УХВАЛА
07 червня 2019 року
Київ
справа №2140/1914/18
адміністративне провадження №К/9901/15578/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Усенко Є.А. (суддя-доповідач), Гімона М.М., Гусака М.Б., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАТ ХЕРСОН" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим (АРК) та м. Севастополі, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В :
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополі, Державної фіскальної служби України щодо не відображення в системі електронного адміністрування ПДВ суми 221 476,00 грн., на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАТ ХЕРСОН" має право реєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язано Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на 221 476,00 грн. та відобразити у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ зазначену суму. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Державна фіскальна служба України подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд касаційної інстанції може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції ухвалою від 24.09.2018 призначив цю справу для розгляду у порядку спрощеного провадження.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій встановили, що в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року, поданій ТОВ АМАТ ХЕРСОН , у рядку 24 було задекларовано залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядки 22, 23 декларації) в сумі 221 476,0 грн. та у додатку № 2 до вказаної декларації, розкрито інформацію щодо періоду виникнення такого від`ємного значення. У зв`язку з неправомірним анулюванням реєстрації ТОВ АМАТ ХЕРСОН як платника податку на додану вартість (постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 у справі № 2-а-5157/12/2170, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2015, скасовано рішення ДПІ у м. Херсоні від 01.11.2012 р. № 173/15-3 про анулювання реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Амат Херсон") позивач був позбавлений можливості подавати податкову звітність з ПДВ за період з грудня 2012 по лютий 2016. Після поновлення реєстрації платника ПДВ позивач подав податкову декларацію з ПДВ за березень 2016 року, в у рядку 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду якої задекларував 221 476,00 грн. Відповідач не заперечує правомірність декларування позивачем цієї суми як від`ємного значення ПДВ в податковій декларації за грудень 2012 року. Застосувавши норму підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, пунктів 200-1.1 та 200-1.2 статті 200-1 Податкового кодексу України, суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок про неправомірну відмову контролюючого органу щодо відображення 221 476,0 грн. в системі електронного адміністрування ПДВ як суми, на яку позивач має право виписати податкові накладні.
Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо цього.
З огляду на викладене є підстави для визнання касаційної скарги необґрунтованою та для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 248, пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
У Х В А Л И В :
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
М.М. Гімон
М.Б. Гусак ,
Судді Верховного Суду
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 07.06.2019 |
Оприлюднено | 10.06.2019 |
Номер документу | 82264071 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Усенко Є.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні