Постанова

від 24.03.2020 по справі 428/11304/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року справа №428/11304/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Східної митниці Держмитслужби на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 лютого 2020 року (повний текст складено 13 лютого 2020 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 428/11304/18 (суддя І інстанції - Посохов І.С.) за позовом ОСОБА_1 до начальника Луганської митниці Державної фіскальної служби України Радченка Андрія Володимировича, Східної митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В:

10 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до начальника Луганської митниці Державної фіскальної служби України Радченка Андрія Володимировича, Східної митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 33/70200/18 від 07.06.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він працює директором ТОВ ЛАТЄСТ .

03 вересня 2018 року, після повернення позивача з відпустки і після отримання ТОВ ЛАТЄСТ 31.08.2018 року постанови Державного виконавця А.С. Цівенко Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 27.08.2018 року (ВП № 56754984), позивачу стало відомо, що ще 07.06.2018 року посадовою особою Луганської митниці Державної Фіскальної служби України, а саме: начальником Луганської митниці ДФС Радченко Андрієм Володимировичем було складено постанову у справі про порушення митних правил № 33/70200/18 від 07.06.2018 року, відповідно до змісту якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідно до ст. 485 Митного кодексу України, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 160362,06 грн.

Позивач вважає, що в його діях відсутні ознаки порушення митних правил, а вказана вище Постанова винесена начальником Луганської митниці ДФС Радченко Андрієм Володимировичем без об`єктивного, повного та належного дослідження всіх обставин справи, без з`ясування всіх обставин, що мали значення при розгляді справи про порушення митних правил.

При розгляді справи начальником Луганської митниці ДФС Радченко Андрієм Володимировичем, працівником Луганської митниці ДФС України - суб`єктом владних повноважень, не були з`ясовані та доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Постанова не ґрунтується виключно на вимогах нормативно-правових актів України, а викладені у постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а тому постанова є протиправною і в порядку ст. 531 МК України підлягає скасуванню.

Об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, є заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей... та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості .

Відповідно до обставин справи № 33/70200/18, що випливає з постанови від 07.06.2018 року, формальною підставою притягнення позивача до відповідальності є висновки згідно з Актом документальної виїзної планової перевірки ТОВ ЛАТЄСТ № 432/12-32-14-08/24183749 від 11.12.2017 року, проведеної ГУ ДФС у Луганській області.

Відповідач у своїй постанові зазначає, що за результатами перевірки фактичного розміру транспортних витрат, понесених ТОВ ЛАТЄСТ при митному оформленні товару в режимі імпорту, які безпосередньо є однією зі складових митної вартості товарів (п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України) було встановлено, що такі витрати були зменшені, та наводиться список митних декларацій та суми відповідних зменшень.

Як зазначено в постанові, Документи ТОВ ЛАТЄСТ щодо транспортних витрат, а саме калькуляції, які були надані особами уповноваженими на декларування імпортованих товарів до Луганської митниці ДФС, підписувалися та надавалися директором вказаного підприємства ОСОБА_1 .

Надання ОСОБА_1 зазначених документів для митного оформления товарів призвело до заявлення в митних деклараціях неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості, що спричинило зменшення розміру митних платежів.

Згідно з Актом документальної виїзної планової перевірки ТОВ ЛАТЄСТ № 432/12-32-14-08/24183749 від 11.12.2017 року, проведеного ГУ ДФС у Луганській області, і який був у розпорядженні відповідача 1 на момент винесення ним постанови, період, за який перевірялись вантажні митні декларації, складав з 25.10.2014 до 30.09.2017 року.

В зазначений період всі товари ТОВ ЛАТЄСТ декларувались не декларантом, яким можливо було б вважати позивача особисто, як директора підприємства - декларанта, а особами, уповноваженими на це декларантом.

Позивач ніколи не був уповноваженою особою ТОВ ЛАТЄСТ на декларування товарів та безпосередньо не складав вантажні митні декларації, включаючи ті, що визнані зазначеним Актом як такі, в яких занижені податкові зобов`язання підприємства.

Зазначений факт визнається самим відповідачем 1 в його постанові, що оскаржується.

Крім цього, позивач безпосередньо не надавав, відповідно до п. 1-2 ч. 2 ст. 52 МК України, органу доходів і зборів документи, що містять неправдиві відомості в силу того, що всі заявлення митної вартості товарів здійснювались уповноваженими декларантом особами, що теж визнається самим відповідачем 1 в його постанові, що оскаржується.

Позивач, як директор ТОВ ЛАТЄСТ , був лише одним з тих 3 (трьох) посадових осіб, хто підписував калькуляції транспортних витрат, тобто, формально причетний до складання цих документів (копії додаються), а не до заповнення декларації митної вартості, подачі її та калькуляцій до органів ДФС.

Стаття 485 МК України не передбачає відповідальність за складання (підписання) документів, що містять неправдиві відомості, та передачу їх уповноваженим ним особам, а лише і виключно за заявлення в митній декларації неправдивих відомостей) і та/або надання з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру органу доходів і зборів документів, що містять неправдиві відомості .

За складання калькуляцій про транспортні витрати які містили неправдиві відомості , всі посадові особи вже понесли відповідальність.

Виходячи зі змісту ч. 13 ст. 264 МК України позивач, як декларант (директор підприємства - декларанта), не може нести встановлену МК України та іншими законами України відповідальність за подання недостовірних відомостей, внесених до митної декларації, перш за все через те, що позивач такі відомості не надавав, та не є суб`єктом правопорушення, яке інкримінується йому відповідачем 1, а по-друге, через відсутність в його діях об`єктивної сторони інкримінованого йому відповідачем 1 порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України.

Що стосується такої необхідної ознаки адміністративного правопорушення (суб`єктивної сторони), передбаченого ст. 485 МК України, як заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей... та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості... , тобто наявність у позивача умислу, як необхідної і обов`язкової форми його вини, то як випливає зі змісту Акту документальної виїзної планової перевірки ТОВ ЛАТЄСТ № 432/12-32-14-08/24183749 від 11.12.2017 року, проведеного ГУ ДФС у Луганській області, було встановлено як зменшення податкових зобов`язань, так і їх збільшення.

Дії посадових осіб, що підписували калькуляції транспортних витрат, не були умисно направлені на зменшення транспортних витрат на перевезення товарів, а були наслідком недостатньої обізнаності та досвіду щодо врахування всіх складових таких витрат, тобто пояснюється недосконалістю у роботі посадових осіб підприємства .

Зазначене підтверджується і змістом Акту документальної виїзної планової перевірки ТОВ ЛАТЄСТ № 432/12-32-14-08/24183749 від 11.12.2017 року.

Крім зазначеного, відповідно до ст. 200, 200-1, 201, 203, 206 Податкового кодексу України, під час ввезення товарів на митну територію України суми податку на додану вартість, що обчислюється з врахуванням сплаченого державного мита, підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування (п. 206.1. ст. 206 ПК України).

Після чого зазначена сума, підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг з Державного бюджету України.

Згідно з витягом з головної книги з відомостями щодо відшкодованого ПДВ в періоди 2015-2017 р.р. за зазначені митні оформлення ТОВ ЛАТЄСТ всю суму було повністю відшкодовано з Державного бюджету України.

Таким чином, позивачу ніякого сенсу умисно спрямовувати свої дії на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи на зменшення їх розміру, та ризикувати бути притягненим за це до відповідальності, немає.

При підписанні калькуляцій, позивач не бажав і не допускав ніяких шкідливих наслідків.

Тобто, позивач не скоював адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, не порушував митні правила, як це йому інкримінується відповідачем 1 та відповідачем 2, та не може нести за це відповідальність.

Крім того, як випливає з постанови, під час провадження по справі про порушення митних правил № 33/70200/18 відповідачі навіть не намагалися відібрати пояснення у осіб, які підписували калькуляції та уповноважених декларантом осіб, які власне і заявляли митні декларації.

Більш того, як зазначено у постанові, нібито, ОСОБА_1 неодноразово викликався до Луганської митниці ДФС для надання пояснень щодо суті справи та для складання протоколу про порушення митних правил та подальшого його вручення останньому (рекомендовані листи з повідомленням про вручення поштового відправлення від 06.04.2018 № 58/6/12-70-20, від 11.05.2018 № 74/6/12-70-20, від 30.05.2018 № 84/к/12-70-20- 02, від 30.05.2018 № 89/6/12-70-20-02). Жодного разу ОСОБА_1 до Луганської митниці ДФС не з`явився та не повідомив про причини неявки , але зазначене не підтверджується доказами відповідачів, та протирічить реальним обставинам справи.

Акт документальної планової перевірки ТОВ ЛАТЄСТ № 432/12-32-14-08/24183749 було складено ще 11.12.2017 року, а дії відповідачів щодо отримання пояснень від позивача для цього, почались лише у травні 2018 року, згідно з документами, що є в розпорядженні ТОВ ЛАТЄСТ , а саме повідомлення про виклик до відповідача 2 від 11.05.2018 року № 74/6/12-70-20, саме в той час, коли позивач відновлював стан свого здоров`я та не виконував обов`язки директора підприємства.

Згідно з доказами, що є в розпорядженні позивача, а саме повідомлення № 74/6/12-70- 20 від 11.05.2018 року передбачало виклик І.В. Кувикліна щодо необхідності прибуття о 10 год. 00 хв. 21.05.2018 року, а отримано ТОВ ЛАТЄСТ зазначене повідомлення лише 22.05.2018 року вх. № 25. Аналогічне повідомлення ТОВ ЛАТЕСТ отримав 08.06.2018 року вх. № 31 про прибуття о 10 год. 00 хв. 06.06.2018 року, про що підприємство і повідомило відповідачів.

Навіть, якщо б позивач і працював в цей час на підприємстві, він фізично не був у змозі прибути по виклику в зазначений час. Про ці обставини ТОВ ЛАТЄСТ своєчасно повідомляла відповідачів.

Це свідчить про те, що адміністративне провадження у справі про порушення митних правил № 33/70200/18, здійснювалось відповідачем 2 хоча і на підставі, і у межах повноважень, але не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (сума накладеного штрафу на Позивача складає 160362,06 грн., яка складає розмір заробітної плати позивача за 4 роки); без урахуванням права позивача на участь у процесі прийняття рішення по справі; несвоєчасно, тобто не протягом розумного строку.

У своєму позові позивач просив постанову у справі про порушення митних правил № 33/70200/18 від 07.06.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, винесену начальником Луганської митниці Державної Фіскальної служби України Радченко Андрієм Володимировичем, визнати протиправною та скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 лютого 2020 року у справі № 428/11304/18 позов задоволено. Постанову в справі про порушення митних правил № 33/70200/18 від 07.06.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 160 362, 06 грн. скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито.

Відповідач - Східна митниця Держмитслужби не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам чинного законодавства України у ньому не враховано всі фактичні обставини справи та неправильно застосовано норми процесуального і матеріального права, в повному обсязі не з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, не доведено та всебічно необґрунтовано їх в своєму рішенні, не надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Позивачем на адресу суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач ОСОБА_1 вважає постанову в справі про порушення митних правил № 33/70200/18 від 07.06.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, винесену начальником Луганської митниці Державної Фіскальної служби України Радченком Андрієм Володимировичем протиправною, у зв`язку з чим просить її скасувати.

Відповідно до ст. 529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивач, не погоджуючись з обставинами, викладеними у постанові № 33/70200/18 від 07.06.2018, посилаючись на притягнення його до адміністративної відповідальності за відсутності доказів його вини та всупереч встановленій законом процедурі розгляду справи про адміністративне правопорушення, скористався своїм правом і звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Судом встановлено, що постановою начальника Луганської митниці Державної Фіскальної служби України Радченка Андрія Володимировича № 33/70200/18 від 07.06.2018 року позивача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 160 362, 06 грн. (Т.1 а.с.20-26).

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності, згідно з наведеною постановою, був акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ЛАТЄСТ № 432/12-32-14-08/24183749 від 11.12.2017 року (Т.1 а.с.30-41).

За результатами перевірки фактичного розміру транспортних витрат, понесених ТОВ ЛАТЄСТ при митному оформленні товару в режимі імпорту, які безпосередньо є однією зі складових митної вартості товарів (п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України) встановлено, що при здійсненні перевезень ТОВ ЛАТЄСТ імпортованих товарів автотранспортом, для підтвердження розміру транспортних витрат, необхідних для формування митної вартості товару, було подано калькуляції транспортних витрат, підписані директором ОСОБА_1, інформація в яких не відповідає відомостям, що фактично міститься в бухгалтерській документації підприємства, а саме: в подорожніх листах вантажних автомобілів, звітах водіїв про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, журналах обліку транспортних засобів, відомостях нарахування заробітної плати з відрахуваннями, відомостях обліку руху пального, відомостях обліку первісної вартості товарів з розподілом транспортних витрат, які надавалися ТОВ ЛАТЄСТ при митному оформленні товарів для визначення складових митної вартості товарів, в частині визначення протяжності маршруту транспортування вантажів, в тому числі в частині не врахування операції з подачі порожнього транспортного засобу з одного місця за межами митної території України до місця завантаження за межами митної території України.

При співставленні документів, поданих разом з митною декларацією до митного оформлення товарів з інформацією та документами, що містяться в бухгалтерському обліку ТОВ ЛАТЄСТ та первинних документах, виявлено порушення повноти декларування митної вартості товарів, що призвело до несплати митних платежів на загальну суму 53454,02 грн., в тому числі: мита - 3635,87 грн.; додаткового імпортного збору - 1238,06 грн.; податку на додану вартість - 48580,09 грн.

Даний акт був підписаний директором ТОВ ЛАТЄСТ ОСОБА_1 та від нього не надійшло заперечень щодо результатів перевірки, передбачених ст. 354 МКУ.

21.12.2017 року Головним управлінням ДФС у Луганській області було прийнято податкові повідомлення-рішення №№ 0001971408, 0001984108, 0001991408, згідно з якими підприємству ТОВ ЛАТЄСТ було донараховано податок на додану вартість, додатковий імпортний збір та мито на товари, що ввозились на територію України суб`єктом господарювання загальною сумою 54 148, 13 грн. та зобов`язано останніх сплатити вищевказану суму у десятиденний термін.

Відповідно до службової записки заступника начальника УАМП - начальника ВКМВ Луганської митниці ДФС Кошарного К.В. та накопичуваних відомостях вищевказана сума сплачена до державного бюджету у повному обсязі.

Документи ТОВ ЛАТЄСТ щодо транспортних витрат, а саме калькуляції, які були надані особами вповноваженими на декларування імпортованих товарів до Луганської митниці ДФС, підписувалися та надавалися директором вказаного підприємства ОСОБА_1 .

Надання ОСОБА_1 зазначених документів для митного оформлення товарів призвело до заявленя в митних деклараціях неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості, що спричинило зменшення розміру митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 458 Митного кодексу України (далі - МК України) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Судом встановлено, що у зазначений в акті перевірки та постанові період усі товари ТОВ ЛАТЄСТ декларувались не позивачем, який не складав вантажні митні декларації, включаючи ті, що визнані зазначеним актом як такі, в яких занижені податкові зобов`язання підприємства.

Крім того, позивач безпосередньо не надавав, відповідно до п. 1-2 ч. 2 ст. 52 МК України, органу доходів і зборів документи, що містять неправдиві відомості в силу того, що всі заявлені митної вартості товарів здійснювались уповноваженими декларантом особами, а позивач, як директор ТОВ ЛАТЄСТ , лише підписував калькуляції транспортних витрат, тобто, формально причетний до складання цих документів, а не до заповнення декларації митної вартості, подачі її та калькуляцій до органів ДФС.

Аналізуючи зміст нормативного регулювання спірних правовідносин суд вважає, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те, що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого статтею 485 МК України обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів).

Як вбачається з додатку 6 Відомості щодо розміру митної вартості, визначеної Головним управлінням ДФС у Луганській області згідно з п. 14 ст. 354 Митного кодексу України, за період з 25.10.2014 по 30.09.2017 ТОВ ЛАТЄСТ та додатку 7 Розрахунок суми податкового зобов`язання ТОВ ЛАТЄСТ , 24183749, які виникли внаслідок порушення вимог пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України у частині не включення у повному обсязі до митної вартості товарів ціни, фактично сплаченої покупцем, за МД за період з 25.10.2014 по 30.09.2017 , Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАТЄСТ за вказаний період були заявлені в митних деклараціях неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості, що спричинило одночасно як зменшення розміру митних платежів, так і їх збільшення та переплату податків до бюджету, що на думку суду, свідчить про відсутність умислу саме на їх заниження, а свідчить скоріш про неправильне застосування формули на їх нарахування (Т.1 а.с.42-46).

За встановлених у цій справі обставин суд доходить висновку про те, що за відсутності обґрунтованих доказів, які б свідчили саме про умисел позивача, на заниження фактичного розміру транспортних витрат, понесених ТОВ ЛАТЄСТ при митному оформленні товару в режимі імпорту, які безпосередньо є однією зі складових митної вартості товарів, не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил відповідно до статті 485 МК України, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивач не є декларантом, а є особою, яка лише підписувала калькуляції транспортних витрат.

Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 13 грудня 2018 року, від 14 березня 2019 року у справах, відповідно, №759/360/17, №569/16121/15-а.

Крім того, позивач вказує на невідповідність твердження відповідача у постанові, а саме, що ОСОБА_1 неодноразово викликався до Луганської митниці ДФС для надання пояснень щодо суті справи та для складання протоколу про порушення митних правил та подальшого його вручення останньому (рекомендовані листи з повідомленням про вручення поштового відправлення від 06.04.2018 № 58/6/12-70-20, від 11.05.2018 № 74/6/12-70-20, від 30.05.2018 № 84/к/12-70-20-02, від 30.05.2018 № 89/6/12-70-20-02). Жодного разу ОСОБА_1 до Луганської митниці ДФС не з`явився та не повідомив про причини неявки .

Статтею 488 МК України встановлено, що провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Відповідно до ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 497 МК України у провадженні у справах про порушення митних правил беруть участь: 1) особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил; 2) власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи); 3) представники осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб (законні представники, представники, які діють на підставі довіреності, доручення); 4) захисники; 5) представники органів доходів і зборів; 6) свідки; 7) експерти; 8) перекладачі; 9) поняті.

Відповідно до ст. 498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил в органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ст. 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Отже, чинним на час виникнення спірних відносин Митним кодексом України визначено порядок провадження у справі про порушення митних правил, визначено зокрема право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності знати про час і місце розгляду справи, брати участь у розгляді справи, подавати пояснення та заперечення.

Митним кодексом України визначено єдину обов`язкову умову розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме: розгляд справи може відбуватись за відсутності особи, яка притягається до відповідальності лише в разі, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Дотримання наведених правил є передумовою належного розгляду справи про порушення митних правил, тобто в порядку передбаченому МК України.

Позивач у справі зазначає, що в порушення вимог МК України його не було повідомлено про час і місце розгляду справи, в порушення приписів ст. 526 МК України, постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу прийнято у відсутність особи, яка притягається до відповідальності.

З протоколу про порушення митних правил № 33/70200/18 від 24.05.2018 (Т.1 а.с.115-127) вбачається, що він складений за відсутності позивача ОСОБА_1 , а його копію направлено рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. Проте, суд зазначає, що на підтвердження завчасного вручення позивачу копії протоколу, у якому зазначено дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, суду не надано, а крім того у протоколі не зазначено місце розгляду справи. Доказів завчасного неодноразового повідомлення позивача про день час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем також не надано.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2019, ухваленою у цій справі, встановлено, що повідомлення від 30.05.2018 про призначення на 07.06.2018 розгляду справи про порушення позивачем митних правил, надійшло на адресу ТОВ ЛАТЄСТ лише 08.06.2018, тобто після розгляду справи та прийняття оскаржуваної постанови (Т.2 а.с.109-112).

Отже, з наведеного вище суд доходить висновку про те, що позивач ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, у якому містяться відомості про день, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особисто або через відділення поштового зв`язку не отримував, як і не отримував будь-які інші повідомлення, а отже не був повідомлений про розгляд справи належним чином.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Судом встановлено, що в порушення зазначеного порядку протокол про правопорушення складений щодо позивача за відсутності останнього, що позбавило його можливості ознайомитись з правами та обов`язками, надати пояснення, подати докази, скористатись послугами адвоката тощо.

Всупереч вимог чинного законодавства, позивача не було повідомлено про проведення перевірки, перевірку проведено без залучення позивача в якості суб`єкта, що підлягає перевірці, відповідач встановив факт порушення митного законодавства, виніс щодо нього протокол та постанову по справі про адміністративне правопорушення у його відсутності.

Суд звертає увагу, що порушення органами державної влади та місцевого самоврядування встановленої законом процедури здійснення контрольних повноважень, зокрема позбавлення права на участь особи, щодо якої здійснюють контрольні заходи, є істотним, а не формальним порушенням.

Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 20 червня 2018 року, від 29 березня 2019 року у справах, відповідно, № 806/2554/16, №502/1664/16-а.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувана постанова в справі про порушення митних правил № 33/70200/18 від 07.06.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 160 362, 06 грн., прийнята з порушенням вимог Митного кодексу України, що, на думку суду, свідчить про протиправність прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Східної митниці Держмитслужби на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 лютого 2020 року у справі № 428/11304/18 - залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 лютого 2020 року у справі № 428/11304/18 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 24 березня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

Е.Г. Казначеєв