Ухвала

від 07.06.2019 по справі 2140/1914/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 червня 2019 року

Київ

справа №2140/1914/18

адміністративне провадження №К/9901/15578/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Усенко Є.А. (суддя-доповідач), Гімона М.М., Гусака М.Б., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАТ ХЕРСОН" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим (АРК) та м. Севастополі, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополі, Державної фіскальної служби України щодо не відображення в системі електронного адміністрування ПДВ суми 221 476,00 грн., на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАТ ХЕРСОН" має право реєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язано Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на 221 476,00 грн. та відобразити у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ зазначену суму. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Державна фіскальна служба України подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд касаційної інстанції може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції ухвалою від 24.09.2018 призначив цю справу для розгляду у порядку спрощеного провадження.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій встановили, що в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року, поданій ТОВ АМАТ ХЕРСОН , у рядку 24 було задекларовано залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядки 22, 23 декларації) в сумі 221 476,0 грн. та у додатку № 2 до вказаної декларації, розкрито інформацію щодо періоду виникнення такого від`ємного значення. У зв`язку з неправомірним анулюванням реєстрації ТОВ АМАТ ХЕРСОН як платника податку на додану вартість (постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 у справі № 2-а-5157/12/2170, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2015, скасовано рішення ДПІ у м. Херсоні від 01.11.2012 р. № 173/15-3 про анулювання реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Амат Херсон") позивач був позбавлений можливості подавати податкову звітність з ПДВ за період з грудня 2012 по лютий 2016. Після поновлення реєстрації платника ПДВ позивач подав податкову декларацію з ПДВ за березень 2016 року, в у рядку 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду якої задекларував 221 476,00 грн. Відповідач не заперечує правомірність декларування позивачем цієї суми як від`ємного значення ПДВ в податковій декларації за грудень 2012 року. Застосувавши норму підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, пунктів 200-1.1 та 200-1.2 статті 200-1 Податкового кодексу України, суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок про неправомірну відмову контролюючого органу щодо відображення 221 476,0 грн. в системі електронного адміністрування ПДВ як суми, на яку позивач має право виписати податкові накладні.

Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо цього.

З огляду на викладене є підстави для визнання касаційної скарги необґрунтованою та для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 248, пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду