Постанова

від 10.06.2019 по справі 428/11304/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року справа №428/11304/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 квітня 2019 р. у справі № 428/11304/18 (головуючий І інстанції Кордюкова Ж.І.) за позовом ОСОБА_1 до Начальника Луганської митниці ДФС України Радченка Андрія Володимировича, Луганської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил та закриття справи про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Начальника Луганської митниці ДФС України Радченка Андрія Володимировича, Луганської митниці ДФС, в якому просив: поновити строк оскарження постанови у справі про порушення митних правил № 33/70200/18 від 07.06.2018 про притягнення до адміністративної відповідальності; скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 33/70200/18 від 07.06.2018 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності; провадження у справі закрити.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі.

12 жовтня 2018 року начальником Луганської митниці ДФС України Радченко Андрієм Володимировичем до суду подано заяву про залишення позову без розгляду, яка обґрунтована тим, що позивач був обізнаний про те, що у відношенні нього буде складено протокол та у подальшому розглянута адміністративна справа. Позивача було повідомлено про дату і час розгляду адміністративної справи, та вжито всі заходи для вручення постанови в справі про порушення митних правил (а.с.223-228 т.1)

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 квітня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем повідомлення про призначення розгляду адміністративної справи було направлено позивачк 31.05.2018 та отримано ТОВ ЛАТЄСТ 08.06.2018. Отже, матеріали справи не містять доказів про належне повідомлення позивача про дату і час розгляду адміністративної справи. З 24.05.2018 до 22.06.2018 позивач знаходився у відпустці. Оскаржувана постанова не була отримана позивачем вчасно не з його вини. Копія постанови була отримана 04.09.2018.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Згідно з наказом від 01.10.2013 року №34-к ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду директора ТОВ ЛАТЄСТ з правом підпису першої особи з 01.10.2013 року.

24.05.2018 завідувачем сектору взаємодії з митними органами іноземних держав УПМП та МВ було складено протокол про порушення митних правил №33/70200/18, згідно з яким директор ТОВ ЛАТЄСТ Кувиклін І.В. допустив порушення повноти декларування митної вартості товарів, що призвело до несплати митних платежів на загальну суму 53454,02 грн., що підтверджується актом документальної виїзної планової перевірки ТОВ ЛАТЄСТ від 11.12.2017 року №432/12-32-14-08/24183749 за період з 25.10.2014 по 30.09.2017 з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Тобто, під час митного оформлення в результаті порушення п.5 ч. 10 ст. 58 МК України до ціни, що фактично була сплачена за товари або підлягає сплаті, ТОВ ЛАТЄСТ не включило в повному обсязі суму витрат на транспортування оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України, що призвело до несплати митних платежів на суму 53454,02 грн., серед яких ввізне мито 3635,87 грн., додатковий імпортний збір 1238,06 грн. та ПДВ 48580,09 грн., що має ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України. В протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться 07.06.2018 року о 10 год.

Відповідач листами від 25.05.2018 №16/12-70-20/20, №17/12-70-20/20 направлено позивачу 25.05.2018 за місцем проживання та за місцем роботи копію зазначеного протоколу.

30.05.2018 позивачу було направлено повідомлення №84/к/12-70-20/02, №89/6/12-70-20/02 за місцем проживання та за місцем роботи з проханням прибути 06.06.2018 року о 10-00 год. до Луганської митниці Державної фіскальної служби України для надання пояснень та повідомлено, що розгляд справи відбудеться 07.06.2018 року о 10-00 год..

07.06.2018 начальником Луганської митниці ДФС України Радченка А.В. розглянуто справу про порушення позивачем митних правил .

07.06.2018 начальником Луганської митниці Державної фіскальної служби України винесено постанову в справі про порушення митних правил №33/70200/18, згідно з якою директора ТОВ ЛАТЄСТ ОСОБА_1 було визнано винним у порушенні митних правил, а саме в тому, що він порушив повноту декларування митної вартості товарів, що призвело до несплати митних платежів на загальну суму 53454,02 грн., в тому числі ввізне мито 3635,87 грн., додатковий імпортний збір 1238,06 грн. та ПДВ48580,09 грн. Зазначені порушення були виявлені під час проведення документальної виїзної планової перевірки ТОВ ЛАТЄСТ за період з 25.10.2014 року по 30.09.2017 року з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи , про що складено відповідний акт від 11.12.2017 року №432/12-32-14-08/24183749. Не задекларована сума митної вартості товарів в розмірі 53454,02 грн. була сплачена до державного бюджету в повному розмірі. Таким чином, директор ТОВ ЛАТЄСТ ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на зменшення розміру сплати митних платежів шляхом підписання калькуляцій транспортних витрат на перевезення вантажу, які містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товарів та в подальшому були подані органу доходів і зборів до митного оформлення, тобто вчинив порушення митних правил, передбачене ст.485 МК України.На ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 300% несплаченої суми митних платежів, що складає 160362,06 грн.

07.06.2018 Луганською митницею Державної фіскальної служби України за місцем проживання та за місцем роботи позивача направлено постанову від 07.06.2018 року №33/70200/18.

10 вересня 2018 року позивач звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Начальника Луганської митниці ДФС України Радченка Андрія Володимировича, Луганської митниці ДФС, в якому просив: скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 33/70200/18 від 07.06.2018 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності; провадження у справі закрити.

У позовній заяві позивач просив поновити йому пропущений строк для оскарження постанови у справі про порушення митних правил від 07.06.2018 року №33/70200/18. Пропуск строку обґрунтований тим, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався лише 03.09.2018 року, після звернення до Сєвєродонецького ВДВС ГТУЮ в Луганській області. До цього часу він цієї постанови не отримував і не міг отримати, оскільки в період з 24.05.2018 року по 22.06.2018 року перебував у відпустці.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач пропустив строк для звернення до суду із цим позовом. В судовому засіданні не було встановлено існування поважних причин, які б дійсно об`єктивно заважали позивачу звернутись з цим позовом до суду у встановлений законом строк. На думку суду, позивач свідомо ухилявся від отримання будь-якої поштової кореспонденції, яка надсилалась відповідачем за місцем його роботи та місцем його проживання, достовірно знаючи про те, що відносно нього буде розглядатись адміністративна справа про порушення митних правил. Перебування відповідача у відпустках не є безумовною та поважною причиною пропуску ним строку для звернення до суду. Його відпустки переривались, що не позбавляло його можливості в установлені строки звернутись до суду з адміністративним позовом. В свою чергу, відповідач вчинив усі можливі дії, спрямовані на належне повідмолення позивача про те, що відносно нього буде складатись протокол про адміністративне правопорушення, про дату та час розгляду справи, запрошував для надання пояснень та повідомив про прийняте рішення за результатами розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини Осман проти Сполученого королівства від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення Круз проти Польщі від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Слід зазначити, що інститут строку давності, необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційно меті правової визначеності, у іншому випадку це буде порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини в частині права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини в по справі Олександр Волков проти України (заява № 21722/11).

Зазначене дає підстави дійти до висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Зокрема, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

За частиною 1-4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч.4 ст. 529 Митного кодексу України, скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

Відповідно до ч.1 статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню строк, визначений частиною 1 статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме десять днів з дня винесення постанови або з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що 30.05.2018 на адресу ТОВ ЛАТЄСТ надійшло повідомлення, яким відповідачем було скеровано копію протоколу про порушення митних правил та повідомлено про дату розгляду адміністративної справи щодо позивача.

Повідомлення від 30.05.2018 про призначення на 07.06.2018розгляду справи про порушення позивачем митних правил, надійшло на адресу ТОВ ЛАТЄСТ лише 08.06.2018, тобто, після розгляду справи та прийняття оскаржуваної постанови (а.с.83, 197-198 т.1).

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач перебував у відпустках в період з 16.05.2018 по 22.05.2018, з 24.05.2018 по 22.06.2018, з 23.06.2018 по 25.06.2018, з 02.07.2018 по 31.07.2018, з 20.08.2018 по 31.08.2018.

Суд зазначає, що повідомлення позивача 30.05.2018 про призначення на 07.06.2018 розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо позивача, не свідчить про те, що позивач є обізнаним про існування оскаржуваної постанови та про порушення його прав.

Порушення права позивача полягає саме у прийнятті відповідачем оскаржуваної постанови та притягнення його до відповідальності за порушення митних правил. Отже, день коли позивач дізнався про порушення свого права є днем коли позивач отримав постанову відповідача або дізнався про її існування та відповідно притягнення його до відповідальності.

Матеріали справи не містять жодного доказу який би свідчив про повідомлення позивача щодо прийняття відповідачем оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил яким його притягнуто до відповідальності.

Копія спірної постанови отримана позивачем лише 4 вересня 2018 року (а.с.27 т.1). Інших доказів щодо вручення спірної постанови, відповідачем суду не надано.

Таким чином, позивач про порушення свої прав дізнався саме 4 вересня 2018 року, з позовною заявою звернувся 10.09.2018, отже, позивачем визначений строк звернення до суду не пропущено.

Суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені обставини є важливими для вирішення питання щодо дотримання строку звернення до суду. Проте, судом першої інстанції вказана обставина не досліджувалась.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для залишення без розгляду позовних вимог.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а отже підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 квітня 2019 р. у справі № 428/11304/18 - задовольнити.

Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 квітня 2019 р. у справі № 428/11304/18 - скасувати.

Справу направити до Сєвєродонецького міського суду Луганської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 10 червня 2018 року

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова