Рішення

від 25.04.2019 по справі 160/789/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року Справа № 160/789/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Наталії Василівни розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства ТУТ до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство ТУТ (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 26 грудня 2018 року № 0035981409;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 26 грудня 2018 року № 0035991409.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем всупереч положенням Податкового кодексу України та на підставі висновків Акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП ТУТ (код ЄДРПОУ 32906476) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ НОРМАКОМ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 39477172) та з ТОВ "БРАКАРАРД" (код ЄДРПОУ 39477188) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року № 70867/04-36-14-09/32906476 від 06.12.2018 року, які не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивачем були наданні первинні документи відповідачу та господарські операції були реально вчинені, а тому рішення відповідача є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

19 лютого 2019 року представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого вказано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача. Зокрема, зазначено, що первинні документи, які оформлені ПП ТУТ з контрагентами ТОВ НОРМАКОМ ПЛЮС та ТОВ БРАКАРАРД свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій. Відповідні господарські операції були спрямовані на документальне оформлення постачання товарів, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. На підтвердження доводів додатково зазначено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2017 року по справі № 201/7573/17 ТОВ НОРМАКОМ ПЛЮС та ТОВ БРАКАРАРД було визнано фіктивними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 160/789/19 до судового розгляду по суті.

Представником позивача в судове засідання призначене на 23 квітня 2019 року до суду подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представником відповідача в судове засідання призначене на 23 квітня 2019 року в поданій до суду заяві зазначено, що проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечує та просить у задоволенні позову відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вимог ст. 194, ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі наказу від 24.10.2018 року № 6104-п було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства ТУТ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ НОРМАКОМ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 39477172) та з ТОВ БРАКАРАРД (код ЄДРПОУ 39477188) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт № 70867/04-36-14-09/32906476 від 06.12.2018 року (далі - Акт перевірки), висновками якого встановлені порушення:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 91 608 грн. та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2015 рік на суму 90 447 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198. 2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість на суму 119 875 грн., в тому числі лютому 2015 на суму 11 618 грн., у березні 2015 на суму 49 388 грн., у квітні 2015 на суму 58 869 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, 14.12.2018 року ПП ТУТ подало до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заперечення на Акт перевірки, в додатках до якого містилось: копія конверту, що містив Акт перевірки та інформацію з офіційного сайту "Укрпошта"; копія опису вкладення, поштової накладної № 5170001922832 та фіскального чеку від 07.11.2018 р., щодо відправлення ПП "ТУТ" первинних документів на адресу управління; інформація з офіційного сайту "Укрпошта" про отримання управлінням первинних документів ПП "ТУТ".

26 грудня 2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області листом № 82710/10/04-36-14-09 про результати розгляду заперечень повідомлено позивача про залишення без змін висновків викладених в Акті перевірки № 70867/04-36-14-09/32906476 від 06.12.2018 року.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.12.2018 року № 0035981409, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 91 608,00 грн. та № 0035991409, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 90 447,00 грн. за 2015 рік, зареєстрованою 05.02.2016 року за № 9275111695.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 44.1 та 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Судом встановлено, що 02.02.2015 року між ПП ТУТ (Покупець) та ТОВ НОРМАКОМ ПЛЮС укладено договір № 0202-1, відповідно до п. 1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує піддони, заготовку для ремонту піддонів, обрізний матеріал (пиломатеріали).

На підтвердження виконання умов означеного договору позивачем надано: копії видаткових накладних: № 1802 від 18.02.2015 року, № 160 від 04.03.2015 року, № 161 від 11.03.2015 року; картки рахунки: 631 за лютий 2015 року; картки рахунки: 631 за березень 2015 року; реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за лютий та березень 2015 року; банківськими виписками за березень, квітень 2015 року щодо розрахунків з ТОВ "НОРМАКОМ ПЛЮС".

Крім того, встановлено, що 23.03.2015 року між ПП ТУТ (Покупець) та ТОВ БРАКАРАРД укладено договір № 2303-1, відповідно до п. 1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує піддони, заготовку для ремонту піддонів, обрізний матеріал (пиломатеріали).

На підтвердження виконання умов означеного договору позивачем надано: видаткові накладні: № 223 від 25.03.2015 року, № 224 від 26.03.2015 року, № 225 від 26.03.2015 року, № 304 від 01.04.2015 року, № 305 від 03.04.2015 року, № 306 від 06.04.2015 року, № 307 від 06.04.2015 року, № 352 від 10.04.2015 року, № 353 від 10.04.2015 року на товар - піддони дерев`яні; картка рахунку: 631 за 2015 рік; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за березень та квітень 2015 року; банківськими виписками за квітень, травень, червень 2015 року щодо розрахунків з ТОВ "БРАКАРАРД".

Предметом господарських операцій з ТОВ НОРМАКОМ ПЛЮС та ТОВ БРАКАРАРД було придбання дерев`яних піддонів та обрізного матеріалу, які ПП ТУТ придбало з метою виконання своїх зобов`язань перед ТОВ Вільногірське скло .

Виконання ПП ТУТ своїх зобов`язань перед ТОВ Вільногірське скло підтверджується: накладними: № 4/3-2 від 04.03.2015 року, № 11/3-2 від 11.03.2015 року, № 25/3-2 від 25.03.2015 року, № 26/3-2 від 26.03.2015 року, № 1/4 -2 від 01.04.2015 року, № 3/4-2 від 03.04.2015 року, № 6/4-2 від 06.04.2015 року, № 10/4-2 від 10.04.2015 року, № 10/4-5 від 10.04.2015 року; товарно-транспортними накладними: № 4/3-3 від 04.03.2015 року, № 11/3-3 від 11.03.2015 року, № 25/3-3 від 25.03.2015 року, № 26/3-3 від 26.03.2015 року, № 1/4-3 від 01.04.2015 року, 3/4-3 від 03.04.2015 року, № 6/4-3 від 06.04.2015 року, № 10/4-3 від 10.04.2015 року, № 10/4-6 від 10.04.2015 року, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за березень, квітень 2015 року; банківськими виписками за березень, квітень 2015 року щодо розрахунків з ТОВ Вільногірське скло .

Також, встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2017 року у справі № 201/7573/17 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Вказаною ухвалою було встановлено, що ОСОБА_1 були створені фіктивні підприємства ТОВ Бракарард та ТОВ Нормаком плюс з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч. 7 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Необхідно зазначити, що сам факт вироку або, в даному випадку, ухвали про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строку давності, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з кожним контрагентом окремо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.12.2018 року по справі № 826/20081/16 (провадження № К/9901/42306/18).

Дослідивши означену ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, суд вважає за необхідне зазначити, що договір укладений між ПП ТУТ та ТОВ НОРМАКОМ ПЛЮС № 0202-1 від 02.02.2015 року був підписаний директором ОСОБА_2 , більш того, всі первинні бухгалтерські документи, які були оформлені на виконання вказаного договору, також були підписані директором ТОВ НОРМАКОМ ПЛЮС - ОСОБА_2 .

За інформацією наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ТОВ НОРМАКОМ ПЛЮС є ОСОБА_2 , при цьому жодної інформації відносно ОСОБА_1 , як засновника чи директора ТОВ НОРМАКОМ ПЛЮС ані матеріали справи, ані дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містять.

Таким чином, зміст ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2017 року у справі № 201/7573/17 не співпадає з даними наявними в матеріалах справи та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відтак податковим органом не доведено належними та допустимими доказами того факту, що фінансово-господарська операція між позивачем та ТОВ НОРМАКОМ ПЛЮС не була спрямована на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Однак, слід зазначити, що договір укладений між ПП ТУТ та ТОВ БРАКАРАРД № 0202-1 від 02.02.2015 року та первинні бухгалтерські документи, які були оформлені на виконання означеного договору були підписані ОСОБА_1 , тобто саме особою, яка відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2017 року у справі № 201/7573/17 повністю визнала свою вину в інкримінованому йому правопорушенні.

Таким чином, дослідивши усі складові господарських операцій ПП ТУТ з ТОВ НОРМАКОМ ПЛЮС та ТОВ БРАКАРАРД , складені первинні бухгалтерські документи на виконання останніх, проаналізувавши ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2017 року у справі № 201/7573/17, суд вважає за необхідне зазначити, що господарські операції ПП ТУТ з ТОВ НОРМАКОМ ПЛЮС , на переконання суду, є підтвердженими, фактично здійсненими, направленими на настання правових наслідків, обумовлених ними та підтвердженими відповідними первинними документами бухгалтерського обліку.

В свою чергу, господарські операції ПП ТУТ з ТОВ БРАКАРАРД носять формальний характер, відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2017 року по кримінальній справі №201/7573/17, яка набрала законної сили та якою встановлено об`єктивну сторону складу злочину посадової особи ТОВ БРАКАРАРД , дії якої не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій, без наміру здійснення господарських операцій.

Щодо ненадання позивачем до перевірки первинних документів необхідно зазначити наступне.

Згідно ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Як зазначено представником позивача та підтверджено матеріалами справи, позивачем на адресу відповідача до перевірки були направлені копії первинних документів по господарським взаємовідносинам, які стали предметом перевірки, що підтверджується копією опису вкладення поштової накладної № 5170001922832 та фіскального чеку від 07.11.2018 року, інформацією з офіційного сайту "Укрпошта" про отримання 09.11.2018 року відповідачем документів та відповіддю на службову записку представника відповідача щодо реєстрації за вх.№39793/10 від 09.11.2018 року відправлення від ПП "ТУТ" .

Згідно п.86.4 ст. 86 Податкового кодексу України, заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

При цьому, позивачем до заперечень до Акту також було зазначено про надання первинних документів до перевірки. Таким чином, первинні документи по господарським операціям були в наявності у відповідача. Також представником відповідача до суду доказів анулювання свідоцтв платника ПДВ щодо контрагентів позивача не надано.

З огляду на вказане, слід дійти висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26 грудня 2018 року № 0035981409 та № 0035991409 прийняті відповідачем не обґрунтовано в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по господарських операціях з контрагентом ТОВ НОРМАКОМ ПЛЮС , а відповідно підлягають скасуванню в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1 365,42 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 78, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства ТУТ до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 26 грудня 2018 року № 0035981409 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств по господарських операціях з контрагентом ТОВ НОРМАКОМ ПЛЮС .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 26 грудня 2018 року № 0035991409 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по господарських операціях з контрагентом ТОВ НОРМАКОМ ПЛЮС .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства ТУТ (51700, м. Вільногірськ, вул. Промислова, буд. 10-а, код ЄДРПОУ 32906476) судовий збір у розмірі 1 365,42 гривень (одна тисяча триста шістдесят п`ять грн. 42 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складний 25 квітня 2019 року.

Суддя Н.В. Боженко