Рішення

від 07.06.2019 по справі 927/363/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

07 червня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/363/19

Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., здійснив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТАН-СЕРВІС»

вул. Картвелішвілі, 5, кв. 514, м. Київ, 03148, код ЄДРПОУ 40358910

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУД ІНДУСТРІ»

вул. Індустріальна, 25, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300,

код ЄДРПОУ 34338802

про стягнення 67 854,84 грн

без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)

Подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУД ІНДУСТРІ» 67 854,84 грн заборгованості, з яких: інфляційні нарахування в сумі 53 097,98 грн за період з серпня 2018 по березень 2019 р.р.; 14 756,86 грн - 3% річних за періоди з 04.07.18 по 22.03.19 та з 22.03.19 по 25.04.19.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання зобов`язання з оплати заборгованості, що встановлена рішенням господарського суду Чернігівської області по справі №927/1061/17 від 04.07.18, внаслідок чого просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.19 справа №927/363/19 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою господарського суду від 03.05.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або, якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 07.05.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400043827954 від 03.05.2019.

У встановлений ухвалою суду від 03.05.2019 строк відзиву на позов від відповідача на адресу суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем не подано відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив.

Господарським судом Чернігівської області розглядалась справа № 927/1061/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТАН-СЕРВІС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУД ІНДУСТРІ» про стягнення про стягнення 633982,70 грн. за договором купівлі-продажу деревообробного обладнання № 14с/290816 від 29.08.2016

За результатами розгляду цієї справи рішенням суду від 04.07.2018, позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУД ІНДУСТРІ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТАН-СЕРВІС» 450 320,00 грн основного боргу, 63 555,96 грн пені, 21 837,44 грн 3% річних, 94 567,20 грн інфляційних втрат, всього 630 280,60 грн, та 9454,20 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору, відмовивши позивачу в задоволенні решти позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУД ІНДУСТРІ» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.07.2018 у справі № 927/1061/17 залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.07.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019, у справі №927/1061/17 Господарським судом Чернігівської області 26.03.2019 видано наказ на примусове виконання рішення.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, тому у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОТАН-СЕРВІС» здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних наступним шляхом: з 04.07.2018 до 22.03.2018 на суму 639 734,80 грн; з 22.03.2019 по 25.04.2019 (22.03.2019 боржником було сплачено 270 000,00грн на погашення заборгованості) на суму 369 734,80 грн.

У зв`язку з цим позивач вважає, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУД ІНДУСТРІ» має бути стягнуто 67854,84 грн, з яких: 53 097,98 грн інфляційних втрат та 14 756,00грн 3% річних, що є предметом розгляду у справі № 927/363/19.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір договором купівлі-продажу деревообробного обладнання № 14с/290816 від 29.08.2016, який був предметом дослідження у справі № 927/1061/17 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Згідно п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 17.07.2018 року у справі № 904/10242/17, від 08.10.2018 по справі № 910/11965/16.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положення статті 11 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Тобто, відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі, як установлено, наприклад, частиною четвертою статті 36, статтями 43, 46, частиною третьою статті 334, частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз вказаних норм, дає підстави вважати, що в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, передбачені частиною другою сплата річних та інфляції, в зв`язку з простроченням грошового зобов`язання є самостійною формою цивільно - правової відповідальності, і відповідно, вони не можуть вважатися грошовим зобов`язанням.

Отже, такі суми 3 % та інфляційних втрат, можуть бути нараховані лише на суму основного боргу за договором за весь час прострочення виконання зобов`язання до їх повного виконання.

При цьому стягнуті за судовим рішенням суми пені, 3% річних та інфляційних не здобувають статусу грошового зобов`язання, що виникло на підставі рішення суду в розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України, а є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що виникло з договору. Судове рішення у випадку, що розглядається, не породжує, а підтверджує підставу виникнення зобов`язання.

З урахуванням встановлених судом обставин, положень ст. 534 Цивільного кодексу України та визначеного позивачем періоду розрахунку 3% річних та інфляційних, суд вважає що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10 905,98 грн (з урахуванням часткового погашення 22.03.2019 на суму 270 000,00 грн) та втрат внаслідок інфляційних процесів - 39 052,93 грн.

Окрім того, в позовній заяві ТОВ «ТОТАН-СЕРВІС» просить суд стягнути на його користь з відповідача 2160,50 грн судових витрат, що складаються з відправлення 2 листів по 50 грн, судового збору за подання позову, 960,50грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову та 100грн витрат, що планується на оплату послуг пошти за направлення 2 листів по 50грн додатково.

Відповідно до положень ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

На момент ухвалення рішення матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем чотирьох поштових відправлень, пов`язаних безпосередньо з розглядом даної справи по 50 грн кожне, отже вимоги в частині стягнення з відповідача судових витрат (поштових послуг) на суму 200 грн задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 03.05.2019 судом відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, відтак у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 960,50грн судового збору, сплаченого за подання такої заяви, суд також відмовляє.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1414,36 грн судового збору.

Також суд вважає необхідним зазначити наступне.

Так, згідно з платіжним дорученням №1100 від 24.04.19 за подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1200,00 грн; згідно з платіжним дорученням №1101 від 24.04.19 за подання заяви про забезпечення позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 960,50 грн.

Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову - встановлено 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на суму, заявлену позивачем до стягнення, за подання позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОТАН-СЕРВІС» повинно було сплатити судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Враховуючи те, що за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1200 грн, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОТАН-СЕРВІС» не доплачено судовий збір у розмірі 721,00 грн.

У пункті 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу ІV Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 № 7 зазначено, що якщо факт недоплати судового збору з`ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема, у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору.

Враховуючи викладене, недоплачений судовий збір у розмірі 721,00 грн за розгляд позовної заяви підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТАН-СЕРВІС» в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 165, 233, 238, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУД ІНДУСТРІ» (вул. Індустріальна, 25, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300, код ЄДРПОУ 34338802) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТАН-СЕРВІС» (вул. Картвелішвілі, 5, кв. 514, м. Київ, 03148, код ЄДРПОУ 40358910) 10 905,98 грн 3% річних, 39 052,93 грн втрат внаслідок інфляційних процесів та 1414,36 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТАН-СЕРВІС» (вул. Картвелішвілі, 5, кв. 514, м. Київ, 03148, код ЄДРПОУ 40358910) в дохід Державного бюджету України (Отримувач: УК у м.Чернігові/м. Чернігів 22030101, р/р 34318206083035, Код ЄДРПОУ: 38054398, Банк: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, Код 22030101, наявність відомчої ознаки 83 Господарські суди) 721,00 грн недоплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/