Рішення

від 03.06.2019 по справі 120/1202/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 червня 2019 р. Справа № 120/1202/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання Кулика В.В.,

представника позивача Левицької-Корчун В.І.,

представників відповідача Кухрівського О.В., Тимкова М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Трансагро

до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної невиїзної перевірки,

ВСТАНОВИВ:

05.04.2019 товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Трансагро (надалі - ТОВ Компанія Трансагро ) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (надалі - ГУ ДФС у Вінницькій області) № 1763 від 28.03.2019 про проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань державної митної справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що документальна невиїзна перевірка товариства була призначена відповідачем за відсутності законних підстав та з порушенням порядку проведення перевірок. Так, позивач зазначає, що згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється в разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77, 78 ПК України. Водночас згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків валютного, податкового та іншого законодавства. Однак відповідач не направляв позивачу письмового запиту, тоді як оскаржуваний наказ містить єдину підставу для проведення перевірки, що передбачена у п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України. Відтак позивач вважає, що при призначенні перевірки відповідач неправомірно керувався лише нормами Митного кодексу та не врахував обов`язкові приписи Податкового кодексу, якими визначається порядок проведення перевірок платників податків.

Ухвалою суду від 09.04.2019 року позовну заяву ТОВ Компанія Трансагро залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви, а саме приведення позовної заяви у відповідність з вимогами п. 8 ч. 5 ст. 160, ч. 7 ст. 161 КАС України в частині долучення до позовної заяви копії оскаржуваного наказу або ж зазначення причин неможливості його надання суду з одночасним заявленням клопотання про його витребування у суб`єкта владних повноважень.

15.04.2019 від представника позивача надійшла заява, якою вищезазначені недоліки позовної заяви усунуто шляхом надання суду копії оскаржуваного наказу.

Ухвалою суду від 18.04.2019 відкрито провадженні у справі за позовом ТОВ Компанія Трансагро та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

07.05.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що підстави і порядок призначення документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, в тому числі щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, передбачено Митним кодексом України. Зокрема, пунктом 2 частиною 3 статті 345 МК України визначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних невиїзних перевірок та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування. Крім того, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювались за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності-резидентів України. Відповідач зазначає, що підставою для проведення невиїзної перевірки позивача стала інформація, що надійшла від уповноваженого органу Німеччини щодо преференційного походження товару позивача. Відтак контролюючим органом на підставі п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України прийнято наказ про проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань державної митної справи. Твердження позивача про необхідність застосування при цьому норм Податкового кодексу відповідач заперечує та вважає прийняте ним рішення правомірним.

28.05.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить відхилити заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Позивач вказує на те, що норми податкового законодавства підлягають обов`язковому застосуванню при проведенні перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо надання обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг від оподаткування під час митного оформлення товарів. Однак відзив відповідача не містить посилань на ст.ст. 75, 78, 79 ПК України та доказів їх дотримання. Крім того, у відповідача не було підстав для проведення перевірки, оскільки відповідач не аргументує наявності у нього сумнівів щодо достовірності документів, статусу походження відповідних товарів або виконання інших вимог щодо визначення концепції товарів, що походять з певної країни , та не надає відповідного доручення ДФС для проведення перевірки в довільному порядку згідно з нормами чинного законодавства. Окрім цього, додані до відзиву документи не спростовують доводів позивача, а спірний наказ не містить посилання на те, що його прийнято на підставі або з урахуванням цих документів. До того ж, в наказі не зазначено, що перевірка проводиться за митними деклараціями без вказівки на будь-які листи про здійснення контрольно-перевірочних заходів щодо позивача, а повідомлення про проведення перевірки також не містить посилань на конкретизацію об`єкта перевірки та підстав її проведення. Крім того, відповідач не має права проводити перевірку з підстав, визначених у п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України, оскільки відсутній склад порушення митних правил.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала заявлені позовні вимоги та надала пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві та відповіді на відзив. Просить суд скасувати наказ ГУ ДФС у Вінницькій області № 1763 від 28.03.2019 про проведення перевірки позивача.

Представники відповідача в судовому засіданні позов заперечили. Вважають оскаржуваний наказ правовірним і таким, що був прийнятий за наявності законних підстав для проведення перевірки позивача з питань державної митної справи. Просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Встановлено, що 28.03.2019 відповідачем прийнято наказ № 1763 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Компанія Трансагро . Наказ видано за результатами розгляду листів Вінницької митниці ДФС від 07.09.2018 за №№ 5519/8/02-80-19-02 та № 5520/8/02-80-19-02 про здійснення контрольно-перевірочних заходів.

Серед іншого, у вказаних листах зазначено, що суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності ТОВ Компанія Трансагро в зоні діяльності Вінницької митниці здійснив митне оформлення товарів за такими митними деклараціями:

- від 11.05.2017 № UA401010/2017/015440, товар Сідельний тягач: торговельна марка MAN , модель TGA 18.440, тип двигуна: дизель, календарний рік виготовлення 2007, модельний рік виготовлення 2007, дата першої реєстрації 17.07.2077, об`єм двигуна: 10518 куб.см, потужність 324 кВт, № шасі НОМЕР_1 , номер двигуна: не встановлено, вантажопідйомність 10.125 т, маса у разі максимального завантаження 18.000 т, бувший у використанні, 2-х вісний, загальна кількість місць включаючи водія: 2, колісна формула: 4х2, категорія: N3, т/з не містить в своєму складі передавачі та/або приймачів, призначення: для використання по дорогам загального користування, виробник MAN, країна виробництва DE ;

- від 11.05.2017 № UA401010/2017/015441, товар Сідельний тягач: торговельна марка MAN , модель TGA 18.480, тип двигуна: дизель, календарний рік виготовлення 2007, модельний рік виготовлення 2007, дата першої реєстрації 10.07.2077, об`єм двигуна: 12419 куб.см, потужність 353 кВт, № шасі НОМЕР_2 , номер двигуна: не встановлено, вантажопідйомність 10.900 т, маса у разі максимального завантаження 18.000 т, бувший у використанні, 2-х вісний, загальна кількість місць включаючи водія: 2, колісна формула: 4х2, категорія: N3, т/з не містить в своєму складі передавачі та/або приймачів, призначення: для використання по дорогам загального користування, виробник MAN, країна виробництва DE ;

- від 20.09.2017 № UA 401010/2017/033290, товар Напівпричіп-самоскид: торговельна марка HENDRICKS KLEVE, модель KISA 32, № шасі НОМЕР_3 , рік виготовлення 1997, вантажопідйомність 26.600 т., маса у разі максимального завантаження 32.000 т, 2-х вісний, дата першої реєстрації 19.08.1997, виробник HENDRICKS KLEVE, країна виробництва DE .

Вказаний товар оформлений із застосуванням преференційного режиму в рамках протоколу 1 Щодо визначення концепції Походження товарів і методів адміністративного співробітництва Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678- VII (надалі - Протокол 1 Угоди).

Для підтвердження преференційного походження товарів товариством Компанія Трансагро було надано декларації інвойс, складені експортером партії товару, що не перевищує 6000 євро, а саме від 30.09.2016 за №№ 6593 та 6592 (відправник V4 ImpEx GmbH&Co.KG , Німеччина), та від 29.08.2017 за № 2017082902 (відправник Fa. SPAKI NUTZFAHRZEUGE , Німеччина).

Згідно з п. 3 ст. 22 Протоколу 1 Угоди передбачено, що експортер, який склав декларацію інвойс, повинен бути готовий у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження товарів.

Листами уповноваженого органу Німеччини повідомлено, що преференційне походження товару позивача відповідно до Протоколу 1 Угоди не підтверджено. Так, на письмові запити ДФС України надано відповіді, що містяться у матеріалах справи з офіційним перекладом:

- № Z 4215 B-B1204-8/18 від 02.08.2018, в якому зазначено, що підприємство-експортер V4 ImpEx GmbH&Co.KG не надало для додаткової перевірки ніяких документів, що підтверджують статус походження товару, а на письмові звернення щодо даного питання не має відповіді, тому підтвердження достовірності та правильності преференції неможливе (по деклараціям інвойсам від 30.09.2016 за №№ 6593 та 6592);

- № Z 4215 В-В1202-258/18 від 26.07.2018, в якому зазначено, що перевірка виявила, що товар, зазначений у наданому преференційному документі не є товаром, який походить з Європейського Союзу згідно з Угодою про асоціацію між Європейським Союзом та Україною (по декларації інвойсу від 29.08.2017 за № 2017082902).

Пунктом 6 статті 33 Перевірка підтверджень походження Протоколу 1 Угоди передбачено, що якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

З огляду на викладене та на підставі положень п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України відповідачем прийнято наказ № 1763 від 28.03.2019 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Компанія Трансагро з питань державної митної справи за митними деклараціями від 11.05.2017 № UA401010/2017/015440, від 11.05.2017 № UA401010/2017/015441 та від 20.09.2017 № UA 401010/2017/033290. Строк проведення перевірки з 05.04.2019 по 11.04.2019.

Не погоджуючись з вказаним наказом та вважаючи його незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 МК України).

Згідно з п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (п. 41.3 ст. 41 ПК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 336 МК України митний контроль здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

В розумінні положень ст. 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств (п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України).

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності-резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Згідно з ч. 4 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

Отже, законом передбачено лише надіслання або вручення підприємству повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки з питань державної митної справи. Водночас не встановлено обов`язку контролюючого органу попередньо надсилати платнику податків письмовий запит про надання пояснень та їх документального підтвердження, відповідь на який платник повинен надати протягом 15 робочих днів з дня отримання такого запиту.

Судом встановлено, що оскаржуваний наказ № 1763 від 28.03.2019 про проведення перевірки ТОВ Компанія Трансагро прийнятий з підстав, передбачених у п. 2 ч. ст. 351 МК України. Про проведення перевірки позивача повідомлено шляхом надсилання письмового повідомлення за № 1092 від 28.03.2018 із зазначенням предмета та підстав перевірки, дати та місця її проведення. Таке повідомлення разом з копією вищезазначеного наказу отримано позивачем до початку проведення перевірки, що свідчить про виконання відповідачем вимог ч. 4 ст. 351 МК України.

Водночас суд зауважує, що у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню приписи ст.ст. 77, 78 ПК України, оскільки ці норми регламентують порядок проведення перевірок платників податків з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, передбачених Податковим кодексом України. Водночас предметом перевірки, призначеної щодо позивача, є дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, в тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Така перевірка є однією з форм митного контролю, а відтак порядок її проведення визначається нормами Митного кодексу України, зокрема статтями 351, 352, 353, 354 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи свої вимоги про незаконність оскаржуваного наказу про призначення перевірки, позивач посилається на те, що відповідач не виконав вимог закону в частині попереднього направлення товариству обов`язкового письмового запиту, як це передбачено у пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Проте суд зазначає, що такий письмовий запит про надання інформації надсилається контролюючим органом платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, якщо виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Натомість перевірка позивача була призначена саме з підстав, передбачених у п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України, у зв`язку із надходженням на адресу відповідача документально підтвердженої інформації від уповноваженого органу Німеччини про непідтвердження автентичності поданих контролюючому органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, не підтвердження достовірності та правильності преференції походження такого товару, а також інформації про те, що зазначений у наданому преференційному документі товар не є товаром, що походить з Європейського Союзу.

Отже, наданими суду доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, підтвердив наявність підстав для проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Компанія Трансагро з питань державної митної справи.

Доводи позивача щодо незаконності такої перевірки під час розгляду справи не підтвердились. Водночас решта доводів позивача стосуються відсутності у діях товариства складу порушення митних правил при здійсненні процедури розмитнення товарів, що однак виходить за межі предмету спору у цій справі.

Враховуючи наведене суд доходить висновку, що наказ за № 1763 від 28.03.2019 про проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань державної митної справи прийнятий відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України. Достатніх правових підстав для визнання цього рішення протиправним судом не встановлено. Відтак у задоволенні позову належить відмовити повністю.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України витрати позивача зі сплати судового збору не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: товариство з обмежено відповідальністю Компанія Трансагро (код ЄДРПОУ 38328583, місцезнаходження юридичної особи: вул. Ботанічна, 17, м. Вінниця, 21100);

2) відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39402165, місцезнаходження юридичної особи: Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Повне судове рішення складено та підписано суддею 07.06.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович