Рішення

від 28.05.2019 по справі 916/2537/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2537/18

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

від позивача: - Поліщук Д. О. ордер №71148 від 25.03.2019р.

від відповідача: Лапін К.А., довіреність № б/н, дата видачі : 03.12.18р.

розглянувши справу №916/2537/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБЛУМЕНТАЛЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімар-Логістик» про стягнення 57 639,26 грн., -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБЛУМЕНТАЛЬ» звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімар-Логістик» про стягнення заборгованості у розмірі 57 639,26 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11 лютого 2019р. (суддя Петренко Н.Д.) призначено справу № 916/2537/18 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11 березня 2019 р. о 11:00 год., яке не відбулося у зв`язку із знаходженням судді на лікарняному з 21.01.2019 року по 01.02.2019 року включно.

Розпорядженням керівника апарату №119 від 22.02.2019р., відповідно до ст.15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , п.9 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, п.4.2.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 06.02.2019р. (протокол №17-01/2019), у зв`язку з перебуванням судді Петренко Н.Д. з 20.02.2019р. на тривалому лікарняному (відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами) та призначенням розгляду справи на 20.02.2019р., з метою запобігання порушення строків розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2537/18. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2019р. справу передано на розгляд судді Гута С.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.02.2019р. суддею Гутом С.Ф. було прийнято справу до свого провадження за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 26.03.2019р. о 10:20 год.

21.03.2019р. до канцелярії господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив за вх.ГСОО№5550/19 на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки відповідач вважає позов необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідачем у відзиві на позов було вказано, що Акт надання послуг №387 від 10.08.2018р. та рахунок №387 від 10.08.2018р. не є належними, оскільки були складені відповідно до Договору №150518 від 15.05.2018р., таким чином відповідача не було підстав для сплати грошових коштів.

26.03.2019р. у судовому засіданні представником позивача було надано клопотання за вх.ГСОО№5896/19 про залучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: Оригіналу CMR №0094201 та Оригіналу Акту наданих послуг №387 від 10.08.2018р.

26.03.2019р. у підготовчому судовому засіданні було оголошено протокольну перерву до 11.04.2019р. о 12:00 год.

08.04.2019р. на адресу господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання за вх.ГСОО№2-1603/19 про збільшення розміру позовних вимог та відповідь на відзив за вх.ГСОО№6890/19, відповідно до якої позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Щодо тверджень відповідача щодо зазначення складання Акту виконаних робіт та рахунку на оплату від 10.08.2018р. до Договору №150518 від 15.05.2018р. позивач вказує, що сторонами у договорі № 02/08 від 02.08.2018 погоджено проміжок дат розвантаження 10-13.08.2018. Саме виходячи з погодженої дати розвантаження позивачем акт наданих послуг та рахунок на оплату датовано 10.08.2018. Також слід зазначити, що зазначення дати на акті наданих послуг та рахунку на оплату не створює для сторін будь-яких правових наслідків не створює та не змінює прав та обов`язків. У наданих до суду Акті наданих послуг № 387 від 10.08.2018р. та рахунку на оплату № 387 від 10.08.2018 зазначено вичерпний перелік наданих послуг з маршрутом та залученими транспортними засобами.

Також позивач вказує, що зазначення договору 150518 від 15.05.2018 - це є технічною помилкою, та в свою чергу відповідачем не надано доказів існування договірних відносин по договору 150518 від 15105.2018 та не надано доказів надання послуг згідно підписаного Акту наданих послуг № 387 від 10.08.2018 за вказаним у ньому маршруті та з залученням вказаних транспортних засобів на виконання іншого договору.

10.04.2019р. до канцелярії господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання за вх.ГСОО№7072/19 про розгляд вказаної справи за відсутності позивача.

У судовому засіданні 11.04.2019р. представником відповідача було надано суду клопотання за вх.ГСОО№ 2-1675/19 про продовження розгляду підготовчого провадження по справі №916/2537/18 на 30 днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.04.2019р. клопотання відповідача було задоволено та продовжено строк підготовчого провадження усправі №916/2537/18 на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 07.05.2019р. о 10:40 год.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.05.2019р. було закрито підготовче провадження із призначення справи №916/2537/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБЛУМЕНТАЛЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімар-Логістик» про стягнення 57 639,26 грн. до розгляду по суті на 28.05.2019р. о 09:45 год.

28.05.2019р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив:

02.08.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Трансблументаль , (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юнімар-Логістик , (далі - Відповідач) було укладено Договір-Заявку №02/08 від 02.08.2018р. - надалі (Договір), дата завантаження 06.08.2018р., дата розвантаження 10-13.08.2018р.

Відповідно до умов Договору №02/08 від 02.08.2018р. ТОВ Юнімар-Логістик для перевезення необхідно 1 автомобіль для перевезення вантажу (Колба) за маршрутом м. Саранськ (Росія) - м. Львів (Україна).

Відповідно до умов Договору вартість перевезення вантажу становить 44 000,00грн.

Згідно п.10 Договору визначено, що замовник здійснює оплату по безготівковому рахунку протягом 17 днів з моменту вивантаження.

Відповідно до відміток в CMR №0094201, розвантаження було здійснено 13.08.2018р., про що у графі 24 (Вантаж одержано) проставлено підпис та відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Самбірський радіозавод Сигнал (вантажоодержувач).

Згідно умов Договору №02/08 від 02.08.2018р. ТОВ Трансблументаль послуги були надані в повному обсязі.

Як вказує позивач, на адресу ТОВ Трансблументаль претензій стосовно неналежного виконання умов Договору, псування чи нестачі вантажу не надходило.

В наслідок порушення відповідачем п. 10 Договору, ТОВ Трансблументаль не отримано грошові кошти за надані послуги у сумі 44 000,00гн.

Відповідно до даних CMR, розвантаження вантажу було здійснено 13.08.2018р., тобто період, в який відповідач повинен здійснити оплату за надані послуги у сумі 44 000,00грн. становить з 13.08.2018р. по 27.08.2018р.

З 28.08.2018р. почався перший день прострочення платежу.

З урахуванням несвоєчасного виконання ТОВ Юнімар Логістик договірних зобов`язань, передбачених Договором №02/08 від 02.08.2018р., позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Трансблументаль звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Юнімар-Логістик про стягнення 57 639,26грн.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склались на підставі Договору - Заявки №02/08 від 02.08.2018р.

Згідно ст. 929 ЦК України, 316 ГК України За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок іншої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу .

Відповідно до ст. 930 ЦК України, Договір Транспортного Експедирування укладається в письмові формі.

Відповідно до ч. 2, ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмові формі.

Відповідно до п. 16 Договору-Заявки, факсимільні та електронні копії даної заявки, доповнення, акти, протоколи, які є невід`ємною частиною цієї заявки, завірені факсимільними та електронними печатками та підписами сторін, мають юридичну силу оригіналу до моменту обміну сторонами його оригінальними примірниками.

Згідно ст. 931 ЦК України Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату .

Згідно ст. 525 ЦК України Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Згідно ч. 1, ст. 530 ЦК України Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) .

Судом встановлено, що згідно п.10 Договору визначено, що замовник здійснює оплату по безготівковому рахунку протягом 17 днів з моменту вивантаження.

Відповідно до відміток в CMR №0094201, розвантаження було здійснено 13.08.2018р., про що у графі 24 (Вантаж одержано) проставлено підпис та відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Самбірський радіозавод Сигнал (вантажоодержувач).

Відповідно до даних CMR, розвантаження вантажу було здійснено 13.08.2018р., тобто період, в який відповідач повинен здійснити оплату за надані послуги у сумі 44 000,00грн. становить з 13.08.2018р. по 27.08.2018р.

Крім того, позивачем з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суму пені у розмірі - 9 535,35грн, суму 3% річних у розмірі - 796,00грн. та суму інфляційних втрат у розмірі - 3 307,91грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до умов пункту 14 Договору визначено, що у разі порушення термінів оплати послуг, Замовник виплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення платежу несвоєчасно виконання зобов`язань.

Згідно ч. 1, 2, ст. 612 ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення .

Згідно ч. 2, ст. 625 Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, . що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних втрат наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат в сумі - 4 000,00 грн., господарський суд зазначає, що дана вимога буде розглянута в порядку ГПК України у випадку подання позивачем доказів, що підтверджують вказану вимогу в строк встановлений ГПК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБЛУМЕНТАЛЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімар-Логістик» про стягнення 57 639,26 грн.

- задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімар-Логістик» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 35, офіс 1003; код ЄДРПОУ 38350870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБЛУМЕНТАЛЬ» (73003, м. Херсон, вул. 9 Січня, будинок 19, флігель Б; код ЄДРПОУ 41545927) 44 000/сорок чотири тисячі/ грн. 00 коп. - суму основного боргу, 9 535/ дев`ять тисяч п`ятсот тридцять п`ять /грн. 35 коп. - пені, 796 /сімсот дев`яносто шість /грн. 00 коп. - 3% річних, 3 307 / три тисячі триста / грн. 91 коп. - інфляційні втрати та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 /одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повне рішення складено 07 червня 2019 р.

Суддя С.Ф. Гут