке в силу припису ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України зумовлює обов`язок відповідача із зустрічного виконання, а саме - повної оплати вартості виконаних позивачем робіт.

Укладений сторонами договір, що є підставою позовних вимог, за своєю правовою природою є договором підряду.

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пункту 7.2. договору у разі несвоєчасного розрахунку за виконані роботи згідно пункту 4.2. замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожну прострочену добу затримки, але не більше облікової ставки НБУ.

Позивач за порушення відповідачем умов договору щодо оплати виконаних робіт нарахував та заявив до стягнення з нього пеню в сумі 37089грн. у розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої вартості робіт за період прострочення оплати з 18.09.2017р. по 01.04.2019р. (561 день), інфляційні збитки в сумі 25806грн. за період з жовтня 2017р. по лютий 2019р. та 3% річних у сумі 6722грн. за період з 18.09.2017р. по 01.04.2019р. (561 день).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що його здійснено із перевищенням шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. При цьому, умови договору №17152 від 11.05.2017р. не містять застереження про збільшення встановленого законом строку для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання.

Після здійсненого судом перерахунку, з урахуванням припису ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня за період з 18.09.2017р. по 17.03.2018р. (181 день) становить 10345грн. 81коп. Тому суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог у цій частині позову. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 26743грн. 19коп. слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідженням розрахунку інфляційних нарахувань судом виявлено помилку у застосованих позивачем індексах інфляції за місяцями, а отже й у застосованому сукупному індексі інфляції. Позивач здійснив розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період з жовтня 2017 року по лютий 2019 року у розмірі 117,70 тоді як правильним сукупним індексом інфляції за даний період є 114,92. Після перерахунку інфляційні нарахування за період з жовтня 2017 року по лютий 2019 року становлять 21752грн.06коп., тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань підлягає частковому задоволенню. Тож, у позовних вимогах про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 4053грн. 94коп. слід відмовити..

Перевіркою наданого позивачем розрахунку 3% річних у сумі 6722грн. 78коп., яку в прохальній частині позову округлено позивачем до 6722грн., встановлено його обґрунтованість та арифметичну правильність, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 6722грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 145800грн., пені в сумі 10345грн. 81коп., інфляційних збитків у сумі 21752 грн. 06коп. та 3% річних у сумі 6722грн. Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 26743грн. 19коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 4053грн. 94коп.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2769грн. 30коп.

Стосовно судових витрат понесених позивачем на оплату правничої допомоги адвоката у сумі 10000,00 грн суд зазначає наступне.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Господарського процесуального кодексу України та Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом з тим, ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Матеріалами справи підтверджено наявність договору про надання правової допомоги б/н від 06.02.2019р., а також ордеру серії ІФ № 061475 від 06.02.2019р. на надання правової допомоги ТОВ "Техмаш" у Господарському суді Дніпропетровської області адвокатом Бартковом Андрієм Ярославовичем.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 цієї статті Кодексу визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як свідчать матеріали справи, гонорар адвоката за цією позовною заявою складає 10000грн. (за змістом акту прийому-передачі виконаних робіт від 01.04.2019р. до договору про надання правової допомоги б/н від 06.02.2019р., рахунку на оплату №1/20 від 01.04.2019р. та платіжного доручення №2821 від 04.04.2019р.).

На підтвердження понесення вищезазначених витрат позивачем додано до справи платіжне доручення №2821 від 04.04.2019р. р на суму 10000грн., у призначенні платежу якого міститься посилання на рахунок на оплату №1/20 від 01.04.2019р., виставлений за договором б/н від 06.02.2019р. та актом виконаних робіт від 01.04.2019р.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем будь-яких заперечень з цього питання не заявлено.

Таким чином, суд вважає, що витрати позивача на адвокатські послуги є обґрунтованими та підлягають до стягнення з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 8570грн. 35коп .

Керуючись нормами статей Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 41, 42, 74, 76-80, 91, 126, 129, 237, 238, 240, 241, 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення суми боргу у розмірі 145800грн., пені у розмірі 37089грн., втрат від інфляції у розмірі 25806грн.та 3% річних у розмірі 6722грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (ідентифікаційний код: 00659101; місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" (ідентифікаційний код: 31767436; місцезнаходження: 77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Б. Хмельницького, 103) суму боргу в розмірі 145800грн., пеню в розмірі 10345грн. 81коп., втрати від інфляції у розмірі 21752 грн. 06коп., 3% річних у розмірі 6722грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2769грн. 30коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8570грн. 35 коп.

Відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 26743грн. 19коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 4053грн. 94коп.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні 05.06.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 07.06.2019р.

Суддя Р.Г. Новікова