Рішення

від 03.06.2019 по справі 914/415/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2019 Справа № 914/415/19

м.Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Зусько І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Сейф-Варта , м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Бельгійське містечко Жовква , м.Львів

про: стягнення 38 618,07 грн. заборгованості.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Процес.

06.03.2019 р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Сейф-Варта до Товариства з обмеженою відповідальністю Бельгійське містечко Жовква про стягнення 38 618,07 грн. заборгованості, з яких 30 504,00 грн. основного боргу, 5 475,68 грн. пені, 564,12 грн. трьох процентів річних та 2 074,27 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою від 11.03.2019 р. суд залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Сейф-Варта та надав позивачу строк для усунення недоліків. У зв`язку з усуненням допущених недоліків позовної заяви, 27.03.2019 р. Господарським судом Львівської області винесено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 16.04.2019 р.

Представник позивача в судове засідання 16.04.2019 р. з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Надав суду для огляду оригінали договору №002 від 19.01.2018 р., додатку №3 до договору (протокол узгодження вартості охорони об`єкта); претензій вих.№57/12-10 від 12.10.2018 р. та вих.№64/30-10 від 30.10.2018 р.; акту виконаних робіт (послуг) за липень 2018 р.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 16.04.2019 р. не забезпечив.

Відповідно до ст.11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у зв`язку із розглядом справи №914/415/19 за електронним запитом від 15.04.2019 р. за №1005244710 Господарським судом Львівської області отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю Бельгійське містечко Жовква станом на 15.04.2019 р. перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження: 79024, Львівська область, м.Львів, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.106.

07.05.2019 р. на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали суду від 27.03.2019 р. про відкриття провадження у справі за адресою: 79024, м.Львів, вул.Богдана Хмельницького, буд.106, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є: за закінченням встановленого строку зберігання . Поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79024, м.Львів, вул.Богдана Хмельницького, буд.106.

Як убачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті публічного акціонерного товариства Укрпошта , поштове відправлення 27.03.2019 р. відправлено до точки видачі/доставки (місце виконання операції - м. Львів, індекс - 79024). 05.04.2019 року поштове відправлення не було вручене під час доставки з інших причин .

Ухвалою суду від 16.04.2019 р. відкладено розгляд справи по суті на 21.05.2019 р. З метою належного повідомлення відповідача про подальші судові засідання, суд надсилав ухвалу від 16.04.2019 р. також засновнику відповідача: Схелфхаут Філіп Жільбер Карель.

Представник позивача в судове засідання 21.05.2019 р. з`явився, усно повідомив суд про те, що рахунок-фактура (відповідно до умов п.1 ч.2 договору) виставлявся, проте доказів його вручення, надсилання відповідачу у позивача немає. Крім того, усно повідомив суд про те, що витрати на правову допомогу позивачем не заявляються.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 21.05.2019 р. не забезпечив.

26.04.2019 р. на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням засновнику відповідача ухвали суду від 16.04.2019 р. про відкладення розгляду справи по суті на 21.05.2019 р. за адресою: АДРЕСА_1 , з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є: інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки, щодо пересилання поштового відправлення . Поштовий конверт надсилався засновнику відповідача на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_2 , м.Львів, вул.Івана Франка,76 кв.6.

Як убачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті Публічного акціонерного товариства Укрпошта , поштове відправлення 19.04.2019 р. відправлено до точки видачі/доставки (місце виконання операції - м. Львів, індекс - 79011). 22 квітня 2019 року поштове відправлення не було вручене під час доставки з інших причин .

22.05.2019 р. на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали суду від 16.04.2019 р. про відкладення розгляду справи по суті на 21.05.2019 р. за адресою: 79024, м.Львів, вул.Богдана Хмельницького, буд.106, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є: за закінченням встановленого строку зберігання . Поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79024, м.Львів, вул.Богдана Хмельницького, буд.106.

Ухвалою суду від 21.05.2019 р. відкладено розгляд справи по суті на 03.06.2019 р., ухвала від 21.05.2019 р. насилалась на юридичну адресу відповідача та на адресу місця проживання засновника відповідача Схелфхаут ОСОБА_1 .

З метою належного повідомлення відповідача (ТОВ Бельгійське містечко Жовква ) про розгляд справи №914/415/19 та вирішення поданого позову, з метою повного та всебічного дослідження та перевірки обставин, а також враховуючи відсутність відомостей про вручення відповідачу ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, на офіційному веб-порталі судової влади України 22.05.2019 р. розміщено оголошення, яким викликано представника Товариства з обмеженою відповідальністю Бельгійське містечко Жовква (відповідача) у судове засідання, призначене на 03.06.2019 р. на 09:45 год.

Відводів складу суду сторонами не заявлено. Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, у тому числі на офіційному веб-порталі судової влади України 22.05.2019 р. було розміщено оголошення про виклик представника відповідача у судове засідання, призначене на 03.06.2019 р. на 09:45 год., проте своїми процесуальними правами не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомляв, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Представником позивача подана заява (вх.№22725/19 від 03.06.2019 р.) про розгляд справи №914/415/19 за позовом ТзОВ Компанія Сейф-Варта до ТзОВ Бельгійське містечко Жовква про стягнення 38 618,07 грн. заборгованості без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Суд, враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання та достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представників сторін у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті. Клопотання позивача чи відповідача щодо відкладення розгляду справи не надходили.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 03.06.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням відповідачем, на переконання позивача, умов договору №002 про охорону об`єкта від 19.01.2018 року. Так, позивач стверджує, що ним виконано договірні зобов`язання із забезпечення охорони об`єкта замовника, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, місто Пустомити, вулиця Садова, що підтверджується актом виконання робіт (послуг) за липень 2018 року від 31.07.2018 р., проте відповідачем свої зобов`язання по оплаті за надані послуги не виконано, у зв`язку з чим наявна заборгованість в сумі 30 504,00 грн. за надані послуги з охорони об`єкта.

У зв`язку з порушенням строків оплати за надані послуги, відповідачу нараховано пеню в сумі 5 475,68 грн., 3% річних в сумі 564,12 грн., інфляційні в сумі 2 074,27 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача становить 38 618,07 грн. та судові витрати. У судовому засіданні 21.05.2019 р. представник позивача усно повідомив суд про те, що витрати на правову допомогу позивачем не заявляються.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

19.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Бельгійське містечко Жовква (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - замовник) (ідентифікаційний номер 40427596) і Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Сейф-Варта (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - охорона) (ідентифікаційний номер 30993965) укладено договір №002 про охорону об`єкта, відповідно до умов якого позивач зобов`язувався забезпечити охорону об`єкта, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, місто Пустомити, вулиця Садова, а замовник зобов`язувався своєчасно оплачувати вартість послуг охорони.

Відповідно до п.1. договору (розділ II. Вартість послуг охорони та умови розрахунку) вартість послуг охорони визначається сторонами окремо, їх сума та порядок розрахунків зазначається у протоколі узгодження вартості (додаток №3 до цього договору), який є невід`ємною його частиною. Обумовлена таким чином сума сплачується як передоплата на поточний рахунок охорони до 5 числа кожного поточного місяця на підставі рахунку - фактури.

Пунктом 2. договору (розділ II. Вартість послуг охорони та умови розрахунку) передбачено, що розмір оплати, тарифи та здійснення послуг з охорони може змінюватися за взаємною згодою сторін, виходячи із зміни кількості постів, вартості одного поста та інфляції національної валюти.

Згідно з п.3. договору (розділ II. Вартість послуг охорони та умови розрахунку), акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні дії договору.

Відповідно до п.4. договору (розділ II. Вартість послуг охорони та умови розрахунку), оплата за виконання згідно з цим договором заходів охорони об`єкта здійснюється в національній валюті України.

Пунктом 1. договору (розділ XI. Інші умови договору) передбачено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє протягом 1 (одного) року. Якщо за 1 (один) місяць до закінчення строку договору жодна з сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах ще на 1 (один) рік.

На виконання умов договору, позивачем у липні 2018 року було надано відповідачу послуги на загальну суму 30 504,00 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін у справі актом виконання робіт (послуг) за липень 2018 року від 31.07.2018 р. (зі сторони виконавця (охорона) - Ісаєв Ю.М. та зі сторони замовника - Схелфхаут Філіп ОСОБА_2 Карель).

У зв`язку із несплатою вартості наданих послуг у сумі 30 504,00 грн., позивач звернувся до відповідачі з претензію за вих. за вих. №64/30-10 від 30.10.2018 р. з проханням провести розрахунок за договором №002 від 19.01.2018 р. до 31.10.2018 р. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач оплату за надані послуги з охорони об`єкта замовника не здійснив, відтак, станом на дату прийняття рішення (03.06.2019 року) у відповідача існує заборгованість з оплати вартості за надані послуги згідно акту виконання робіт (послуг) за липень 2018 року від 31.07.2018 р. на загальну суму 30 504,00 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовані.

У зв`язку з порушенням строків оплати за надані послуги, позивач просить стягнути з відповідача 5 475,68 грн. пені, 564,12 грн. 3% річних, 2 074,27 грн. інфляційних нарахувань.

Висновки суду.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №002 про охорону об`єкта (надання послуг).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань по договору підтверджується актом виконання робіт (послуг) за липень 2018 року від 31.07.2018 р. на суму 30 504,00 грн., який підписаний відповідачем без претензій та зауважень.

Відповідно до п.1. договору (розділ II. Вартість послуг охорони та умови розрахунку) вартість послуг охорони визначається сторонами окремо, їх сума та порядок розрахунків зазначається у протоколі узгодження вартості (додаток №3 до цього договору), який є невід`ємною його частиною. Обумовлена таким чином сума сплачується як передоплата на поточний рахунок охорони до 5 числа кожного поточного місяця на підставі рахунку - фактури.

Проте, на час звернення з позовною заявою, як і на час прийняття судом рішення, оплата відповідачем не здійснена, у зв`язку з чим наявна заборгованість у сумі 30 504,00 грн.

Відповідач наявності заборгованості у розмірі 30 504,00 грн. не спростовував, власного контррозрахунку не надав, доказів погашення заборгованості до матеріалів справи не долучив.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 30 504,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути інфляційні втрати за період з 01.08.2018 р. по 31.01.2019 р. на загальну суму 2 074,27 грн. та три проценти річних за період з 05.07.2018 р. по 15.02.2019 р. на загальну суму 564,12 грн.

Відповідно до п.1. договору (розділ II. Вартість послуг охорони та умови розрахунку) вартість послуг охорони визначається сторонами окремо, їх сума та порядок розрахунків зазначається у протоколі узгодження вартості (додаток №3 до цього договору), який є невід`ємною його частиною. Обумовлена таким чином сума сплачується як передоплата на поточний рахунок охорони до 5 числа кожного поточного місяця на підставі рахунку - фактури.

Проте, позивачем доказів виставлення відповідачу рахунку-фактури за липень 2018 р. суду не надано.

Позивач в липні 2018 р. надав послуги з охорони об`єкту не отримавши суми передоплати, а умовами договору №002 про охорону об`єкта від 19.01.2018 р. не врегульовано строк оплати за таких обставин.

Як встановлено судом на підставі наявного у справі протоколу узгодження вартості (додаток №3 до договору) охорони об`єкта - будівельний майданчик за адресою: Львівська область, Пустомитіський район, м.Пустомити, вул.Садова, сторони досягли згоди щодо вартості послуг з охорони об`єкта, факт надання послуг з охорони підтверджується актом виконання робіт (послуг) за липень 2018 року від 31.07.2018 р.

У п.п.1.7 , 1.7-1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань роз`яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України .

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 30.10.2018 року нарочно вручив відповідачу претензію за вих.№64/30-10 від 30.10.2018 року, у якій заявляв вимогу провести розрахунок за договором №002 від 19.01.2018 р. до 31.10.2018 р. у сумі 30 504,00 грн. основного боргу за надані послуги у липні 2018 р. Отримав претензію 30.10.2018 р. представник відповідача п.Огородник О ОСОБА_3 І., про що розписався у нижньому правому куті претензії.

Однак, відповіді на претензію позивач від відповідача не отримав, розрахунків відповідач не провів.

Отже, у даному випадку слід керуватися ч.2 ст.530 ЦК України, беручи до уваги те, що претензія з вимогою про погашення заборгованості вручена відповідачу 30.10.2018 р.

Враховуючи 7-денний строк, наданий згідно ч.2 ст.530 ЦК України боржнику на виконання зобов`язання, першим днем прострочки є 07.11.2018 р. Саме з цієї дати слід починати нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Відтак, згідно проведеного судом розрахунку до стягнення підлягає 253,22 грн. 3% річних нарахованих за період з 07.11.2018 р. по 15.02.2019 р. від суми боргу 30 504,00 грн., кількість днів прострочення 101.

Суд не може погодитись з розрахунком інфляційних втрат наданих позивачем з огляду на таке.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) .

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін ).

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву дефляція , то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов`язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку, при нарахуванні інфляційних втрат позивач невірно розрахував інфляційні втрати.

Першим днем прострочки є 07.11.2018 р., позивач рахує інфляційні втрати по 31.01.2019 р. включно, відтак згідно проведеного судом розрахунку боргу з врахуванням індексу інфляції за період з 07.11.2018 р. по 31.01.2019 р. сукупний індекс інфляції за цей період становить 1,032 відтак інфляційне збільшення суми боргу за вказаний період становить 976,13 грн. (30504,00х1,032=31480,13-30504,00=976,13).

Відтак, до стягнення з відповідача підлягає 976,13 грн. інфляційних втрат.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення 5 475,68 грн. пені, суд зазначає наступне.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 1. договору (розділ VIII. Відповідальність замовника ), передбачено, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об`єкта нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ суми простроченої плати за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню за період з 05.07.2018 р. по 05.01.2019 р. на загальну суму 5 475,68 грн.

Враховуючи те, що першим днем прострочки є 07.11.2018 р. Саме з цієї дати слід починати нарахування пені.

Згідно проведеного судом розрахунку до стягнення підлягає 1 805,17 грн. пені (за період з 07.11.2018 р. по 13.12.2018 р. - 1 113,19 грн. та за період з 14.12.2018 р. по 05.01.2019 р. - 691,98 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення частково. З відповідача підлягає до стягнення 33 538,52 грн., з яких 30 504,00 грн. основного боргу, 1 805,17 грн. пені, 976,13 грн. інфляційних втрат та 253,22 грн. 3% річних. В решті позовних вимог слід відмовити.

У зв`язку з частковим задоволенням позову та керуючись п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, судовий збір слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 530, 612, 627-629, 625, 901 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 13, 74, 77-78, 79, 86, 129, ч.9 ст.165, ст.ст 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бельгійське містечко Жовква (79024, Львівська область, м.Львів, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.106; ідентифікаційний код 40427596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Сейф-Варта (79035, Львівська область, м.Львів, вул.Зелена, буд.115 Б; ідентифікаційний код 30993965) 30 504,00 грн. основного боргу, 1 805,17 грн. пені, 976,13 грн. інфляційних втрат, 253,22 грн. 3% річних, 1 668,33 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення складено 07.06.2019 року.

Суддя Сухович Ю.О.