Рішення

від 10.06.2019 по справі 400/1250/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 р. справа № 400/1250/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу

за позовом:Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Потьомкінська, 17, Миколаїв, 54001

до відповідача:Фермерського господарства Новацький Петро Станіславович, Вознесенське,Вознесенський район, Миколаївська область,56543

про:стягнення заборгованості в сумі 44396,30 грн., ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося з позовною заявою про стягнення з фермерського господарства Новацький Петро Станіславович (далі - відповідач) заборгованості в сумі 44396,30 грн., з яких 44157,89 грн. - сума адміністративно-господарських санкцій, 238,41 грн. - пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Позов обґрунтовано тим, що протягом 2018 року відповідач не працевлаштував осіб з інвалідністю відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати нарахована пеня в загальній сумі 44396,30 грн, яка не сплачена відповідачем. Також, позивач зазначив, що зазначене у звітах відповідача робоче місце не може вважтись належним створенням умов для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки воно режим роботи передбачає неповний робочий день, що може свідчити про дискримінацію за ознакою інвалідності.

Відповідач надав до суду відзив, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову, оскільки ним протягом 2018 року кожного місяця подавались звіти про наявність вакантного робочого місця для особи з інвалідністю.

Ухвалою від 26.04.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Згідно із ст. 194 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідачем було подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік, згідно якого кількість працевлаштованих осіб на підприємстві - 19 осіб, при цьому з них відсутні особи, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року (далі - Закон 875), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 9 ст. 19 зазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відтак, ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не встановлено правил, за якими підприємство було б зобов`язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, ч. 3 вказаної статті чітко визначені обов`язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 5 липня 2012 року №5067-VI передбачено, що роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

При цьому, у зв`язку з прийняттям даного Закону відмінено норму щодо обов`язкової щомісячної подачі звітів про наявність вільних робочих місць.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Згідно з пунктом 1.1. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року №42, форма №10-ПІ (річна)"Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

Отже, вказане свідчить про наявність у роботодавця обов`язку виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, а також повідомляти уповноважені органи про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство інвалідів для працевлаштування. Звіт форми №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10 робочих днів з дати відкриття вакансії, де датою відкриття є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладено новий трудовий договір з найманим працівником.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2018 року відповідачем не було працевлаштовано особи з інвалідністю, при цьому протягом 2018 року відповідач подавав щомісяця звіти про наявність вакантної посади, яка може бути зайнятою особою з інвалідністю, разом з цим, у звітах відповідач зазначав про неповний робочий час.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем не вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки робоче місце інваліда є створеним при умові, коли йому пропонується працевлаштування на повну ставку, і лише при працевлаштуванні за згодою сторін може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 56 КЗпП України, неповний робочий день або неповний робочий тиждень встановлюється виключно за угодою сторін при прийнятті на роботу або після прийняття.

Таким чином передбачена законом можливість встановлення скороченої тривалості робочого дня, в тому числі для осіб з інвалідністю, може бути реалізована під час прийняття особи на роботу, а завідоме встановлення такої тривалості робочого часу усім потенційним працівникам суперечить меті Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і не сприяє забезпеченню законних прав та інтересів інвалідів.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі 805/1473/16-а.

Крім того, відповідачем не надано до суду доказів, що звіти про наявність вакантної посади для осіб з інвалідністю відповідач подав не пізніше 10 робочих днів з дати відкриття вакансії.

Таким чином, в ході розгляду справи встановлено порушення відповідачем нормативів працевлаштування осіб з інвалідністю.

Отже, позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 44396,30 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У даній справі відсутні витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Потьомкінська, 17, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) до фермерського господарства Новацький Петро Станіславович (Вознесенське, Вознесенський район, Миколаївська область, 56543, ідентифікаційний код 19290590 ) задовольнити.

2. Стягнути з фермерського господарства Новацький Петро Станіславович (Вознесенське, Вознесенський район, Миколаївська область, ідентифікаційний код 19290590 ) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Потьомкінська, 17, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) заборгованість в загальній сумі 44396,30 грн. (сорок чотири тисячі триста дев`яносто шість гривень тридцять копійок), з яких адміністративно - господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 44157,89 грн. (сорок чотири тисячі сто п`ятдесят сім гривень вісімдесят дев`ять копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в сумі 238,41 грн. (двісті тридцять вісім гривень сорок одна копійка).

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич