Постанова

від 28.05.2019 по справі 914/313/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2019 р. Справа №914/313/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желік М.Б.

Орищин Г.В.

Секретар судового засідання - Кишенюк Н.

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Коцовський В.С. - представник; Возний І.В. - директор

;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України №14/4-710 від 08.04.2019

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2019 (суддя Іванчук С.В., повний текст складено 22.03.2019., м.Львів)

у справі №914/313/19

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до відповідача: Міського комунального підприємства Жидачівтеплокомуненерго

про стягнення заборгованості в сумі 20 945, 48 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Міського комунального підприємства Жидачівтеплокомуненерго про стягнення заборгованості в сумі 20945,48грн., з якої 1,15грн. - пеня, 5183,18грн. - 3% річних, 15761,15грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 5041/1617-ТЕ-21 від 08.09.2016р. в частині оплати товару у встановлений договором строк.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.03.2019 (судя Іванчук С.В.) у справі №914/313/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з Міського комунального підприємства Жидачівтеплокомуненерго на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України 1грн. 15коп. пені, 969грн. 95коп. інфляційних втрат, 472грн. 55коп. 3% річних та 132грн. 40коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що для застосування санкцій, передбачених п.8.2 договору №5041/1617-ТЕ-21 від 08.09.2016р. та наслідків за порушення грошового зобов`язання, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України , у даному випадку необхідно, щоб оплата за природний газ була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених у протокольних рішеннях про організацію взаєморозрахунків, відповідно до яких сторони змінили порядок і строки проведення розрахунків. Згідно з актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 року, від 30.11.2016 року, від 31.12.2016 року, від 31.01.2017 року, від 28.02.2017 року, від 31.03.2017 року позивач за вказаним договором поставив відповідачу природний газ на загальну суму 3 116 870грн. 00коп. Сума в розмірі 3 116 803,18 погашена відповідачем на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету №2686 від 11.11.2016, №3028 від 08.12.2016, №157 від 17.01.2017, №800 від 09.02.2017, №1535 від 14.03.2017, №2295 від 20.04.2017. Решта заборгованості на суму 66,82 грн., яка не включена у спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, оплачена відповідачем 27.04.2017 власними коштами. Місцевий господарський суд, перевіривши проведені позивачем розрахунки встановив, що позивач припустився помилки в нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат, не врахувавши при обрахунку зміни порядку і строків оплат в межах підписаних сторонами спільних протокольних рішень. Відтак, в перерахунку, в межах визначеного позивачем періоду у розрахунках, враховуючи заборгованість, яка не була предметом врегулювання спільних протокольних рішень, строк щодо якої з оплати настав, згідно умов договору №5041/1617-ТЕ-21 від 08.09.2016, та кошти, які оплачені відповідачем самостійно із порушенням строків оплати, підставними є вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 472,55грн., інфляційних витрат в розмірі 969,95грн, пені в розмірі 1, 15 грн. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат суд відмовив у зв`язку із безпідставністю.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 19.03.2019, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2019 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 4710,63 грн та інфляційних втрат у сумі 14 791,20 грн., в іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що всі розрахунки щодо заборгованості були здійсненні виключно за кошти, які були сплачені відповідачем не на підставі Спільних протокольних рішень, а саме на суму заборгованості, яка відповідно була сплачена відповідачем за рахунок власних коштів не у строки передбачені спірним договором купівлі-продажу. Отже, апелянт вважає, що позиція суду стосовно того, що дата зарахування коштів має ототожнюватися з датою підписання Спільних протокольних рішень не відповідає обставинам даної справи, оскільки нараховані інфляційні втрати та 3 % річних не нараховувалися взагалі на суми, які були сплачені на підставі протокольних рішень та відповідно розмежовувалися в самому розрахунку заборгованості. Крім того, місцевий господарський суд не надав належної оцінки порядку нарахування пені та 3 %. Також, апелянт зазначає, що спірним договором купівлі-продажу газу передбачено (п.6.1), що Спільні протокольні рішення на виконання постанови КМУ № 20 не змінюють порядку розрахунків за договором. Таким чином, позивач вважає, що суд першої інстанції при винесені даного рішення не надав належної оцінки доказам та вимогам позивача, щодо стягнення сум інфляційних нарахувань та 3 % річних.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу №5/4 від 07.05.2019 (вх..ЗАГС № 01-04/2975/19 від 10.05.2019), в якому останній просить відхилити викладені у апеляційній скарзі доводи та аргументи щодо незгоди позивача з рішенням місцевого суду та відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2019 у даній справі залишити без змін, з врахуванням наступного. Як вбачається з поданих спільних протокольних рішень, сума заборгованості за жовтень-грудень 2016 та січень-березень 2017 у розмірі 3 116 870, 00 грн була погашена на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природній газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету відповідно до ПМК України від 11.01.2005 № 20 Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій крім суми 66, 82 грн, яка була сплачена власними грошовими коштами відповідача. Відтак, місцевий господарський суд правомірно нарахував штрафні санкції, інфляцію та 3 % річних лише на суму заборгованості в розмірі 66, 89 грн, оскільки ця заборгованість погашалася грошовими коштами відповідача, тобто, поза межами спільних протокольних рішень.

В судове засідання 28.05.2019 прибули представники відповідача, які надали пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Позивач участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне:

як вбачається із матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією Нафтогаз України (постачальник) та Міським комунальним підприємством Жидачівтеплокомуненерго (споживач) укладено договір від 08.09.2016 №5041/1617-ТЕ-21 постачання природного газу (далі по тексту - договір).

Згідно до умов договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством «Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України» на митну територію України) (п.1.1., 1.2., 1.3. договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.12.1 вищезазначеного договору, такий набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016р. до 31 березня 2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

За змістом пункту 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) природний газ обсягом до 650 тис.куб.м., у тому числі за місяцями (тис.куб.м.): жовтень 40, листопад 100, грудень 150, IV кв. 2016р. 290; січень 150, лютий 110, березень 1000, I кв. 2017р. 360.

Між Публічним акціонерним товариством «Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України» (постачальник) та Міським комунальним підприємством «Жидачівтеплокомуненерго» (споживач) укладено додаткову угоду №1 від 23.01.2017 до договору №5041/1617-ТЕ-21 від 08.09.2016р., відповідно до якої, зокрема, сторони дійшли згоди доповнити розділ 1 Предмет договору після пункту 1.2 пунктом 1.3 в такій редакції: необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач на виконання умов договору протягом жовтня 2016 - березня 2017 поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3 116 870грн. 00коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 року.

З вищевказаних актів вбачається, що передано 57,106тис. куб.м. газу на загальну суму 338 661грн. 42коп. (з ПДВ), а саме:

від 30.11.2016 передано 95,210тис. куб.м. газу на загальну суму 564 633грн. 38коп. (з ПДВ);

від 31.12.2016 передано 107 394тис. куб.м. газу на загальну суму 636 889грн. 38коп. (з ПДВ);

від 31.01.2017 передано 115,253тис. куб.м. газу на загальну суму 683 496грн. 40коп. (з ПДВ);

від 28.02.2017 передано 89,178тис. куб.м. газу на загальну суму 528 861грн. 22коп. (з ПДВ);

від 31.03.2017 передано 61,434тис. куб.м. газу на загальну суму 364 328грн. 20коп. (з ПДВ), акти підписані та скріплені печатками сторін.

Однак, позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, зобов`язання у строк визначений договором не виконав, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п.6.1 договору, тому просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 15761,15грн. за період з 01.04.2017р. по 31.07.2017р., 3% річних в розмірі 5183,18грн. за період з 28.02.2017р. по 22.08.2017р. та пеню в розмірі 1,15грн. за період з 28.03.2017р. по 26.04.2017р.

Впродовж жовтня-грудня 2016 року та січня-березня 2017 року на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 , між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Львівській області (сторона 1), Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації (сторона 2), Міським комунальним підприємством Жидачівтеплокомуненерго (сторона 3), Національною акціонерною компанією Нафтогаз України оформлено та підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, а саме: за жовтень 2016 р. на кошти в сумі 338 661,42грн. №2686 від 11.11.2016; за листопад 2016р. на кошти в сумі 564 633,38грн. №3028 від 08.12.2016;за грудень 2016р. на кошти в сумі 636 889,38грн. №157 від 17.01.2017; за січень 2017р. на кошти в сумі 527 051,00грн. №800 від 09.02.2017; за лютий 2017р. на кошти в сумі 577 458,00грн. №1535 від 14.03.2017; за березень 2017р. на кошти в сумі 472 100,00грн. №2295 від 20.04.2017.

За змістом пункту 2.6. спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків сторона остання перераховує кошти до загального фонду Державного бюджету України, або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

За умовами розділу 3 спільних протокольних рішень, з метою реалізації спільних протокольних рішень сторони зобов`язуються: перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України, або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

Пунктом 5.2 спільних протокольних рішень визначено, що останні набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов`язань за цими спільними протокольними рішеннями. Дата та номер спільних протокольних рішень присвоюється останнім учасником розрахунків після його підписання всіма сторонами.

Відповідачем на виконання спільних протокольних рішень сплачено на рахунок позивача кошти згідно платіжних доручень №262 від 18.11.2016 на суму 338 661,42грн. згідно із СПР №2686 від 11.11.2016; №304 від 26.12.2016 на суму 564 633,38грн. згідно із СПР №3028 від 08.12.2016; №16 від 25.01.2017 на суму 636 889,38грн. згідно із СПР №157 від 17.01.2017; №64 від 28.02.2017 на суму 527 051,00грн. згідно із СПР №800 від 09.02.2017; №92 від 23.03.2017 на суму 577 468,00грн. згідно із СПР №1535 від 14.03.2017; №229 від 21.08.2017 на суму 472 100,00грн. згідно із СПР №2295 від 20.04.2017, всього на загальну суму 3 116 803,18грн.

Крім того, як вбачається із банківських виписок по рахунку ПАТ НАК Нафтогаз України за спірний період, зокрема банківської виписки від 27.04.2017 відповідачем здійснено оплату в розмірі 66,82грн. за поставлений природний газ, яка не включена у спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В статті 610 Цивільного кодексу України вказано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язання нарахував відповідачу за період з 01.04.2017 по 31.07.2017 інфляційні втрати у розмірі 15 761, 15 грн. та за період з 28.02.2017 по 22.08.2017 3% річних в розмірі 5 183, 18 грн.

Однак, як правомірно зазначив суд першої інстанції, позивачем при проведенні нарахувань не враховано, що підписавши вищезазначені спільні протокольні рішення, сторони змінили порядок та строк проведення розрахунків за поставлений природний газ відповідно до договору №5041/1617-ТЕ-21 від 08.09.2016.

Укладаючи вищевказані спільні протокольні рішення, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію.

Враховуючи вищевикладене, у даній справі держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

За таких обставин, для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених рішеннями про організацію взаєморозрахунків. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16.

Позивач, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, у такий спосіб виявив своє бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій і тим самим погодився зі зміною порядку та строків проведення розрахунків за надані ним послуги за жовтень-грудень 2016 року та січень-березень 2017 року.

Згідно з актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 року, від 30.11.2016 року, від 31.12.2016 року, від 31.01.2017 року, від 28.02.2017 року, від 31.03.2017 року позивач за вказаним договором поставив відповідачу природний газ на загальну суму 3 116 870грн. 00 коп.

Сума в розмірі 3116803,18 погашена відповідачем на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету №2686 від 11.11.2016р., №3028 від 08.12.2016р., №157 від 17.01.2017р., №800 від 09.02.2017р., №1535 від 14.03.2017р., №2295 від 20.04.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в січні поставлено згідно із актом приймання-передачі від 31.01.2017 року природного газу на загальну суму 683 496грн. 40коп. При цьому, спільним протокольним рішенням №800 від 09.02.2017 врегульовано поставку за січень в сумі 527051,00грн. Тобто спільним протокольним рішенням №800 від 09.02.2017 не врегульовано оплати за поставлений природний газ на суму 156 445,4грн.

В подальшому спільним протокольним рішенням №1535 від 14.03.2017 врегульовано поставку за лютий в сумі 577 468,00грн., при цьому в лютому поставлено згідно із актом приймання-передачі від 28.02.2017 року природного газу на загальну суму 528 861грн. 22коп., тобто спільним протокольним рішенням №1535 від 14.03.2017р. врегульовано оплату за поставлений природний газ на 48 606,78грн. більше від поставленого.

Спільним протокольним рішенням №2295 від 20.04.2017 врегульовано поставку за березень в сумі 472 100,00грн., при цьому в березні поставлено згідно із актом приймання-передачі від 31.03.2017 природного газу на загальну суму 364 328грн. 20коп., тобто спільним протокольним рішенням №2295 від 20.04.2017 врегульовано оплату за поставлений природний газ на 107 771,18грн. більше від поставленого у звітному періоді.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання перед позивачем, за період з жовтня 2016р. по березень 2017р. що включає спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, які підписані протягом спірного періоду виконав у повному обсязі, що підтверджується сальдо МКП Жидачівтеплокомуненерго , операціями МКП Жидачівтеплокомуненерго по договору №5041/1617-ТЕ-21 з 31.10.2016 по 31.08.2017, банківськими виписками по рахунку ПАТ НАК Нафтогаз України за спірний період, проведеними позивачем розрахунками заявлених до стягнення сум.

Частина заборгованості на суму 66,82грн., яка не включена у спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, оплачена відповідачем 27.04.2017 власними коштами.

Відтак, перевіривши здійснений перерахунок суду першої інстанції, судова колегія погоджується із стягненням з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 472, 55 грн. та інфляційних витрат в розмірі 969, 95грн. В решті позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат належно відмовлено у зв`язку із безпідставністю заявлення.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача за період з 28.03.2017 по 26.04.2017 за зобов`язаннями лютого пеню у розмірі 1 грн. 15 коп.

Пунктом 8.2. договору сторони встановили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи погашення заборгованості 27.04.2017 у розмірі 66, 82 грн власними грошовими коштами, тобто поза межами спільних протокольних рішень, позивачем правомірно заявлено, а судом правомірно задоволено вимоги про стягнення пені у розмірі 1 грн 15 коп.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.

Згідно з ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Наведені доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини по справі та його висновки, а тому апеляційна скарга ПАТ НАК Нафтогаз України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2019 без змін.

Доводи, викладені у відзиві, зводяться до обґрунтованості рішення першої інстанції, з чим колегія суддів погоджується.

Згідно із ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись, ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2019 у справі №914/313/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України №14/4-710 від 08.04.2019 без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною, оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.282 ГПК України 10.06.2019 року.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.