Постанова

від 18.09.2019 по справі 160/789/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2019 року м. Дніпросправа № 160/789/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТУТ"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року (головуючий суддя - Боженко Н.В.) в адміністративній справі

за позовом Приватного підприємства "ТУТ"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ТУТ" (далі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - Відповідач) в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 26 грудня 2018 року №0035981409;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 26 грудня 2018 року №0035991409.

В обґрунтування позовної заяви зазначено про те, що висновки Відповідача, викладені в акті перевірки від 06.12.2018 року №70867/04-36-14-09/32906476, на підставі якого прийнято оскаржувані рішення, щодо нереальності господарських операцій по взаємовідносинах Позивача із контрагентами є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами. З огляду на обставини, викладені у позовній заяві, Позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року по справі №160/789/19 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 26 грудня 2018 року №0035981409 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств по господарських операціях з контрагентом ТОВ Нормком Плюс .

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 26 грудня 2018 року №0035991409 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по господарських операціях з контрагентом ТОВ Нормком Плюс .

В іншій частині позовних вимог відмовлено (т. 1, а.с. 230-233).

Позивач - ПП ТУТ , не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, оскаржив його в апеляційному порядку (т. 2, а.с. 1-5).

В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить:

- скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 26 грудня 2018 року №0035981409 та №0035991409 по господарських операціях з контрагентом ТОВ БРАКАРАРД ;

- ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 26 грудня 2018 року №0035981409 та №0035991409 по господарських операціях з контрагентом ТОВ Бракарард .

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що Відповідачем не було наведено доводів та надано доказів того, що Позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоди зі своїм контрагентами, Позивач мав всі підтвердження їх господарської правосуб`єктності.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу Позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні протиправними та скасуванні податкових повідомлень рішень по господарських операціях з ТОВ БРАКАРАРД залишити без змін.

Мотивуючи відзив, Відповідав зазначив про те, що договір укладений між ПП ТУТ та ТОВ Бракарард №0202-1 від 02.02.2015 року та первинні бухгалтерські документи, які були оформлені на виконання означеного договору були підписані ОСОБА_1 , тобто саме тією особою, яка відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2017 року у справі №201/7573/17 повністю визнала свою вину в інкримінованому йому правопорушенні.

В судовому засіданні представники Позивача, кожен окремо, вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі.

Представник Відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі наказу від 24.10.2018 року №6104-п було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства ТУТ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Нормаком Плюс (код ЄДРПОУ 39477172) та з ТОВ Бракарард (код ЄДРПОУ 39477188) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт №70867/04-36-14-09/32906476 від 06.12.2018 року (далі - Акт перевірки), відповідно до висновків якого встановлені такі порушення:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 91608 грн. та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2015 рік на суму 90447 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198. 2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість на суму 119875 грн., в тому числі лютому 2015 на суму 11618 грн., у березні 2015 на суму 49388 грн., у квітні 2015 на суму 58869 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, 14.12.2018 року ПП ТУТ подало до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заперечення на Акт перевірки, в додатках до якого містилось: копія конверту, що містив Акт перевірки та інформацію з офіційного сайту "Укрпошта"; копія опису вкладення, поштової накладної № 5170001922832 та фіскального чеку від 07.11.2018 р., щодо відправлення ПП "ТУТ" первинних документів на адресу управління; інформація з офіційного сайту "Укрпошта" про отримання управлінням первинних документів ПП "ТУТ".

26 грудня 2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області листом № 82710/10/04-36-14-09 про результати розгляду заперечень повідомлено Позивача про залишення без змін висновків викладених в Акті перевірки №70867/04-36-14-09/32906476 від 06.12.2018 року.

На підставі Акта перевірки Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.12.2018 року №0035981409, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 91608,00 грн., та №0035991409, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 90447,00 грн. за 2015 рік.

Визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом судового спору у даній справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст.308 КАС України, тобто, в даному випадку, в частині позовних вимог, в задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI; Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині господарських операцій з ТОВ Бракарард підлягають залишенню без змін, оскільки господарські операції ПП ТУТ з ТОВ Бракарард носять формальний характер, що підтверджується ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2017 року по кримінальній справі №201/7573/17, яка набрала законної сили та якою встановлено об`єктивну сторону складу злочину посадової особи ТОВ Бракарард , дії якої не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій, без наміру здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 44.1 та 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до ст. 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Колегією суддів встановлено, що 23.03.2015 року між ПП ТУТ (Покупець) в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ Бракарард (Продавець) в особі директора ОСОБА_1 укладено договір №2303-1, відповідно до п. 1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує піддони, заготовку для ремонту піддонів, обрізний матеріал (пиломатеріали) (т. 1, а.с. 77).

На підтвердження виконання умов означеного договору Позивачем надано: видаткові накладні: № 223 від 25.03.2015 року, № 224 від 26.03.2015 року, № 225 від 26.03.2015 року, № 304 від 01.04.2015 року, № 305 від 03.04.2015 року, № 306 від 06.04.2015 року, № 307 від 06.04.2015 року, № 352 від 10.04.2015 року, № 353 від 10.04.2015 року на товар - піддони дерев`яні; картка рахунку: 631 за 2015 рік; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за березень та квітень 2015 року; банківськими виписками за квітень, травень, червень 2015 року щодо розрахунків з ТОВ Бракарард (т. 1, а.с. 78-113).

Відповідачем на підтвердження нереальності господарських операцій між Позивачем та ТОВ Бракарард надано копію ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2017 року по кримінальній справі №201/7573/17 (т. 1, а.с. 186-188), з якої встановлено, що ОСОБА_1 погодився на пропозицію невстановленої слідством особи на ім`я ОСОБА_3 за грошову винагороду стати засновником та директором ТОВ Бракарард (код 39477188), ТОВ Нормаком плюс (код 39477172), не маючи умислу займатися діяльністю підприємств, пов`язаною з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, усвідомлюючи при цьому, що вказані підприємства створюються з метою прикриття незаконної діяльності, і допускаючи, що в результаті діяльності цих фіктивних підприємств може бути заподіяна шкода державним або іншим інтересам.

Далі невстановлена досудовим розслідуванням особа на ім`я ОСОБА_3 , з метою реалізації свого злочинного умислу направленого на створення суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), діючи умисно за попередньою змовою зі ОСОБА_1 , у перших числах листопада 2014 року в невстановленому органом досудового розслідування місці, за невстановлених слідством обставин, виготовила статути ТОВ Бракарард (код 39477188), ТОВ Нормаком плюс (код 39477172), та інші документи, необхідні для реєстрації підприємств, зокрема: протоколи загальних зборів засновників ТОВ Бракарард (код 39477188), ТОВ Нормаком плюс (код 39477172), відповідно до яких ОСОБА_1 прийняв рішення заснувати товариства з обмеженою відповідальністю Бракарард і Нормаком плюс та реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ Бракарард , утвореної шляхом заснування нової юридичної особи.

Після чого ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що здійснювати заявлену в статутах ТОВ Бракарард (код 39477188), ТОВ Нормаком плюс (код 39477172), фінансово-господарську діяльність та працювати (фактично виконувати обов`язки) на посаді директора товариства не буде, згідно з попередньою домовленістю з не встановленою слідством особою на ім`я ОСОБА_3 , передав останній статутні та реєстраційні документи ТОВ Бракарард (код 39477188), ТОВ Нормаком плюс (код 39477172) за матеріальну винагороду у сумі 300 грн.

Умисні дії ОСОБА_1 , які виразилися у фіктивному підприємстві, тобто придбанні, перереєстрації суб`єкта підприємницької діяльності ( юридичної особи ) з метою прикриття незаконної діяльності, за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 205 КК України.

Верховний Суд у постанові від 31 липня 2018 року у справі №808/1507/16 дійшов висновку, що сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, на дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

З урахуванням зазначеного, проаналізувавши ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2017 року по кримінальній справі №201/7573/17, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені у ній обставини свідчать про нереальність здійснених господарських операцій між Позивачем та ТОВ Бракарард , оскільки первинні документи, надані Позивачем на підтвердження здійснених операцій з ТОВ Бракарард у перевіряємий період, підписані ОСОБА_1 , який, у свою чергу, підтвердив інформацію про фіктивність власної діяльності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивач мав об`єктивну можливість поставити під сумнів господарську правосуб`єктність контрагента - ТОВ Бракарард , оскільки Позивачем не заперечується факт підписання первинних документів ОСОБА_1 , у той час як, за інформацією з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником ТОВ Бракарард з 16.01.2015 року був ОСОБА_4 .

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідачем належним чином доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо реальності здійснених операцій між Позивачем та ТОВ Бракарард у перевіряємий період, що свідчить про правомірність прийнятих Відповідачем податкових повідомлень-рішень в частині господарських операцій з ТОВ Бракарард .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги Позивача висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТУТ" - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року по справі №160/789/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 19 вересня 2019 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова