Рішення

від 29.05.2019 по справі 910/383/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2019Справа № 910/383/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛЬТЕХ (03164, м.Київ, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА БУЛАХОВСЬКОГО, будинок 5-Б, офіс 13) до про Товариства з обмеженою відповідальністю САВОАЖ (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, ВУЛИЦЯ 130-Ї ТАГАНРОЗЬКОЇ ДИВІЗІЇ, будинок 4) стягнення заборгованості у розмірі 404 788 грн. 20 коп.

Представники:

від Позивача: не з`явились;

від Відповідача: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю ВОЛЬТЕХ (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ФОТЛЕР (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 404 788 грн. 20 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №180724/074 від 24.07.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛЬТЕХ до Товариства з обмеженою відповідальністю ФОТЛЕР про стягнення заборгованості у розмірі 404 788 грн. 20 коп. залишено без руху.

01.02.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року відкрито провадження у справі №910/383/19, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.02.2019 року.

27.02.2019 року підготовче судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, призначено підготовче судове засідання на 27.03.2019 року.

В судове засідання 27.03.2019 року представники сторін не з`явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 24.04.2019 року.

24.04.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

24.04.2019 року підготовче судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 року підготовче засідання призначено на 13.05.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.05.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 року змінено найменування Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ФОТЛЕР (01030, м.Київ, ВУЛИЦЯ Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 44) на Товариство з обмеженою відповідальністю САВОАЖ (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, ВУЛИЦЯ 130-Ї ТАГАНРОЗЬКОЇ ДИВІЗІЇ, будинок 4).

27.05.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача

В судове засідання 29 травня 2019 року представники Сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень 16.05.2019 р. та 17.05.2019 р. уповноваженим представникам Сторін. Представник Позивача подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, яке Судом розглянуто та задоволено.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Сторін не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 29 травня 2019 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

24.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ВОЛЬТЕХ (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФОТЛЕР , яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю САВОАЖ , (Позичальник) було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги №180724/074, відповідно до умов якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу шляхом передачі Позичальнику у власність на визначений строк тимчасово вільних грошових коштів Позикодавця, без нарахування та отримання процентів або надання інших видів компенсації як плати за користування такими грошовими коштами,-а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів не пізніше дати, визначеної цим Договором. (а.с.12-13)

Сума допомоги за цим Договором становить 400 000,00 грн. (п.2.1 Договору)

Відповідно до п.3.1 Договору отримані від Позикодавця в рамках цього Договору суми допомоги Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві до 28 вересня 2018 р.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі прострочення повернення суми допомоги Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Позикодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання поворотної фінансової допомоги №180724/074 від 24.07.2018 року Позивачем надано Відповідачу грошові кошти у розмірі 400 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1715 від 24.07.2018 року (а.с.14), проте останнім повернуто лише грошові кошти у загальному розмірі 40 000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача. (а.с.15-16)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач в порушення умов Договору не здійснив повернення грошових коштів у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю САВОАЖ перед Позивачем становить 360 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю САВОАЖ інфляційні у розмірі 3 887 грн. 96 коп., 3% річних у розмірі 3 145 грн. 48 коп., пеню у розмірі 37 754 грн. 76 коп.

22.10.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №1 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 370 000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями накладної від 22.10.2018 р., опису вкладення у цінний лист та рекомендованого повідомлення про вручення. (а.с.17-18)

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛЬТЕХ підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання поворотної фінансової допомоги №180724/074 від 24.07.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання поворотної фінансової допомоги №180724/074 від 24.07.2018 року Позивачем надано Відповідачу грошові кошти у розмірі 400 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1715 від 24.07.2018 року (а.с.14), проте останнім повернуто лише грошові кошти у загальному розмірі 40 000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача. (а.с.15-16)

Відповідно до п.3.1 Договору отримані від Позикодавця в рамках цього Договору суми допомоги Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві до 28 вересня 2018 р.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю САВОАЖ перед Товариством з обмеженою відповідальністю ВОЛЬТЕХ за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №180724/074 від 24.07.2018 року становить 360 000 грн. 00 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості Товариству з обмеженою відповідальністю ВОЛЬТЕХ в розмірі 360 000 грн. 00 коп.

Отже, Суд приходить до висновку, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повернення грошових коштів у строк до 28.09.2018 року у повному розмірі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 360 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 29.09.2018 р. по 10.01.2019 р. у розмірі 3 145 грн. 48 коп. та інфляційні у розмірі 3 887 грн. 96 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем повернення грошових коштів за Договором за загальний період прострочки з 29.09.2018 р. по 10.01.2019 р. у розмірі 3 145 грн. 48 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 3 887 грн. 96 коп. за загальний період з 29.09.2018 р. по 30.11.2018 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 29.09.2018 р. по 10.01.2019 р. у розмірі 37 754 грн. 76 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі прострочення повернення суми допомоги Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Позикодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання за загальний період прострочки з 29.09.2018 р. по 10.01.2019 р. у розмірі 37 754 грн. 76 коп. вважає, що ця частина позовних вимог задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю САВОАЖ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛЬТЕХ підлягає стягненню заборгованість у розмірі 360 000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 3 145 грн. 48 коп., інфляційні у розмірі 3 887 грн. 96 коп. та пеню у розмірі 37 754 грн. 76 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛЬТЕХ - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю САВОАЖ (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, ВУЛИЦЯ 130-Ї ТАГАНРОЗЬКОЇ ДИВІЗІЇ, будинок 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 41975833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛЬТЕХ (03164, м.Київ, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА БУЛАХОВСЬКОГО, будинок 5-Б, офіс 13, Ідентифікаційний код юридичної особи 33747588) заборгованість у розмірі 360 000 (триста шістдесят тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 3 145 (три тисячі сто сорок п`ять) грн. 48 (сорок вісім) коп., інфляційні у розмірі 3 887 (три тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 96 (дев`яносто шість) коп., пеню у розмірі 37 754 (тридцять сім тисяч сімсот п`ятдесят чотири) грн. 76 (сімдесят шість) коп. та судовий збір у розмірі 6 071 (шість тисяч сімдесят одна) грн. 82 (вісімдесят дві) коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07 червня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин