Рішення

від 23.04.2019 по справі 160/9551/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року Справа № 160/9551/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. за участі секретаря судового засіданняПасічник Т.В. за участі: представник позивача представника відповідача представника відповідача представника відповідача Кім О.С. Солодова А.О. Марченко О.В. Ковальов А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТАФТ (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 3, оф. 208, код ЄДРПОУ 36354318) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправними та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю УКРТАФТ (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 16.11.2018 року №2129 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТАФТ (код ЄДРПОУ 36354318).

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що наказ № 2129 від 16.11.2018 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки прийнятий відповідачем протиправно, оскільки відсутні підстави для складання оскаржуваного наказу та проведення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки на письмові запити відповідача про надання пояснень та документального підтвердження, позивачем з дотриманням строків встановлених ПК України направлено на поштову адресу відповідача відповіді та документи, які в них вимагались.

Ухвалою суду від 19.12.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.

17.01.2019 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що перевірку було проведено з дотриманням приписів Податкового кодексу України щодо повідомлення платника податків про проведення такої перевірки, а відповідний наказ містить печатку контролюючого органу та підпис уповноваженої особи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на письмовий відзив, що міститься в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просили відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі виявленої та отриманої податкової інформації, на ТОВ УКРТАФТ направлено листи:

- від 23.05.2018 року №21760/10/28-10-46-10, про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з покупцем ТОВ Еркомед (код за ЄДРПОУ 41928406) за період з 01.04.2018 року по 30.04.2018 року;

- від 31.08.2018 року №36053/10/28-10-46-10, про надання інформації та її документального підтвердження щодо відносин з покупцем ТОВ Еркомед (код за ЄДРПОУ 35072519) за період з 01.04.2018 року по 31.05.2018 року;

- від 10.07.2018 року №29203/10/28-10-46-10, про надання інформації та її документального підтвердження щодо відносин з покупцем ТОВ Дакрус Груп (код за ЄДРПОУ 40386073) за період з 01.03.2018 по 30.06.2018;

- від 09.08.2018 року №33334/10/28-10-46-10 про надання інформації та її документального підтвердження щодо відносин з покупцем ТОВ Дакрус Груп (код за ЄДРПОУ 40386073) за період з 01.03.2018 року по 30.06.2018 року.

Від ТОВ УКРТАФТ , у відповідь на вищевказані запити, отримано листи: від 15.06.2018 року № 363/06-18/7-ВПП/03, від 03.08.2018 року №36-1/18-7/ВПП/ОЗ, від 29.08.2018 року №36- 2/18-08/ВПП/08, від 24.09.2018 року №363/09-20/7-ВПП/09.

Наказом заступника начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №2129 від 16.11.2018 року призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ УКРТАФТ з 21.11.2018 року тривалістю 15 робочих днів.

Проте, позивач вважаючи протиправним наказ про призначення проведення перевірки та таким, що прийнятий за відсутності законних підстав, звернувся до суду з цим позовом.

Відтак, правомірність призначення документальної позапланової виїзної перевірки, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлено статтею 78 ПК України. Підстави для проведення документальної позапланової перевірки визначені в п. 78.1 ст. 78 ПК України, серед яких зокрема є:

- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.1. п. 78.1 ст.78 ПК України);

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України). Суд зазначає, що законодавець пов`язує право контролюючого органу на призначення позапланової перевірки лише з фактом ненадання платником податків пояснення та їх документальних підтверджень на відповідний запит фіскального органу, однак позивачем було надано як пояснення, так і їх документальне підтвердження, що виключає право фіскального органу на призначення перевірки. Крім цього, суд звертає увагу, що формулювання переліку інформації, яка була запитана, та перелік документів, який було запропоновано надати - є вичерпним.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, ТОВ УКРТАФТ було надано пояснення та документи, що запитувалися контролюючим органом, а тому фіскальний орган позбавлений можливості стверджувати про не надання документів. Відповідь надана ТОВ УКРТАФТ саме у такій формі, якій запитував контролюючий орган. Правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 року (справа № 21-425а14), за позовом ТОВ Будгарантінвест-55 до ДПІ у м. Южному Одеської області, суть якої полягає в тому, що ...виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями".

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Крім цього, суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб`єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14) та постановах Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №810/1923/17, від 20.03.2018 по справі №815/6267/15.

При цьому, судом встановлено, що позивачем своєчасно надані письмові вмотивовані відповіді разом із копіями документів, які відображають запитувану інформацію на поставлені відповідачем питання.

Отже, суд дійшов висновку, що наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 16.11.2018 року №2129 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТАФТ видано за відсутності підстав та умов, визначених підпунктами 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України для його прийняття, що свідчить про незаконність оспорюваного наказу.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТАФТ" (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 3, оф. 208, код ЄДРПОУ 36354318) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправними та скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 16.11.2018 року №2129 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТАФТ" (код ЄДРПОУ 36354318).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТАФТ" судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 03 травня 2019 року.

Суддя В.В. Горбалінський