Рішення

від 03.06.2019 по справі 500/978/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/978/19

03 червня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.

представника позивача ОСОБА_4

представника відповідача Живчик В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.03.2019 за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., ревізором-інспектором ГУ ДФС у Тернопільській області Корченовим І.П., складено Акт № 240/19-00-13-02/НОМЕР_3, у якому зроблено висновки про вчинення позивачем наступних порушень, передбачені п. 198.5 п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу від 02.12.2010 року №2756-VI, із змінами, а саме, встановлено його заниження в сумі 154226 ,00 грн., що призвело до завищення від`ємного значення рядка 21 декларації з ПДВ за листопад 2016р. в сумі 146710 грн., завищення від`ємного значення рядка 21 декларації з ПДВ за грудень 2018р. в сумі 3902 грн. та занижено податкове зобов`язання по податку на додану вартість на суму 150324 грн. в т.ч. по періодах: - в листопаді 2016р. в сумі 4154грн.; - в грудні 2017р. в сумі 146170 грн.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00004621302 від 02.04.2019р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 150 324,00 грн. та застосовано штрафну санкцію 37 581,00 грн.

При цьому позивач вважає, що висновки викладені в акті перевірки прийняті без достатніх на те підстав, ґрунтуються на неправильному тлумаченні та розумінні відповідачем норм законів, які регулюють дані відносини.

Ухвалою від 26.04.2019 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

15 травня 2019 року ухвалою суду було призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 28.05.2019 о 09:30 год.

Представник відповідача скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 21.05.2019.

28.05.2019 через канцелярію Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву представника відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

Ухвалою суду від 28.05.2019, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 03.06.2019 о 10:15 год. для підготовки до надання нових пояснень по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, з мотивів викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на відзив на позовну заяву.

Разом з тим, представник відповідача зазначив, що він не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові. Проведеним аналізом руху товарно-матеріальних цінностей, використовуючи дані реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, дані податкових накладних на придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей, довідки фізичної особи - підприємця Яцюк В.В. про залишки товарно-матеріальних цінностей (станом на 31.10.2018р.) встановлено відсутність на залишку та в реалізації у фізичної особи - підприємця товарно-матеріальних цінностей, включених в склад податкового кредиту ПДВ за період перевірки, а саме згідно податкових накладних: податкова накладна №31 від 30.11.2016р. - придбано 4 колеса 235/55 R17 Yokohama 103V (Japan) на суму 13600грн. в т.ч. ПДВ 2266,67 грн.; податкова накладна №28 від 07.12.2016р. - придбано бризговики Ford Kuga 13-3 та замок-конструктор Ford Kuga Duratorg 13-6-st АТ на суму 9812,60 грн. в т.ч. ПДВ 1635,43 грн.

Будь-яких документів (накладних на реалізацію, актів зберігання товарно-матеріальних цінностей, актів списання), які б підтверджували використання вище вказаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності фізичною особою-підприємцем до перевірки не пред`явлено, будь-які інші документи, пов`язані з використанням даних товарно-матеріальних цінностей або їх реалізації до перевірки не надані.

Враховуючи вищенаведене, перевіркою встановлено заниження податкового зобов`язання фізичною особою-підприємцем по податку на додану вартість на суму 3902,10грн., в т.ч. по періодах: в грудні 2018р. - на суму 3902,10грн.

Дані суми не відносились до складу документально підтверджених витрат, письмові пояснення щодо зазначених порушень ОСОБА_1 не надавались.

Суд, заслухавши в судовому засіданні думку сторін, з`ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 2005 року позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює діяльність з роздрібної та оптової торгівлі хімічними продуктами (засобами захисту рослин). З 01.04.2016 позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість.

28.11.2016 позивач, для здійснення своєї господарської діяльності, придбав у ТОВ Екомоторс (код ЄДРПОУ 38791563) автомобіль Ford Kuga С520 vin номер НОМЕР_1 , загальною вартістю 901946,00 грн. в т.ч. ПДВ 150324,33 грн., згідно податкової накладної № 77 від 28.11.2016р., зареєстрованої в ЄРПН 01.12.2016р. Сума податку на додану вартість згідно вищевказаної податкової накладної була включена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ в декларації за листопад 2016 року.

Так, актом перевірки встановлено, що позивач придбав у ТОВ Екомоторс автомобіль Ford Kuga С520 2016 року випуску. Відповідно до податкової накладної № 77 від 28.11.2016р., зареєстрованої в ЄРПН 01.12.2016р., загальною сума коштів, що підлягає сплаті становить 901946,00 грн. в т.ч. ПДВ 150324,33 грн. В подальшому позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 150324,33 грн. та відображено його в декларації з ПДВ за листопад 2016 року.

Таким чином, реальність господарської операції між позивачем та його контрагентом, факт придбання автомобіля з метою використання у господарській діяльності підприємця (для власних службових та виробничих поїздок) та сплати ПДВ в ціні товару підтверджується належно оформленими первинними документами.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вказаний легковий автомобіль під номером НОМЕР_2 зареєстровано за ОСОБА_1 як за фізичною особою, у зв`язку з чим контролюючий орган дійшов висновку про безпідставність формування позивачем податкового кредиту.

Також, суд зазначає, що 30.11.2016 позивач придбав у ФОП ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 2826122659) 4 колеса Yokohama V905 103V, загальною вартістю 13600,00 грн. в т.ч. ПДВ 2266,67 грн., згідно податкової накладної № 31 від 30.11.2016р., зареєстрованої в ЄРПН 04.12.2016.

28.11.2016р. позивач придбав у ТОВ Терко Авто Моторс (код ЄДРПОУ 35505627) замок-конструктор Ford Kuga Duratorg та 2 комплекти бризговиків, загальною вартістю 10847,60 грн. в т.ч. ПДВ 1807,90 грн., згідно податкової накладної № 28 від 07.12.2016, зареєстрованої в ЄРПН 16.12.2016.

Сума податку на додану вартість вищевказаних податкових накладних була включена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ в декларації за грудень 2016 року.

Так, висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ПДВ по даних господарських операціях вмотивовано тим, що позивачем під час перевірки не представлено будь-яких документів (накладних на реалізацію, актів зберігання ТМЦ, актів списання), які б підтверджували використання ТМЦ у господарській діяльності.

Дані обставини не відповідають дійсності, оскільки під час проведення перевірки позивачем було надано відповідачу зазначені документи, а саме: видаткові і податкові накладні, акти виконаних робіт та документи, що підтверджують факт оплати комплектуючих елементів автомобіля та їх встановлення (копії додаються).

Таким чином, висновки контролюючого органу про відсутність права позивача на формування податкового кредиту є безпідставними та помилковими.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що придбаний позивачем транспортний засіб зареєстровано на фізичну особу, а тому, враховуючи вимоги ст. 325 Цивільного кодексу України, така обставина не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами фізичної особи - підприємця та відповідно не надає права на формування податкового кредиту з ПДВ.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній на виникнення спірних правовідносин, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній на виникнення спірних правовідносин, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. б) п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та його подальше бюджетне відшкодування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів та підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Суд зазначає, що доводи відповідача про те, що факт реєстрації автомобіля на фізичну особу, а не на фізичну особу - підприємця позбавляє останнього права на формування податкового кредиту за реально здійсненою господарською операцією з придбання такого транспортного засобу є безпідставними.

Дану правову позицію Верховний Суд сформував у своїй постанові від 13.03.2018р. справа №819/710/17 та послідовно продовжує її дотримуватись: 24.05.2018р. справа №803/1021/17, 08.08.2018р. справа №813/4630/13-а, 30.10.2018р. справа №807/537/17, 12.02.2019р. справа №807/1380/16.

Також, судом встановлено, що відсутність ведення бухгалтерського чи іншого обліку в частині підтвердження використання позивачем автомобіля у підприємницькій діяльності не відповідають дійсності та висновкам акту перевірки.

Пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 1.7 акту перевірки видами діяльності позивача є: 47.46- роздрібнаторгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми; тваринами кормами для них; 46.75 - оптова торгівля хімічними продуктами (основний); 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Відповідно до п. 1.20 акту перевірки Аналіз транспортування товарно-матеріальних цінностей встановлено, що товар доставлявся транспортом підприємця .

Крім цього, обставини щодо використання позивачем автомобіля в операціях, що не є його господарською діяльністю, відповідачем під час перевірки не досліджувались. Доказів такого використання не надано відповідачем і при поданні відзиву по даній справі.

При цьому, використання позивачем автомобіля саме в господарській діяльності підтверджується, зокрема, товарно-транспортними накладними на перевезення товару, а також рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.07.2018р. по справі № 819/585/18, яким було встановлено, що Для здійснення господарської діяльності позивач використовує власний автомобіль - FORD НОМЕР_2 .

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України ).

За визначенням ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. В свою чергу, у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, в силу приписів ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд вважає співмірною суму та час наданої правової допомоги у даній адміністративній справі у розмірі 10847,60 гривень.

Керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю. Податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області (вул. Білецька 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39403535) від 02.04.2019 р. №00004621302 визнати протиправним та скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області (вул. Білецька 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39403535) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1879 (одна тисяча вісімсот сімдесят дев`ять) гривень та 10 847 (десять тисяч вісімсот сорок сім) гривень 60 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 червня 2019 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.