Постанова

від 30.05.2019 по справі 910/13657/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2019 р. Справа№ 910/13657/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Пономаренка Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

представники сторін в судове засідання 30.05.2019 не з`явилися

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеріс

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2019 (повний текст складено 30.01.2019)

у справі № 910/13657/18 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеріс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс

про стягнення 196 543, 22 грн,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сінеріс (далі - ТОВ Сінеріс ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (далі - ТОВ Комплекс Агромарс ) про стягнення 196 543, 22 грн заборгованості за договором поставки.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані свої зобов`язання щодо виконання умов договору поставки в частині оплати за отриманий товар. Враховуючи наявну заборгованість, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 93 768, 00 грн основного боргу, 6 168, 79 грн 3 % річних, 40 823,29 грн інфляційних втрат та 55 783, 14 грн пені.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2019 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Рішення обґрунтовано тим, що фактично позивачем було порушено строк реєстрації податкових накладних, що має наслідком виникнення у покупця підстав для засування до продавця відповідальності у формі штрафу в розмірі 40% від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування на підставі п. 8.2.4 договору №242/2017/КАМ/О від 31.07.2017. Договором передбачено право відповідача утримати такий штраф.

Суд першої інстанції дійшов висновку стосовно виникнення у відповідача права на утримання суми неустойки в розмірі 93 768 грн згідно п. 8.2.4, 8.4 договору №242/2017/КАМ/О від 31.07.2017 з суми оплати, яка підлягала перерахуванню за поставлений позивачем товар, що фактично вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

У лютому 2019 ТОВ Сінеріс звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2019 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю та покласти на відповідача судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Сінеріс на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2019, запропоновано відповідачу подати відзив на апеляційну скаргу. Справу призначено до розгляду на 24.04.2019.

Розгляд справи здійснювався різними складами суду.

24.04.2019 розгляд справи було відкладено до 30.05.2019.

У судове засідання учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання учасники справи повідомлені належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення на адресу сторін 06.05.2019.

4. Вимоги апеляційної скарги і короткий зміст наведених у ній доводів

ТОВ Сінеріс в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог з огляду на таке.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що застосування штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних не відноситься до сфери господарювання, регулюється нормами публічно-правового характеру, а умови договору, що порушують вимоги закону, є недійсними.

Так, скаржник указує, що положення договору, якими встановлена відповідальність позивача у вигляді штрафу у розмірі суми ПДВ, зазначеної у незареєстрованій податковій накладній є встановленням фінансової компенсації відповідачу за настання негативних наслідків, що можуть виникнути в разі невиконання позивачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної та відповідачем, у зв`язку з цим, отримати податковий кредит. Невиконання позивачем зобов`язання, яке виникає не за договором поставки, а з податкових правовідносин, не може бути підставою для покладення на позивача господарської відповідальності у вигляді штрафних санкцій, які застосовуються лише в разі порушення стороною умов договору.

Проте, суд першої інстанції, відкидаючи в одному випадку наявність публічно-правових відносин у сфері наслідків несвоєчасної реєстрації податкових накладних, безпідставно застосовує норми публічно-правового характеру до обґрунтування обов`язку позивача перерахувати грошові кошти на електронний рахунок в ЄРПН.

30.05.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла відповідь на відзив. Водночас, така відповідь підлягає залишенню без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України, оскільки подана з пропуском строку встановленого судом без клопотання про продовження строку в порядку ст. 119 ГПК України.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

16.04.2019 на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Відповідач зазначає, що оскільки, по видатковим накладним від 29.08.2017 постачальник порушив строки реєстрації податкових накладних в ЄРПН, передбачені ст. 201 Податкового кодексу України, а саме здійснив таку реєстрацію на сотий день, то йому було нараховано штрафні санкції у порядку п. 8.2.4. договору.

Так, між сторонами досягнуто згоди, що покупець має право здійснювати в односторонньому порядку утримання сум неустойки (штрафів, пені), збитків, що передбачені цим договором та чинним законодавством України за порушення постачальником своїх обов`язків, шляхом утримання відповідних платежів з належних до оплати покупцем постачальнику коштів за поставлену сировину.

Виходячи з того, що відповідачем було скеровано позивачу повідомлення №201 від 21.12.2017 про утримання штрафу в сумі 93 768 грн, а тому заявлена позивачем вимога про стягнення не підлягає задоволенню.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Суд першої інстанції з`ясував, що 31.07.2017 між ТОВ СІНЕРІС (постачальник) та ТОВ Комплекс Агромарс (покупець) було укладено договір №242/2017/КАМ/О поставки кукурудзи та пшениці (далі - договір), відповідно до п. 3.1 якого постачальник бере на себе зобов`язання здійснити поставку товару, який не обтяжений правами третіх осіб, та передає його у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений постачальником товар належної якості та в обумовлені сторонами строки.

Предметом даного договору є поставка зерна кукурудзи та пшениці, що вирощується на полях, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю якого та вартість визначаються рахунками-фактурами та товарно-супровідними документами на кожну окрему партію товару (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах терміну DAP за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 46.

Положеннями п. 4.6, 4.7 договору сторони узгодили, що право власності на товар, що поставляється, переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару покупцю. Датою поставки вважається дата виконання всіх умов, передбачених п. 2.5 даного договору.

Згідно з п. 2.5 договору товар вважається поставленим за умови виконання наступних умов: товар фактично переданий покупцю; покупець отримав від постачальника належним чином оформлені оригінали рахунків-фактур та видаткових накладних; постачальник засобами електронного зв`язку надіслав податкову накладну згідно вимог Податкового кодексу України та зареєстрував в ЄППН.

У п. 7.1, 7.2 укладеного між сторонами правочину визначено, що вартість товару визначається в рахунку-фактурі, який виставляється постачальником на кожну окрему партію товару. Розрахунок за товар здійснюється на умовах 100% після оплати вартості поставленого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 календарних днів із дати поставки товару виключно.

Відповідно до п. 8.2.4 договору за порушення строків реєстрації податкових накладних Єдиному реєстрі податкових накладних постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі: 10% від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20% від суми податку на додану вартість, зазначену в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення строку реєстрації від 16 календарних днів; 30% від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40% від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що покупець має право здійснювати в односторонньому порядку утримання сум неустойки (штрафів, пені), збитків, що передбачені цим договором та чинним законодавством України за порушення постачальником своїх обов`язків, шляхом утримання відповідних платежів із належних до оплати покупцем постачальнику коштів за поставлену сировину.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 11.1 договору).

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору 29.08.2017 ТОВ СІНЕРІС згідно видаткових накладних було поставлено, а ТОВ Комплекс Агромарс прийнято товар - пшеницю на загальну суму 1 406 520 грн. Наведені обставини сторонами не заперечувалися.

Водночас, відповідачем лише частково було здійснено розрахунок за поставлений товар, внаслідок чого у ТОВ Комплекс Агромарс утворилась заборгованість, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач стверджував, що у даному випадку у позивача, як продавця за договором, відсутні підстави для стягнення заборгованості у заявленому до стягнення розмірі, оскільки відповідачем, як покупцем, у відповідності до п. 8.2.4, 8.4 було утримано 93 768, 00 грн із суми оплати в якості неустойки за порушення позивачем строків реєстрації податкових накладних.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом розгляду даної справи є правовідносини сторін, що склалися з договору поставки. Спір стосується розрахунків за поставлений товар.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Учасники справи не заперечують, що позивачем було поставлено товар на загальну суму 1 406 520 грн, що підтверджується видатковими накладними № 3 від 29.08.2017, № 4 від 29.08.2017, №5 від 29.08.2017, а відповідачем, відповідно, прийнято такий товар. Указані видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

ТОВ Комплекс Агромарс частково оплатило поставлений товар в розмір 1 312 752 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №9623037619 від 21.09.2017 (на суму 389 448, 00 грн), № 9623037620 від 26.09.2017 (на суму 336 888, 00 грн), № 9623037618 від 27.09.2017 (на суму 398 880, 00 грн), № 9623037622 від 14.12.2017 (на суму 5 952, 00 грн), № 9623037623 від 14.12,2017 (на суму 97 362, 00 грн), № 9623037624 від 14.12.2017 (на суму 84 222, 00 грн).

Так, відповідач надіслав позивачу повідомлення № 201 від 21.12.2017 про утримання штрафу в сумі 93 768 грн, що дорівнює 40% від суми податку на додану вартість, який вказано у вищенаведених податкових накладних. Перевіривши наведений розрахунок неустойки, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.

Отже, фактично спір стосується утримання відповідачем штрафу (за недотримання п. 8.2.4. договору) за поставлений позивачем товар та правомірність таких дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 8.2.4. договору сторони узгодили, що позивач, за порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, сплачує покупцю штраф в певному відсотковому розмірі (10%, 20%, 30%, 40%) від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення строку реєстрації (до 15, від 16, від 31 до 60 і від 61 до 365 календарних днів).

Відповідно до п 201.1, абзаців першого, другого п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку на додану вартість зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, встановлюючи відповідальність постачальника у вигляді штрафу в певному відсотковому розмірі (в залежності від кількості днів прострочки) від вартості товару, тобто в розмірі ПДВ, який сплачується покупцем при оплаті поставленого товару, сторони тим самим фактично передбачили компенсацію позивачу негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості позивачем у зв`язку з цим отримати податковий кредит.

Тобто, передбачена п. 8.2.4. договору відповідальність продавця не пов`язана з виконанням ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки виникає в разі невиконання продавцем приписів податкового законодавства.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, невиконання відповідачем зобов`язання, яке виникає не перед контрагентом за договором поставки, а з податкових правовідносин, не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції, яка може наставати по факту порушення стороною умов поставки або, маючи компенсаційну природу, по факту настання реальних негативних наслідків у іншої сторони.

Частинами 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Однак, позивачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не було подано доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі суми, яку останній не зміг зарахувати до податкового кредиту за ПДВ, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання з реєстрації податкових накладних на товар у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, відповідно до абзаців 17, 18 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1. ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов`язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Зі змісту абзацу п`ятнадцятого зазначеної норми вбачається, що порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляло покупця права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлювало її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника з доданням певного пакету документів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 917/799/17.

Отже, дізнавшись про складання податкових накладних в іншу, ніж день поставки дату, відповідач мав передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв`язку з незарахуванням сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту ПДВ. Доказів понесення збитків відповідачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції надано не було.

Зі змісту ст. 3, 173 Господарського кодексу України убачається, що зобов`язанням (господарським зобов`язанням) є обов`язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов`язанням виконавця є обов`язок виконати роботи (надати послуги), а зобов`язанням замовника - обов`язок оплатити вартість цих робіт (послуг).

При цьому, штрафні санкції, відповідно до ст. 173, 230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов`язань.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що виходячи з положень ст. 173, 174 Господарського кодексу України, не здійснення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Водночас, зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Тому невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог ст. 218, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 908/3565/16.

З огляду на викладене, враховуючи компенсаційний характер санкції, передбаченої п. 8.4.2. договору, яка не пов`язана із забезпеченням належного виконання зобов`язань, що виникають з поставки, відсутність доказів понесення позивачем реальних збитків у зв`язку з порушенням відповідачем свого обов`язку щодо дотримання порядку складання та реєстрації спірної податкової накладної, наявність передбаченого приписами податкового законодавства механізму впливу на ситуацію, яка склалася, Північний апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про правомірність дій відповідача з утримання штрафу за порушення позивачем строку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Наведене спростовує посилання відповідача про належність утримання ним коштів, в якості штрафу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що позивачем було здійснено реальну поставку товару, який прийнято відповідачем, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення 93 769, 00 грн основної заборгованості.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення 6 168, 79 грн 3 % річних, 40 823,29 грн інфляційних втрат та 55 783, 14 грн пені.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України) .

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що розрахунок за товар здійснюється на умовах 100 % після оплати вартості поставленого товару на розрахунковий рахунок позивача протягом 7 (семи) календарних днів з дня поставки товару виключно.

Пунктом 8.3. договору сторони узгодили, що покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення, від вартості неоплаченого товару.

Як було встановлено вище 29.08.2017 року позивачем, на виконання своїх зобов`язань за договором, було поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, а тому граничним терміном оплати поставленого товару було 05.09.2017.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши арифметичний розрахунок заявлених позивачем розмірів 3% річних, інфляційних втрат та пені, встановив їх відповідність нормам ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та періоду нарахування передбаченого ст. 232 Господарського кодексу України, а тому такі вимоги також підлягають до задоволення, а саме: 6 168, 79 грн 3 % річних, 40 823,29 грн інфляційних втрат та 55 783, 14 грн пені.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України із застосуванням положень ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 173, 174, 218, 230, 232 Господарського кодексу України та ст. 549, 625 Цивільного кодексу України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову скаржника про стягнення з відповідача вартості поставленого товару (недоплаченого) та нарахованих на вказану суму 3 % річних, інфляційних втрат та пені).

Отже, керуючись ст. 2, ч. 4 ст. 236, ст. 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги у даній справі та скасування рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволені позову, з ухваленням нового - про задоволення позову.

9. Судові витрати

З урахуванням задоволення апеляційної скарги та, відповідно, позову, понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції (судовий збір) покладається на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеріс на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2019 у справі № 910/13657/18 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2019 у справі № 910/13657/18 скасувати, з ухваленням нового - про задоволення позову повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3, код 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеріс (03170, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 5, оф. 31, код 41386713) суму основного боргу в розмірі 93 768 (дев`яносто три тисячі сімсот шістдесят вісім) грн, пеню - 55 783 (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят три) грн 14 коп., втрат від інфляції - 40 823 (сорок тисяч вісімсот двадцять три) грн 29 коп., 3 % річних - 6 168 (шість тисяч сто шістдесят вісім) грн 79 коп.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3, код 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеріс (03170, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 5, оф. 31, код 41386713) 7 370 (сім тисяч триста сімдесят) грн 37 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Видачу відповідних наказів доручити суду першої інстанції.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 06.06.2019.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

Є.Ю. Пономаренко