Постанова

від 15.10.2019 по справі 120/1202/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1202/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович

Суддя-доповідач - Охрімчук І.Г.

15 жовтня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Зозуля К.Т.,

представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансагро" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року (повний текст рішення складено 07.06.2019 року, м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансагро" до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної невиїзної перевірки,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Трансагро (надалі - ТОВ Компанія Трансагро ) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (надалі - ГУ ДФС у Вінницькій області) № 1763 від 28.03.2019 про проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань державної митної справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що документальна невиїзна перевірка товариства була призначена відповідачем за відсутності законних підстав та з порушенням порядку проведення перевірок. Так, позивач зазначає, що згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється в разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77, 78 ПК України. Водночас згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків валютного, податкового та іншого законодавства. Однак відповідач не направляв позивачу письмового запиту, тоді як оскаржуваний наказ містить єдину підставу для проведення перевірки, що передбачена у п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України. Відтак позивач вважає, що при призначенні перевірки відповідач неправомірно керувався лише нормами Митного кодексу та не врахував обов`язкові приписи Податкового кодексу, якими визначається порядок проведення перевірок платників податків.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2019 відкрито провадженні у справі за позовом ТОВ Компанія Трансагро та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач, на адресу суду першої інстанції надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що підстави і порядок призначення документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, в тому числі щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, передбачено Митним кодексом України. Зокрема, пунктом 2 частиною 3 статті 345 МК України визначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних невиїзних перевірок та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування. Крім того, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювались за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності-резидентів України. Відповідач зазначає, що підставою для проведення невиїзної перевірки позивача стала інформація, що надійшла від уповноваженого органу Німеччини щодо преференційного походження товару позивача. Відтак контролюючим органом на підставі п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України прийнято наказ про проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань державної митної справи. Твердження позивача про необхідність застосування при цьому норм Податкового кодексу відповідач заперечує та вважає прийняте ним рішення правомірним.

У свою чергу, позивач надіслав відповідь на відзив, в якій представник позивача просить відхилити заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Позивач вказує на те, що норми податкового законодавства підлягають обов`язковому застосуванню при проведенні перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо надання обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг від оподаткування під час митного оформлення товарів. Однак відзив відповідача не містить посилань на ст.ст. 75, 78, 79 ПК України та доказів їх дотримання. Крім того, у відповідача не було підстав для проведення перевірки, оскільки відповідач не аргументує наявності у нього сумнівів щодо достовірності документів, статусу походження відповідних товарів або виконання інших вимог щодо визначення концепції товарів, що походять з певної країни , та не надає відповідного доручення ДФС для проведення перевірки в довільному порядку згідно з нормами чинного законодавства. Окрім цього, додані до відзиву документи не спростовують доводів позивача, а спірний наказ не містить посилання на те, що його прийнято на підставі або з урахуванням цих документів. До того ж, в наказі не зазначено, що перевірка проводиться за митними деклараціями без вказівки на будь-які листи про здійснення контрольно-перевірочних заходів щодо позивача, а повідомлення про проведення перевірки також не містить посилань на конкретизацію об`єкта перевірки та підстав її проведення. Крім того, відповідач не має права проводити перевірку з підстав, визначених у п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України, оскільки відсутній склад порушення митних правил.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2019 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмежено відповідальністю Компанія Трансагро (код ЄДРПОУ 38328583, місцезнаходження юридичної особи: вул. Ботанічна, 17, м. Вінниця, 21100) до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39402165, місцезнаходження юридичної особи: Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100) про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної невиїзної перевірки - відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, якою просить суд скасувати рішення суду першої інстанції від 03.06.2019 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не було встановлено підстав для проведення перевірки, зокрема, наявності обгрунтованих сумнівів в достовірності документів чи проведення перевірки було здійснено у довільному порядку. Окрім того, зауважив, що для проведення перевірок митними органами чітко визначено критерії якими вони мають керуватися при прийнятті рішення щодо проведення перевірок і цими критеріями є: наявність відповідного доручення ДФС та обґрунтовані сумніви в достовірності документів, статусі походження відповідних товарів. Водночас, звернув увагу на те, що звернення Вінницької митниці до ДФС України не містять обставин, які дали підстави для обґрунтованих сумнівів щодо країни походження товару, а документи, отримані з порушенням порядку не є належними та допустими доказами. Таким чином, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції від 03.06.2019 року ухвалено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2019 року скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою суду від 01.08.2019 року призначено до апеляційного розгляду.

Відповідач, скористався своїм право та надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу в якій посилається на те, що підставою для проведення невиїзної перевірки є пункт 2 частини 2 статті 351 МК України, оскільки надійшло від уповноваженого органу Німеччини документальне підтвердження відомостей щодо преференційного походження товару. При цьому, зауважив, що відповідно до п. 54.4 ст. 54 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платників податків, шляхом проведення дій, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.03.2019 відповідачем прийнято наказ № 1763 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Компанія Трансагро . Наказ видано за результатами розгляду листів Вінницької митниці ДФС від 07.09.2018 за №№ 5519/8/02-80-19-02 та № 5520/8/02-80-19-02 про здійснення контрольно-перевірочних заходів. Разом з тим, у вказаних листах зазначено, що суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності ТОВ Компанія Трансагро в зоні діяльності Вінницької митниці здійснив митне оформлення товарів за такими митними деклараціями:

- від 11.05.2017 № UA401010/2017/015440, товар Сідельний тягач: торговельна марка MAN , модель TGA 18.440, тип двигуна: дизель, календарний рік виготовлення 2007, модельний рік виготовлення 2007, дата першої реєстрації 17.07.2077, об`єм двигуна: 10518 куб.см, потужність 324 кВт, № шасі WMAH06ZZ78M492220, номер двигуна: не встановлено, вантажопідйомність 10.125 т, маса у разі максимального завантаження 18.000 т, бувший у використанні, 2-х вісний, загальна кількість місць включаючи водія: 2, колісна формула: 4х2, категорія: N3, т/з не містить в своєму складі передавачі та/або приймачів, призначення: для використання по дорогам загального користування, виробник MAN, країна виробництва DE ;

- від 11.05.2017 № UA401010/2017/015441, товар Сідельний тягач: торговельна марка MAN , модель TGA 18.480, тип двигуна: дизель, календарний рік виготовлення 2007, модельний рік виготовлення 2007, дата першої реєстрації 10.07.2077, об`єм двигуна: 12419 куб.см, потужність 353 кВт, № шасі WMAH08ZZ77M488727, номер двигуна: не встановлено, вантажопідйомність 10.900 т, маса у разі максимального завантаження 18.000 т, бувший у використанні, 2-х вісний, загальна кількість місць включаючи водія: 2, колісна формула: 4х2, категорія: N3, т/з не містить в своєму складі передавачі та/або приймачів, призначення: для використання по дорогам загального користування, виробник MAN, країна виробництва DE ;

- від 20.09.2017 № UA 401010/2017/033290, товар Напівпричіп-самоскид: торговельна марка HENDRICKS KLEVE, модель KISA 32, № шасі W09331232VKH41256 , рік виготовлення 1997, вантажопідйомність 26.600 т., маса у разі максимального завантаження 32.000 т, 2-х вісний, дата першої реєстрації 19.08.1997, виробник HENDRICKS KLEVE, країна виробництва DE . Вказаний товар оформлений із застосуванням преференційного режиму в рамках протоколу 1 Щодо визначення концепції Походження товарів і методів адміністративного співробітництва Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678- VII (надалі - Протокол 1 Угоди). Для підтвердження преференційного походження товарів товариством Компанія Трансагро було надано декларації інвойс, складені експортером партії товару, що не перевищує 6000 євро, а саме від 30.09.2016 за №№ 6593 та 6592 (відправник V4 ImpEx GmbH&Co.KG , Німеччина), та від 29.08.2017 за № 2017082902 (відправник Fa. SPAKI NUTZFAHRZEUGE , Німеччина).

Згідно з п. 3 ст. 22 Протоколу 1 Угоди передбачено, що експортер, який склав декларацію інвойс, повинен бути готовий у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження товарів. Листами уповноваженого органу Німеччини повідомлено, що преференційне походження товару позивача відповідно до Протоколу 1 Угоди не підтверджено. Так, на письмові запити ДФС України надано відповіді, що містяться у матеріалах справи з офіційним перекладом:

-№ Z 4215 B-B1204-8/18 від 02.08.2018, в якому зазначено, що підприємство-експортер V4 ImpEx GmbH&Co.KG не надало для додаткової перевірки ніяких документів, що підтверджують статус походження товару, а на письмові звернення щодо даного питання не має відповіді, тому підтвердження достовірності та правильності преференції неможливе (по деклараціям інвойсам від 30.09.2016 за №№ 6593 та 6592);

-№ Z 4215 В-В1202-258/18 від 26.07.2018, в якому зазначено, що перевірка виявила, що товар, зазначений у наданому преференційному документі не є товаром, який походить з Європейського Союзу згідно з Угодою про асоціацію між Європейським Союзом та Україною (по декларації інвойсу від 29.08.2017 за № 2017082902).

Пунктом 6 статті 33 Перевірка підтверджень походження Протоколу 1 Угоди передбачено, що якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

На підставі положень п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України відповідачем прийнято наказ № 1763 від 28.03.2019 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Компанія Трансагро з питань державної митної справи за митними деклараціями від 11.05.2017 № UA401010/2017/015440, від 11.05.2017 № UA401010/2017/015441 та від 20.09.2017 № UA 401010/2017/033290. Строк проведення перевірки з 05.04.2019 по 11.04.2019.

Не погоджуючись з вказаним наказом та вважаючи його незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що наказ за № 1763 від 28.03.2019 про проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань державної митної справи прийнятий відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України. Достатніх правових підстав для визнання цього рішення протиправним судом не встановлено. Відтак у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 МК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи. Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (п. 41.3 ст. 41 ПК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 336 МК України митний контроль здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Положеннями ст. 345 МК України передбачено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств (п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України).

Слід зазначити, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності-резидентів України. Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Згідно з ч. 4 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

Враховуючи наведене, законом передбачено лише надіслання або вручення підприємству повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки з питань державної митної справи. Водночас, не встановлено обов`язку контролюючого органу попередньо надсилати платнику податків письмовий запит про надання пояснень та їх документального підтвердження, відповідь на який платник повинен надати протягом 15 робочих днів з дня отримання такого запиту.

З матеріалів справи слідує, що оскаржуваний наказ № 1763 від 28.03.2019 про проведення перевірки ТОВ Компанія Трансагро прийнятий з підстав, передбачених у п. 2 ч. ст. 351 МК України. Про проведення перевірки позивача повідомлено шляхом надсилання письмового повідомлення за № 1092 від 28.03.2018 із зазначенням предмета та підстав перевірки, дати та місця її проведення. Таке повідомлення разом з копією вищезазначеного наказу отримано позивачем до початку проведення перевірки, що свідчить про виконання відповідачем вимог ч. 4 ст. 351 МК України.

Необхідно зауважити, що у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню приписи ст.ст. 77, 78 ПК України, оскільки ці норми регламентують порядок проведення перевірок платників податків з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, передбачених Податковим кодексом України. Водночас предметом перевірки, призначеної щодо позивача, є дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, в тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Така перевірка є однією з форм митного контролю, а відтак порядок її проведення визначається нормами Митного кодексу України, зокрема статтями 351, 352, 353, 354 цього Кодексу.

В обґрунтування вимоги про незаконність оскаржуваного наказу про призначення перевірки, позивач посилається на те, що відповідач не виконав вимог закону в частині попереднього направлення товариству обов`язкового письмового запиту, як це передбачено у пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Натомість, колегія суддів, звертає увагу на те, що такий письмовий запит про надання інформації надсилається контролюючим органом платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, якщо виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Однак, перевірка позивача була призначена саме з підстав, передбачених у п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України, у зв`язку із надходженням на адресу відповідача документально підтвердженої інформації від уповноваженого органу Німеччини про не підтвердження автентичності поданих контролюючому органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, не підтвердження достовірності та правильності преференції походження такого товару, а також інформації про те, що зазначений у наданому преференційному документі товар не є товаром, що походить з Європейського Союзу.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, наданими суду доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, підтвердив наявність підстав для проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Компанія Трансагро з питань державної митної справи. Доводи позивача щодо незаконності такої перевірки під час розгляду справи не підтвердились. При цьому, решта доводів позивача стосуються відсутності у діях товариства складу порушення митних правил при здійсненні процедури розмитнення товарів, що однак виходить за межі предмету спору у цій справі.

Крім того судом апеляційної інстанції встановлено, що не заперечується сторонами, представників відповідача було допущено до перевірки і 15.04.2018 року складено акт перевірки, винесено податкові повідомлення рішення, які є предметом оскарження в іншій адміністративній справі. Таким чином наказ про проведення перевірки вичерпав, на час винесення судом першої інстанції, свою дію та чинність, що також є підставою для визнання вимог позивача безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даному випадку, позивач не довів суду правомірності заявлених вимог, в той же час відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав належні, допустимі та достовірні докази правомірності свого рішення. Таким чином, враховуючи наведене, судова колегія вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, а відтак позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України, підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансагро" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 16 жовтня 2019 року.

Головуючий Охрімчук І.Г. Судді Капустинський М.М. Смілянець Е. С.