Рішення

від 07.06.2019 по справі 640/2193/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/178

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2019 року № 640/2193/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Енергетика та клімат

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Енергетика та клімат (надалі - позивач), адреса: 01033, місто Київ, вулиця Гайдара, будинок 50 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки №111 від 09 січня 2019 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 22 грудня 2018 року на офіційному сайті Державної фіскальної служби України було оприлюднено план-графік документальних планових перевірок на поточний рік, до якого включено також й позивача.

15 січня 2019 року позивач отримав від відповідача наказ про проведення документальної планової перевірки №111 від 09 січня 2019 року та повідомлення №9/26-15-14-01-01 від 11 січня 2019 року.

За доводами позивача, вказаний наказ є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки в ньому неправомірно вказано податковий період перевірки більше ніж 1095 днів, а також з тих підстав, що позивача неправомірно включено до плану-графіка проведення перевірок, у зв'язку з тим, що позивач не відноситься до критеріїв ризиковості платнику податків та критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Також, як на підставу протиправності наказу позивач послався й на те, що з плану-графіку не вбачається, коли та ким він був затверджений, що, за його доводами, є одним із порушень порядку прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, що не може бути належною підставою для прийняття оскаржуваного наказу, як зазначає позивач у позовній заяві.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у письмовому відзиві на позов представник відповідача послався на те, що позивач включений до плану-графіку у зв'язку з наявністю критеріїв відбору платників податків-юридичних осіб, перелік яких наведений у пункті 5 розділу ІІ Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 червня 2015 року №524 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 26 березня 2018 року №386. Також, представник відповідача зазначив, що протягом останніх трьох років не проводилися документальні планові перевірки позивача.

Тому, за доводами представника відповідача, позивача правомірно включено до плану-графіка на 2019 рік з дотриманням вимог чинних нормативних документів щодо його формування, відповідно, правомірно прийнято наказ про проведення документальної планової перевірки від 09 січня 2019 року №111.

В той же час, у відзиві на позовну заяву зазначено, що правові наслідки оскаржений дій є вичерпаними, оскарження наказу не сприяє відновленню порушених прав товариства, що виключає можливість задоволення позовних вимог в даному випадку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі по тексту - ПК України).

У пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з підпунктом 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України, Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, відповідно до статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 75.1.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу витягнутої руки , крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 77.1-77.4 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 43підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно підпункту 14.1.164 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України план - графік документальних виїзних перевірок - перелік платників податків, що підлягають плановій перевірці контролюючими органами у відповідний період календарного року.

У відповідності до пункту 77.2 статті 77 Податкового кодексу України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

З метою забезпечення єдиного підходу до формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків наказом Міністерства фінансів України від 02 червня 2015 року №524 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 26 березня 2018 року №386) затверджено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (надалі - Порядок №524).

Згідно з пунктом 5 розділу І Порядку №524 план-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС.

Затверджений план-графік є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.

Належну якість формування плану-графіка та його коригування забезпечує територіальний орган ДФС, який сформував план-графік (коригування плану-графіка).

В той же час, абзацом 1 пункту 4 розділу І Порядку №524 передбачено, що при відборі платника податків до плану-графіка відповідно до вимог статті 77 розділу ІІ Кодексу необхідним є врахування також вимог пункту 102.1 статті 102 розділу ІІ Кодексу в частині граничних термінів проведення перевірки та визначення податкового зобов'язання платника податків, вимог пункту 77.3 статті 77 розділу ІІ Кодексу в частині заборони проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку на доходи фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

У відповідності до абзацу 1 пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Наведене свідчить, що при визначенні граничних термінів проведення перевірки податковим органом повинні прийматися до уваги, у тому числі, граничні строки подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничні строки сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Абзацами 2 та 3 пункту 4 розділу І Порядку №524 передбачено, що відповідно до частини шістнадцятої статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Документальною перевіркою в частині правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) охоплюється період з 01 січня 2011 року або період, що настає за періодом, який перевірено попередньою перевіркою із зазначеного питання.

Тобто, законодавцем чітко визначено, що під час проведення перевірки дотримання платником податків податковим органом при визначенні граничних термінів її проведення не застосовуються строки давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, у підпункті 1 пункту 5 розділу ІІ Порядку №524 визначені критерії відбору платників податку - юридичних осіб високого ступеня ризику, серед яких, у тому числі, високого ступеня ризику: рівень сплати податку на додану вартість нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку за відповідною галуззю; наявність інформації про непідтвердження реального здійснення операції з придбання із сумою податку на додану вартість понад 1 млн грн або понад 5 відсотків загального обсягу податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн та середнього ступеню ризику: декларування залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі понад 1 млн грн або понад 5 відсотків загального обсягу податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн за останній звітний (податковий) період.

Так, згідно з наданою суду копією повідомлення Державної фіскальної служби України від 22 грудня 2018 року №39980/7/99-99-14-03-04-17, територіальні органи Державної фіскальної служби України повідомлено про те, що затвердження в.о. Голови Державної фіскальної служби України Власовим О.С. плану-графу проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік, сформованого згідно вимог наказу Міністерства фінансів України від 02 червня 2015 року №524 Про затвердження порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків , із змінами (Т.1, арк. 40).

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Енергетика та клімат включено до плану-графіку проведення документальних планових перевірок на 2019 рік, який опубліковано на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (http://sfs.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/362017.html).

На підставі затвердженого плану-графіка, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві 09 січня 2019 року видано наказ Про проведення документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Енергетика та клімат (код ЄДРПОУ 39262356) , відповідно до якого призначено проведення документальної планової виїзної перевірки товариства з 29 січня 2019 року по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів, предметом перевірки зазначено: дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 18 червня 2014 року по 30 вересня 2018 року та іншого законодавства, про що повідомлено позивача шляхом направлення на його адресу відповідного письмового повідомлення від 11 січня 2019 року №9/26-15-14-01-01.

З урахуванням наведених вище положень діючого законодавства України, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваного наказу відповідачем дотримано порядок його винесення, зокрема, оскаржуваний наказ винесений на підставі затвердженого плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік, який опубліковано на офіційному сайті Державної фіскальної служби.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що протягом останніх 3-х років проводились документальні планові перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Енергетика та клімат з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також з питань дотримання вимог законодавства зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як і не надано доказів відсутності у позивача критеріїв ризику, що свідчить про необґрунтованість тверджень останнього в цій частині.

Більш того, суд зазначає, що не приймає до уваги й твердження позивача щодо завищення відповідачем граничних термінів проведення перевірки, оскільки, як вже зазначалось судом, при визначенні граничних термінів проведення перевірки податковим органом повинні прийматися до уваги, у тому числі, граничні строки подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничні строки сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання, проте, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що коли саме останнім були подані податкові декларації тощо, що, на думку суду, дозволяє дійти висновку про правомірність визначення граничних термінів проведення документальної планової перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року.

В той же час, суд ще раз наголошує й на тому, що строки давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування взагалі не застосовуються, тому відповідачем правомірно визначено період перевірки дотримання вимог законодавства зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - з 18 червня 2014 року по 30 вересня 2018 року.

Стосовно посилань позивача щодо відсутності відомостей про дату та особу, якою він був затверджений суд приходить до висновку про їх необґрунтованість, оскільки такі твердження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, копією листа Державної фіскальної служби України від 22 грудня 2018 року №39980/7/99-99-14-03-04-17 Про затвердження плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік .

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, з урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 263, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Енергетика та клімат відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова